2 Царів 21 глава — Переклад Огієнка → Толкование Далласской семинарии

Друга книга царів
Переклад Огієнка → Толкование Далласской семинарии

¹ Манасі́я був віку дванадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі п'ятдесят і п'ять літ. А ім'я́ його матері — Хевці-Ваг.

² І робив він зло в Господніх оча́х, за гидо́тою тих народів, яких Господь повиганяв з-перед обличчя Ізраїлевих синів.

³ І він зно́ву побудував па́гірки, що їх винищив був його батько Єзекія, і понаставля́в же́ртівників Ваалові, і зробив Аста́рту, як зробив був Ахав, Ізраїлів цар, і вклонявся всім небесним світи́лам та служив їм.

⁴ І побудував він же́ртівники в Господньому домі, про якого сказав був Господь: „В Єрусалимі покладу́ Я Ім'я́ Своє!“

⁵ І побудував він жертівники для всіх небесних світил на обо́х подві́р'ях Господнього дому.

⁶ І він перепрова́див свого сина через огонь, і гадав, і ворожив, і настанови́в викликувачів духів померлих та духів віщих, і багато робив зла в оча́х Господа, щоб гнівити Його.

⁷ І поставив він бовва́на Астарти, якого зробив, у домі, про якого Господь сказав був до Давида та до сина його Соломона: „У цьо́му домі та в Єрусалимі, що його Я вибрав зо всіх Ізраїлевих племен, покладу́ Я Ім'я́ Своє навіки!

⁸ І більше не мандрува́тиме Ізраїлева нога з тієї землі, яку Я дав їхнім батькам, якщо тільки вони бу́дуть пильнува́ти робити все так, як наказав Я їм, та ввесь Зако́н, що наказав їм Мій раб Мойсей“.

⁹ Та не послухалися вони. І Манасія звів їх до того, щоб робити гірше від тих народів, яких Господь вигубив з-перед обличчя Ізраїлевих синів.

¹⁰ І говорив Господь через Своїх рабів пророків, кажучи:

¹¹ „За те, що Манасія, цар Юдин, зробив ці гидо́ти, учинив гірше від усього, що́ робили були аморе́яни, що були перед ним, і ввів у гріх також Юду божка́ми своїми,

¹² тому так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Ось Я наво́джу таке зло на Єрусалим та на Юду, що в кожного, хто почує про це, задзвени́ть в обох ву́хах!

¹³ І протягну́ Я на Єрусалим мірку Самарії, та вагу Ахавого дому, і ви́тру Єрусалим, як витира́ють миску: витер і перевернув її догори́ дном!

¹⁴ І Я покину останок наді́лу Мого, і дам їх у руку їхнім ворогам, і вони будуть на грабі́ж та на здо́бич для всіх їхніх ворогів,

¹⁵ тому́, що вони робили зло в Моїх оча́х, і все гніви́ли Мене від дня, коли вийшли їхні батьки з Єгипту, й аж до дня цього“...

¹⁶ А також Манасі́я пролив дуже багато невинної кро́ви, аж напо́внив нею Єрусалим від входу до входу, окрім свого гріха́, що ввів у гріх Юду, щоб чинити зле в Господніх оча́х.

¹⁷ А решта діл Манасії, та все, що́ він зробив, і гріх його, яким він грішив, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

¹⁸ І спочив Манасія з батьками своїми, і був похований в садку́ свого дому, в Уззиному садку́, а замість нього зацарював син його Амо́н.

¹⁹ Амо́н був віку двадцяти й двох років, коли він зацарював, і царював він в Єрусалимі два роки. А ім'я́ його матері — Мешуллемет, дочка́ Харуца з Йотви.

²⁰ І робив він зло в Господніх оча́х, як робив його батько Манасія.

²¹ І ходив він усією тією дорогою, якою ходив його ба́тько, і служив тим бовва́нам, яким служив батько його, і вклонявся їм.

²² І покинув він Господа, Бога батьків своїх, і не ходив Господньою дорогою.

²³ І вчинили змову слу́ги Амона на нього, і вбили царя в його домі.

²⁴ Та наро́д Краю перебив усіх змо́вників на царя Амона. І народ настановив царем Кра́ю замість нього сина його Йосі́ю.

²⁵ А решта діл Амона, усе, що́ робив він, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

²⁶ І поховали його в його гробі в Уззиному садку́, а замість нього зацарював син його Йосія.

Толкование Далласской семинарии

Б. Нечестивое правление Манассии (21:1−18)

Описание царствования Манассии дано вкратце, хотя он и правил дольше чем кто-либо иной из царей Иудеи.

1. О ГРЕХАХ МАНАССИИ (21:1−9)

4Цар 21:1−9. Двенадцати лет Манассия начал править со своим отцом, и в общей сложности правил не пятьдесят (в русский текст по-видимому, вкралась опечатка), а пятьдесят пять лет. Это было время абсолютного политического господства Ассирии над всем ближневосточным регионом (и над Египтом), в которое Иудея оставалась безропотным вассалом ассирийских царей. Политическое порабощение привело (в значительной мере по злой воле Манассии) к глубочайшему духовному падению иудейского народа.

Сын благочестивого отца, Манассия стал самым нечестивым из иудейских царей. «Обратившись на пути» деда своего Ахаза, он подражал мерзостям ханаанских народов. Высоты, уничтоженные Езекией, он опять восстановил и снова поставил жертвенники Ваалу, и по примеру Ахава, царствовавшего в Самарии сделал дубраву Астарты (21:7; сравните 3Цар 16:33). Он насаждал в стране откровенно языческие культы и всячески поощрял их, к примеру, принятое у ассирийцев и вавилонян поклонение всему воинству небесному, т. е. солнцу, луне и звездам (сравните 4Цар 17:16; 23:4−5).

Жертвенники языческим богам были установлены Манассией в храме Иеговы и во дворах храма, и даже истукан Астарты поставил он в доме, о котором Господь сказал, что это место имени Его в Иерусалиме навек (сравните стих 4 и 7). И человеческие жертвоприношения практиковались при Манассии, он и сам провел сына своего чрез огонь, т. е. принес его в жертву аммонитскому богу Молоху, по-видимому, в долине Гинном (3Цар 11:7, 33; 4Цар 23:10, 13).

И гадал Манассия и ворожил, и завел вызывателей мертвецов и волшебников, хотя все это было запрещено законом Моисея (толкование на (17:17), и у Господа вызывало гнев. Царь словно демонстрировал свое неуважение к обетованиям, которые Бог клялся его предкам исполнить — при условии повиновения народа Ему и заповедям Моисеевым (стих 8). В царствование Манассии иудеи поступали хуже тех народов, которых истребил Господь от лица сынов Израилевых (21:15−16).

2. СУДЬБА ИЕРУСАЛИМА (21:10−16)

4Цар 21:10−16. Все это время Господь не молчал, но говорил к царю и народу чрез Своих пророков (включая, возможно, Исаию), обличая и предупреждая. Но Манассия жестоко преследовал пророков Иеговы, и многие их них погибли мученической смертью за своего Господа (в ветхозаветной истории такое было впервые; согласно еврейскому преданию, одним из мучеников стал при Манассии пророк Исаия, которого перепилили надвое деревянной пилой, — в Евр 11:37, возможно, содержится косвенное упоминание об этом). (в стихе 16) о пролитии Манассией невинной крови, которою он наполнил Иерусалим от края до края.

Аморреи (стих 11) в дни Иисуса Навина были самым нечестивым в Палестине народом.

За крайне злые дела Манассии, в которые царь вовлек и весь народ Иудеи, Господь обещал навести на Иерусалим страшные бедствия (стих 12). В стихе 13 в иносказательной форме выражена та мысль, что Иуду постигнет такая же судьба, какая постигла Израиль (Самарию и династию Ахава). Иерусалим, который будет очищен Им от присущих этому городу мерзостей, Бог уподобляет вытертой досуха и опрокинутой чаше.

Остаток Своего удела Господь отвергнет — в том смысле, что, отдав его на поругание и разграбление всем неприятелям его, лишит его Своей зашиты.

3. СМЕРТЬ МАНАССИИ (21:17−18)

4Цар 21:17. Из второй книги Паралипоменон (33:11) мы узнаем, что Манассия был за грехи свои уведен ассирийским царем, вероятно, Ассурбанипалом (669−626 г. до Р. Х.) в плен в Вавилон; в этом городе, покоренном ассирийцами, царь их находился в то время. В Вавилоне Манассия покаялся, и Господь, после некоторого времени пребывания его в плену, позволил ему возвратиться в Иерусалим (сравните 2Пар 33:12−13 и 2Пар 33:18−19). Там Манассия много сделал по искоренению идолопоклонства (2Пар 33:15−17). Однако духовное зло, причиненное им прежде, принесло в Иудее такие ядовитые плоды, что, несмотря и на реформы, проведенные еще позднее царем Иосией, Божий суд не мог быть отвращен от Иудеи (4Цар 23:26).

4Цар 21:18. Примечательно, что по смерти своей Манассия был погребен не в царских гробницах, где в основном покоились благочестивые цари Иудеи, но в дворцовом саду. После него воцарился Аммон, сын его.

В. Нечестивое правление Аммона (21:19−26)

4Цар 21:19−22. Недолгим (всего два года — с 642 по 640 г. до Р. Х.) было правление Аммона, который во всем следовал путями отца своего Манассии (до покаяния того); он возвратился к служению идолам и оставил Господа.

4Цар 21:23−26. Погиб Аммон в результате заговора своих придворных, но духовно развращенный народ, вероятно, симпатизировал Аммону, вернувшему ему «высоты» и идолов; убийцы царя были перебиты, и на трон возведен Иосия, сын Аммона. Похоронен Аммон был вместе со своим отцом во дворцовом саду.