Переклад Хоменка
1 Тоді цар послав скликати до себе всіх старших юдейських і єрусалимських.
2 І пішов цар у Господній храм, а з ним всі юдейські мужі й усі єрусалимські мешканці, й священики, й пророки, й увесь народ, від малого до великого, і прочитав перед ними голосно всі слова з книги союзу, що знайдено в Господньому храмі.
3 Цар став на підвищенні й заключив союз перед Господом, зобов'язуючись ходити слідом за Господом і пильнувати його заповіді, накази і його установи з усього серця й з усієї душі, виконувати слова союзу, написані в цій книзі. Увесь народ прийняв союз.
4 І повелів цар первосвященикові Хілкії й нижчому священикові та сторожам при порозі винести з Господнього храму ввесь посуд, зроблений для Ваала, для Ашери й для всього війська небесного. Він спалив його за Єрусалимом, на полях Кедрон, а попіл з нього вивіз у Бетел.
5 Він скасував жерців, що завели були юдейські царі і що кадили на узвишшях, по юдейських містах і по єрусалимських околицях, а й тих, що кадили Ваалові, сонцеві, місяцеві, сузір'ям і всьому війську небесному.
6 Повелів винести Ашеру з Господнього храму за Єрусалим, у Кедрон-долину, і спалити в Кедрон-долині, і розтоптати на порох, а порох той розкидати по гробах простого люду.
7 Зруйнував кімнати розпусників, що були в Господньому храмі, де жінки ткали завіси для Ашери.
8 Далі привів усіх священиків із юдейських міст і знечестив узвишшя, де ці священики кадили, від Геви до Версавії, і зруйнував узвишшя посвячене козлам, що було при вході у ворота Єгошуї, міського голови, ліворуч, коли входити через ворота в місто.
9 Однак ті священики узвиш не сходили на Господній жертовник у Єрусалимі, хоч їли неквашений хліб посеред своїх братів.
10 Він знечестив і Тофет, що в Бен-Гінном-долині, щоб ніхто більш не проводив свого сина чи дочку через вогонь на честь Молоха.
11 Уусунув коней, що юдейські царі поставили були на честь сонця при вході в Господній храм, коло кімнати скопця Натан-Мелеха, у Парварімі; колісниці ж сонцеві спалив вогнем.
12 Жертовники на даху горішньої світлиці Ахаза, що їх зробили були юдейські царі, і жертовники, що їх зробив був Манассія в обох дворах Господнього храму, цар зруйнував, розбив їх, а порох з них кинув у Кедрон-потік.
13 Узвишшя перед Єрусалимом, на південь від Оливної гори, що побудував був Соломон, ізраїльський цар, Астарті, гидоті сидонській, і Кемошеві, гидоті моавській, та Молохові, мерзоті аммоніїв, цар знечестив;
14 порозбивав кам'яні стовпи, порубав ашери й наповнив місце, де вони були, людськими кістками.
15 Та й жертовника, що був у Бетелі, і висоту, що побудував Єровоам, син Навата, який увів Ізраїля в гріх, і того жертовника й узвишшя він зруйнував, розбив їх каміння і стер на порох, і спалив Ашеру.
16 Дивлячись навкруги себе, побачив Йосія гроби, що були на горі, і послав позабирати з тих гробів кості, і спалив їх на жертовнику, і так знечестив його, за словом Господнім, що виповів був Божий чоловік, коли Єровоам стояв при жертовнику під час свята.
17 Далі спитав Йосія: “Що то за пам'ятник, що я там бачу?” Міські люди йому відповіли: “Це гріб Божого чоловіка, що прийшов був з Юдеї й прорік ті речі, що ти вчинив над бетелівським жертовником.”
18 І повелів Йосія: “Лишіть його, нехай ніхто не торкає його костей!” Так його кості й зостались цілими разом з кістьми пророка, що приходив із Самарії.
19 Йосія усунув також усі будівлі на узвишшях по самарійських містах, що побудували були ізраїльські царі, щоб гнівити Господа. Він зробив з ними те саме, що зробив у Бетелі.
20 Усіх жерців узвиш, які були там, він повбивав на жертовниках і палив на них людські кості. Потім повернувсь у Єрусалим.
21 Цар дав такий наказ усьому народові: “Святкуйте Пасху в честь Господа, Бога вашого, як написано у цій книзі союзу.”
22 Такої Пасхи не було святковано від часів, коли судді правили Ізраїлем і за весь час ізраїльських царів та юдейських царів.
23 Аж; на вісімнадцятому році царя Йосії святковано таку Пасху на честь Господа в Єрусалимі.
24 Йосія викорінив також викликачів мертвих і знахурів, домовиків, бовванів і всі ті гидоти, що можна було побачити в Юдейській землі й у Єрусалимі, щоб увійшли в силу слова закону, написані в книзі, що найшов у Господньому храмі священик Хілкія.
25 Перед ним не було такого царя, як він, що обернувся б з усього серця, з усієї душі й з усієї сили до Господа, повнотою за законом Мойсея, та й після нього не було такого, як він.
26 Однак же, Господь не скасував свого палкого гніву, що ним роз'ярився був проти Юди за всю ту досаду, якої йому завдав Манассія.
27 Господь постановив: “Юду теж я усуну з-перед мого обличчя, як усунув Ізраїля; я відкину це місто, Єрусалим, що я був вибрав, і храм, що про нього я був сказав: Там буде моє ім'я.”
28 Решта дій Йосії, й усе, що він чинив, записане у літописній книзі юдейських царів.
29 За його часів вирушив фараон Нехо, єгипетський цар, на допомогу асирійському цареві на Ефрат-ріку. Цар Йосія вийшов йому назустріч, але Нехо вбив його, ледве його побачив.
30 Слуги повезли його мертвого на колісниці з Мегідо; вони привезли його в Єрусалим і поховали в його гробі. Тоді люди взяли Йоахаза, сина Йосії, помазали його й зробили його царем на місце його батька.
31 Було Йоахазові 23 роки, як став царем, і царював він 3 місяці в Єрусалимі. Мати його, дочка Єремії, з Лівни, звалась Хамутала.
32 Він чинив те, що було Господеві не довподоби, цілком так, як робили його батьки.
33 У Ріалі, у Хамат-країні, фараон Нехо, скинув його з царства в Єрусалимі, і наклав на землю данину — 100 талантів срібла й талант золота.
34 Фараон Нехо зробив царем Еліякима, сина Йосії, замість батька його Йосії, і перемінив ім'я його на Йоакима, а Йоахаза взяв і відвів у Єгипет, де він і вмер.
35 Йоаким дав фараонові срібло й золото, але мусів був розцінити землю, щоб виплатити фараонові гроші, яких цей домагався. Від кожного, як кого оцінувано, брав він срібло й золото, щоб дати фараонові Нехо.
36 Було Йоакимові 25 років, як став царем, і царював він 11 років у Єрусалимі. Мати його, дочка Падаї, з Руми, звалася Зевіда.
37 Він чинив те, що Господеві було не довподоби, цілком так, як робили його батьки.
Комментарии МакДональда
3. Обновление завета (23:1−3)
Царь собрал священное собрание в храме и прочел слова книги завета всем собравшимся. Стоя на возвышенном месте, он заключил завет исполнять все слова закона. Народ тоже заключил завет с Господом.
4. Реформы Иосии (23:4−30)
23:4−9 Далее следует перечень реформ, предпринятых Иосией. Он очистил храм от всех вещей, связанных с идолопоклонством, сжег их и велел прах отнести в Вефиль (чтобы осквернить тамошнее святилище). Он сместил и, вероятно, убил священников, занимавшихся идолопоклонстовм. Он вынес деревянную статую Астарты из храма, сжег ее и разбросал пепел на кладбище общенародном. Он разрушил дома блудилищные, где, в храмовой области, собирались мужчины, занимавшиеся проституцией (содомиты), где женщины ткали одежды для образа Астарты. Он осквернил высоты. Это значит, что он сделал их непригодными для будущего использования. Он вывел всех жрецов из городов Иудейских, где они приносили Иегове жертвы на высотах. Бог постановил, чтобы жертвоприношения делались в Иерусалиме. Иосия запретил этим жрецам нести служение в храме, но долю опресноков они получали.
23:10−12 Он осквернил и разрушил Тофет, языческое святилище на долине сыновей Еннома, где детей приносили в жертву Молоху. Он отменил коней, посвященных солнцу, и сжег огнем колесницы, которые цари Иудейские использовали в связи с поклонением солнцу. Он разрушил идолопоклоннические жертвенники, построенные Ахазом и Манассией. Сам Манассия убрал эти жертвенники после своего обращения (2Пар 33:15), но идолопоклонник Аммон, вероятно, вернул их на место. Иосия уничтожил их, чтобы они больше никогда не использовались.
23:13−14 Он осквернил высоты к югу от Елеонской горы (Масличной горы), которые существовали со времен Соломона. Он изломал языческие статуи, и срубил дубравы (посвященные Астарте), а также осквернил место, на котором они находились, наполнив его костями человеческими.
23:15−18 Он разрушил жертвенник, который в Вефиле, и сжег высоту. Потом он взял кости из находившихся неподалеку могил и сжег их на остатках жертвенника. («И израильтяне, и язычники считали человеческие кости вечным осквернением»). Все это было исполнением пророчества, которое за 300 лет до того человек Божий изрек Иеровоаму. Иосия — один из немногих героев Писания, имена которых были известны еще до их рождения (3Цар 13:2). Он был избранным сосудом, предопределенным для исполнения пророчества безымянного пророка против жертвенника Вефильского.
Когда царь Иосия увидел могилу человека Божия, выступавшего против жертвенника Вефильского, он приказал, чтобы никто не трогал кости пророка. Так что они остались там, вместе с костями другого безымянного пророка, который приходил из Самарии (см. 3Цар 13:30−31).
23:19−20 Реформы царя распространились даже на Самарию. Очевидно, ему удалось взять эту область под свой контроль, в значительной степени благодаря ослаблению Ассирии. Он уничтожил капища высот и заколол всех жрецов-идолопоклонников на жертвенниках, где они приносили жертвы. Он также осквернил эти места пеплом человеческих костей.
23:21−23 Вернувшись в Иерусалим, Иосия вновь учредил Пасху, в соответствии со Словом Господним, что прочитал (смотри 2Пар 35:1−19, где об этом рассказано подробнее). Это был величайший праздник Пасхи от дней судей. Другие пасхальные праздники до этого проводились с большим размахом и более тщательной подготовкой, но именно этот был особенно угоден Господу. В Писании упоминается только три праздника Пасхи в период царства: Соломона (2Пар 8), Езекии (2Пар 30) и Иосии.
23:24 Иосия также очистил землю от вызывателей мертвых, волшебников, гадателей и тому подобных.
23:25−27 Что касается тщательности проделанных реформ, то Иосия был величайшим из царей Иудеи. Езекия заслужил подобную честь называться величайшим из царей благодаря своей вере в Бога (18:5−6). Но, несмотря на благочестивое правление Иосии, Господь не отложил гнева Своего и не передумал: Он все равно собирался наказать Иудею, отправив народ в рабство и разрушив Иерусалим.
23:28−30 В 609 г. до Р. Х. фараон Нехао, царь Египетский, отправился на север, вдоль побережья Палестины, чтобы помочь ассирийцам в борьбе с Вавилоном. По политическим причинам Иосия решил помешать продвижению Нехао и был смертельно ранен в Мегиддо. Рабы его перевезли его тело в Иерусалим, где он умер и был похоронен (см. 2Пар 35:20−24). Нехао дошел до реки Евфрат, где четыре года спустя вавилоняне победили его в сражении при Кархемисе (Иер 46:2).
Д. Царь Иоахаз (23:31−33)
Иоахаз (называемый также Селлумом), сын Иосии, был царем Иудейским всего три месяца (609 г. до Р. Х.; см. 2Пар 36:1−4).
Иоахаз пренебрег реформами своего отца и позволил народу вернуться к идолопоклонству. Фараон Нехао, царь Египта, вызвал его в Ривлу, в Емафе, районе Сирии, где расположились лагерем египтяне, и обложил Иудею пеней. Позже он забрал Иоахаза в Египет, где тот и умер (Иер 22:11−12).
Е. Царь Иоаким (23:34 — 24:7)
Иоаким, сын Иосии, был царем Иудейским одиннадцать лет (609−598 гг. до Р. Х.; см. 2Пар 36:5−8; Иер 22:18−19; Иер 26:21−23; Иер 36:9−32).
23:34−37 Фараон Нехао воцарил Елиакима, брата Иоахаза, вместо Иосии, и переменил имя его на Иоаким. Иоаким был старшим из оставшихся в живых сыновей Иосии (см. ст. 31, 36), но сначала народ сделал царем Иоахаза. Нехао изменил ситуацию и сделал Иоакима своим вассальным царем. Он был более верен фараону, чем Иегове.