2 Царів 23 глава — Переклад Хоменка → Новой Женевской Библии

Друга книга царів
Переклад Хоменка → Новой Женевской Библии

¹ Тоді цар послав скликати до себе всіх старших юдейських і єрусалимських.

² І пішов цар у Господній храм, а з ним всі юдейські мужі й усі єрусалимські мешканці, й священики, й пророки, й увесь народ, від малого до великого, і прочитав перед ними голосно всі слова з книги союзу, що знайдено в Господньому храмі.

³ Цар став на підвищенні й заключив союз перед Господом, зобов'язуючись ходити слідом за Господом і пильнувати його заповіді, накази і його установи з усього серця й з усієї душі, виконувати слова союзу, написані в цій книзі. Увесь народ прийняв союз.

⁴ І повелів цар первосвященикові Хілкії й нижчому священикові та сторожам при порозі винести з Господнього храму ввесь посуд, зроблений для Ваала, для Ашери й для всього війська небесного. Він спалив його за Єрусалимом, на полях Кедрон, а попіл з нього вивіз у Бетел.

⁵ Він скасував жерців, що завели були юдейські царі і що кадили на узвишшях, по юдейських містах і по єрусалимських околицях, а й тих, що кадили Ваалові, сонцеві, місяцеві, сузір'ям і всьому війську небесному.

⁶ Повелів винести Ашеру з Господнього храму за Єрусалим, у Кедрон-долину, і спалити в Кедрон-долині, і розтоптати на порох, а порох той розкидати по гробах простого люду.

⁷ Зруйнував кімнати розпусників, що були в Господньому храмі, де жінки ткали завіси для Ашери.

⁸ Далі привів усіх священиків із юдейських міст і знечестив узвишшя, де ці священики кадили, від Геви до Версавії, і зруйнував узвишшя посвячене козлам, що було при вході у ворота Єгошуї, міського голови, ліворуч, коли входити через ворота в місто.

⁹ Однак ті священики узвиш не сходили на Господній жертовник у Єрусалимі, хоч їли неквашений хліб посеред своїх братів.

¹⁰ Він знечестив і Тофет, що в Бен-Гінном-долині, щоб ніхто більш не проводив свого сина чи дочку через вогонь на честь Молоха.

¹¹ Уусунув коней, що юдейські царі поставили були на честь сонця при вході в Господній храм, коло кімнати скопця Натан-Мелеха, у Парварімі; колісниці ж сонцеві спалив вогнем.

¹² Жертовники на даху горішньої світлиці Ахаза, що їх зробили були юдейські царі, і жертовники, що їх зробив був Манассія в обох дворах Господнього храму, цар зруйнував, розбив їх, а порох з них кинув у Кедрон-потік.

¹³ Узвишшя перед Єрусалимом, на південь від Оливної гори, що побудував був Соломон, ізраїльський цар, Астарті, гидоті сидонській, і Кемошеві, гидоті моавській, та Молохові, мерзоті аммоніїв, цар знечестив;

¹⁴ порозбивав кам'яні стовпи, порубав ашери й наповнив місце, де вони були, людськими кістками.

¹⁵ Та й жертовника, що був у Бетелі, і висоту, що побудував Єровоам, син Навата, який увів Ізраїля в гріх, і того жертовника й узвишшя він зруйнував, розбив їх каміння і стер на порох, і спалив Ашеру.

¹⁶ Дивлячись навкруги себе, побачив Йосія гроби, що були на горі, і послав позабирати з тих гробів кості, і спалив їх на жертовнику, і так знечестив його, за словом Господнім, що виповів був Божий чоловік, коли Єровоам стояв при жертовнику під час свята.

¹⁷ Далі спитав Йосія: “Що то за пам'ятник, що я там бачу?” Міські люди йому відповіли: “Це гріб Божого чоловіка, що прийшов був з Юдеї й прорік ті речі, що ти вчинив над бетелівським жертовником.”

¹⁸ І повелів Йосія: “Лишіть його, нехай ніхто не торкає його костей!” Так його кості й зостались цілими разом з кістьми пророка, що приходив із Самарії.

¹⁹ Йосія усунув також усі будівлі на узвишшях по самарійських містах, що побудували були ізраїльські царі, щоб гнівити Господа. Він зробив з ними те саме, що зробив у Бетелі.

²⁰ Усіх жерців узвиш, які були там, він повбивав на жертовниках і палив на них людські кості. Потім повернувсь у Єрусалим.

²¹ Цар дав такий наказ усьому народові: “Святкуйте Пасху в честь Господа, Бога вашого, як написано у цій книзі союзу.”

²² Такої Пасхи не було святковано від часів, коли судді правили Ізраїлем і за весь час ізраїльських царів та юдейських царів.

²³ Аж; на вісімнадцятому році царя Йосії святковано таку Пасху на честь Господа в Єрусалимі.

²⁴ Йосія викорінив також викликачів мертвих і знахурів, домовиків, бовванів і всі ті гидоти, що можна було побачити в Юдейській землі й у Єрусалимі, щоб увійшли в силу слова закону, написані в книзі, що найшов у Господньому храмі священик Хілкія.

²⁵ Перед ним не було такого царя, як він, що обернувся б з усього серця, з усієї душі й з усієї сили до Господа, повнотою за законом Мойсея, та й після нього не було такого, як він.

²⁶ Однак же, Господь не скасував свого палкого гніву, що ним роз'ярився був проти Юди за всю ту досаду, якої йому завдав Манассія.

²⁷ Господь постановив: “Юду теж я усуну з-перед мого обличчя, як усунув Ізраїля; я відкину це місто, Єрусалим, що я був вибрав, і храм, що про нього я був сказав: Там буде моє ім'я.”

²⁸ Решта дій Йосії, й усе, що він чинив, записане у літописній книзі юдейських царів.

²⁹ За його часів вирушив фараон Нехо, єгипетський цар, на допомогу асирійському цареві на Ефрат-ріку. Цар Йосія вийшов йому назустріч, але Нехо вбив його, ледве його побачив.

³⁰ Слуги повезли його мертвого на колісниці з Мегідо; вони привезли його в Єрусалим і поховали в його гробі. Тоді люди взяли Йоахаза, сина Йосії, помазали його й зробили його царем на місце його батька.

³¹ Було Йоахазові 23 роки, як став царем, і царював він 3 місяці в Єрусалимі. Мати його, дочка Єремії, з Лівни, звалась Хамутала.

³² Він чинив те, що було Господеві не довподоби, цілком так, як робили його батьки.

³³ У Ріалі, у Хамат-країні, фараон Нехо, скинув його з царства в Єрусалимі, і наклав на землю данину — 100 талантів срібла й талант золота.

³⁴ Фараон Нехо зробив царем Еліякима, сина Йосії, замість батька його Йосії, і перемінив ім'я його на Йоакима, а Йоахаза взяв і відвів у Єгипет, де він і вмер.

³⁵ Йоаким дав фараонові срібло й золото, але мусів був розцінити землю, щоб виплатити фараонові гроші, яких цей домагався. Від кожного, як кого оцінувано, брав він срібло й золото, щоб дати фараонові Нехо.

³⁶ Було Йоакимові 25 років, як став царем, і царював він 11 років у Єрусалимі. Мати його, дочка Падаї, з Руми, звалася Зевіда.

³⁷ Він чинив те, що Господеві було не довподоби, цілком так, як робили його батьки.

Новой Женевской Библии

23:1 старейшин. См. 3Цар 8:1.

23:2 книги завета. Доподлинно не известно, что именно содержал в себе этот найденный в храме свиток. Обычно собственно «книгой завета» считается Исх, гл. 20−23, однако маловероятно, чтобы в данном случае речь шла только об этом фрагменте. Судя по тому, на какие преобразования подвигло Иосию прочтение найденного в храме свитка (ст. 4−24), можно предположить, что он содержал один из списков книги Второзакония (22:8) или даже целый корпус законодательных текстов, в состав которого входило и Второзаконие.

23:3 возвышенное место. Имеется в виду возвышение перед главным входом в храм.

заключил пред лицем Господним завет. Иосия, как до него Моисей (Исх 24:1−8; Втор 29:1), Иисус Навин (Нав 24:1−28) и Иоадай (11:17), приводит народ к подтверждению и обновлению его обязательств перед Богом. Во время посвященных этому событию богослужений народ давал обещание соблюдать Божии заповеди и уставы.

от всего сердца и от всей души. См. Втор 6:5 и слова Иисуса Христа о законе (Мф 26:26−29).

23:4 Ваала. См. ком. к 3Цар 16:31.

Астарты. См. ком. к 3Цар 11:5.

воинства небесного. См. 17:16 и 21:3.

прах их отнести в Вефиль. Вефиль был одним из двух городов, в которых Иеровоам I установил изваяния золотых тельцов, введя тем самым чуждый Израилю культ (3Цар 12:26−33). Перенесением праха сожженных идолов в Вефиль Иосия оскверняет центр насаждавшегося Иеровоамом культа (см. также ст. 15−20).

23:5 отставил жрецов, которых поставили цари Иудейские. См. Ос 10:5; Соф 1:4.

на высотах. См. ком. к 3Цар 3:2.

Ваалу. См. ком. к 3Цар 16:31.

солнцу, и луне, и созвездиям, и всему воинству небесному. См. 17:16 и 21:3.

23:6 Астарту. См. 21:7 и ком. к 3Цар 11:5.

сжег ее... и истер ее в прах. Таким же образом Моисей поступил со сделанным израильтянами изваянием золотого тельца (Исх 32:20; Втор 9:21).

бросил прах ее на кладбище общенародное. Этим поступком был осквернен прах изваяния Астарты, но не кладбище (Чис 19:16; Иер 26:23).

23:7 домы блудилищные. См. ком. к 3Цар 14:24.

23:8 вывел всех жрецов из городов Иудейских. По всей вероятности, речь здесь идет не о жрецах языческих богов (ст. 5), а о священниках, служивших Господу. Эту фразу, следует понимать в том смысле, что Иосия собрал священников со всей Иудеи в Иерусалим, вновь возвратив иерусалимскому храму статус единой святыни Господа.

от Гевы до Вирсавии. Гева находилась на северной границе Иудейского царства, а Вирсавия — на южной. Таким образом, предпринятые Иосией преобразования религиозной жизни народа охватывали собой всю территорию страны.

23:9 не приносили жертв на жертвеннике Господнем. Закон позволял священникам из других городов принимать участие в богослужениях в центральном святилище наравне с постоянно там служащим священством (Втор 18:6−8). Однако многие провинциальные священники не всегда с полной достоверностью могли доказать свое происхождение от Аарона (3Цар 12:31; 3Цар 13:33) и потому допускались к исполнению лишь вспомогательных функций в храмовом богослужении.

опресноки же ели вместе с братьями своими. Провинциальные священники имели право на часть провизии, предназначавшейся для священства, постоянно служащего в центральном святилище (Лев 2:10; Лев 6:16−20).

23:10 Тофет, что на долине сыновей Еннома. Находившееся неподалеку от Иерусалима место жертвоприношения детей Молоху (16:3; 21:6; Ис 30:33; Иер 7:31−32; Иер 19:5−6).

Молоху. См. ком. к 3Цар 11:5.

23:11 коней, которых ставили цари Иудейские солнцу. Солнце считалось богом или богиней у многих из соседних с Израилем народов. Лошадям же отводилась значительная культовая роль в Ассирии: так, белые лошади связывались с поклонением божествам Ашшуру и Сину. В Иерусалиме, в девяноста метрах от храма, археологами были обнаружены глиняные статуэтки лошадей, головы которых украшены дисками, изображающими, по мнению многих специалистов, солнце.

23:12 жертвенники... разрушил царь. Разрушая перечисленные жертвенники на которых свершались жертвоприношения небесным светилам, Иосия уничтожает зло, сотворенное Ахазом (16:3, 4, 10−16), Манассией (21:3) и Амманом (21:22−23).

23:13 высоты, которые... устроил Соломон. Из всех царей Иудеи только у Иосии хватило духа разрушить языческие жертвенники, которые Соломон построил для своих иноземных жен (3Цар 11:1 — 8.33).

23:14 изломал статуи, и срубил дубравы. Речь идет об осквернении Иосией языческих святилищ, устроенных еще Ровоамом (3Цар 14:23).

23:15 жертвенник, который в Вефиле. См. 3Цар 12:32−33. Неясно, разрушил ли Иосия также и святилище Иеровоама I в Дане (3Цар 12:29−30), или оно по-прежнему сохранялось.

23:16 могилы. В этих могилах покоились останки поставленных Иеровоамом жрецов Ваала (3Цар 12:31−32; 3Цар 13:2).

по слову Господню. См. 3Цар 13:1−32.

23:18 из Самарии. В данном случае это название скорее относится к бывшему царству Израильскому (ст. 19; 17:24, 29; 3Цар 13:32), чем к его столице Самарии. Пророк, чьи кости обнаружил Иосия, был родом из Вефиля; Самария же в его время еще не была построена (3Цар 16:24).

23:19 в городах Самарийских. Начав свои преобразования за пределами Иудеи с города Вефиля, Иосия вскоре распространил их на всю территорию бывшего северного царства.

23:20 заколол всех жрецов высот. См. Втор 13:6−18; Втор 17:2−7.

23:21 как написано в сей книге завета. Имеется в виду то место Второзакония (Втор 16:1−8), в котором предписывается свершать пасхальную жертву только в центральном святилище. До того как народу Божиему было дано это предписание Пасха праздновалась каждым в своем доме (Исх 12:1−13, 21−49).

23:23 в восемнадцатый год. Иосии к этому времени исполнилось двадцать шесть лет.

23:24 вызывателей мертвых, и волшебников. Вызыватели мертвых и волшебники в большом количестве распространились в Иудее в царствование Манассии (21:6).

терафимов. Так назывались изваяния домашних божеств (см. Быт 31:19; Суд 17:5; 1Цар 19:13).

чтобы исполнить слова закона. См. ком. к ст. 2 и 22:8.

23:26 Однакож Господь не отложил великой ярости гнева Своего. Благие преобразования Иосии лишь отсрочили, но не отменили исполнение воли Господа, за грехи Манассии обрекшего Свой народ на изгнание и плен (см. ком. к 21:13−15).

23:28 в летописи царей Иудейских. См. ком. к 3Цар 11:41.

23:29 Нехао. Этот фараон правил Египтом с 610 по 595 г. до Р.Х.

против царя Ассирийского. К описываемому моменту сильнейшей на Ближнем Востоке державой стал Вавилон, Ассирийская же империя переживала закат своего могущества. Поход фараона Нехао, видимо, имел целью помочь Ассирии противостоять натиску вавилонян.

вышел царь Иосия навстречу ему, и тот умертвил его. Не ясно, погиб ли Иосия от руки Нехао в битве или же попал в плен и был казнен фараоном.

23:30 народ земли. См. ком. к 11:14.

Иоахаза. Иоахаз (в других местах называемый Селлумом) был избран преемником Иосии, несмотря на то, что он являлся самым младшим из сыновей погибшего царя (1Пар 3:15; Иер 22:11). Причиной этого могла быть поддержка Иоахазом антиегипетской линии отца.

помазали его. См. ком. к 3Цар 1:34.

23:31−35 В этих стихах содержится краткий обзор недолгого царствования Иоахаза, который «делал... неугодное в очах Господних» (ст. 32). Фараон вскоре силой увез Иоахаза в Египет, поставив на его место другого сына Иосии Елиакима (переименованного им в Иоакима).

23:31 три месяца царствовал. Царствование Иохаза укладывается в 609 г. до Р.Х.

дочь Иеремии. Это не пророк Иеремия, о котором сказано, что он был родом из Анафофа (Иер1:1).

из Ливны. См. ком. к 8:22.

23:33 в Ривле, в земле Емафской. В Ривле, городе на реке Оронт, устраивали свои ставки Нехао, а позднее Навуходоносор (25:6).

23:34 Елиакима ... Иоакима. Принимая от зависимых правителей клятвы вассальной верности, ассирийские властители иногда по своему желанию давали вассалам новое имя. Фараон Нехао следует, по всей видимости, их примеру.

23:35 от каждого из народа земли... он взыскивал серебро и золото. Основные налоговые тяготы Иоаким возложил на ту часть населения, которая привела к власти Иоахаза (ст. 30).

23:36 — 24:7 В этих стихах вкратце излагается история царствования в Иудее Иоа-кима, одним из важнейших эпизодов которого стало восстание царя против власти Вавилона. Автор стремится возможно яснее показать, что обрушившиеся на Иудею несчастия явились исполнением суда Божиего за грехи Манассии (24:2−4; 21:10−15).

23:36 одиннадцать лет царствовал. Иоаким царствовал с 609 по 598 г. до Р.Х.

из Румы. Поселение приблизительно в двадцати двух километрах от Галилейского моря.