Переклад Огієнка
1 А цар послав, і зібрали до нього всіх старши́х Юди та Єрусалиму.
2 І ввійшов до Господнього дому цар та кожен муж Юди, а з ним усі мешканці Єрусалиму, і священики, і пророки, і ввесь народ від мало́го й аж до великого, і він прочитав до їхніх ушей усі слова́ Книги Заповіту, зна́йденої в Господньому домі.
3 І став цар на підвищенні, і склав заповіта перед Господнім лицем, щоб ходити за Господом та доде́ржувати заповіді Його, і сві́дчення Його, і постанови Його всім серцем та всією душею, щоб виконати слова́ того заповіту, що написані в тій книзі. І ввесь народ пристав до заповіту.
4 І наказав цар Хілкійї, великому священикові, й іншим священикам та сторожа́м поро́га, щоб повино́сили з Господнього храму всі речі, зро́блені для Ваала та для Аста́рти, та для всіх небесних світил. І він попали́в їх поза Єрусалимом на кедро́нських поля́х, а їхній по́рох відніс до Бет-Елу.
5 І він поскидав жерці́в, що їх понаставля́ли були Юдині царі, і що вони кадили на па́гірках по Юдиних містах та в око́лицях Єрусалиму, і кадили для Ваала, і для сонця, і для місяця, і для планет, і для всіх небесних світил.
6 І він виніс Астарту з Господнього дому поза Єрусалим до кедро́нської долини, та й спалив її в кедро́нській долині, і стер на по́рох, а її по́рох кинув на гроби́ звичайних людей.
7 І він порозбива́в доми культу блудодійників, що були при Господньому домі, де жінки́ ткали завісу для Аста́рти.
8 І він ви́провадив усіх священиків з Юдиних міст, і опога́нив па́гірки, де священики кадили, від Ґеви аж до Беер-Шеви, і порозбивав па́гірки брам, що були при вході брами Ісуса, зверхника міста, що ліво́руч тому́, хто вхо́див до брами міста.
9 Але священики па́гірків не вхо́дили до Господнього же́ртівника в Єрусалимі, а тільки їли прісне́ серед своїх братів.
10 І він опога́нив місце ста́влення на огні, що в долині Гінномового сина, щоб ніхто не перево́див через огонь сина свого та дочку́ свою для Молоха.
11 І він повідставляв коні, яких давали Юдині царі для сонця, від входу до Господнього дому, при кімна́ті є́внуха Нетан-Мелеха, що був у Парварімі, а колесни́ці сонця попали́в ув огні.
12 А же́ртівники, що були на даху́ Ахазової го́рниці, що пороби́ли Юдині царі, та жертівники, що пороби́в Манасія на двох подві́р'ях Господнього дому, цар порозбива́в. І він звідти побіг, і кинув їхній по́рох до кедро́нського пото́ку.
13 А па́гірки, що навпроти Єрусалиму, право́руч гори Згуби, які побудува́в був Соломон, Ізраїлів цар, для Астарти, гидо́ти сидо́нської, і для Кемота, гидо́ти моавської, і для Мілкома, гидо́ти Аммонових синів, цар поопога́нював.
14 І він порозбивав стовпи для богів, і постинав посвя́чені дере́ва, а їхнє місце напо́внив лю́дськими кістка́ми.
15 А також жертівника, що в Бет-Елі, па́гірка, що зробив був Єровоам, син Неватів, що ввів у гріх Ізраїля, також же́ртівника цього та цього па́гірка він розбив, і спалив того па́гірка та стер на по́рох, і Аста́рту спалив.
16 І оберну́вся Йосі́я, та й побачив гроби́, що були там на горі. І послав він, і позабирав кості з гробі́в, і попали́в на жертівнику, — і опога́нив його, за словом Господнім, яке кли́кав був Божий чоловік, що проріка́в оці речі.
17 І сказав цар: „Що́ це за надгро́бок, що я бачу?“ А люди того міста сказали йому: „Це надгро́бок Божого чоловіка, що прийшов з Юдеї й прорік оці речі, які зробив ти на же́ртівнику в Бет-Елі“.
18 А він сказав: „Дайте йому спо́кій, — нехай ніхто не рухає косте́й його“. І зберегли його кості, кості того пророка, що прийшов був із Самарії.
19 А також усі доми́ па́гірків, що по самарійських містах, що поробили були Ізраїлеві царі, щоб гніви́ти Господа, Йосія понищив, і зробив з ними те саме, що зробив у Бет-Елі.
20 І порізав він усіх священиків па́гірків, що були там, на жертівниках, і попалив на них лю́дські кості, та й вернувся до Єрусалиму.
21 І наказав цар усьому наро́дові, говорячи: „Справте Пасху для Господа, вашого Бога, як написано в оцій Книзі Заповіту“.
22 Бо не справля́лася ця Пасха від днів суддів, що судили Ізраїля, по всі дні царів Ізраїлевих та царів Юдиних.
23 І тільки вісімнадцятого року царя Йосії справлялася Пасха для Господа в Єрусалимі.
24 А також викликачів духів померлих, і духів віщих, і домови́х божків, і бовва́нів, і всякі гидо́ти, що появилися в Юдинім кра́ї та в Єрусалимі, повини́щував Йосія, щоб поставити слова Зако́ну, написані в книзі, що знайшов священик Хілкійя в Господньому домі.
25 А такого царя, як він, не було перед ним, що наверну́вся б до Господа всім своїм серцем, і всією душею своєю, і всією силою своєю, за всім Мойсеєвим Зако́ном, і по ньому не повставав такий, як він.
26 Тільки не спинився Господь від ре́вности Свого великого гніву, яким запалився Його гнів на Юду за всі огі́рчення, якими гніви́в Його Манасія.
27 І сказав Господь: „Також Юду відкину Я від лиця Свого, як відкинув Я Ізраїля, і відкину це місто, яке вибрав, Єрусалим, та цей храм, про який Я сказав: Ім'я́ Моє буде там!“
28 А решта діл Йосії та все, що́ він робив, — ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.
29 За його днів пішов фараон Нехо́, єгипетський цар, на асирійського царя, на річку Єфра́т. І вийшов цар Йосія навпроти нього, та той убив його в Меґіддо, коли він побачив його...
30 І його раби пове́зли його мертвого з Меґіддо, і приве́зли його до Єрусалиму, і поховали його в гробівці́ його́. А народ кра́ю взяв Єгоахаза, сина Йосії, і пома́зали його, та й настанови́ли його царем замість його батька.
31 Єгоахаз був віку двадцяти й трьох літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці. А ім'я́ його матері — Хамуталь, дочка́ Єремі́ї, з Лівни.
32 І робив він зло в Господніх оча́х, усе так, як робили його батьки.
33 І фараон Нехо́ зв'язав його в Рівлі, в гаматському кра́ї, щоб він не царював в Єрусалимі, і наклав ка́ру на цей край, — сто талантів срібла та талант золота.
34 А царем настанови́в фараон Нехо Ел'якима, сина Йосії, замість батька його Йосії, і змінив ім'я́ його на Єгояким. А Єгоахаза він узяв, і той прибув до Єгипту та й помер там.
35 І Єгояким давав фараонові срібла та золота; тільки розклав це на край, щоб давати те срібло на фараонів наказ, — він стягав те срібло та золото з наро́ду кра́ю за оцінкою землі кожного, щоб віддати фараонові Нехо.
36 Єгояки́м був віку двадцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і одинадцять років царював в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Зевуда, дочка Педаї, з Руми.
37 І робив він зло в Господніх оча́х, усе так, як робили батьки́ його.
Комментарии МакДональда
3. Обновление завета (23:1−3)
Царь собрал священное собрание в храме и прочел слова книги завета всем собравшимся. Стоя на возвышенном месте, он заключил завет исполнять все слова закона. Народ тоже заключил завет с Господом.
4. Реформы Иосии (23:4−30)
23:4−9 Далее следует перечень реформ, предпринятых Иосией. Он очистил храм от всех вещей, связанных с идолопоклонством, сжег их и велел прах отнести в Вефиль (чтобы осквернить тамошнее святилище). Он сместил и, вероятно, убил священников, занимавшихся идолопоклонстовм. Он вынес деревянную статую Астарты из храма, сжег ее и разбросал пепел на кладбище общенародном. Он разрушил дома блудилищные, где, в храмовой области, собирались мужчины, занимавшиеся проституцией (содомиты), где женщины ткали одежды для образа Астарты. Он осквернил высоты. Это значит, что он сделал их непригодными для будущего использования. Он вывел всех жрецов из городов Иудейских, где они приносили Иегове жертвы на высотах. Бог постановил, чтобы жертвоприношения делались в Иерусалиме. Иосия запретил этим жрецам нести служение в храме, но долю опресноков они получали.
23:10−12 Он осквернил и разрушил Тофет, языческое святилище на долине сыновей Еннома, где детей приносили в жертву Молоху. Он отменил коней, посвященных солнцу, и сжег огнем колесницы, которые цари Иудейские использовали в связи с поклонением солнцу. Он разрушил идолопоклоннические жертвенники, построенные Ахазом и Манассией. Сам Манассия убрал эти жертвенники после своего обращения (2Пар 33:15), но идолопоклонник Аммон, вероятно, вернул их на место. Иосия уничтожил их, чтобы они больше никогда не использовались.
23:13−14 Он осквернил высоты к югу от Елеонской горы (Масличной горы), которые существовали со времен Соломона. Он изломал языческие статуи, и срубил дубравы (посвященные Астарте), а также осквернил место, на котором они находились, наполнив его костями человеческими.
23:15−18 Он разрушил жертвенник, который в Вефиле, и сжег высоту. Потом он взял кости из находившихся неподалеку могил и сжег их на остатках жертвенника. («И израильтяне, и язычники считали человеческие кости вечным осквернением»). Все это было исполнением пророчества, которое за 300 лет до того человек Божий изрек Иеровоаму. Иосия — один из немногих героев Писания, имена которых были известны еще до их рождения (3Цар 13:2). Он был избранным сосудом, предопределенным для исполнения пророчества безымянного пророка против жертвенника Вефильского.
Когда царь Иосия увидел могилу человека Божия, выступавшего против жертвенника Вефильского, он приказал, чтобы никто не трогал кости пророка. Так что они остались там, вместе с костями другого безымянного пророка, который приходил из Самарии (см. 3Цар 13:30−31).
23:19−20 Реформы царя распространились даже на Самарию. Очевидно, ему удалось взять эту область под свой контроль, в значительной степени благодаря ослаблению Ассирии. Он уничтожил капища высот и заколол всех жрецов-идолопоклонников на жертвенниках, где они приносили жертвы. Он также осквернил эти места пеплом человеческих костей.
23:21−23 Вернувшись в Иерусалим, Иосия вновь учредил Пасху, в соответствии со Словом Господним, что прочитал (смотри 2Пар 35:1−19, где об этом рассказано подробнее). Это был величайший праздник Пасхи от дней судей. Другие пасхальные праздники до этого проводились с большим размахом и более тщательной подготовкой, но именно этот был особенно угоден Господу. В Писании упоминается только три праздника Пасхи в период царства: Соломона (2Пар 8), Езекии (2Пар 30) и Иосии.
23:24 Иосия также очистил землю от вызывателей мертвых, волшебников, гадателей и тому подобных.
23:25−27 Что касается тщательности проделанных реформ, то Иосия был величайшим из царей Иудеи. Езекия заслужил подобную честь называться величайшим из царей благодаря своей вере в Бога (18:5−6). Но, несмотря на благочестивое правление Иосии, Господь не отложил гнева Своего и не передумал: Он все равно собирался наказать Иудею, отправив народ в рабство и разрушив Иерусалим.
23:28−30 В 609 г. до Р. Х. фараон Нехао, царь Египетский, отправился на север, вдоль побережья Палестины, чтобы помочь ассирийцам в борьбе с Вавилоном. По политическим причинам Иосия решил помешать продвижению Нехао и был смертельно ранен в Мегиддо. Рабы его перевезли его тело в Иерусалим, где он умер и был похоронен (см. 2Пар 35:20−24). Нехао дошел до реки Евфрат, где четыре года спустя вавилоняне победили его в сражении при Кархемисе (Иер 46:2).
Д. Царь Иоахаз (23:31−33)
Иоахаз (называемый также Селлумом), сын Иосии, был царем Иудейским всего три месяца (609 г. до Р. Х.; см. 2Пар 36:1−4).
Иоахаз пренебрег реформами своего отца и позволил народу вернуться к идолопоклонству. Фараон Нехао, царь Египта, вызвал его в Ривлу, в Емафе, районе Сирии, где расположились лагерем египтяне, и обложил Иудею пеней. Позже он забрал Иоахаза в Египет, где тот и умер (Иер 22:11−12).
Е. Царь Иоаким (23:34 — 24:7)
Иоаким, сын Иосии, был царем Иудейским одиннадцать лет (609−598 гг. до Р. Х.; см. 2Пар 36:5−8; Иер 22:18−19; Иер 26:21−23; Иер 36:9−32).
23:34−37 Фараон Нехао воцарил Елиакима, брата Иоахаза, вместо Иосии, и переменил имя его на Иоаким. Иоаким был старшим из оставшихся в живых сыновей Иосии (см. ст. 31, 36), но сначала народ сделал царем Иоахаза. Нехао изменил ситуацию и сделал Иоакима своим вассальным царем. Он был более верен фараону, чем Иегове.