Переклад Куліша та Пулюя
1 І послав царь посли, й позбірали вони до його всїх знатнїх Юдейських і Ерусалимських.
2 І пійшов царь у храм Господень і всї мужі Юдейські й всї осадники Ерусалимські з ним, і сьвященники й пророки й ввесь люд від малого до великого. І прочитав у слух їм всї словеса з книги закону, що знайдено в Господньому храму.
3 Потім став царь на ступенї та й постановив завіт перед Господом, що ходити муть вони слїдом за Господом і пильнувати муть його заповідей й обявів, і встанов його з усього серця й з усієї душі, щоб виконувати слова завіту сього, написані в цїй книзї. І ввесь нарід ввійшов у завіт.
4 І повелїв царь первосьвященникові Хелкії й низшим сьвященникам та придвернїм сторожам повиносити з храму Господнього ввесь посуд, що пороблено про Баала та Астарту й про все військо небесне, й попалив те за Ерусалимом у долинї Кедрон, а попіль велїв повивозити в Бетель.
5 І повідставляв ідолські жерцї, що понаставляли були царі Юдейські, щоб кадили по висотах у городах Юдиних і в Ерусалимських околицях, та що палили кадила Баалові, сонцеві, місяцеві, планетам і всьому військові небесному;
6 І повелїв винести Астарту з храму Господнього за Ерусалим на Кедрон-долину, та й спалити коло потока Кедрону, й розбити її на порох, порох же розсипати по гробах простого люду.
7 Далїй збурив доми блудничі коло храму Господнього, де женщини ткали занавіси для Астарти.
8 І повиводив усїх жерцїв із Юдиних городів і посквернив висоти, де жерцї курили кадило, від Геви до Берсабиї, й поруйнував висоти — тую, що коло ввіходу городового голови Йозуї, й тую, що лїворуч у міських воріт.
9 Впрочім висотні жерцї не приносили жертов на жертівникові Господньому в Ерусалимі, а їли тілько неквашений хлїб вкупі з браттєм своїм.
10 Посквернив і Тофет, що на долинї синів Еннома, щоб нїхто не проводив сина свого чи дочку свою через огонь Молохові.
11 Далїй знехтував конї, що царі Юдейські ставляли сонцеві навперід ввіходу в храм Господень коло сьвітлиць скопця Нетан-Мелеха, в Фаруримі, колесницї ж сонцеві попалив огнем.
12 І жертівники на даху горішньої сьвітлицї Ахазової, що їх поставляли були царі Юдейські, й жертівники, що поставляв Манассія ув обох переддвірках храму Господнього, порозвалював царь і поскидав, а порох із них покидав у Кедрон-потік.
13 І висоти перед Ерусалимом по правому боцї од Оливної гори, що построїв був Соломон, царь Ізраїлський, Астартї, гидотї Сидонській, та Хамосові, гидотї Моабійській, та Милхомові, гидотї Аммонїйській, повелїв царь посквернити;
14 Порозбивав і камяні стовпи (боввани) й повирубував дуброви й закидав їх урочища людськими кістьми;
15 Та й жертівника у Бетелї, й висоту, що построїв Еробоам Набатенко, що ввів Ізраїля в гріхи, — й сього жертівника й висоту він збурив і спалив, і стер на порох, та спалив і дуброву.
16 Озирнувшися ж Йосія, побачив гроби, що були на горі, й послав позабірати з гробів костї, й попалив їх на жертівнику та й опоганив його, по слову Господньому, сказаному чоловіком Божим, що сї речі наперед проповів.
17 І промовив (Йосія): Що се за памятник, що я там бачу? Міські ж люде відказали йому: Се гроб Божого чоловіка, що прийшов був із Юдеї й сї речі прорік, що ти починив єси над жертівником Бетелським.
18 І повелїв: Не займайте його! Нїхто не трівож костей його! От і зоставили костї його як і костї пророка, що приходив із Самариї.
19 До того ж порозвалював Йосія зборища висот по городах Самарийських, що построїли були царі Ізраїлські, прогнївуючи Господа, й вдїяв з ними те саме, що зробив у Бетелї.
20 І повбивав всїх висотнїх жерцїв, що там були при жертівниках, та й попалив на них людські костї. Тодї вернувсь у Ерусалим.
21 І повелїв царь усьому народові, кажучи: Сьвяткуйте Господеві, Богу вашому, паску, як прописано в цїй книзї закону;
22 Бо не сьвятковано такої паски від суддївських часів, що судили Ізраїля, й по всї часи царів Ізраїлських і царів Юдейських;
23 Аж у вісїмнайцятому роцї царювання Йосіїного сьвяткували сю паску Господеві в Ерусалимі.
24 І повигублював Йосія ще й викликачів мертвих, й чарівників, терафими й ідоли й всї ті гидоти, які були в землї Юдейській і в Ерусалимі, щоб ввійшли в силу слова закону, написані в книзї, що знайшов у храму Господньому сьвященник Хелкія.
25 І не було рівнї йому між царями, перед ним, хто б обернувся так з усього серця, з усієї душі й з усієї сили до Господа, притьма по закону Мойсейовому, та й після його не встав йому рівня.
26 Однак же Господь не відложив гнїву великої досади своєї, що запалав проти Юди за всї розярювання, якими підпалював його на гнїв Манассія.
27 І рече Господь: Віддалю й Юду від лиця мого, як віддалив Ізраїля, й відкину від себе город сей, Ерусалим, що вибрав я, й храм, що про його я сказав: імя моє там пробувати ме.
28 Проче про Йосію й про все, що він чинив, прописано в лїтописї царів Юдейських.
29 За його часу вирушив Фараон Нехао, царь Египецький, проти царя Ассирийського на Ефрат-ріку. І двинув зустріч йому царь Йосія, і той вбив його в Мегиддонї, скоро побачив його.
30 І повезли його мертвого слуги його з Мегиддону, й привезли в Ерусалим, і поховали його в гробовищі його. І взяв народ землї Йоахаза, сина Йосіїного, та й помазали його й зробили його царем намість отця його.
31 Двайцять і три годи віку було Йоахазові, як став він царем, а три місяцї царював у Ерусалимі. Матїр його звалась Хамуталь Ереміївна, з Ливни.
32 І чинив він те, що Господеві не до вподоби, притьма так, як передки його чинили.
33 Фараон же Нехао задержав його в неволї в Ривлї, в країнї Ематській, щоб не царював у Ерусалимі, й наложив на землю грошевої кари сто талантів срібла й талант золота.
34 І зробив Фараон Нехао Елиякима, Йосієнка царем намість отця його Йосії, та й перемінив імя його на Йоакима, а Йоахаза взяв і відвів у Египет, де він і вмер.
35 І давав Йоаким Фараонові срібло й золото. Він розцїнував землю, щоб виплачувати Фараонові, скільки приказував. Від кожного з народу землї, як кого цїновано, брав срібло й золото, щоб виплачувати Фараонові Нехао.
36 Двайцять і пять год було віку Йоакимові, як він став царем, а одинайцять лїт царював у Ерусалимі. Матїр його звали Зебудда Федаіївна, з Руми.
37 І чинив він те, що Господеві не до вподоби, притьма як предки його чинили.
Комментарии МакДональда
3. Обновление завета (23:1−3)
Царь собрал священное собрание в храме и прочел слова книги завета всем собравшимся. Стоя на возвышенном месте, он заключил завет исполнять все слова закона. Народ тоже заключил завет с Господом.
4. Реформы Иосии (23:4−30)
23:4−9 Далее следует перечень реформ, предпринятых Иосией. Он очистил храм от всех вещей, связанных с идолопоклонством, сжег их и велел прах отнести в Вефиль (чтобы осквернить тамошнее святилище). Он сместил и, вероятно, убил священников, занимавшихся идолопоклонстовм. Он вынес деревянную статую Астарты из храма, сжег ее и разбросал пепел на кладбище общенародном. Он разрушил дома блудилищные, где, в храмовой области, собирались мужчины, занимавшиеся проституцией (содомиты), где женщины ткали одежды для образа Астарты. Он осквернил высоты. Это значит, что он сделал их непригодными для будущего использования. Он вывел всех жрецов из городов Иудейских, где они приносили Иегове жертвы на высотах. Бог постановил, чтобы жертвоприношения делались в Иерусалиме. Иосия запретил этим жрецам нести служение в храме, но долю опресноков они получали.
23:10−12 Он осквернил и разрушил Тофет, языческое святилище на долине сыновей Еннома, где детей приносили в жертву Молоху. Он отменил коней, посвященных солнцу, и сжег огнем колесницы, которые цари Иудейские использовали в связи с поклонением солнцу. Он разрушил идолопоклоннические жертвенники, построенные Ахазом и Манассией. Сам Манассия убрал эти жертвенники после своего обращения (2Пар 33:15), но идолопоклонник Аммон, вероятно, вернул их на место. Иосия уничтожил их, чтобы они больше никогда не использовались.
23:13−14 Он осквернил высоты к югу от Елеонской горы (Масличной горы), которые существовали со времен Соломона. Он изломал языческие статуи, и срубил дубравы (посвященные Астарте), а также осквернил место, на котором они находились, наполнив его костями человеческими.
23:15−18 Он разрушил жертвенник, который в Вефиле, и сжег высоту. Потом он взял кости из находившихся неподалеку могил и сжег их на остатках жертвенника. («И израильтяне, и язычники считали человеческие кости вечным осквернением»). Все это было исполнением пророчества, которое за 300 лет до того человек Божий изрек Иеровоаму. Иосия — один из немногих героев Писания, имена которых были известны еще до их рождения (3Цар 13:2). Он был избранным сосудом, предопределенным для исполнения пророчества безымянного пророка против жертвенника Вефильского.
Когда царь Иосия увидел могилу человека Божия, выступавшего против жертвенника Вефильского, он приказал, чтобы никто не трогал кости пророка. Так что они остались там, вместе с костями другого безымянного пророка, который приходил из Самарии (см. 3Цар 13:30−31).
23:19−20 Реформы царя распространились даже на Самарию. Очевидно, ему удалось взять эту область под свой контроль, в значительной степени благодаря ослаблению Ассирии. Он уничтожил капища высот и заколол всех жрецов-идолопоклонников на жертвенниках, где они приносили жертвы. Он также осквернил эти места пеплом человеческих костей.
23:21−23 Вернувшись в Иерусалим, Иосия вновь учредил Пасху, в соответствии со Словом Господним, что прочитал (смотри 2Пар 35:1−19, где об этом рассказано подробнее). Это был величайший праздник Пасхи от дней судей. Другие пасхальные праздники до этого проводились с большим размахом и более тщательной подготовкой, но именно этот был особенно угоден Господу. В Писании упоминается только три праздника Пасхи в период царства: Соломона (2Пар 8), Езекии (2Пар 30) и Иосии.
23:24 Иосия также очистил землю от вызывателей мертвых, волшебников, гадателей и тому подобных.
23:25−27 Что касается тщательности проделанных реформ, то Иосия был величайшим из царей Иудеи. Езекия заслужил подобную честь называться величайшим из царей благодаря своей вере в Бога (18:5−6). Но, несмотря на благочестивое правление Иосии, Господь не отложил гнева Своего и не передумал: Он все равно собирался наказать Иудею, отправив народ в рабство и разрушив Иерусалим.
23:28−30 В 609 г. до Р. Х. фараон Нехао, царь Египетский, отправился на север, вдоль побережья Палестины, чтобы помочь ассирийцам в борьбе с Вавилоном. По политическим причинам Иосия решил помешать продвижению Нехао и был смертельно ранен в Мегиддо. Рабы его перевезли его тело в Иерусалим, где он умер и был похоронен (см. 2Пар 35:20−24). Нехао дошел до реки Евфрат, где четыре года спустя вавилоняне победили его в сражении при Кархемисе (Иер 46:2).
Д. Царь Иоахаз (23:31−33)
Иоахаз (называемый также Селлумом), сын Иосии, был царем Иудейским всего три месяца (609 г. до Р. Х.; см. 2Пар 36:1−4).
Иоахаз пренебрег реформами своего отца и позволил народу вернуться к идолопоклонству. Фараон Нехао, царь Египта, вызвал его в Ривлу, в Емафе, районе Сирии, где расположились лагерем египтяне, и обложил Иудею пеней. Позже он забрал Иоахаза в Египет, где тот и умер (Иер 22:11−12).
Е. Царь Иоаким (23:34 — 24:7)
Иоаким, сын Иосии, был царем Иудейским одиннадцать лет (609−598 гг. до Р. Х.; см. 2Пар 36:5−8; Иер 22:18−19; Иер 26:21−23; Иер 36:9−32).
23:34−37 Фараон Нехао воцарил Елиакима, брата Иоахаза, вместо Иосии, и переменил имя его на Иоаким. Иоаким был старшим из оставшихся в живых сыновей Иосии (см. ст. 31, 36), но сначала народ сделал царем Иоахаза. Нехао изменил ситуацию и сделал Иоакима своим вассальным царем. Он был более верен фараону, чем Иегове.