2 Царів 23 глава

Друга книга царів
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

І послав царь посли, й позбірали вони до його всїх знатнїх Юдейських і Ерусалимських.

И возвестиша сия глаголы цареви: и посла царь, и собра к себе вся старейшины иудины и Иерусалимляны,

І пійшов царь у храм Господень і всї мужі Юдейські й всї осадники Ерусалимські з ним, і сьвященники й пророки й ввесь люд від малого до великого. І прочитав у слух їм всї словеса з книги закону, що знайдено в Господньому храму.

и вниде царь в дом Господень, и вси мужие иудины и вси живущии во Иерусалиме с ним, и жерцы, и пророцы, и вси людие от мала и до велика, и прочте во ушеса их вся словеса книги завета обретшияся в дому Господни:

Потім став царь на ступенї та й постановив завіт перед Господом, що ходити муть вони слїдом за Господом і пильнувати муть його заповідей й обявів, і встанов його з усього серця й з усієї душі, щоб виконувати слова завіту сього, написані в цїй книзї. І ввесь нарід ввійшов у завіт.

и ста царь у столпа и завеща завет пред Господем, еже ходити вслед Господа и хранити заповеди его и свидения его и оправдания его всем сердцем и всею душею, еже возставити словеса завета сего, яже писана в книзе сей. И сташа вси людие в завете.

І повелїв царь первосьвященникові Хелкії й низшим сьвященникам та придвернїм сторожам повиносити з храму Господнього ввесь посуд, що пороблено про Баала та Астарту й про все військо небесне, й попалив те за Ерусалимом у долинї Кедрон, а попіль велїв повивозити в Бетель.

И заповеда царь хелкии жерцу великому и жерцем вторым и стрегущым врат изнести от храма Господня вся сосуды сотвореныя ваалу и дубраве и всей силе небесней, и сожже и вне Иерусалима в садимофе кедрсте и изверже прах их в вефиль:

І повідставляв ідолські жерцї, що понаставляли були царі Юдейські, щоб кадили по висотах у городах Юдиних і в Ерусалимських околицях, та що палили кадила Баалові, сонцеві, місяцеві, планетам і всьому військові небесному;

и сожже хомаримы, ихже даша царие иудины, и кадяху в высоких и во градех иудиных и во окрестных Иерусалима, и кадящих ваалу, и солнцу, и луне, и планетам и всей силе небесней:

І повелїв винести Астарту з храму Господнього за Ерусалим на Кедрон-долину, та й спалити коло потока Кедрону, й розбити її на порох, порох же розсипати по гробах простого люду.

и изнесе кумир из храма Господня вне Иерусалима на поток кедрск, и сожже его в потоце кедрсте, и истни в прах, и вверже прах их в гробы сынов людских:

Далїй збурив доми блудничі коло храму Господнього, де женщини ткали занавіси для Астарти.

и разруши храм кадисимов, иже бе в храме Господни, идеже жены прядяху ризы кумиру:

І повиводив усїх жерцїв із Юдиних городів і посквернив висоти, де жерцї курили кадило, від Геви до Берсабиї, й поруйнував висоти — тую, що коло ввіходу городового голови Йозуї, й тую, що лїворуч у міських воріт.

и возведе вся жерцы от градов иудиных, и оскверни высокая, идеже кадяху жерцы, от гаваи да вирсавеи: и разруши храм врат, иже бе при дверех врат иисуса князя граднаго, иже ошуюю входящым дверми града.

Впрочім висотні жерцї не приносили жертов на жертівникові Господньому в Ерусалимі, а їли тілько неквашений хлїб вкупі з браттєм своїм.

Обаче не вхождаху жерцы высоких ко олтарю Господню во Иерусалиме, но токмо ядяху опресноки посреде братии своея.

Посквернив і Тофет, що на долинї синів Еннома, щоб нїхто не проводив сина свого чи дочку свою через огонь Молохові.

И оскверни тафефа, иже в дебри сынов еномлих, еже не превести мужу сына своего и мужу дщере своея молоху сквозе огнь:

Далїй знехтував конї, що царі Юдейські ставляли сонцеві навперід ввіходу в храм Господень коло сьвітлиць скопця Нетан-Мелеха, в Фаруримі, колесницї ж сонцеві попалив огнем.

и сожже кони, ихже даша царие иудины солнцу во входе храму Господня, при влагалищи нафана, царева скопца во фаруриме: и колесницу солнечную сожже огнем:

І жертівники на даху горішньої сьвітлицї Ахазової, що їх поставляли були царі Юдейські, й жертівники, що поставляв Манассія ув обох переддвірках храму Господнього, порозвалював царь і поскидав, а порох із них покидав у Кедрон-потік.

и олтари, яже на крове горницы ахазовы, яже сотвориша царие иудины и олтари, иже созда манассиа во двою двору храма Господня, раскопа царь, и сверже оттуду, и всыпа прах их в поток кедрск:

І висоти перед Ерусалимом по правому боцї од Оливної гори, що построїв був Соломон, царь Ізраїлський, Астартї, гидотї Сидонській, та Хамосові, гидотї Моабійській, та Милхомові, гидотї Аммонїйській, повелїв царь посквернити;

и храм, иже пред лицем Иерусалима, одесную горы мосфаф, егоже созда соломон царь израилев астарте мерзости сидонстей и хамосу мерзости моавли и молхолу мерзости сынов аммоних, оскверни царь:

Порозбивав і камяні стовпи (боввани) й повирубував дуброви й закидав їх урочища людськими кістьми;

и сокруши столпы, и искорени дубравы, и наполни места их костми человеческими:

Та й жертівника у Бетелї, й висоту, що построїв Еробоам Набатенко, що ввів Ізраїля в гріхи, — й сього жертівника й висоту він збурив і спалив, і стер на порох, та спалив і дуброву.

и олтарь иже во вефили высокий, егоже сотвори иеровоам сын наватов, иже в грех введе израиля, и олтарь той высокий раскопа, и сокруши камение его, и истни в прах, и сожже кумиры.

Озирнувшися ж Йосія, побачив гроби, що були на горі, й послав позабірати з гробів костї, й попалив їх на жертівнику та й опоганив його, по слову Господньому, сказаному чоловіком Божим, що сї речі наперед проповів.

И восклонися иосиа, и виде гробы сущыя во граде тамо, и посла, и взя кости от гроб, и сожже на олтари, и оскверни его по глаголу Господню, егоже глагола человек Божий, егда стояше иеровоам в праздник пред олтарем: и обращься возведе очи свои на гроб человека Божия глаголавшаго словеса сия.

І промовив (Йосія): Що се за памятник, що я там бачу? Міські ж люде відказали йому: Се гроб Божого чоловіка, що прийшов був із Юдеї й сї речі прорік, що ти починив єси над жертівником Бетелським.

и рече: что могила сия, юже аз вижду? И реша ему мужие града: гроб сей человека Божия есть, иже прииде от иуды и проглагола словеса сия, яже сотворил еси ныне над олтарем, иже в вефили.

І повелїв: Не займайте його! Нїхто не трівож костей його! От і зоставили костї його як і костї пророка, що приходив із Самариї.

И рече: оставите его, да не подвижет ни един муж костей его. И оставиша кости его с костьми пророка пришедшаго от самарии.

До того ж порозвалював Йосія зборища висот по городах Самарийських, що построїли були царі Ізраїлські, прогнївуючи Господа, й вдїяв з ними те саме, що зробив у Бетелї.

Еще и вся храмы высоких сущих во градех самарийских, яже сотвориша царие израилевы прогневляюще Господа, отверже иосиа, и сотвори им вся дела, яже сотвори в вефили,

І повбивав всїх висотнїх жерцїв, що там були при жертівниках, та й попалив на них людські костї. Тодї вернувсь у Ерусалим.

и закла вся жерцы высоких сущыя тамо пред олтарми, и сожже на них кости человечи, и возвратися во Иерусалим.

І повелїв царь усьому народові, кажучи: Сьвяткуйте Господеві, Богу вашому, паску, як прописано в цїй книзї закону;

И заповеда царь всем людем, глаголя: сотворите пасху Господеви Богу нашему, якоже писано в книзе завета сего:

Бо не сьвятковано такої паски від суддївських часів, що судили Ізраїля, й по всї часи царів Ізраїлських і царів Юдейських;

яко не бысть пасха сия от дний судий, иже судиша израилеви, и во всех днех царей израилевых и царей иудиных:

Аж у вісїмнайцятому роцї царювання Йосіїного сьвяткували сю паску Господеві в Ерусалимі.

но токмо во осмоенадесять лето царя иосии бысть пасха Господу во Иерусалиме.

І повигублював Йосія ще й викликачів мертвих, й чарівників, терафими й ідоли й всї ті гидоти, які були в землї Юдейській і в Ерусалимі, щоб ввійшли в силу слова закону, написані в книзї, що знайшов у храму Господньому сьвященник Хелкія.

Еще и волшебники, и вражбиты, и ферафимы, и кумиры, и вся мерзости бывшыя в земли иудине и во Иерусалиме, искорени царь иосиа, да утвердит словеса законная писанная в книзе, юже обрете хелкиа жрец в храме Господни.

І не було рівнї йому між царями, перед ним, хто б обернувся так з усього серця, з усієї душі й з усієї сили до Господа, притьма по закону Мойсейовому, та й після його не встав йому рівня.

Подобен ему не бысть пред ним царь, иже обратися к Господеви всем сердцем своим и всею душею своею и всею силою своею по всему закону моисеову, и по нем не воста подобен ему.

Однак же Господь не відложив гнїву великої досади своєї, що запалав проти Юди за всї розярювання, якими підпалював його на гнїв Манассія.

Обаче не отвратися Господь от ярости гнева своего великаго, имже возярися гневом на иуду, на прогневания, имиже прогнева его манассиа,

І рече Господь: Віддалю й Юду від лиця мого, як віддалив Ізраїля, й відкину від себе город сей, Ерусалим, що вибрав я, й храм, що про його я сказав: імя моє там пробувати ме.

и рече Господь: еще и иуду отрину от лица моего, якоже отринух израиля, и град сей отвергу, егоже избрах, Иерусалима, и храм, о немже рех: будет имя мое ту.

Проче про Йосію й про все, що він чинив, прописано в лїтописї царів Юдейських.

И прочая словес иосиевых, и вся елика сотвори, не сия ли написана в книзе словес дний царей иудиных?

За його часу вирушив Фараон Нехао, царь Египецький, проти царя Ассирийського на Ефрат-ріку. І двинув зустріч йому царь Йосія, і той вбив його в Мегиддонї, скоро побачив його.

Во днех же его взыде фараон нехао царь египетск на царя ассирийска на реку евфрат: и изыде царь иосиа на сретение ему, и уби его нехао царь в магеддоне, егда его узре.

І повезли його мертвого слуги його з Мегиддону, й привезли в Ерусалим, і поховали його в гробовищі його. І взяв народ землї Йоахаза, сина Йосіїного, та й помазали його й зробили його царем намість отця його.

И взяша его отроцы его мертва из магеддона и принесоша его во Иерусалим, и погребоша его во гробе его во граде давидове. И пояша людие земли тоя иоахаза сына иосиина и помазаша его, и воцариша его вместо отца его.

Двайцять і три годи віку було Йоахазові, як став він царем, а три місяцї царював у Ерусалимі. Матїр його звалась Хамуталь Ереміївна, з Ливни.

Сын двадесяти и триех лет бе иоахаз, внегда нача царствовати и три месяцы царствова во Иерусалиме. Имя же матери его амитала, дщи иеремии из ловны.

І чинив він те, що Господеві не до вподоби, притьма так, як передки його чинили.

И сотвори лукавое пред очима Господнима, по всем елика сотвориша отцы его.

Фараон же Нехао задержав його в неволї в Ривлї, в країнї Ематській, щоб не царював у Ерусалимі, й наложив на землю грошевої кари сто талантів срібла й талант золота.

И пресели его фараон нехао в ревлаам в землю емаф, да не царствует во Иерусалиме, и возложи дань на землю ту сто талант сребра и сто талант злата.

І зробив Фараон Нехао Елиякима, Йосієнка царем намість отця його Йосії, та й перемінив імя його на Йоакима, а Йоахаза взяв і відвів у Египет, де він і вмер.

И постави царем фараон нехао над ними елиакима, сына иосии царя иудина, вместо иосии отца его, и премени имя ему иоаким: иоахаза же взя и введе во египет и умре тамо.

І давав Йоаким Фараонові срібло й золото. Він розцїнував землю, щоб виплачувати Фараонові, скільки приказував. Від кожного з народу землї, як кого цїновано, брав срібло й золото, щоб виплачувати Фараонові Нехао.

И сребро и злато даде иоаким фараону, обаче написа землю даяти сребро по словеси фараоню: муж по оценению своему даяше сребро и злато от людий земли тоя даяти фараону нехао.

Двайцять і пять год було віку Йоакимові, як він став царем, а одинайцять лїт царював у Ерусалимі. Матїр його звали Зебудда Федаіївна, з Руми.

Сын бе двадесяти и пяти лет иоаким, егда нача царствовати, и единонадесять лет царствова во Иерусалиме. Имя же матери его иелдаф, дщи фадаиля, от румы.

І чинив він те, що Господеві не до вподоби, притьма як предки його чинили.

И сотвори лукавое пред очима Господнима, по всем елика сотвориша отцы его.

« 22 глава 24 глава »