2 Царів 4 глава

Друга книга царів
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

Одна з жінок синів пророцьких, голосючи, промовила до Елисея: Мій муж, твій раб, умер, а ти знаєш, що він, твій раб, був богобоязний по всяк час; тепер же прийшов позичальник і хоче моїх обох хлопцїв забрати в невольники.

И жена едина от сынов пророчих возопи ко елиссею, глаголющи: раб твой муж мой умре, ты же веси, яко раб твой бе бояся Господа: и заимодавец прииде взяти два сына моя себе в рабы.

Елисей відказав їй: Що ж маю тобі вчинити? Скажи менї, що в тебе є в господї? Вона сказала: Нема нїчого в твоєї служебки в хатинї, як олїйна посудина, а в їй трошки олїї.

И рече елиссей: что сотворю ти? повеждь ми, что имаши ныне в дому? Она же рече: несть у рабы твоея ничтоже в дому, токмо мало елеа, имже помажуся.

І сказав він: Ійди, напозичай порожнього посуду по всїх сусїдах твоїх, та назбірай не трохи;

И рече к ней: иди, испроси себе сосуды отвне от всех сосед твоих, сосуды праздны, не умали:

Тодї ввійдеш, позасовуєш двері позад себе й синків твоїх та й наливати меш в кожну посудину, а котра буде повна, відстав на бік.

и вниди, и затвори дверь за собою и за сынома твоима, и влиеши (от елеа твоего) во вся сосуды сия, и наполненное возмеши.

І пійшла вона від його та й засунула за собою й за синками своїми двері; вони їй подавали, а вона, знай, наливала.

И отиде от него и сотвори тако, и затвори дверь за собою и за сынома своима: та приношаста к ней, она же вливаше:

Як же посуди були вже повні, каже синові свойму: Подай ще посудину. Відказує він: Нема більш посудини. І не текло більш олїї.

и бысть егда наполнишася вси сосуды, и рече сынома своима: приближита ми еще сосуд. И реста ей: несть еще сосуда. И ста елей.

Як же пійшла вона й оповідала се Божому чоловікові, сказав він їй: Іди, продай олїю та й заплати твою позичку, а з останку жити меш сама й сини твої.

И прииде и возвести человеку Божию. И рече елиссей: иди и продаждь сей елей, и заплати лихву твою, и ты и сына твоя жити будете от оставшаго елеа.

Одного дня прийшов Елисей в Сунам. Там жила багата женщина, й запросила його, в неї трапезувати. От він що-разу, як ійде було мимо, заверне туди попоїсти.

И бысть во един день, и прейде елиссей в соман, и ту жена велия и удержа его снести хлеба: и бысть ему входити и исходити множицею, и уклоняшеся тамо ясти хлеба.

І каже вона раз чоловікові: От я постерегаю, що сей Божий чоловік, що попри нас проходить, є сьвятий.

И рече жена к мужу своему: се, ныне разумех, яко человек Божий свят сей мимо ходит нас присно:

Змуруймо ж невеличку верхню сьвітлицю та й поставмо йому там ліжко, стола, стільчика й каганець, щоб, як зайде коли, так і притулився там.

сотворим убо ему горницу, место мало, и поставим ему тамо одр и трапезу, и престол и свещник: и будет внегда входити ему к нам, и уклоняется тамо.

Одного дня прийшов він ізнов, і зайшов у верхню сьвітличку та й відпочивав там;

И бысть во един день, и вниде тамо, и уклонися в горницу, и спа тамо.

І звелїв слузї свойму Гієзієві: Поклич сюди тую Сунамійку. І покликав той її, й прийшла вона до його.

И рече ко гиезию отрочищу своему: призови ми соманитяныню сию. И призва ю, и ста пред ним.

І звелїв йому: Скажи лишень їй: Оце ти так дбаєш про нас; що ж би вчинив я про тебе? Може треба перемовитись за тебе з царем або з гетьманом? Та вона відказала: Нї, я живу собі серед мого люду.

И рече ему: рцы убо ей: се, удивила еси нас всем попечением сим: что подобает сотворити тебе? аще есть тебе слово к царю или ко князю силы? Она же рече: (несть,) посреде людий моих аз есмь живущи.

І спитав він: Що ж би таке про неї вчинити? Відказав Гієзій: Та ось, сина в її нема, чоловік же її старий.

И рече ко гиезию: что подобает сотворити ей? И рече гиезий отрочищь его: воистинну сына несть у нея и муж ея стар.

І звелїв він: Поклич її близче. Той кликнув її, й ввійшла вона в двері.

И рече призови ю. И призва ю, и ста при дверех.

І сказав він: Через рік о сїм часї держати меш на руках синка. Вона ж каже: Ой нї, добродїю, чоловіче Божий! не обманюй служебки твоєї!

И рече елиссей к ней: во время сие, якоже час сей живущи, ты зачнеши сына. Она же рече: ни, господине, не солжи рабе твоей.

І завагонїла женщина й породила о тім часї другого року сина, як заповів їй Елисей.

И зачат во чреве жена, и роди сына во время сие, якоже час сей живущи, якоже глагола к ней елиссей.

Як же хлопчик підріс, пійшов одного дня до батька свого до женцїв:

И возмужа отрочищь. И бысть, егда изыде ко отцу своему, к жнущым,

І кволиться батькові свойму: Голова моя, голова болить! Той же звелїв слузї: Одведи його до матусї.

и рече ко отцу своему: глава моя, глава моя (болит). И рече ко отроку: неси его к матери его.

І взяв той хлопя та й одвів до матері. І седїло воно до самих обід на колїнах у її, й вмерло.

И несе его к матери его, и лежаше на колену ея до полудне, и умре.

І пійшла вона, положила його в Божого чоловіка на постелї, зачинила двері й пійшла;

И вознесе его, и положи его на одре человека Божия: и затвори его, и изыде, и призва мужа своего, и рече ему:

І кликнула чоловіка свого й каже: Пошли до мене которого слугу з ослицею, поїду хутко до чоловіка Божого, та зараз і вернусь.

посли ми убо единаго от отрок, и едино от ослят, и теку до человека Божия, и возвращуся.

Він же каже: Чого тобі до його? Хиба сьогоднї новомісяччє, чи субота? Та вона відказала: Дарма, таки пійду.

И рече: что яко ты идеши к нему днесь? не нов месяц, ниже суббота. Она же рече: мир.

Осїдлавши ослицю, звелїла слузї: Веди й іди. Не гай мене в дорозї, докіль не скажу.

И оседла осля, и рече ко отрочищу своему: веди, и иди, да не удержиши мене, еже всести, якоже реку тебе: гряди, и иди, и прииди к человеку Божию на гору кармилскую.

От і поїхала та й прибула до чоловіка Божого на Кармель-гору. Як же загледїв її чоловік Божий оддалїк, сказав слузї свойму: Та се ж Сунамійка!

И иде, и прииде до человека Божия в гору кармилскую. И бысть яко виде ю елиссей грядущую, и рече ко гиезию отрочищу своему: се, убо соманитяныня оная:

Біжи зараз їй зустріч та поспитай: Чи все гаразд у тебе? Чи все гаразд у чоловіка? Чи гаразд із хлопям? Відказала вона: Гаразд.

ныне тецы во сретение ея и речеши ей: мир ли тебе? И тече во сретение ей и рече ей: мир ли тебе? мир ли мужу твоему, мир ли отрочищу твоему? Она же рече: мир.

Як знялась вона на гору до чоловіка Божого, обняла йому ноги. І приступив Гієзій, щоб одвести її. Чоловік же Божий сказав: Лиши її, бо вона тяжко сумна, а Господь потаїв се від мене й не обявив менї.

И прииде ко елиссею на гору, и ятся за нозе его. И приближнся гиезий отринути ю. И рече елиссей: остави ю, яко душа ея болезненна в ней, и Господь укры от мене и не возвести мне.

І каже вона: Чи я ж прохала сина в мого добродїя? Чи я ж бо не казала: Не обманюй мене?

она же рече: еда просих сына у господина моего, яко рекох: не прельсти мене?

І звелїв Гієзієві: Підпережи чересла твої, возьми палицю мою в руку та й іди. Коли зустрінеш кого, не вітай його, а коли хто вітати ме тебе, не дякуй! та й положи палицю мою на лице хлопяткові.

И рече елиссей ко гиезию: препояши чресла твоя и возми жезл мой в руце твои, и иди, яко аще обрящеши мужа, да не благословиши его, и аще благословит тя муж, не отвещай ему: и возложи жезл мой на лице отрочища.

Мати ж хлопчикова промовила: Як певно, що Бог живе, й як певно, що ти живеш, я не покину тебе! Тодї метнувсь він і пійшов слїдом за нею.

И рече мати отрочища: жив Господь и жива душа твоя, аще оставлю тебе. И воста елиссей и иде вслед ея.

Гієзій же випередив їх, та й положив палицю на лице в хлопятка. Та не було нї голосу нї слуху. І вернувся зустріч йому й з'ясував: Хлопя не прокинулось.

И гиезий иде пред нею, и возложи жезл на лице отрочища, и не бе гласа, и не бе слышания. И возвратися во сретение его и поведа ему глаголя: не воста отрочищь.

Як же ввійшов Елисей в господу, знайшов хлопятко мертве — лежить у його на постелї.

И вниде елиссей в храмину, и се, отрочищь умерый положен на одре его.

І ввійшов він, засунув двері від їх, та й молився Господеві;

И вниде елиссей в дом и затвори дверь за двою собою, и помолися Господу.

Тодї нахилився над хлопятком, і притулив уста свої до його уст, очі свої до його оченят і руки свої до його рученят, та й пригорнувсь до його, й огрілось тїло в хлопятка.

И взыде, и ляже на отрочищи, и положи уста своя на устех его, и очи свои на очи его, и руце свои на руце его, и плесне свои на плесну его: и слячеся над ним, и дуну на него, и согреся плоть отрочища.

І знявсь ізнов, походив по сьвітлицї сюди й туди, підойшов та й схиливсь над ним. І чхнуло хлопя сїм раз, та й розкрило оченята хлопятко.

И обратися, и походи в храмине сюду и сюду: и взыде, и слячеся над отрочищем седмижды, и отверзе отрочищь очи свои.

І кликнув тодї Гієзія й звелїв: Поклич сюди Сунамійку. І як увійшла покликана, сказав він: Возьми синка твого.

И возопи елиссей ко гиезию и рече: призови ми соманитяныню сию. И призва ю, и вниде к нему. И рече елиссей: приими сына твоего.

І приступила вона й упала йому в ноги та й уклонилась до самого долу; тодї взяла синка свого й вийшла.

И вниде жена, и паде на ногу его, и поклонися ему до земли: и прият сына своего, и изыде.

Елисей же пійшов знов у Галгал. А була тодї голоднеча в тій землї; ученики пророцькі седїли перед ним. І звелїв він слузї свойму: Постав найбільшого казана та й звари юшку синам пророцьким.

И елиссей возвратися в галгалы. И бе глад в земли той, и сынове пророчи седяху пред ним. И рече елиссей отрочищу своему: настави коноб велий и свари варение сыном пророчим.

І пійшов один у поле, щоб назбірати зела, й знайшов дику вючу ростину, нарвав із неї овощів повну одежину, й прийшов та й накришив їх в котел з юшкою, бо вони незнали їх.

И изыде един на село собрати зелия дивия: и обрет виноград на селе, и набра в нем яблока дивияго полну ризу свою, и всыпа в котел на сварение, яко не разумеша,

І налили їм їсти; та скоро вони покушали юшки, закричали, кажучи: Смерть у казанї, чоловіче Божий! і не змогли їсти.

и принесе мужем ясти. И бысть ядущым им от варения, и се, возопиша и реша: смерть в конобе, человече Божий. И не могоша ясти.

Він же сказав: Принесїть лишень борошна сюди. І всипав муку в казан та й звелїв: Наливай людям, нехай їдять. І не було вже нїчого шкідного в кітлї.

И рече: возмите муки и всыплите в коноб. И рече елиссей ко гиезию отрочищу своему: изнеси людем, да ядят. И не бысть ктому злаго глагола в конобе.

Прийшов чоловік із Баал Салиси та й принїс чоловікові Божому первоплід хлїба — двайцять ячмінних боханцїв і стовченого зерна в саквах. І звелїв Елисей: Дай людям, нехай їдять.

И муж прииде от вефариса и принесе к человеку Божию первородных двадесять хлебов ячменных и смоквы. И рече: дадите людем, да ядят.

Слуга ж його відказав: Що тут класти перед сотнею чоловіка? Він же каже: Дай людям, нехай їдять, так бо говорить Господь: Їсти муть, та ще й зостанеться.

И рече отрок его: что дам сие сту мужем? И рече: даждь людем я, да ядят, яко сице глаголет Господь: будут ясти, и останет.

І положив перед ними, й їли вони, ще й зісталось, по слову Господньому.

И ядоша, и оста по глаголу Господню.

« 3 глава 5 глава »