2 Царів 7 глава

Друга книга царів
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

Елисей же заговорив: Слухайте слово Господнє! Тако глаголе Господь: Завтра о сїй добі міра пшеничньої передньої муки буде в воротях в Самариї по одному секлеві, а дві мірі ячменю тоже по одному секлеві.

И рече елиссей: слышите слово Господне, сице глаголет Господь: якоже час сей, утро мера муки пшеничны будет за сикль един, и две меры ячменя за сикль един во вратех самарии.

І відказав лицарь, що на його руку опирався царь, чоловікові Божому: Коли б Господь і отвори починив у небі, то й тодї як би воно могло статись? І відказав він: Побачиш своїми очима, та не їсти меш.

И отвеща тристат, на егоже руку царь почиваше, и рече и елиссею: се, аще отверзет Господь и хляби небесныя, то не будет глагол сей. И елиссей рече: се, ты узриши очима твоима, и оттуду не имаши ясти.

Було ж чотири чоловіка прокажених, за ворітьми, й мовляли вони один одному: Чого нам тут седїти та дожидати смертї?

И бяху четыре мужа прокажени при вратех града. И рече муж ко искреннему своему: что мы седим зде дондеже умрем?

Коли поважимось увійти в город, байдуже, город опанувала голоднеча, й ми там помремо; зістанемося ж тут, мусимо й тутеньки померти. Тож ходїмо в Сирийський табір. Зіставлять нас в живих, так жити мемо; а повбивають, ну, то й помремо.

аще речем: внидем во град, то глад есть во граде, и умрем тамо: аще же седим зде, то и тако умрем: и ныне идем и внидем в полк сирийский: аще живят ны, живи будем: аще ли умертвят ны, то умрем.

От і піднялись у вечірньому мороцї, щоб ійти в Сирийський табір. Як же дойшли до краю Сирийського табору, не було там нї чоловіка.

И восташа в сумраце ити в полк сирийский и внидоша среде полка сирийска, и се, не бе мужа ту.

Бо дав Господь так, що в Сирийському таборі стало чути тупаннє коней й гуркіт колесниць та великого війська, так що вони мовляли одно одному: Певно царь Ізрайлїв понаймав царів Гетїйських і царів Египецьких, щоб напасти на нас!

И Господь слышан сотвори полку сирийску глас колесниц и глас коней и глас силы великия. И рече муж ко брату своему: се, ныне наял есть на нас царь израилев цари хеттейски и цари египетския приити на ны.

От і рушили та й побігли в омрацї, й покинули свої намети й конї й осли — ввесь табір як стояв, та й повтїкали, аби вихопитись із душею.

И восташа, и бежаша в сумраце, и оставиша сени своя и кони своя и ослы своя, якоже быша во стану, и бежаша души ради своея.

Як же ті прокаженні прийшли до краю табору, увійшли вони в один намет, їли й пили, нахапали срібла, золота й одежі та й вийшли, те поховати. Потім зайшли в другий намет, набрали й там та й поховали.

И внидоша прокаженнии сии до среды полка, и внидоша в сень едину, и ядоша и пиша, и взяша оттуду сребро и злато и одежды, и отидоша, и скрыша: и возвратишася, и внидоша в другую сень, и взяша оттуду, и отидоша, и скрыша.

Далїй же кажуть один одному: Не так ми зробимо: Сей день є дньом доброї вістї. Коли мовчати мем, і до ясного ранку ждати мем, так нас обвинуватять. Пійдїмо ж зараз та з'ясуймо про се в царській палатї.

И рече муж ко искреннему своему: не тако мы творим: день сей день благоговещения есть, мы же молчим и медлим до света утренняго, и обрящем беззаконие: и ныне приидем и внидем, и возвестим в дому цареве.

Прийшовши до воріт, прикликали вони воротарів городських та й розповіли їм, кажучи: Ми подались були в Сирийський табір, та нема там нї чоловіка анї чути голосу людського, а тільки конї та осли попривязувані й намети, як були.

И внидоша, и возопиша ко вратом града и возвестиша им, глаголюще: внидохом в полк сирийский, и се, не бысть ту мужа, ни гласа человеча, но токмо кони привязани, и ослята, и сени их якоже суть.

І пійшли воротарі та й передали вість в царську палату.

И возопиша вратницы, и возвестиша в дому цареве внутрь.

І піднявсь царь серед ночі й промовив до слуг своїх: Я вам скажу, що Сирийцї проти нас урядили: Вони знають, що ми голодуємо; от і покинули табір, щоб сховатись в полі, та й думають: Як повиходять вони з міста, то захопимо їх живцем та й уломимось у город.

И воста нощию царь и рече ко отроком своим: возвещу вам ныне, яже сотвориша нам сириане: разумеша, яко гладни есмы, и изыдоша из стана, и сокрышася на селе, глаголюще: яко изыдут из града, и имем я живы и во град внидем.

І відказав один ізміж його слуг: Нехай беруть пять коней, що ще позоставались в містї, (бо лишь стілько їх і є в цїлій громадї Ізраїля, всї бо прочі обернено на харч), та пошлїмо їх на провідки.

И отвеща един от отрок его и рече: да возмут ныне пять коней оставших, иже осташася зде, се, суть у толикаго множества израилева оставшиися, и послем тамо, и узрим.

І взяли дві парі коней запряжених у колесницї й послав царь слїдом за Сирийцями з наказом: Ійдїте й роздивітесь.

И взяша два всадника коней: и посла царь израилев вслед царя сирска, глаголя: идите и видите.

І їхали вони аж до Йорданї, аж ось уся дорога встелена одежою й знаряддєм, що покидали Сирийцї в поквапних утеках. І вернулись посланцї та й донесли про се цареві.

И идоша вслед их даже до иордана, и се, весь путь исполнен одежд и оружия, яже повергоша сириане, внегда устрашится им. И возвратишася посланнии, и возвестиша царю.

Тодї вийшов люд та й розграбив табір Сирийський, і була міра пшеничнього борошна по секлеві, а дві мірки ячменю по секлеві, по слову Господньому.

И изыдоша людие, и разграбиша весь стан сирский. И бысть мера муки пшеничны за сикль един и две меры ячменя за сикль, по глаголу Господню.

Царь же поставив того лицаря, що на його руку опирався, доглядником у воротях; і роздавив його народ у воротях і він умер, як сказав чоловік Божий, коли говорив, як прийшов був до його царь.

И царь пристави тристата, на егоже руце царь почиваше, у врат: и попраша его людие во вратех, и умре, якоже глагола человек Божий, иже глагола, егда посланный прииде к нему.

А казав тодї чоловік Божий цареві так: Дві мірки ячменю стояти муть завтра о сїй добі в Самарийських воротях один секель, а мірка лучшого борошна один секель;

И бысть якоже рече елиссей к царю глаголя: две меры ячменя за сикль един, и мера муки пшеничны за сикль: и будет якоже сей час заутра во вратех самарии.

Тодї лицарь відповів був чоловікові Божому: Коли б Господь і отвори починив у небі, то й тодї як би воно могло статись? І відказав йому: Побачиш своїми очима, та не їсти меш.

И отвеща тристат елиссею и рече: аще Господь отверзет хляби небесныя, не будет глагол сей. И рече елиссей: се, узриши очима твоима, и оттуду и не имаши ясти..

Так і сталось йому, бо люд потолочив його в воротях, так що він і вмер.

И бысть тако, и попраша его людие во вратех, и умре.

« 6 глава 8 глава »