2 Царів 6 глава

Друга книга царів
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

І сказали пророцькі сини (ученики) Елисеєві: Як бачиш, місце, де живемо при тобі, нам потїсне;

И реша сынове пророчи ко елиссею: се, убо место, идеже мы живем противу тебе, тесно нам:

Пійдемо лишень на Йордань, і нехай там кожен візьме по дереву, щоб спорядити нам місце, й осїстись на йому. А він сказав: ійдїть.

да идем ныне до иордана, и да возмем оттуду кийждо муж по бервну единому и сотворим себе ту обиталища пребывати тамо. И рече: идите.

Один же між ними просить: Зроби нам ласку, йди з кметями твоїми. І сказав він: Добре! йду з вами.

И рече един кротце: гряди и сам с рабы твоими. И рече: аз пойду.

От і пійшов із ними. Як же дойшли до Йорданї, почали рубати дерево.

И иде с ними: и приидоша ко иордану, и секоша древа:

Тим часом як один рубав деревину, упала сокира його з топорища в воду. І крикнув він: Ой добродїю! а вона ж позичена.

и егда един отсекаше бервно, и се, железо спаде с топорища и впаде в воду. И возопи: о, господине, и сие заемное.

Чоловік же Божий рече: Де вона впала? Як же показав йому місце, вирубав він цїпок, кинув туди, й ось сокира сплила.

И рече человек Божий: где паде? И показа ему место. И отсече древо и вверже и тамо: и всплыве железо.

Він і каже: Лови! той простяг руку й взяв її.

И рече: возми себе. И простре руку свою и взят е.

Царь Сирийський вирушив війною проти Ізрайлитян і перемовлявсь із слугами своїми та й сказав їм: У тому а тому місцї заляжемо залягом.

И царь сирский бе воюя на израиля, и совеща со отроки своими, глаголя: на месте некоем сокровеннем ополчуся.

Чоловік же Божий, послав до царя Ізраїлського сказати: Остерегайся проходити тим місцем, бо там залягли Сирийцї.

И посла елиссей ко царю израилеву, глаголя: блюдися не преити на место сие, яко ту сиряне залягоша.

І послав царь Ізраїлський на те місце, що вказав йому чоловік Божий. І так остерегав його що-разу, й він устерігся там, де вказано, не раз та й не два.

И посла царь израилев на место, о немже рече ему елиссей, и соблюдеся оттуду не единою, ниже дважды.

І стревожилось серце царя Сирийського про сю річ, і скликавши свої слуги, каже їм: Чи не виказали б ви менї, хто мене зраджує цареві Ізрайлевому?

И смутися душа царя сирска о словеси сем: и призва отроки своя и рече и ним: не возвестите ли мне, кто предает мя царю израилеву?

І відказав один ізміж слуг його: Нї, пане мій, царю; тільки пророк Елисей, що в Ізраїлї, переказує цареві Ізраїлському й ті слова, які ти промовиш ув опочивній сьвітлицї.

И рече един от отрок его: ни, господине мой царю: яко пророк елиссей, иже во израили, возвещает царю израилеву вся словеса, яже аще глаголеши в сокровищи ложницы твоея.

І повелїв він: Ійдїте та дивітесь, де він, щоб менї послати та й піймати його. Як же сказано йому: Він у Дотаїмі,

И рече: идите, видите, где сей, и послав возму его. И возвестиша ему, глаголюще: се, есть в дофаиме.

Послав туди конї й колесницї й потужню купу військову. Пійшли вони в ночі та й обняли город.

И посла тамо кони и колесницы и силу тяжку: и приидоша нощию и окружиша град.

Уранцї рано встав слуга чоловіка Божого й вийшов, аж се облягла військова купа з кіньми й колесницями навкруги місто. І каже йому слуга його: Ой горе, паноньку! що нам оце почати?

И урани раб елиссеев востати, и изыде: и се, сила обступи град, и кони и колесницы. И рече отрок его к нему: о, господине, что сотворим?

Він же сказав: Не лякайся, бо тих, що з нами, більш, анїж тих, що з ними.

И рече елиссей: не бойся, яко множае иже с нами, нежели с ними.

І моливсь Елисей й промовляв: Господи! відкрий йому очі, щоб він бачив! І відкрив Господь слузї очі, й вбачав він, як гора навкруги Елисея була заповнена кіньми й поломяними колесницями.

И помолися елиссей и рече: Господи, отверзи ныне очи отрока, да узрит. И отверзе Господь очи его, и виде: и се, гора исполнь коней, и колесница огненна окрест елиссеа.

Як же Сирийцї двинули проти його, моливсь Елисей Господеві й промовляв: Удар же сих людей слїпотою! І вдарив їх слїпотою, як моливсь Елисей.

И снидоша к нему: и помолися елиссей ко Господу и рече: порази убо язык сей невидением. И порази их невидением по глаголу елиссееву.

І рече їм Елисей: Се не та дорога й не той город; ійдїте за мною, так я приведу вас до того чоловіка, що ви шукаєте. І привів їх у Самарию.

И рече к ним елиссей: не сей путь и не сей град: грядите по мне, и отведу вы к мужу, егоже ищете. И отведе их в самарию.

Як тільки ж прийшли вони в Самарию, рече Елисей: Господи! відкрий їм очі, щоб вони бачили. І відкрив їм Господь очі, й вони побачили себе в серединї в Самариї.

И бысть егда внидоша в самарию, и рече елиссей: отверзи убо, Господи, очи их, и да видят. И отверзе Господь очи их, и видеша: и се, бяху посреде самарии.

Як же побачив їх царь Ізрайлїв, питає в Елисея: Чи мєнї їх вистинати, батьку?

И рече царь израилев ко елиссею, егда увиде я: аще поражу я поражением, отче?

Він же відказав: Не вбивай їх. Хиба ти заполонив їх мечем твоїм і луком твоїм, щоб їх убивати? Постав перед ними їду та воду, нехай їдять і пють, а тодї нехай ійдуть до свого пана.

И рече елиссеи: да не поразиши: еда ли пленил еси их мечем твоим и луком твоим, да избиеши? и предложи им хлебы и воду, да ядят и да пиют и да отидут ко господину своему.

І звелїв наготовити їм великий пир, і як вони понаїдались і понапивались, відпустив їх, і пійшли вони до свого пана. З того часу не було нападу Сирийцїв на Ізраїль-землю.

И предложи им предложение велие, и ядоша и пиша, и отпусти я, и идоша ко господину своему: и не приложиша ктому воини приходити из сирии в землю израилеву.

І сталось опісля, що царь Сирийський Бенадад постягав докупи всю військову силу свою та й двинув і обложив Самарию.

И бысть по сих, и собра сын адеров царь сирийский все ополчение свое, и взыде и обседе самарию.

І настала велика голоднеча в Самариї, й дойшло до такого скруту, що осляча голова стояла вісїмдесять срібних секлів, а четвертина міри голубячого гною пять срібних секлів.

И бысть глад велик в самарии: и се, обседоша ю, дондеже бысть глава ослова за пятьдесят сикль сребра, и четвертая часть меры гноя голубинаго за пять сикль сребра.

Як вийшов раз царь Ізраїлський на мур, заголосила до його якась женщина та й просить: Поможи менї, добродїю мій, царю!

И бысть царь израилев обходяй по стенам: и жена (некая) возопи к нему, глаголющи: спаси мя, господине мой царю.

Він же відказав: Коли тобі не поможе Господь, так із чого я поможу тобі? з току, чи з вино-тискарнї?

И рече ей: аще тебе не спасает Господь, како аз спасу тя? еда от гумна или от точила?

І поспитав у неї царь: Що тобі треба? Відказала ж вона: Отта жінка говорила менї: Дай сина твого, щоб ми сьогоднї з'їли його, а завтра з'їмо мого сина.

И рече ей царь: что ти есть? И рече: сия жена ко мне рече: даждь сына твоего, да съядим его днесь, а утро моего сына съядим:

От ми зварили мого сина та й ізїли, а як на другий день я сказала їй: Давай же сюди твого сина, щоб нам його з'їсти, то вона свого сина сховала.

и испекохом сына моего и снедохом его: и рех к ней в день вторый: даждь сына твоего, и съядим его: и скры сына своего.

Як почув же царь, що женщина таке говорить, роздер одежу на собі, й ходив по мурі, і бачив люд, що на тїлї в його волосяне веретище.

И бысть егда услыша царь израилев словеса жены, раздра ризы своя и сам хождаше по стене, и видеша людие вретище на плоти его внутрь.

І каже він: Нехай Бог учинить менї се й те, та ще й причинить, коли голова Елисеїна зістанеться сьогоднї в його на плечах.

И рече царь: сия да сотворит ми Бог и сия да приложит ми, аще будет глава елиссеева на нем днесь.

Як седїв же Елисей в своїй хатинї й значнї люде седїли в його, післав царь від себе чоловіка. Перше ж нїж посланець дійшов до його, рече він значнїм людям: А знаєте ви, що сей син душогубця послав до мене, щоб стяти менї голову? Гледїте ж, скоро посланець надійде, зачинїте двері та й не допустїть увійти, бо ось, чути вже тупаннє пана його за ним.

Елиссей же седяше в дому своем, и старцы седяху с ним. И посла царь мужа пред лицем своим. И прежде даже приити посланному к нему, и той рече ко старцем: не весте ли, яко посла сын убийцы сей, да отсечет главу мою? видите, егда приидет вестник, заключите двери и стисните его во дверех: не топот ли ног господина его вслед его?

Ще він промовляв до них, аж прибув царь до його та й каже: Бачиш, яке лихо від Господа! Чого ж іще менї визирати від Господа?

И еще ему глаголющу с ними, и се, вестник сниде к нему и рече: се, сие зло от Господа: что потерплю Господеви ксему?

« 5 глава 7 глава »