2 Царів 17 глава

Друга книга царів
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

У дванайцятому роцї Ахаза, царя Юдейського, настав Осія Ілиєнко в Самариї царем над Ізрайлем, і царював девять год.

В лето второенадесять ахаза царя иудина, царствова осиа сын илы в самарии над израилем девять лет,

І чинив невгодне в очах Господнїх, однак не так як царі Ізраїлські, що були перш його.

и сотвори лукавое пред очима Господнима, обаче не якоже царие израилевы, иже беша прежде его.

Проти його виступив Салманассар, царь Ассирийський, і зробивсь Осія підневоленим йому, й платив йому данину.

И взыде нань саламанассар царь ассирийск . И бысть ему осиа раб и даваше ему дань.

Як постеріг же царь Ассирийський, що Осія зрадливий, (він бо посилав посли до Сигора, царя Египецького, й не платив що року данини цареві Ассирийському), тодї пійшов проти його царь Ассирийський, та й посадив його звязаного в темницї.

И обрете царь ассирийск во осии неправду, занеже посла послы к сигору царю египетску и не принесе дани царю ассирийску лета того. И осади его царь ассирийский и связа его в храмине темничней.

І вирушив царь Ассирийський проти всієї землї й наступив на Самарию та й держав її в облязї три роки.

И прииде царь ассирийск во всю землю (его), и взыде в самарию, и воева ю три лета.

У девятому роцї Осії здобув царь Ассирийський Самарию та й одвів Ізрайлитян полонянами в Ассирию й поселив їх в Халасї й в Хаборі, при ріцї Гозан, та по Мидийських городах.

В лето девятое осии взя царь ассирийский самарию, и заведе израилтян во ассирию, и посели их на алаи и на аворе, реках гозанских, и в пределех мидских.

Бо коли сини Ізрайлеві стали грішити перед Господом, Богом своїм, що визволив їх із потали в Египецького царя Фараона та й вивів із Египту, та починали шанувати инших богів,

И (сие) бысть, яко согрешиша сынове израилевы Господу Богу своему изведшему их из земли египетския, из под руки фараона царя египетска, и убояшася богов инех,

І починали ходити в установах народів, що їх Господь виганяв зперед синів Ізрайлевих, і в установах царів Ізраїлських, що так само чинили;

и ходиша по преданием языков, ихже истреби Господь от лица сынов израилевых, и царие израилевы елицы сотвориша,

І стали чинити сини Ізрайлеві речі неправедні перед Господом, Богом їх, та строїли собі висоти по всїх своїх містах, почавши від (пастушої) вартової башти аж до утвердженого городу,

и елицы сокрыша сынове израилевы словеса, не тако на Господа Бога своего: и создаша себе высокая во всех градех своих, от столпа стрегущих даже до града тверда,

І ставляли собі камяні стовпи та Астарти на всякому високому горбі й під усяким тїнистим деревом,

и поставиша себе кумиры и дубравы на всяцем холме высоце и под всяким древом чащным,

Та почали кадити там на всїх висотах, так як народи, що їх Господь проганяв перед ними, й чинили ледачі речі, викликуючи гнїв Господень,

и кадяху тамо на всех высоких, якоже языцы, яже удали Господь от лица их, и сотвориша общники, и начаша яве прогневляти Господа,

І служили ідолам, що про них заповідав Господь: Не чинїте сього;

и послужиша идолом, о нихже рече им Господь: не сотворите глагола сего Господеви.

Тодї Господь остерегав Ізраїля й Юду через усї пророки свої, через усякого віщуна, глаголючи: Навернїтесь із ваших ледачих доріг та держіте заповідї мої й устави мої, притьма по закону, що я положив перед вашими батьками, та заповідав вам через слуг моїх, пророків.

И засвидетелствова Господь во израили и во иуде, и руками всех пророк своих всякаго прозорливаго, глаголя: обратитеся от путий ваших лукавых, и сохраните заповеди моя и оправдания моя, и весь закон, егоже заповедах отцем вашым, елика послах им руками раб моих пророков.

Але вони не слухали, й бували тугошийими, як їх отцї, що не довіряли Господеві, Богу свойму;

И не послушаша, и ожесточиша выю свою паче выи отец своих, иже не вероваша Господу Богу своему:

І відкинули постанови його, й заповіт його, що він вчинив з отцями їх, і перестороги його, що ними остерегав їх, й пійшли за марнотами й чинили марноти, та наслїдували народи, що жили навкруги, хоч Господь забороняв їм чинити те, що вони чинили;

и отвергоша завет его и оправдания, яже завеща отцем их и свидений его, елика засвидетелствова им, не сохраниша, и идоша вслед суетных и осуетишася, и вслед языков сущих окрест их, о нихже заповеда Господь их, еже не сотворити по сему:

І відрікались усїх заповідей Господа, Бога свого, й поробили собі виливані два телцї, й строїли дуброви, та й падали ниць перед усїм (зорявим) військом небесним, і служили Баалові;

и оставиша заповеди Господа Бога своего и сотвориша себе две юницы слиты, и сотвориша дубравы, и поклонишася всей силе небесней и послужиша ваалу:

І проводили через огонь сини свої й дочки свої, й знахорювали й ворожбитували, та оддавались тому, щоб чинити неправедність перед очима Господнїми й гнївити його.

и превождаху сыны своя и дщери своя чрез огнь, и волхвоваху волхвованием и вражаху: и продашася, еже творити лукавое пред очима Господнима, еже прогневати его.

І розгнївився Господь страшно на Ізрайлитян, і відкинув їх від обличчя свого. Не зісталось нїкого крім поколїння Юдиного.

И разгневася Господь на израиля зело и отрину их от лица своего, и не остася, токмо едино колено иудино.

Але й Юда не держав заповідей Господа, Бога свого, а ходив в обичаях Ізрайлитян, як ходили вони.

И иуда такожде не сохрани заповедий Господа Бога своего: и хождаху по оправданием израилевым, яже сотвориша, и отвергошася Господа.

Тож відвернувся Господь від усїх потомків Ізраїля, й впокоряв їх, і видавав їх хижакам на луп, аж вкінцї відкинув їх від лиця свого.

И разгневася Господь на все семя израилево и поколеба я, и даде я в руки расхищающым я дондеже отверже я от лица своего.

Ізрайлитяне одорвались від дому Давидового й зробили царем Еробоама Набатенка. І довів Еробоам Ізрайлитян до відпаду від Господа й повтягав їх у тяжкі гріхи.

Яко отторжеся израиль от дому давидова, и поставиша себе царя иеровоама сына наватова: и отрину иеровоам израиля от Господа и введе их во грех великий.

І ходили Ізрайлитяне в усїх гріхах Еробоамових, які він чинив; не відступали від них,

И хождаху сынове израилевы по всему греху иеровоамлю, егоже сотвори: не отступиша от него,

Аж покіль Господь не відкинув Ізраїля від лиця свого, як погрожував через усїх слуг своїх, пророків. От і став перенесений Ізраїль із своєї землї в Ассирию (в неволю) аж по сей день.

дондеже отверже Господь израиля от лица своего, якоже глагола Господь рукою всех раб своих пророков. И преселен бысть израиль от земли своея во ассирианы, даже до дне сего.

І попереводив царь Ассирийський людей з Вавилону, з Кути, з Ави, з Емату й Сефарваїму та й оселив намість синів Ізрайлевих по городах Самарийських. От і посїли вони Самарийську країну та й жили по городах її.

И приведе царь ассирийский из вавилона иже от хуфы и от аиа, и от емафа и сепфаруима, и вселени быша во градех самарийских вместо сынов израилевых, и наследиша самарию и вселишася во градех ея.

Та позаяк вони в перві часи, як почали там жити, не шанували Господа, то наслав на них Господь леви, а ті роздирали їх.

И бысть в начале седения их, не убояшася Господа, и пусти на ня Господь львы, и бяху убивающе я.

І дано знати цареві Ассирийському й сказано: Ті поселяне, що повиводив єси та й оселив по городах Самарийських, не знають закону тамошнього Бога, тим він наслав леви на них, а сї гублять їх, бо вони не знають хвали Бога тієї землї.

И реша царю ассирийску, глаголюще: языки, ихже превел и пресадил еси во градех самарийских, не разумеша суда Бога земли, и посла Господь на них львы, и се, суть убивающе их, яко не разумеша суда Бога земли.

І повелїв царь Ассирийський так: Відправте туди одного зміж сьвященників, що ви їх звідти повиводили; нехай пійде й живе там, та навчить їх закону тамошнього Бога.

И заповеда царь ассирийский глаголя: отведите тамо единаго жерца от плененых, да идут и да вселятся тамо, и да просветит их судом Бога земли.

І прийшов один ізміж сьвященників, що вони одвели з Самариї, та й осївсь у Бетелї, й вчив їх, як їм хвалити Господа.

И отведоша единаго от жерцев ихже взяша от самарии, и седе в вефили, и бе просвещая жрец их, яко да убоятся Господа.

Та попри те поробив собі кожний народ власного бога, та й поуставляли в божницях по висотах, що їх построїли були Самарийцї, кожен народ по своїх городах, де вони осїлись:

И беша творяще кийждо язык боги своя: и поставиша я во храмех на высоких, ихже сотвориша самаряне, кийждо язык во градех своих, в нихже живяху.

Вавилонцї зробили Суккот-Бенота, а Кутяне зробили Нергала; Ематяне зробили Ашиму,

И мужие вавилонстии сотвориша сокхоф вениф, и мужие хуфовы сотвориша гигель, и мужие емафовы сотвориша асимаф,

А Аввії зробили Нибхаза й Тартака, Сефарваїмцї ж палили дїтей своїх ув огнї Адрамелехові та Анамелехові, богам Сефарваїмським.

и евее сотвориша авлазер и фарфак и сепфаруим, егда сожигаху сыны своя огнем андрамелеху и анемелеху, богом сепфаруимским.

Разом же з тим почитали вони й Господа. І приставляли кого небудь із серед себе жерцями на висотах, а сї служили службу в божницях по висотах.

И бяху боящеся Господа: и вселиша мерзости своя во храмех на высоких, ихже сотвориша в самарии, кийждо язык во граде, в немже живяху.

Господа вони почитали, та й богам своїм служили звичаєм народів, ізміж яких виведено їх.

И беша боящеся Господа и сотвориша себе жерцы в высоких, и сотвориша себе в храмине высоких и Господа бояхуся, и идолом своим служаху по обычаю языков отюнудуже преселиша их.

Аж по сей день чинять вони давнїм звичаєм: не бояться Господа й не чинять по установам і по обрядам, та по закону й заповідям, що завітував Господь синам Якова, того, що йому дав імя Ізраїль,

Даже до дне сего тии творяху по обычаю их: не бояхуся Господа, и не творяху по оправданием их, и по суду их, и по закону, и по заповеди, юже заповеда Господь сыном иаковлим, идеже и нарече имя ему израиль.

Та що з ними вчинив був умову й повелїв їм: Не почитайте нїяких инших богів, і не покланяйтесь їм, і не служіть їм і не жертвуйте їм,

И положи Господь с ними завет и заповеда им, глаголя: не убойтеся богов иных и не поклонитеся им, и не послужите им и не пожрите им:

А Господа, що вас вивів із землї Египецької великою потугою й простягнутою рукою, — того почитайте, тому покланяйтесь і тому жертвуйте,

но токмо Господеви, иже изведе вы из земли египта крепостию великою и мышцею высокою: того убойтеся, и тому поклонитеся, и тому пожрите:

І встанови й правоту, закон і заповідї, що він написав вам, повнїте по всї днї, а инших богів не почитайте;

И оправдания его, и суды его, и закон его, и заповеди, яже написа вам творити, храните во вся дни, и не убойтеся богов иных:

І завіту, що я вчинив із вами, не забувайте, й не почитайте инших богів,

и завета, егоже завеща с вами, не забывайте: и не убойтеся богов иных,

А Господа, Бога вашого, почитайте, а він визволить вас із потали у всїх ворогів ваших.

но токмо Господа и вашего убойтеся, и той измет вы от всех враг ваших.

Вони ж не слухали, а чинили по давнїх звичаях своїх.

И не послушаша сего, но по обычаем своим преждним твориша.

Народи сї почитали Господа, та служили й вирізуваним бовванам своїм. Та й дїти їх і внуки їх чинять так, як їх батьки чинили, аж по сей день.

И бяху языцы сии боящеся Господа, и изваянным своим служаще: такожде и сынове их и сынове сынов их, якоже сотвориша отцы их, тако творят и до сего дне.

« 16 глава 18 глава »