Переклад Хоменка
1 Тоді Самуїл узяв посудину з олією й вилив Саулові на голову, потім поцілував його й промовив: «Оцим Господь тебе помазав у князі над Ізраїлем, своїм народом! Прав, отже, над Господнім народом і визволь його з рук ворогів його навколо. Ось тобі знак, що Господь тебе помазав князем над своїм насліддям:
2 тепер, коли підеш від мене, зустрінеш двох чоловіків біля гробу Рахилі, на границі Веніямина, в Зелзасі, що тобі скажуть: знайшлись ослиці, що їх ти ходив шукати; та твоєму батькові байдуже про ослиць, він журиться за вами й каже: Що сталось із моїм сином?
3 Як підеш звідти далі й прийдеш до Тавор-Дуба, зустрінуть тебе там три чоловіки, що будуть сходити до Бога в Бетел. Один нестиме троє козенят, один три буханці хліба, а один — бурдюк вина.
4 Вони привітають тебе й дадуть тобі два хліби й ти приймеш з їхніх рук.
5 Потім прийдеш на (Гівеа), горбок Божий, де живуть філістимляни, і як будеш увіходити в те місто, зустрінеш там гурток пророків, що сходитимуть із узвишшя, і перед ними гарфа, бубон, сопілка й гусла; пророкуватимуть саме в захваті.
6 Тоді зійде на тебе дух Господній, і ти будеш пророкувати з ними, і перетворишся в іншого чоловіка.
7 І як ці знаки здійсняться на тобі чини як тобі вийде на руку, бо Бог із тобою.
8 Ти спустишся перш мене в Гілгал, і я прийду туди до тебе, щоб там принести всепалення й мирні жертви. Сім день чекай, поки прийду до тебе, й я звістую тобі, що маєш робити.»
9 І от як він повернувся, щоб іти від Самуїла, Бог перетворив йому серце, і всі ті знаки того ж самого дня здійснилися.
10 Звідти прибули вони в Гівеа, аж ось гурт пророків йому назустріч, і зійшов на нього дух Божий, і він пророкував між ними,
11 так що всі ті, що його перше знали, побачивши, як він пророкує з пророками, один до одного казали: «Що сталося з сином Кіша? Невже ж Саул також між пророками?»
12 Відповів один із присутніх: «А хто їхній батько?» З того постала приповідка: «Невже й Саул між пророками?»
13 Коли перестав пророкувати, пішов додому.
14 Дядько Саула спитав його та його слугу: «Куди ж ви ходили?» Він відповів: «Шукати ослиць. Та як побачили, що їх не знайти, пішли до Самуїла.»
15 Далі мовив дядько Саула: «А розкажи но мені, що вам казав Самуїл.»
16 Тоді Саул до свого дядька: «Він нам впевнено сказав, мовляв, ослиці знайшлися.» А про те, що Самуїл сказав про царство, він йому не признався.
17 Згодом скликав Самуїл народ до Господа в Міцпу
18 й сказав до синів Ізраїля: «Так каже Господь Бог Ізраїля: Я вивів Ізраїля з Єгипту й визволив вас із рук єгиптян та всіх царств, що вас тіснили.
19 Ви ж тепер покидаєте вашого Бога, того, що врятував вас з усіх ваших нужд та скорбот, та й кажете: Ні! Таки царя постав над нами! — Оце ж ставайте перед Господом за поколіннями і за тисячами вашими.»
20 Самуїл звелів приступити всім колінам Ізраїля, й випав жереб на коліно Веніямина.
21 Далі звелів приступити колінові Веніямина за родинами, і випав жереб на родину Матрі. Нарешті звелів приступити родині Матрі, чоловік за чоловіком. і жереб випав на Саула, сина Кіша. Заходились його шукати, та не знайшли.
22 Ще раз спитали Господа: «Чи ж він прийшов сюди?» Господь відповів: «Ось він сховавсь між клунками.»
23 І побігли й привели його звідти. Став він серед народу й цілою головою був вищий над усіма.
24 Самуїл сказав до всього народу: «Дивіться, кого вибрав Господь! У всім народі нема йому до пари!» Тоді всі закликали мовивши: «Хай живе цар!»
25 Самуїл виклав перед народом право Царське, списав його в книзі й поклав перед Господом, а потім відпустив увесь народ — кожного до свого Дому.
26 Пішов і Саул до свого дому в Гівеа а з ним пішли деякі хоробрі, що їм Господь зворушив серце.
27 Деякі ж негідники казали: "Чи може цей спасти нас?» І зневажаючи його, не принесли йому гостинця.
Комментарии МакДональда
II. ПРАВЛЕНИЕ САУЛА ДО ТОГО, КАК ОН БЫЛ ОТВЕРГНУТ (Гл. 10−15)
A. Помазание и утверждение (Гл. 10−11)
10:1−6 Самуил помазал Саула на правление в Израиле, излив ему на голову елей без свидетелей. Ранее служение священника начиналось с помазания (Лев 8:12), а теперь таким же образом был помазан первый царь. Публичная церемония должна была последовать позже. В подтверждение слов Господа Саулу были даны три знамения: (1) он должен был повстречаться с двумя людьми у гроба Рахили, которые скажут ему, что нашлись ослицы его отца; (2) он должен был встретить трех человек у дубравы Фаворской по дороге в Вефиль, которые дадут ему две булки хлеба; (3) когда он придет на «холм Божий» и встретит группу пророков, Дух Господень найдет на него, и он будет пророчествовать.
10:7−9 После того, как все это произойдет, Саул должен был отправиться в Галгал и ждать там семь дней Самуила, который придет и принесет жертвы. Все эти знамения, описанные в стихах 2−6, произошли в тот же день; события в Галгале произошли позже (13:7−15).
Не следует заключать из 9-го стиха, что у Саула было искреннее обращение. На самом деле, он был человеком, следующим вожделениям плоти, как в последствии это явно покажет история. Ему было дано Духом все необходимое для того, чтобы занять эту официальную должность правителя над Божьим народом, несмотря на то, что он не знал Бога лично и не обрел спасение. Другими словами, официально он являлся Божьим человеком, хотя мы считаем, что он не был истинным верующим.
10:10−16 Пророки были верными и посвященными людьми, и народ удивился, когда увидел, что Саул пророчествует среди них. Это положило начало пословице: «Неужели и Саул в пророках?» Она стала распространенным выражением, передающим удивление, вызванное тем, что Саул стал заниматься делом, которое так противоречило его характеру. Дядя Саула (не его отец, как следовало ожидать) спросил его, о чем они разговаривали с Самуилом. Саул упомянул об их беседе, но не открыл, что его тайно помазали царем.
10:17−19 Тем временем Самуил собрал народ в Массифе, чтобы объявить назначение царя. Прежде, чем сделать объявление, он еще раз напомнил им о том, что их требование царя являлось отвержением Бога, который вывел их из Египта и ввел в Обетованную Землю. Когда избрали Саула, он спрятался либо из-за скромности, либо из-за боязни. Мэтью Хенри приводит четыре причины, по которым Саул мог испугаться: «(1) Так как он осознавал, что не достоин такого высокого доверия. (2) Потому что это подвергло бы его зависти соседей, которые были недоброжелательно настроены по отношению к нему. (3) Потому что он понял из слов Самуила, что народ согрешил, попросив царя, и Бог в гневе ответил на просьбу народа. (4) Потому что дела в Израиле находились в плачевном состоянии: Филистимляне были сильны, Аммонитяне угрожали: и тот, кто поднимет паруса при шторме, должен быть поистине отважным».
10:20−27 Саула вывели и представили народу в качестве царя. Трудно было найти человека в Израиле с лучшими физическими данными. Несколько храбрых людей присоединились к Саулу и пошли с ним к нему домой в Гаву, но не все оказывали твердую поддержку новому монарху. Саул поступил мудро, промолчав перед презиравшими его бунтарями.