Переклад Хоменка
1 Хлопчина ж Самуїл служив Господеві під доглядом Елі. Слово Господнє було рідким того часу, видіння не були часто.
2 Одного дня Елі поклався спати на звичайному місці — очі його слабшали, й він не міг уже бачити виразно, —
3 а світильник Божий не був ще згашений, і Самуїл лежав у Господнім храмі там, де стояв ковчег Божий.
4 Аж ось Господь озвавсь: «Самуїле! Самуїле!» Цей відповів: «Ось я!»
5 І побіг до Елі й каже: «Ось я! Кликав ти мене?» Той каже: «Ні, не кликав. Лягай спати.» І він пішов спати.
6 Господь же озвавсь знову: «Самуїле! Самуїле!» Схопився Самуїл, пішов до Елі й каже: «Ось я! Кликав ти мене?» «Не кликав я тебе, мій сину, — відповів Елі, — лягай собі спати!»
7 Самуїл не знав ще Господа, бо Господнє слово йому ще не об'являлося.
8 Знову Господь озвавсь до Самуїла, втрете; і схопивсь він, прийшов до Елі й каже: «Ось я! Кликав ти мене?» Тоді Елі збагнув, що то Господь кликав хлопчину,
9 тож і каже до Самуїла: «Йди но, лягай спати, а коли тебе покличуть, скажеш: Говори, Господи, слуга твій слухає.» І Самуїл пішов і ліг на своєму місці.
10 Прийшов Господь, став і закликав, як і першими разами: «Самуїле! Самуїле!» Самуїл озвався: «Говори! Слуга твій слухає!»
11 І сказав Господь до Самуїла: «Гляди, я зроблю таке в Ізраїлі, що в кожного, хто те почує, обіуш буде дзвеніти.
12 Того дня я здійсню на Елі все, що я сказав був про його родину, від початку до кінця!
13 Ти об'явиш йому, що я скараю його дім повіки за те злодіяння, бо він знав, як його сини зневажали Бога, а не скартав їх.
14 Тому — клянусь домові Елі! — не загладити повіки ні жертвами, ані офірами провини дому Елі.»
15 І лежав Самуїл аж до ранку, а вранці встав і відчинив двері Господнього храму. Боявся оповідати Елі про видіння,
16 та Елі його покликав і каже: «Мій сину, Самуїле!» Той відповів: «Ось я!»
17 І спитав: «Що він тобі сказав? Не крий, прошу, від мене! Хай Бог зішле на тебе це й те, та ще й причинить, коли ти затаїш щось із усього того, що він сказав до тебе.»
18 От і відкрив йому Самуїл усе, нічого не затаїв від нього. Елі сказав: «Він — Господь! Хай чинить те, що йому довподоби!»
19 Самуїл виріс, і Господь був із ним і не дав ані одному його слову впасти на землю.
20 Ввесь Ізраїль, від Дану аж до Версавії, взнав, що Самуїл був наставлений Господнім пророком.
21 Господь з'являвся в Шіло й далі, по тім, як був відкрився Самуїлові в Шіло в слові Господнім.
Комментарии МакДональда
Г. Призвание Самуила (Гл. 3)
3:1−3 В то время, когда Самуил служил Господу в храме в Силоме, слово Бога было редко; то есть, Господь очень редко обращался к людям в видениях. В первых трех стихах Уильямс усматривает картину морального состояния Израиля.
«Царствовала ночь; Храм освещал светильник Божий; глаза Первосвященника начали смыкаться так, что он не мог видеть; и, как он, так и Самуил уснули». Светильник Божий означает светильник, который гасили на рассвете.
3:4−9 Однажды ночью, прямо перед рассветом, Самуил услышал зовущий его голос. Он подумал, что это был Илий, но священник его не звал. Самуил еще не знал Господа в том смысле, что он никогда не получал от Него прямых, личных откровений (ст. 7). После того, как Самуил услышал этот голос еще два раза, Илий понял, что это Господь зовет Самуила. Старый священник сказал мальчику, что, если он еще раз услышит этот голос, ему нужно сказать: «Говори, Господи, ибо слышит раб Твой».
3:10−14 Когда Господь воззвал в четвертый раз, Самуил ответил: «Говори, ибо слышит раб Твой», видимо, не упомянув слова «Господь». Слова Господа подтвердили тот суд, который Он произнес ранее на Илия и его дом, и этот суд мог также включать в себя поражение Израиля и захват ковчега. На отце лежала такая же вина, как и на сыновьях, потому что он не пытался их обуздать или обратить их от их грехов. За святотатство их нужно было предать смерти, а не просто поругать. Их грех нельзя было искупить жертвой; они были обречены, и их судьба была подтверждена Илию устами двух свидетелей: человека Божьего (гл. 2) и маленького пророка, Самуила (ст. 14).
3:15−18 Вначале Самуил побоялся рассказать Илию, что сказал Господь, но под торжественной клятвой он открыл священнику грядущий суд. Илий покорно воспринял новости. Он, несомненно, осознавал, что приговор был справедлив. Мог ли Бог поразить сынов Аарона за их нечестие (Лев 10), а Офни и Финееса оставить неосужденными?
3:19−21 Вскоре весь Израиль от Дана до Вирсавии узнал о том, что Господь был с Самуилом, и весь Израиль признал в молодом юноше истинного пророка Божьего.