Переклад Огієнка
1 І взяв Самуїл посу́динку оливи, та й вилляв на його го́лову, і поцілував його та й сказав: „Чи це не пома́зав тебе Господь над спа́дком Своїм на володаря? (І будеш ти царюва́ти над народом Господнім, і ти ви́зволиш його від руки ворогів його навко́ло. І ось тобі озна́ка, що Господь пома́зав тебе над спа́дком Своїм на володаря.)
2 Як пі́деш ти сьогодні від мене, то при Рахи́линім гро́бі, у Веніями́новій країні в Целцаху, зна́йдеш двох людей, і вони скажуть тобі: Зна́йдені ті ослиці, яких ти шукати ходив. А оце ба́тько твій занеха́яв справи тих ослиць, та й зажури́вся за вас, говорячи: Що́ я зроблю для свого сина?
3 І пере́йдеш ти звідти й далі, і пі́деш аж до дібро́ви Фаво́рської, а там зна́йдуть тебе три чоловіки, що йдуть до Бога до Бет-Елу, — один несе трьох ягнят, а один несе три буханці́ хліба, а один несе бурдюка́ вина.
4 І запитають вони тебе про мир, та дадуть тобі два хлі́би, і ти ві́зьмеш із їхньої руки.
5 Потому ви́йдеш ти на Божий горбок, де намісники филистимські. І станеться, як ти ввійдеш там до міста, то стрі́неш громаду пророків, що сходять з па́гірка, а перед ними а́рфа, та бу́бон, та сопі́лка, та ци́тра, і вони пророку́ють.
6 І злине на тебе Дух Господній, і ти будеш з ними пророкува́ти, і станеш іншою люди́ною.
7 І станеться, коли збу́дуться тобі ці озна́ки, — роби собі, що зна́йде рука твоя, бо Бог з тобою.
8 І зі́йдеш ти передо мною до Ґілґа́лу, а я зійду́ до тебе, щоб прине́сти цілопа́лення, щоб прино́сити мирні жертви. Сім день будеш чекати, аж поки прийду́ я до тебе, і завідо́млю тебе, що́ будеш робити“.
9 І сталося, як повернувся він, щоб іти від Самуїла, то Бог змінив йому серце на інше, а всі ті ознаки прийшли того дня.
10 І прийшли вони туди до Ґів'ї, аж ось громада пророків назустріч йому́. І злинув на нього Дух Божий, — і він пророкував серед них.
11 І сталося, — кожен, хто знав його відда́вна, а тепер побачили, — ось він пророкує ра́зом із пророками, то казали один до о́дного: „Що́ то сталося Кі́шовому синові? Чи й Саул між пророками?“
12 І відповів чоловік звідти й сказав: „А хто їхній ба́тько?“ Тому́ то стало за приказку: „Чи й Саул між пророками?“
13 І перестав він пророкувати, і прийшов на па́гірок.
14 І сказав Саулів дя́дько до нього та до слуги його: „Куди ви ходили?“ А той відказав: „Шукати ослиць. І побачили ми, що нема, і прийшли до Самуїла“.
15 А дя́дько Саулів сказав: „Скажи ж мені, що́ сказав вам Самуїл?“
16 І сказав Саул до дядька свого: „Справді розповів нам, що зна́йдені ті ослиці“. А про справу ца́рства, що говорив Самуїл, не розповів йому.
17 І скликав Самуїл наро́д до Господа, до Міцпи́,
18 та й сказав до Ізраїлевих синів: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я вивів Ізраїля з Єгипту, і спас вас із руки Єгипту та з руки всіх царств, що гноби́ли вас.
19 А ви сьогодні пого́рдували своїм Богом, що Він спасає вас з усіх нещасть ваших та у́тисків ваших. І ви сказали йому: „Ні, таки царя постав над нами. А тепер ставайте перед Господнім лицем за вашими племе́нами та за вашими тисячами“.
20 І привів Самуїл усі Ізраїлеві племе́на, і було́ виявлене Веніями́нове пле́м'я.
21 І привів він Веніяминове пле́м'я за ро́дами його, і був виявлений рід Матріїв. І привів він рід Матріїв за їхніми мужчи́нами, і був ви́явлений Сау́л, син Кішів. І шукали його, та не знахо́дили.
22 І питалися Господа ще: „Чи при́йде він ще сюди?“ А Господь відповів: „Он він захова́вся між речами!“
23 І вони побігли, і взяли́ його звідти. І він став серед народу, — і був вищий від усього народу на ці́лу го́лову.
24 І сказав Самуїл до всьо́го наро́ду: „Чи бачите, кого вибрав Господь? Бо нема такого, як він, серед усього наро́ду“. І ввесь народ ізняв крик та й сказав: „Хай живе цар!“
25 А Самуїл промовляв до наро́ду про права́ царства, і записав те до книги, та й поклав перед Господнім лицем. І відпустив Самуїл увесь народ, кожного до дому свого́.
26 І також Саул пішов до дому свого до Ґів'ї, а з ним пішли ті вояки́, що Господь діткнувся їхніх серде́ць.
27 А негідні сини говорили: „Що, нас спасе отакий?“ І гордували ним, і не прине́сли йому дара. Та він мовчав.
Комментарии МакДональда
II. ПРАВЛЕНИЕ САУЛА ДО ТОГО, КАК ОН БЫЛ ОТВЕРГНУТ (Гл. 10−15)
A. Помазание и утверждение (Гл. 10−11)
10:1−6 Самуил помазал Саула на правление в Израиле, излив ему на голову елей без свидетелей. Ранее служение священника начиналось с помазания (Лев 8:12), а теперь таким же образом был помазан первый царь. Публичная церемония должна была последовать позже. В подтверждение слов Господа Саулу были даны три знамения: (1) он должен был повстречаться с двумя людьми у гроба Рахили, которые скажут ему, что нашлись ослицы его отца; (2) он должен был встретить трех человек у дубравы Фаворской по дороге в Вефиль, которые дадут ему две булки хлеба; (3) когда он придет на «холм Божий» и встретит группу пророков, Дух Господень найдет на него, и он будет пророчествовать.
10:7−9 После того, как все это произойдет, Саул должен был отправиться в Галгал и ждать там семь дней Самуила, который придет и принесет жертвы. Все эти знамения, описанные в стихах 2−6, произошли в тот же день; события в Галгале произошли позже (13:7−15).
Не следует заключать из 9-го стиха, что у Саула было искреннее обращение. На самом деле, он был человеком, следующим вожделениям плоти, как в последствии это явно покажет история. Ему было дано Духом все необходимое для того, чтобы занять эту официальную должность правителя над Божьим народом, несмотря на то, что он не знал Бога лично и не обрел спасение. Другими словами, официально он являлся Божьим человеком, хотя мы считаем, что он не был истинным верующим.
10:10−16 Пророки были верными и посвященными людьми, и народ удивился, когда увидел, что Саул пророчествует среди них. Это положило начало пословице: «Неужели и Саул в пророках?» Она стала распространенным выражением, передающим удивление, вызванное тем, что Саул стал заниматься делом, которое так противоречило его характеру. Дядя Саула (не его отец, как следовало ожидать) спросил его, о чем они разговаривали с Самуилом. Саул упомянул об их беседе, но не открыл, что его тайно помазали царем.
10:17−19 Тем временем Самуил собрал народ в Массифе, чтобы объявить назначение царя. Прежде, чем сделать объявление, он еще раз напомнил им о том, что их требование царя являлось отвержением Бога, который вывел их из Египта и ввел в Обетованную Землю. Когда избрали Саула, он спрятался либо из-за скромности, либо из-за боязни. Мэтью Хенри приводит четыре причины, по которым Саул мог испугаться: «(1) Так как он осознавал, что не достоин такого высокого доверия. (2) Потому что это подвергло бы его зависти соседей, которые были недоброжелательно настроены по отношению к нему. (3) Потому что он понял из слов Самуила, что народ согрешил, попросив царя, и Бог в гневе ответил на просьбу народа. (4) Потому что дела в Израиле находились в плачевном состоянии: Филистимляне были сильны, Аммонитяне угрожали: и тот, кто поднимет паруса при шторме, должен быть поистине отважным».
10:20−27 Саула вывели и представили народу в качестве царя. Трудно было найти человека в Израиле с лучшими физическими данными. Несколько храбрых людей присоединились к Саулу и пошли с ним к нему домой в Гаву, но не все оказывали твердую поддержку новому монарху. Саул поступил мудро, промолчав перед презиравшими его бунтарями.