1 Сини Юдині: Перец, Хецрон, і Кармі, і Хур, і Шовал.
2 А Реая, син Шовалів, породив Яхата, а Яхат породив Ахуман та Лахада, — оце ро́ди цор'атян.
3 А оці Аві-Етамові: Їзреел, і Їшма, і Їдбаш, а ім'я́ їхній сестрі — Гаццелелпоні.
4 А Пенуїл — батько Ґедора, а Езер — батько Хуші. Оце сини Хура, Єфремового перворо́дженого, батька Віфлеєму.
5 А в Ашхура, батька Текої, були́ дві жінки: Хел'а та Наара.
6 І породила йому Наара Ахуззама, і Хефера, і Темені, і Ахаштарі, — оце сини́ Наарині.
7 А сини Хел'ині: Церет, і Цохар, і Етнан.
8 А Коц породив Анува, і Гаццовеву, і роди Ахархела, сина Гарумового.
9 А Ябец був поважа́ний більше від своїх братів, і мати його назвала йому́ ім'я́ Ябец, говорячи: Я породила його в болісті.
10 І кликнув Ябец до Бога Ізраїлевого, говорячи: „Коли б Ти, благословляючи, поблагословив мене, і побільши́в границю мою, і рука Твоя була зо мною, і зробив охорону від ли́ха, щоб не засмучувати мене!“ І Бог послав, чого він просив.
11 А Келув, брат Шухи, породив Мехіра, — він батько Ештона.
12 А Ештон породив Бет-Рафу, і Пасеаха, і Техінну, батька міста Нахаша. Це люди Рехи.
13 А сини Кеназа: Отніїл та Серая. А сини Отніїлові: Хатат.
14 А Меонотай породив Офру, а Серая породив Яава, батька Ремісничої Долини, бо вони були ремісники́.
15 А сини Калева, Єфуннеєвого сина: Іру, Ела та Наам. А Елин син — Кеназ.
16 А сини Єгаллел'їлові: Зіф і Зіфа, Тір'я й Асар'їл.
17 А сини Езри: Єтер, і Меред, і Ефер, і Ялон. А оце сини Біт'ї, фараонової дочки́, що взяв Меред; і вона зачала́ й породила Мір'яма, і Шаммая, і Їшбаха, батька Ештемої.
18 А жінка його юде́янка породила Єреда, батька Ґедору, і Хевера, батька Сохо, і Єкутіїла, батька Заноаха.
19 А сини жінки Годійї, сестри Нахама, батька ґарм'янина Кеїли та маахатянина Ештемоа,
20 а сини Симеонові: Амнон, і Рінна, Бен-Ханан, і Тілон. А сини Їш'ї: Зохет та Бен-Зохет.
21 Сини Шели, Юдиного сина: Ер, ба́тько Лехи, і Лада, батько Мареші, і ро́ди дому робітникі́в віссону, з дому Ашбеа.
22 І Йокін, і люди Козеви, і Йоаш, і Сараф, що володіли Моавом, і Яшуві-Лехем. Та це справи старода́вні.
23 Вони були ганчарі́, і заме́шкували садки́ та горо́ди; вони жили там у царя для його роботи.
24 Сини Симеонові: Немуїл, і Ямім, Ярів, Зерах, Саул,
25 його син — Шаллум, його син — Мівсам, його син — Мішма.
26 А сини Мішми: Хаммуїл — син його, його син — Заккур, його син — Шім'ї.
27 А в Шім'ї було шістнадцять синів та шість дочо́к, а брати його не мали багатьо́х синів, і не помно́жили ввесь свій рід так, як сини Юдині.
28 І осілися вони в Беер-Шеві, і в Моладі, і в Хацар-Шуалі,
29 і в Білзі, і в Ецемі, і в Толаді,
30 і в Бетуїлі, і в Хормі, і в Ціклаґу,
31 і в Бет-Маркавоті, і в Хацар-Сусімі, і в Бет-Бір'і, і в Шаараїмі, — оце їхні міста аж до запарюва́ння Давидового.
32 А їхні осади: Етам, і Аїн, Ріммон, і Тохен, і Ашан, — п'я́теро міст.
33 А всі їхні оса́ди, що навколо тих міст, аж до Баалу; це місця їх осе́лення та родоводи їх про них.
34 А Мешовав, і Ямлех, і Йоша, син Амаці́ї,
35 і Йоїл, і Єгу, син Йошів'ї, сина Сераї, сина Асіїлового,
36 і Елйоенай, і Яко́ва, і Шохая, і Асая, і Адіїл, і Єсіміїл, і Беная,
37 і Зіза, син Шіф'і, сина Аллона, сина Єдаї, сина Шімрі, сина Шемаї.
38 Це ті, що входять в імена́ князів у свої ро́ди, а дім своїх батьків сильно розмно́жили.
39 І пішли вони до Мево-Ґедору, аж до схі́днього боку долини, щоб пошукати пасови́ська для своїх ота́р.
40 І знайшли вони пасови́сько сите та добре, а той край був просто́рий, і тихий та спокійний, бо від Хама похо́дили ті, що сиділи там колись.
41 І пішли ці, записані імена́ми за днів Єзекії, царя Юдиного, і розби́ли їхні намети там, і побили меінітів, що були зна́йдені там, що їх учинили закля́ттям аж до цього дня, й осілися замість них, бо там пасови́сько для їхньої дрібно́ї худоби.
42 А з них, з Симеонових синів, пішли на го́ру Сеїр п'ять сотень чоловіка, а Пелатія, і Неарія, і Рефая, і Уззіїл, сини Їш'ї, були на чолі́ їх.
43 І вони побили оста́нок урято́ваних Амали́ка, й осі́лися там аж до цього дня.
4:43 до сего дня. Данное выражение в Паралипоменоне может относиться и к тому, что было современностью для летописца (см., напр., 5:26; 2Пар 20:26; 2Пар 35:25), и к тому, что являлось таковой для составителей использованных им источников. Иногда оно может даже обозначать время, когда были созданы тексты, послужившие источниками для летописца (13:11; 2Пар 5:9; 8:8; 10:19; 21:10). Можно также понимать это выражение и в значении «с той поры и поныне» или «навечно».