Переклад Огієнка
1 А Давид поста́рів, увійшов у літа. І покривали його одежами, та не було йому те́пло.
2 І сказали йому його раби: „Нехай пошукають для пана царя молоду ді́вчину, — і стане вона перед царем, і буде йому за догля́дачку. І буде вона лежати при лоні твоїм, — і буде те́пло панові цареві!“
3 І шукали ді́вчину вродли́ву по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммі́тку Авіша́ґ, і привели́ її до царя.
4 А та ді́вчина була дуже вродли́ва. І була́ вона цареві догля́дачкою, і прислуго́вувала йому, та цар не пізнав її.
5 А Адо́нія, син Хаґґітин, бундю́чився та говорив: „Я буду царювати!“ І справив він собі по́воза та верхівців, та п'ятдесят чоловіка бігунів перед собою.
6 А батько його ніко́ли його не засмучував, щоб сказати: „Чому́ ти так робиш?“ А він також був дуже вродли́вий, і мати народила його по Авесаломі.
7 І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зо священиком Евіятаром, — і вони помагали Адонії.
8 А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Ната́н, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією.
9 І приніс Адо́нія в жертву худоби дрібно́ї та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закли́кав усіх братів своїх, царськи́х синів, та всіх Юдиних мужів, царськи́х слуг.
10 А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покли́кав.
11 І сказав Ната́н до Вірсаві́ї, Соломонової матері, говорячи: „Чи ти не чула, що зацарюва́в Адо́нія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те?
12 А тепер іди, я тобі пора́джу, — і рятуй життя своє та життя сина свого Соломо́на!
13 Іди, і вві́йдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій ца́рю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на троні моїм. Чому́ ж зацарюва́в Адо́нія?
14 Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду́ за тобою, і потверджу́ слова твої“.
15 І ввійшла Вірсаві́я до царя в кімна́ту, — а цар був дуже стари́й, і шунаммітка Авішаґ послуго́вувала цареві.
16 І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: „Що́ тобі?“
17 І вона сказала йому: „Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломо́н, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм.
18 А тепер ось зацарюва́в Адо́нія, а ти, пане мій ца́рю, не знаєш про те.
19 І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї, і покликав усіх царськи́х синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя́ війська, а раба твого Соломо́на не покликав.
20 А ти, пане мій ца́рю, — очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто́ буде сидіти на троні пана мого царя по ньому.
21 Іна́кше станеться, як спочи́не пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломо́н винними“.
22 І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Ната́н.
23 І доне́сли цареві, говорячи: „Ось пророк Ната́н!“ І ввійшов він перед цареве обличчя, і впав перед царем обличчям своїм до землі.
24 І сказав Ната́н: „Пане мій ца́рю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм?
25 Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї. І він покли́кав усіх царськи́х синів, і провідників ві́йська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адо́нія!
26 А мене — я раб твій! — і священика Садо́ка, і Бена́ю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покли́кав.
27 Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідо́мив раба свого, хто́ буде сидіти на троні мого пана царя по ньому?“
28 А цар Давид відповів та й сказав: „Покличте мені Вірсаві́ю!“ І прийшла́ вона перед царське́ обличчя, і стала перед царем.
29 І присягну́в цар та й сказав: „Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха, —
30 як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, — так я й зроблю́ цього дня!“
31 І вклонилася Вірсаві́я обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: „Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!“
32 І сказав цар Давид: „Покличте мені священика Садо́ка, і пророка Ната́на та Бена́ю, сина Єгоя́диного“. І поприхо́дили вони перед царе́ве обличчя.
33 І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою му́лицю, і зведіть його до Ґіхону.
34 А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурмі́ть у сурму́ та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон!
35 Потім пі́дете за ним, а він уві́йде та й сяде на моєму троні, і він буде царюва́ти замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою“.
36 І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: „Амінь. Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя!
37 Як був Госпо́дь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звели́чить трон його над трона пана мого царя Давида!“
38 І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели́ його до Ґіхону.
39 І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурми́ли в сурму́, та й кричав увесь народ: „Нехай живе цар Соломон!“
40 І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопі́лках та радів великою радістю, аж земля розпада́лася від їхнього голосу!
41 І почув це Адонія та всі покли́кані, що були з ним, а вони тількищо скінчи́ли їсти. І почув Йоав голос сурми́ та й сказав: „Що це за крик та гамір у місті?“
42 Ще він говорив, аж ось прихо́дить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: „Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре!“
43 І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: „Таж пан наш цар Давид настанови́в на царя Соломона!
44 І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську́ му́лицю.
45 І пома́зали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повихо́дили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули.
46 І Соломон уже засів на троні царства.
47 І також посхо́дилися царські́ слу́ги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я́ славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого́! І вклонився цар на ло́жі своїм.
48 І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидя́чого на моїм троні, а мої очі те бачать!“
49 І затремтіли, і повставали всі покли́кані, що були з Адонією, і пішли кожен на доро́гу свою...
50 А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопи́вся за роги же́ртівника.
51 І донесено Соломонові, кажучи: „Ось Адо́нія злякався царя Соломона, й ось він схопи́вся за роги же́ртівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне́ мені, що не вб'є свого раба мече́м!“
52 І сказав Соломон: „Якщо він буде му́жем че́сним, ані волоси́на його не впаде на землю! А якщо зна́йдеться в ньому зло, то помре“.
53 І послав цар Соломон, і відвели́ його від же́ртівника. І прийшов він, і впав перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: „Іди до свого дому!“
Новой Женевской Библии
1:1 — 2:11 Соломон становится царем, несмотря на происки другого сына Давида Адонии, также претендующего на отцовский престол.
1:1 состарился, вошел в преклонные лета. Ко времени описываемых событий Давиду было около семидесяти лет (2:11; 2Цар 5:4−5).
1:3 Ависагу Сунамитянку. Т.е. Ависага родом из города Сонама (Сунема), который находился в Изреельской долине неподалеку от горы Гелвуй (Нав 19:18; 1Цар 28:4; 4Цар 4:8).
1:4 но царь не познал ее. Давид не имел супружеской связи с Ависагой, и поэтому желание Адонии взять в жены Ависагу после кончины Давида (2:17) не противоречило закону (Втор 22:30).
1:5 Адония. По всей видимости, старший из оставшихся в живых сыновей Давида (2Цар 3:2−5; 2Цар 13:28; 2Цар 18:14), который, благодаря старшинству, мог рассчитывать на то, чтобы стать преемником Давида на израильском престоле. Однако, поскольку в то время еще не существовало законов или установлений, определяющих порядок престолонаследия, преемника себе выбирал сам царь (1:13, 17, 20, 30).
колесницы и всадников. Подобно Авессалому (2Цар 15:1), Адония этим заявляет о себе как о претенденте на престол.
1:6 никогда не стеснял. Давид не предпринимает попыток откровенно поговорить с возгордившимся Адонией, косвенным образом провоцируя сына на насильственные действия (2Цар 13:21; 2Цар 14:33; 2Цар 18:5).
очень красив. Красивой внешностью обладали также Саул и Авессалом (1Цар 9:2; 1Цар 16:12; 2Цар 14:25−26).
1:7 Иоавом, сыном Саруиным. Иоав был одним из старейших сподвижников Давида, но, несмотря на это, не входил в число особо приближенных к царю лиц (2Цар 2:13; 8:16; 18:2; 19:13; 20:10, 23).
с Авиафаром священником. Авиафар и Садок — два первосвященника, назначенных Давидом (1Цар 22:20−22; 2Цар 8:17).
1:8 Ванея, сын Иодаев. Ванея начальствовал над хелефеями и фелефеями, несшими охранную службу при дворце Давида (2Цар 8:18; 15:18; 23:20; 1Пар 18:17).
пророк Нафан. Пророк, наиболее выдающийся из тех, чье служение выпало на царствование Давида (7:1−17; 12:1−15).
Семей. Не путать с Семеем, о котором идет речь в 2:8, 36−46 и 2Цар 16:5−8. Возможно, что Семей и «Шимей, сын Елы» (4:18) — одно и то же лицо.
сильные Давида. См. 2Цар 23:8−39.
1:9 И заколол Адония овец. Ср. 2Цар 15:7−12; см. ком. к ст. 5.
у источника Рогель. Источник юго-восточнее Иерусалима, служивший традиционным местом особо торжественных жертвоприношений (2Цар 17:17; ср. 1:33).
1:11 Вирсавии, матери Соломона. Царица могла играть важную роль в государственных делах (2:19; 15:13; 4Цар 10:13; 2Пар 15:16). Как мать Соломона, Вирсавия была особенно заинтересована в том, чтобы расстроить планы Адонии (2Цар 12:25).
1:12 спасай жизнь твою и жизнь сына твоего Соломона. Принимая во внимание, что претенденты на престол часто стремились укрепить свои позиции путем физического устранения вероятных соперников, совет Нафана является своевременным и дальновидным (ср. 15:29; 4Цар 10:11; 4Цар 11:1).
1:13 Почему же воцарился Адония? Нафан указывает на двусмысленность и нестабильность сложившейся ситуации: Давид все еще остается на престоле, но, в то же время, Адония принародно объявляет себя царем (ст. 5 и 9). Когда Вирсавия и Нафан приходят к Давиду, пророк настойчиво обращает внимание престарелого царя на серьезность положения.
1:17 ты клялся рабе твоей Господом. В древнем Израиле клятва именем Господа накладывала на клянущегося священные обязательства и потому не могла быть нарушена (Исх 20:7; Лев 19:12; Нав 9:15, 18, 20; Суд 11:30, 35; Еккл 5:4−7).
1:20 чтобы ты объявил им, кто сядет на престоле. Чтобы пресечь попытки Адонии воцариться над Израилем, Давиду было достаточно публично объявить Соломона своим преемником.
1:24 сказал ли ты..? Нафан прямо ставит перед Давидом вопрос: назначал ли он Адонию своим преемником, скрыв это решение от Нафана, Садока и Ваней? Следовательно, Адония является бунтовщиком, восставшим против собственного отца.
1:30 Соломон, сын твой, будет царствовать после меня. Соломону суждено было стать тем «семенем» Давида, о котором Господь говорил царю: «Я утвержу престол царства его на веки» (2Цар 7:12−13).
1:33 посадите Соломона, сына моего, на мула моего. Передвижение на мулах и ослах служило признаком царского достоинства (Суд 10:4; 2Цар 13:29; 2Цар 18:9; Зах 9:9). Следовательно, данные слова Давида надо понимать как публичное объявление Соломона наследником престола.
к Гиону. Особенности рельефа местности таковы, что, хотя источник Рогель и не виден от источника Гион, находясь у одного из них, можно слышать, что происходит у другого (ст. 41).
1:34 и да помажет его... в царя над Израилем. Священники (Исх 28:41; Исх 29:4−9; Лев 4:3, 5, 16), цари (1Цар 2:10; 9:16; 10:1) и иногда пророки (19:16) в древнем Израиле посвящались на служение через помазание. Со временем древнееврейское слово «машиах» стало обозначать помазанника Божиего, т.е., как правило, царя. На русский язык это слово переводится как «мессия». На греческий «машиах», «помазанник» было переведено как Христос. В помазании Соломона исполнилось обетование Господа Давиду, однако полное его исполнение наступило лишь с пришествием Иисуса Христа.
и затрубите трубою и возгласите: да живет царь Соломон. Всенародное провозглашение Соломона наследником престола (ср. 1Цар 10:24; 2Цар 15:10; 16:16; 20:1; 4Цар 9:13; 11:12).
1:35 вождем. Т.е. официальным преемником царя.
Израиля и Иуды. В еврейском народе, сохранявшем первоначальное разделение на двенадцать колен, с течением времени выделились две крупные общности — Израиль на севере и Иудея на юге. Давид в свое время был помазан на царство как над Иудеей (2Цар 2:4), так и над Израилем (2Цар 5:3). Соломон, будучи его полноправным наследником, при воцарении вступал во владение сразу обеими территориями.
1:37 возвеличит престол его более престола господина моего. Ванея выражает надежду на то, что царствование Соломона будет даже более успешным, чем царствование его отца.
1:38 Хелефеи и Фелефеи. См. ком. к ст. 8.
1:39 Садок священник. В древнем Израиле помазание на царство могли свершать как пророки, так и священники (1Цар 9:16; 1Цар 16:12; 4Цар 9:1−3; 4Цар 11:12).
из скинии. Имеется в виду шатер, устроенный Давидом для ковчега завета (2Цар 6:17), а не скиния Моисеева (Исх 35:4−29; Исх 36:8−38).
1:41 И услышал Адония и все приглашенные им. См. ком. к ст. 33.
1:42 Ионафан, сын священника Авиафара. См. 2Цар 15:27; 2Цар 17:17−21.
1:47 Бог твой да прославит имя Соломона. См. ком. к ст. 37.
1:50 за роги жертвенника. Имеются в виду четыре напоминающие рога выступа на вершине алтаря (Исх 27:2; Исх 29:12; Лев 4:7, 18, 25, 30, 34; Пс 117:27). Место жертвоприношений — священное; держась за алтарь, Адония, в надежде сохранить жизнь, отдает себя на волю и милосердие Господа (Исх 21:12−14; Исх 2:28−34).
1:52 если он будет человеком честным. Соломон сохраняет Адонии жизнь с условием, что тот проявит себя лояльным подданным нового царя.