1 Царів 12 глава — Переклад Огієнка → Новой Женевской Библии

Перша книга царів
Переклад Огієнка → Новой Женевской Библии

¹ І пішов Рехав'а́м до Сихе́му, бо до Сихему зійшовся ввесь Ізраїль, щоб настанови́ти його царем.

² І сталося, що це почув Єровоа́м, Неватів син, коли був іще в Єгипті, куди втік від царя Соломона. І осівся Єровоам ув Єгипті.

³ І послали й покликали його. І прийшов Єровоа́м та всі Ізраїлеві збори, і вони говорили до Рехав'ама, кажучи:

⁴ „Твій батько вчинив був тяжки́м наше ярмо́, а ти тепер полегши́ жорсто́ку роботу батька свого та тяжке́ його ярмо, що наклав він був на нас, і ми бу́демо служити тобі“.

⁵ А він відказав їм: „Ідіть ще на три дні, і верніться до мене“. І пішов той народ.

⁶ І радився цар Рехав'а́м зо старши́ми, що стояли перед обличчям його батька Соломона, коли був він живий, говорячи: „Як ви радите відпові́сти цьому наро́дові?“

⁷ І вони говорили йому, кажучи: „Якщо ти сьогодні будеш рабом цьому наро́дові, і будеш служити їм, і відповіси́ їм, і говоритимеш їм добрі слова, то вони будуть тобі рабами по всі дні“.

⁸ Та він відкинув пораду старших, що радили йому, і радився з молодика́ми, що виросли ра́зом із ним, що стояли перед ним.

⁹ І сказав він до них: „Що́ ви радите, і що́ відповімо́ цьому́ наро́дові, який говорив мені, кажучи: Полегши́ ярмо́, що твій батько наклав був на нас“.

¹⁰ І говорили до нього ті молодики́, що виросли з ним, кажучи: „Так скажеш тому наро́дові, що промовляв до тебе, говорячи: Твій батько вчинив був тяжки́м наше ярмо́, а ти дай полегшу нам. Отак скажеш до них: Мій мізи́нець грубший за сте́гна мого батька!

¹¹ А тепер: мій батько наклав був на вас тяжке́ ярмо́, а я дода́м до вашого ярма! Батько мій карав вас бича́ми, а я каратиму вас скорпіо́нами!“

¹² І прийшов Єровоа́м та ввесь народ до Рехав'ама третього дня, як цар говорив, кажучи: „Верніться до мене третього дня“.

¹³ І цар жорсто́ко відповів народові, і відкинув пораду старши́х, що радили йому.

¹⁴ І він говорив до них за порадою тих молодиків, кажучи: „Мій батько вчинив був тяжки́м ваше ярмо, а я дода́м до вашого ярма. Батько мій карав вас бича́ми, а я каратиму вас скорпіонами!“

¹⁵ І не послухався цар народу, бо причина була від Господа, — щоб спра́вдилося слово Його, яке говорив був Господь через шілонянина Ахійю до Єровоама, Неватового сина.

¹⁶ І побачив увесь Ізраїль, що цар не послухався їх, і народ відповів цареві, кажучи: „Яка нам части́на в Давиді? І спа́дщини нема нам у сині Єссе́я! До наметів своїх, о Ізраїлю! Позна́й тепер дім свій, Давиде!“ І пішов Ізраїль до наметів своїх.

¹⁷ А Ізраїлеві сини, що сиділи в Юдиних містах, — тільки над ними зацарюва́в Рехав'а́м.

¹⁸ І послав цар Рехав'ам Адоніра́ма, що був над даниною, та ввесь Ізраїль заки́дав його́ камі́нням, і він помер. А цар Рехав'ам поспіши́в сісти на колесницю та втекти́ до Єрусалиму.

¹⁹ І збунтувався Ізраїль проти Давидового дому, і від нього відпав, і так є аж до цього дня.

²⁰ І сталося, як увесь Ізраїль почув, що вернувся Єровоа́м, то послали й покликали його на збори, та й настанови́ли його царем над усім Ізраїлем. За домом Давида не було ніко́го, окрім одного Юдиного пле́мени.

²¹ І прийшов Рехав'а́м до Єрусалиму, і зібрав увесь Юдин дім та Веніяминове племе́но, сто й вісімдеся́т тисяч ви́браних військо́вих, щоб воювати з Ізраїлевим домом, щоб вернути царство Рехав'амо́ві, Соломоновому синові.

²² І було Боже слово до Шема́ї, чоловіка Божого, говорячи:

²³ „Скажи Рехав'амові, Соломоновому синові, цареві Юдиному, та всьому домові Юдиному й Веніяминовому, і решті народу, говорячи:

²⁴ Так говорить Господь: Не йдіть і не воюйте з своїми брата́ми, Ізраїлевими синами! Верніться кожен до дому свого, бо ця річ сталася від Мене!“ І вони послухалися Господнього слова, і вернулися, щоб піти за Господнім словом.

²⁵ І збудував Єровоам Сихема в Єфремових гора́х, та й осівся в ньому. І вийшов він звідти, і збудував Пенуїла.

²⁶ І сказав Єровоам у своєму серці: „Тепер ве́рнеться царство до Давидового дому!

²⁷ Якщо наро́д цей буде ходити до Єрусалиму, щоб прино́сити жертви в Господньому домі, то ве́рнеться серце цього народу до їхнього пана, до Рехав'ама, царя Юдиного. І вони заб'ють мене, та й ве́рнуться до Рехав'ама, царя Юдиного“.

²⁸ І порадився цар, і зробив два золоті тельці́, і сказав до народу: „До́сить вам ходити до Єрусалиму! Оце, Ізраїлю, бо́ги твої, що вивели тебе з єгипетського кра́ю“.

²⁹ І поставив він одного в Бет-Елі, а одного в Дані.

³⁰ І була́ та річ на гріх, бо народ ходив до одно́го з них аж до Дану.

³¹ І зробив він жертівне́ місце на па́гірку, і настановив священиків з усього народу, що не були з Левієвих синів.

³² І встановив Єровоам свято в восьмому місяці, п'ятнадцятого дня місяця, подібне до свята, що в Юді, — і прино́сив жертву на жертівнику. Так зробив він у Бет-Елі, щоб прино́сити в жертву тельцям, які він зробив. І настановив він у Бет-Елі священиків па́гірків, що поробив.

³³ І прино́сив він жертви на жертівнику, що зробив у Бет-Елі, п'ятнадцятого дня восьмого місяця, якого ви́мислив з свого серця. І вчинив він свято для Ізраїлевих синів, і підійшов до же́ртівника, щоб покадити.

Новой Женевской Библии

12:1−24 Своим отказом облегчить бремя, возложенное на народ его отцом Соломоном, Ровоам спровоцировал отделение северных колен, которое и привело к образованию из единого царства двух — северного, или Израильского, и южного, или Иудейского.

12:1 Сихем. Крупный израильский город (Нав 24:1−33) на севере владений колена Ефремова, приблизительно в шестидесяти километрах от Иерусалима. чтобы воцарить его. Жители северных земель не хотели безоговорочно соглашаться с переходом власти от Соломона к его сыну и наследнику Ровоаму, желая испытать, насколько он как царь будет отвечать их интересам. Поэтому Ровоам отправился в Сихем для встречи с их представителями. Прецеденты в истории Израиля уже были — провозглашение царем Саула (1Цар 11:15) и завет, который заключил Давид со старейшинами северных колен (2Цар 5:1−3).

12:2 И услышал о том Иеровоам. Т.е. о смерти Соломона (11:43).

12:4 Отец твой наложил на нас тяжкое иго. Выражение «тяжкое иго» характерно для описания притеснений израильтян со стороны иностранных правителей (Лев 26:13; Втор 28:48; Ис 9:4; Ис 10:27; Ис 14:25; Иер 27:8, 11; Иез 34:27). Таким образом, в этих словах звучит осуждение политики Соломона, обрекшего свой собственный народ на лишения (см. 5:13−15; 11:28 и ком.).

12:7 если ты на сей день будешь слугою народу сему. Наделенный большой властью, царь израильский должен был верой и правдой служить и Богу, и Его народу (Втор 17:14−20; Пс 71).

12:10 мой мизинец толще чресл отца моего. Этот ответ не оставлял никаких сомнений в том, что иго Ровоама будет еще тяжелее, чем Соломоново (ст. 11).

12:11 наказывать вас скорпионами. «Скорпионом», по-видимому, называлась специальная плетка с крючьями.

12:14 говорил он по совету молодых людей. Ровоам отверг здравый совет старцев.

12:15 ибо так суждено было Господом. Повествователь не оправдывает поступков Ровоама, ссылаясь на Божественное провидение. Скорее, он говорит о том, что Бог определяет судьбу Своего народа посредством человеческих поступков. И, таким образом, неверные шаги Ровоама служат Богу инструментом осуществления пророчества Ахии (11:29−39).

12:16 теперь знай свой дом, Давид. Северные колена отделились от Иудеи и вышли из-под власти потомков Давида. Подобный упрек, обращенный к самому Давиду, см. в 2Цар 20:1.

12:17 Только над сынами Израилевыми. Здесь обозначение «сыны Израилевы» относится к представителям северных колен, обосновавшимся на юге.

12:18 И послал царь Ровоам Адонирама. Ровоам поручает усмирение народного недовольства начальнику управления принудительного труда (в русском переводе: «начальнику над податями»).

все Израильтяне. Т.е. представители северных колен (12:1).

12:19 до сего дня. Это выражение относится к периоду, предшествовавшему вавилонскому пленению (см. ком. к 8:8).

12:20 послали и призвали его в собрание. В собрании в Сихеме Иеровоам, как видно, не играл важной роли. Но поставленный на царство, принял ответственность за судьбу израильтян (ст. 25−33).

12:22 И было слово Божие к Самею, человеку Божию. Выражение «человек Божий» является синонимом слова «пророк» (13:1; 1Цар 2:27; 4Цар 4:7).

12:23 прочему народу. Эти слова, очевидно, относятся к израильтянам, обосновавшимся в Иудее (ст. 17).

12:24 возвратитесь каждый в дом свой, ибо от Меня это было. Пророк Самей подтверждает пророчество Ахии (11:29−39): разделение царства отвечает воле Божией. Существование двух царств угодно Богу, и теперь каждое из них имеет возможность доказать свою верность завету.

12:25−33 Стремясь завоевать народную любовь, Иеровоам делает золотых истуканов и вводит в Израиле параллельную систему богослужений.

12:25 Пенуил. Город на берегу реки Иавок. Укрепляя два стратегически важных города (Сихем и Пенуил), Иеровоам тем самым заботился об упрочении своей власти.

12:27 если народ сей будет ходить в Иерусалим для жертвоприношения. Иеровоам опасается, что единство культа, исповедуемого народами северного и южного царств, в конечном счете может привести к политическому объединению страны.

12:28 сделал двух золотых тельцов. По всей видимости, Иеровоам не предполагал выдавать этих золотых тельцов за изображения Бога. Однако в искусстве хананеев того времени весьма распространенными были изображения языческих богов, стоящих на спине быков и других животных, и таким образом, новоВведение Иеровоама в области богослужения, пусть даже против его собственной воли, открыло путь хананейским религиозным обрядам и верованиям. Благодаря Иеровоаму Израиль фактически вернулся к политеизму (Исх 32:4).

12:29 в Вефиле... в Дане. Один из этих городов располагался на крайнем юге, а другой — на крайнем севере владений Иеровоама: Вефиль находился в уделе колена Вениаминова, всего лишь в девятнадцати километрах от Иерусалима, Дан же — в сорока километрах к северу от Галилейского моря, неподалеку от горы Ермон. Вефиль, кроме того, издавна являлся богослужебным центром израильтян (Быт 12:8; Быт 28:11−19; Быт 35:6−7; 1Цар 7:16).

12:30 повело это ко греху. Установление культа, противопоставленного поклонению Господу в Иерусалиме, в книгах Царств неоднократно называется грехом Иеровоама (13:34; 14:16; 15:26, 30; 16:2; 4Цар 3:3; 10:29; 13:2; 17:21). К несчастью, все последующие цари Израильского царства следовали по пути, проложенному Иеровоамом, и ни один из них не предпринял попыток исправить положение. Грех Иеровоама оказался толчком, предопределившим неуклонное ослабление Израильского царства и скорое его падение (4Цар 17:16, 22−23).

12:31 капище на высоте. См. ком. к 3:2.

поставил из народа священников. Иеровоам создал собственное священство, в ряды которого вошли люди, не отвечавшие даже такому непременному условию, определявшему право совершать богослужение, как принадлежность к потомкам Левия (Втор 18:1−8; Суд 17:10−13).

12:32 установил Иеровоам праздник. Этот праздник являлся, по-видимому, подражанием празднику Кущей (8:2; Лев 23:34).

12:33 месяца, который он произвольно назначил. Устанавливая по своему усмотрению обряды, праздники и новое священство, Иеровоам стремится к независимости от иерусалимского храма и храмового богослужения. Стремление это находится в прямом противоречии с волеизъявлением Господа относительно того, каким быть царствованию Иеровоама (11:11−13, 29−32; 12:15, 21−24), ибо им санкционировалось только политическое разделение между Иудеей и Израилем, но никак не религиозное. Таким образом, Иеровоам отступает от заключенного с Господом завета (11:37−39), верность которому непременно требовала от царя верности иерусалимскому храму, равно как и связанным с ним священству, праздникам и богослужениям.