24a А цар Соломон спав зі своїми батьками, — він був похований зі своїми батьками в місті Давида. І зацарював Ровоам, його син, замість нього в Єрусалимі, бувши шістнадцятилітнього віку, коли він зацарював. Дванадцять років він царював у Єрусалимі, а ім’я його матері — Наанана, дочка Анана, сина Нааса, царя синів Аммона. І він чинив погане перед Господом, і не пішов дорогою Давида, свого батька.
24b І був чоловік з гори Єфрема, раб Соломона, його ім’я — Єровоам, а ім’я його матері — Саріра, жінка-розпусниця. І Соломон поставив його за володаря над податком дому Йосифа, і він збудував Соломонові Саріра, що на горі Єфрема, і були в нього триста колісниць коней. Він збудував замок податками дому Єфрема, він замкнув мури міста Давида і підносився на царство. 24c А Соломон розшукував його вбити, тож він злякався і втік до Сусакіма, царя Єгипту, і був з ним, аж доки не помер Соломон. 24d Єровоам почув у Єгипті, що Соломон помер, і сказав до вух Сусакіма, царя Єгипту, прохаючи: Відішли мене, і я піду до своєї землі. І сказав йому Сусакім: Попроси будь-яке прохання, і тобі дам. 24e І Сусакім дав Єровоамові Ану, старшу сестру своєї жінки Текеміни, — йому за жінку. Вона була великою серед дочок царя і народила Єровоамові його сина Авію. 24f І сказав Єровоам Сусакімові: Направду відпусти мене, і піду. І Єровоам вийшов із Єгипту, і пішов у землю Саріри, що на горі Єфрема. І зібрався туди весь скіпетр Єфрема. І там Єровоам збудував замок.
24g І захворіла його дитина дуже тяжкою хворобою. І пішов Єровоам запитати про дитину. І сказав своїй жінці Ані: Встань і йди, запитай Бога про дитину, чи житиме від своєї хвороби. 24h І був чоловік у Силомі на ім’я Ахія, і він був шістдесятилітнього віку, і Господнє слово було з ним. І сказав Єровоам своїй жінці: Встань і візьми у свою руку хліба для Божого чоловіка, паляниці для його дітей, виноград і посудину меду. 24i Тож жінка встала і взяла у свою руку хліба, дві паляниці, виноград і посудину меду для Ахії. А чоловік був старий, і його очі стали темними, так що він не бачив. 24k І вона піднялася із Саріри, і пішла. І сталося, коли вона входила в місто, до Ахії, силонійця, то Ахія сказав своєму слузі: Вийди назустріч Ані, жінці Єровоама, і скажеш їй: Увійди і не стій, бо так каже Господь: Погане Я нашлю на тебе! 24l І ввійшла Ана до Божого чоловіка, і Ахія сказав їй: Навіщо ти мені принесла хліб, паляниці, виноград і посудину меду? Так говорить Господь: Ось ти відійдеш від Мене, і буде, коли ти входитимеш через браму до Саріри, твої служниці вийдуть тобі назустріч і скажуть тобі: Дитина померла! 24m Бо так говорить Господь: Ось Я вигублю в Єровоама кожного, хто мочиться до стіни, і померлі Єровоама, які будуть в місті, їх з’їдять пси, а мертвого, який у полі, склюють небесні птахи. А дитину оплакуватимуть: Горе, Господи! — бо в ньому знайдено добре слово, в Господі. 24n І пішла жінка, як почула, і сталося, коли ввійшла до Саріри, то дитина померла, і назустріч вирвався крик.
24o І Єровоам пішов до Сікіми, що на горі Єфрема, і зібрав там племена Ізраїля. Туди пішов і Ровоам, син Соломона. І було Господнє слово до Самеї, еламійця, яке наказувало: Візьми собі новий одяг, який ще не був у воді, і розірви його на дванадцять частин, і даси Єровоамові, і скажеш йому: Так каже Господь: Візьми собі десять частин, щоб одягнутися! І Єровоам узяв. А Самея сказав: Так говорить Господь про десять племен Ізраїля!
24p І сказав народ Ровоаму, синові Соломона: Твій батько зробив тяжким своє ярмо на нас і тягарем для нас зробив їжу свого столу. Тепер же, якщо ти нам облегшиш, то тобі служитимемо. І сказав Ровоам до народу: Ще три дні, і відповім вам слово. 24q І сказав Ровоам: Приведіть мені старійшин, і пораджуся з ними, яке слово маю відповісти народові на третій день. І говорив Ровоам до їхніх вух так, як послав до нього народ, і сказали старійшини народу: Так промовив до тебе народ. 24r Та Ровоам відкинув їхню раду, — не милою вона була перед ним. І він послав, і привів вихованих з ним, і сказав їм таке: Таке послав до мене народ, кажучи. А виховані з ним юнаки сказали: Так промовиш до народу, заявляючи: Мій мізинець товстіший за стегна мого батька! Мій батько бичував вас бичами, я ж пануватиму над вами скорпіонами! 24s І вгодило слово перед Ровоамом, і він відповів народові, так, як йому порадили виховані з ним молодці. 24t І весь народ, як один чоловік, промовив, кожний до свого ближнього, і всі закричали, вигукуючи: Немає нам частки в Давиді, ні спадку в сині Єссея! По своїх наметах, Ізраїлю, бо цей чоловік не буде нам за володаря чи за проводиря! 24u І розійшовся весь народ із Сікіми, і кожний пішов до своїх поселень. І Ровоам залишився непохитним, він відійшов, піднявся у свою колісницю та ввійшов у Єрусалим, а за ним попрямував увесь скіпетр Юди і весь скіпетр Веніаміна.
24x І сталося, коли наставав новий рік, Ровоам зібрав усіх мужів Юди та Веніаміна і пішов воювати з Єровоамом до Сікіма. 24y І було Господнє слово до Самея, Божого чоловіка, кажучи: Скажи Ровоамові, цареві Юди, і всьому домові Юди, Веніаміна і народові, який залишився, кажучи: Так говорить Господь: Не підете і не воюватимете з вашими братами, синами Ізраїля! Нехай кожний повернеться до свого дому, бо від Мене збулася ця справа! 24z І прислухалися до Господнього слова, і зупинилися, щоб не йти, згідно з Господнім словом.
12:1−24 Своим отказом облегчить бремя, возложенное на народ его отцом Соломоном, Ровоам спровоцировал отделение северных колен, которое и привело к образованию из единого царства двух — северного, или Израильского, и южного, или Иудейского.
12:1 Сихем. Крупный израильский город (Нав 24:1−33) на севере владений колена Ефремова, приблизительно в шестидесяти километрах от Иерусалима. чтобы воцарить его. Жители северных земель не хотели безоговорочно соглашаться с переходом власти от Соломона к его сыну и наследнику Ровоаму, желая испытать, насколько он как царь будет отвечать их интересам. Поэтому Ровоам отправился в Сихем для встречи с их представителями. Прецеденты в истории Израиля уже были — провозглашение царем Саула (1Цар 11:15) и завет, который заключил Давид со старейшинами северных колен (2Цар 5:1−3).
12:2 И услышал о том Иеровоам. Т.е. о смерти Соломона (11:43).
12:4 Отец твой наложил на нас тяжкое иго. Выражение «тяжкое иго» характерно для описания притеснений израильтян со стороны иностранных правителей (Лев 26:13; Втор 28:48; Ис 9:4; Ис 10:27; Ис 14:25; Иер 27:8, 11; Иез 34:27). Таким образом, в этих словах звучит осуждение политики Соломона, обрекшего свой собственный народ на лишения (см. 5:13−15; 11:28 и ком.).
12:7 если ты на сей день будешь слугою народу сему. Наделенный большой властью, царь израильский должен был верой и правдой служить и Богу, и Его народу (Втор 17:14−20; Пс 71).
12:10 мой мизинец толще чресл отца моего. Этот ответ не оставлял никаких сомнений в том, что иго Ровоама будет еще тяжелее, чем Соломоново (ст. 11).
12:11 наказывать вас скорпионами. «Скорпионом», по-видимому, называлась специальная плетка с крючьями.
12:14 говорил он по совету молодых людей. Ровоам отверг здравый совет старцев.
12:15 ибо так суждено было Господом. Повествователь не оправдывает поступков Ровоама, ссылаясь на Божественное провидение. Скорее, он говорит о том, что Бог определяет судьбу Своего народа посредством человеческих поступков. И, таким образом, неверные шаги Ровоама служат Богу инструментом осуществления пророчества Ахии (11:29−39).
12:16 теперь знай свой дом, Давид. Северные колена отделились от Иудеи и вышли из-под власти потомков Давида. Подобный упрек, обращенный к самому Давиду, см. в 2Цар 20:1.
12:17 Только над сынами Израилевыми. Здесь обозначение «сыны Израилевы» относится к представителям северных колен, обосновавшимся на юге.
12:18 И послал царь Ровоам Адонирама. Ровоам поручает усмирение народного недовольства начальнику управления принудительного труда (в русском переводе: «начальнику над податями»).
все Израильтяне. Т.е. представители северных колен (12:1).
12:19 до сего дня. Это выражение относится к периоду, предшествовавшему вавилонскому пленению (см. ком. к 8:8).
12:20 послали и призвали его в собрание. В собрании в Сихеме Иеровоам, как видно, не играл важной роли. Но поставленный на царство, принял ответственность за судьбу израильтян (ст. 25−33).
12:22 И было слово Божие к Самею, человеку Божию. Выражение «человек Божий» является синонимом слова «пророк» (13:1; 1Цар 2:27; 4Цар 4:7).
12:23 прочему народу. Эти слова, очевидно, относятся к израильтянам, обосновавшимся в Иудее (ст. 17).
12:24 возвратитесь каждый в дом свой, ибо от Меня это было. Пророк Самей подтверждает пророчество Ахии (11:29−39): разделение царства отвечает воле Божией. Существование двух царств угодно Богу, и теперь каждое из них имеет возможность доказать свою верность завету.
12:25−33 Стремясь завоевать народную любовь, Иеровоам делает золотых истуканов и вводит в Израиле параллельную систему богослужений.
12:25 Пенуил. Город на берегу реки Иавок. Укрепляя два стратегически важных города (Сихем и Пенуил), Иеровоам тем самым заботился об упрочении своей власти.
12:27 если народ сей будет ходить в Иерусалим для жертвоприношения. Иеровоам опасается, что единство культа, исповедуемого народами северного и южного царств, в конечном счете может привести к политическому объединению страны.
12:28 сделал двух золотых тельцов. По всей видимости, Иеровоам не предполагал выдавать этих золотых тельцов за изображения Бога. Однако в искусстве хананеев того времени весьма распространенными были изображения языческих богов, стоящих на спине быков и других животных, и таким образом, новоВведение Иеровоама в области богослужения, пусть даже против его собственной воли, открыло путь хананейским религиозным обрядам и верованиям. Благодаря Иеровоаму Израиль фактически вернулся к политеизму (Исх 32:4).
12:29 в Вефиле... в Дане. Один из этих городов располагался на крайнем юге, а другой — на крайнем севере владений Иеровоама: Вефиль находился в уделе колена Вениаминова, всего лишь в девятнадцати километрах от Иерусалима, Дан же — в сорока километрах к северу от Галилейского моря, неподалеку от горы Ермон. Вефиль, кроме того, издавна являлся богослужебным центром израильтян (Быт 12:8; Быт 28:11−19; Быт 35:6−7; 1Цар 7:16).
12:30 повело это ко греху. Установление культа, противопоставленного поклонению Господу в Иерусалиме, в книгах Царств неоднократно называется грехом Иеровоама (13:34; 14:16; 15:26, 30; 16:2; 4Цар 3:3; 10:29; 13:2; 17:21). К несчастью, все последующие цари Израильского царства следовали по пути, проложенному Иеровоамом, и ни один из них не предпринял попыток исправить положение. Грех Иеровоама оказался толчком, предопределившим неуклонное ослабление Израильского царства и скорое его падение (4Цар 17:16, 22−23).
12:31 капище на высоте. См. ком. к 3:2.
поставил из народа священников. Иеровоам создал собственное священство, в ряды которого вошли люди, не отвечавшие даже такому непременному условию, определявшему право совершать богослужение, как принадлежность к потомкам Левия (Втор 18:1−8; Суд 17:10−13).
12:32 установил Иеровоам праздник. Этот праздник являлся, по-видимому, подражанием празднику Кущей (8:2; Лев 23:34).
12:33 месяца, который он произвольно назначил. Устанавливая по своему усмотрению обряды, праздники и новое священство, Иеровоам стремится к независимости от иерусалимского храма и храмового богослужения. Стремление это находится в прямом противоречии с волеизъявлением Господа относительно того, каким быть царствованию Иеровоама (11:11−13, 29−32; 12:15, 21−24), ибо им санкционировалось только политическое разделение между Иудеей и Израилем, но никак не религиозное. Таким образом, Иеровоам отступает от заключенного с Господом завета (11:37−39), верность которому непременно требовала от царя верности иерусалимскому храму, равно как и связанным с ним священству, праздникам и богослужениям.