Левит 1 глава — Переклад Огієнка → Комментарии Скоуфилда

Третя книга Мойсеєва: Левит
Переклад Огієнка → Комментарии Скоуфилда

¹ I кликнув Господь до Мойсея, і промовляв до нього з скинії заповіту, говорячи:

² „Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш до них: Коли хто з вас принесе́ жертву для Господа зо скотини, то з худоби великої й худоби дрібної принесете вашу жертву.

³ Якщо жертва його — цілопа́лення з худоби великої, то нехай принесе його, самця́ безва́дного; нехай приведе його до скинії заповіту, щоб він був уподобаний перед лицем Господнім.

⁴ І покладе він руку свою на го́лову цілопа́лення, — і буде йому да́но вподо́бання на очи́щення від гріхів його.

⁵ І заріже він ягня перед Господнім лицем. А Ааронові сини, священики, принесуть кров, і покро́плять тією кров'ю на же́ртівника навко́ло, що при вході до скинії заповіту.

⁶ І здере він шкуру з жертви цілопа́лення, і розі́тне його на куски його.

⁷ І дадуть сини священика Аарона огню на жертівника, і покладуть дров на тім огні.

⁸ І порозклада́ють Ааронові сини, священики, ті куски, голову та товщ, на дро́вах, що на огні, який на жертівнику.

⁹ А його ну́трощі та голінки його обмиє водою. І священик усе те спалить на жертівнику, — це цілопа́лення, огняна́ жертва, пахощі любі для Господа.

¹⁰ А якщо його жертва з дрібної худо́бини, — з овець або з кіз на цілопалення, то нехай приведе його, безвадного самця́,

¹¹ і заріже його на боці жертівника на пі́вніч, перед Господнім лицем. І покроплять сини Ааронові, священики, кров'ю його на жертівника навколо.

¹² І розі́тне його на куски його, і голову його, і товщ його, а священик порозкладає їх на дро́вах, що на огні, який на жертівнику.

¹³ А нутрощі та голінки обмиє водою. І священик принесе все це, та й спалить на жертівнику, — це цілопалення, огняна жертва, пахощі любі для Господа.

¹⁴ А якщо цілопа́лення його — жертва для Господа з пта́ства, то нехай з го́рлиць або з голубенят принесе жертву свою.

¹⁵ І принесе її священик до жертівника, і проб'є йому нігтем великим голову, та й спалить на жертівнику, а кров його буде вилита при стіні жертівника.

¹⁶ І зді́йме його воло в пір'ї його, і кине його при жертівнику на схід на місце по́пелу.

¹⁷ І роздере його між кри́льми його, але не відділить їх. А священик спалить його на жертівнику на дро́вах, що на огні, — воно цілопа́лення, огняна́ жертва, пахощі любі для Господа.

Комментарии Скоуфилда

³ Жертва всесожжения символизирует:
1) Христа, Который, будучи абсолютно чистым и невинным, принес Себя в жертву, чтобы с радостью исполнить волю Отца.
2) Жертва эта призвана загладить, искупить поведение людей, которые, даже веруя, не способны с такой же радостью исполнять волю Божию.
3) Это заместительная жертва (ст. 4), потому что Христос совершил ее вместо грешника. Однако при этом мысль о наказании не подчеркивается (Евр 9:11−14; 10:5−7; Пс 39:7−9; Флп 2:8). Подчеркиваются наоборот такие олова, как «жертва всесожжения», «добровольная», «угодная» и «очищение».

Перечислены пять видов животных годных для жертвоприношения:

1) Телец или вол символизируют Христа как терпеливого и выносливого Слугу (1Кор 9:9−10; Евр 12:2−3), «послушного до смерти» (Ис 52:13−15; Флп 2:5−8). Его принесение Себя в этом образе является заместительным, ибо грешные люди не годились для этого высокого акта.

2) Овен или овца символизирует покорность и самоотверженность Христа, добровольно идущего на смерть (Ис 53:7; Деян 8:32−35).

3) Коза или козел символизируют грешника (Мф 25:33) и напоминают о том, что распятый Христос был объявлен «злодеем», «преступником» (Ис 53:12; Лк 23:33); заменив Собою грешника, Он стал за нас «жертвою» и «клятвою» (Гал 3:13; 2Кор 5:21).

4, 5) Голубь или горлица — символ печальной невинности (Ис 38:14; 59:11; Мф 23:37; Евр 7:26). Образ этот связан с бедностью Лев 5:7, и свидетельствует о Том, Кто «ради нас обнищал» (Лк 9:58), и Чей путь нищеты, начавшийся «уничижением Себя Самого», окончился жертвою, которою мы все обогатились (2Кор 8:9; Флп 2:6−8). Принесший Себя в жертву Бедняк стал жертвою за бедняков (Лк 2:24).

⁴ Возложить руки на жертву означает отождествить себя с ней. Такое слияние самого себя с объектом жертвоприношения соответствует чувствам верующего, который осознает распятие Христа как жертву принесенную лично за него и переживающего муки Спасителя как собственные страдания (Рим 4:5; 6:3−11). Верующий оправдывается верою и вера засчитывается ему как его праведность. Вера отождествляет нас со Христом, Который умер за нас как жертва за наши грехи (2Кор 5:21; 1Пет 2:24).

⁸ Огонь — в основном символ Божией святости. Огонь представляет Бога трояким образом:
1) как Судия над всем тем, что эта святость осуждает (напр. Быт 19:24; Мк 9:43−48; Откр 20:15);
2) как проявление того, что Он одобряет (напр. Ис 3:2; 1Пет 1:7; Ис 13:21);
3) как очищение (напр. 1Кор 3:12−14; Мал 3:2−3).
В книге Левит огонь, который при сжигании жертвоприношений вызывает приятное благоухание полностью поглощает жертву за грех.

⁹ «Благоухание, приятное Господу» было дано жертвам, поскольку они символизировали Христа в Его совершенстве и Его полной покорности воле Отца. Жертвы лишенные благоухания символизируют Христа, понесшего на Себе позор грешника. И та и другая — жертвы заместительные. В жертве всесожжения Христос вместо нас совершает акт нашего посвящения, жертвуя Собой за совершенные нами грехи и преступления, Он страдает за наше непослушание.