Переклад Огієнка
1 І прийшов Йосип, і розповів фараонові та й сказав: „Мій батько, і брати мої, і їхні отари, і худоба їх, і все їхнє прибули́ з ханаанського Кра́ю. І ось вони в країні Ґошен“.
2 І взяв він із своїх братів п'ятеро чоловіка, та й поставив їх перед лицем фараоновим.
3 І сказав фараон до братів його: „Яке ваше зайняття?“ А вони відказали фараонові: „Пастухи отари раби твої, — і ми, і наші батьки“.
4 І сказали вони фараонові: „Ми прибули́, щоб ме́шкати в кра́ї цім, нема бо паші для отари, що є в рабів твоїх, бо в ханаанському Краї тяжки́й голод. А тепер нехай же осядуть раби твої в країні Ґошен“.
5 І промовив фараон до Йосипа, говорячи: „Батько твій та брати твої прибули́ до тебе.
6 Єгипетьський край — він перед лицем твоїм. У найліпшім місці цього краю осади батька свого та братів своїх, — нехай осядуть у країні Ґошен. А коли знаєш, і між ними є здатні люди, то зроби їх зверхниками моєї череди“.
7 І привів Йосип батька свого Якова, та й поставив його перед лицем фараоновим. І Яків поблагословив фараона.
8 І промовив фараон до Якова: „Скільки днів ча́су життя твого?“
9 А Яків сказав до фараона: „Днів ча́су мандрівки моєї — сто й тридцять літ. Короткі та лихі були дні ча́су життя мого, і не досягли вони днів ча́су життя батьків моїх у днях ча́су мандрівки їхньої“.
10 І Яків поблагословив фараона, та й вийшов від обличчя фараонового.
11 І осадив Йо́сип батька свого та братів своїх, і дав їм володіння в єгипетській країні, у найкращім місці цієї землі — у країні Рамесес, як наказав був фараон.
12 І постачав Йосип хліб для батька свого й братів своїх, та для всього дому свого батька відповідно до числа дітей.
13 А хліба не було в усім тім краї, бо голод став дуже тяжки́й. І ви́снажився єгипетський край та Край ханаанський через той голод.
14 І зібрав Йосип усе срібло, що знаходилося в єгипетськім краї та в Краї ханаанськім, за поживу, що вони купували. І Йосип вніс те срібло до фараонового дому.
15 І вичерпалося срібло в краї єгипетськім та в Краї ханаанськім. І прибув увесь Єгипет до Йосипа, говорячи: „Дай же нам хліба! Нащо нам умирати перед тобою, тому́ що вичерпалося срібло?“
16 А Йосип сказав: „Дайте свою худобу, а я дам вам за худобу вашу, коли вичерпалося срібло“.
17 І вони припровадили худобу свою до Йосипа. І дав їм Йо́сип хліба за коні, і за отари, і за череди худоби, і за осли. І він того року постачав їм хліб за всю їхню худобу.
18 І скінчи́вся той рік, і вони прибули до нього другого року, та й сказали йому: „Не скажемо неправди перед паном своїм, — що вичерпалося срібло, а че́реди здобутку в нашого пана. Нічого не зосталося перед нашим паном, — хібащо наше тіло та наша земля!
19 На́що ми маємо вмирати на очах твоїх, і ми, і наша земля? Купи нас та нашу землю за хліб, і бу́демо ми та наша земля рабами фараонові. А ти дай насіння, — і будемо жити, і не помремо́, а земля не опустіє“.
20 І Йосип купив усю землю єгипетську для фараона, бо єгиптяни спро́дували кожен поле своє, посилився бо був голод між ними. І стала земля фараоновою.
21 А народ — він перепроваджував його до міст від кінця границі Єгипту й аж до кінця її.
22 Тільки землі жерців не купив він, бо для жерців була устава жити на прибутки від фараона. І вони їли свій пай, що давав їм фараон, тому не продали́ своєї землі.
23 І сказав Йосип до наро́ду: „Оце купив я сьогодні для фараона вас і землю вашу. Ось вам насіння, — і засійте землю.
24 А настануть жнива́, то дасте п'яту частину фараонові, а чотири частині бу́дуть вам на насіння для поля й на їжу вам та тим, хто в домах ваших, та на їжу для ваших дітей“.
25 А вони відказали: „Ти нас уде́ржав при житті. Нехай же зна́йдемо милість в очах свого пана, — і станемо рабами фараонові“.
26 А Йо́сип поклав це за постанову на єгипетську землю аж до сьогоднішнього дня: на п'яту частину для фараона. Сама тільки земля жерців не стала фараоновою.
27 І осів Ізраїль в єгипетськім краї в країні Ґошен, і набули в нім володіння. І вони розродилися й сильно розмно́жилися.
28 І жив Яків в єгипетськім краї сімнадцять літ. І були́ дні Якова, літа життя його, сто літ і сорок і сім літ.
29 І набли́зилися дні Ізраїля до смерти. І кликнув він до сина свого до Йосипа, та й промовив йому: „Коли знайшов я милість в очах твоїх, поклади руку свою під стегно́ моє, і вчини зо мною милість та правду: Не поховай мене в Єгипті!
30 І ляжу я з батьками своїми, — і ти винесеш мене з Єгипту, і поховаєш мене в їхньому гробі“. А той відказав: „Я вчиню за словом твоїм“.
31 А Яків сказав: „Присягни ж мені!“ І він присягнув йому. І вклонився Ізраїль на зголов'я постелі.
Новой Женевской Библии
47:6 поставь их смотрителями. Фараон больше склонен доверять Иакову и его сыновьям, чем египтянам, которые, с одной стороны, никогда не были хорошими скотоводами, а с другой — ненавидели гиксосов. Поскольку они презирали и евреев (см. 39:14 и ком.), то это обстоятельство способствовало расположению к ним фараона гиксосской династии (см. 45:16).
47:7 благословил. Тем самым патриарх доказывает свое старшинство по отношению к фараону, поскольку меньший благословляется большим. Его благословение было исполнено (ст. 13−25).
47:9 странствования. Целью его странствования был небесный город (Втор 26:5; Евр 11:9−10).
малы и несчастны. Иаков не гордился количеством прожитых лет, поскольку они несоизмеримы с вечностью.
47:11 дал им владение... в лучшей части земли. Это было более того, о чем просили израильтяне. Дар фараона отделил и обособил семью завета от египтян (см. ком. к ст. 6).
Раамсес. Более позднее название земли Гесем (45:10), данное ей в честь Рамзеса II.
47:13−26 Поскольку фараон послушался божественного откровения (гл. 41) и благословил Иосифа, Иосиф, в свою очередь, превратил в собственность фараона все серебро, скот, землю и народ Египта (см. ком. к 39:14 и ст. 6), а самим египтянам спас жизнь.
47:24 давайте пятую часть. См. 41:34.
47:25 спас нам жизнь. Египтяне считали Иосифа спасителем и, по всей видимости, уже не презирали его за то, что он не египтянин.
47:27 владели они ею. Независимость и благоденствие израильтян резко отличались от положения египтян (47:13−26 и ком.), пребывающих в рабстве у фараона-иноплеменника.
весьма умножились. Эта фраза служит связующим звеном с книгой Исход (Исх 1:7).
47:28 — 48:22 Верою Иаков обращал свой взор далее своей смерти в Египте и видел свое погребение в земле обетованной. Израиль даровал право первородства Иосифу, а не Рувиму (1Пар 5:1−2; Евр 11:21).
47:29 Иосифа. Это же Иаков заповедал всем своим сыновьям (49:29−32), однако Иосифа он поставил старшим над всеми братьями.
положи руку твою под стегно мое. См. 24:2 и ком.
милость и правду. Иаков по «правде», т.е. по обетованию Божию (46:4), должен быть «выведен» из Египта (пусть лично для себя и посмертно), но оказать ему эту милость он просит Иосифа.
47:30 в их гробнице. Верою Иаков связывал свою судьбу с землей обетованной; он не желал, чтобы его набальзамированное тело осталось в Египте (ст. 11; 50:2).
47:31 клялся ему. Исполнение этой клятвы — 50:1−14.
поклонился. Иаков воздает благодарность Богу за то, что его последнее желание будет исполнено.