Переклад Огієнка
1 І сталося, як усі аморе́йські царі́, що по то́й бік Йорда́ну на за́хід, і всі ханаа́нські царі, що над морем, почули, що Госпо́дь висушив був воду Йорда́ну перед Ізраїлевими синами, аж поки вони перейшли, то зомліло їхнє серце, і не було вже в них духу зо стра́ху перед Ізраїлевими синами.
2 Того ча́су сказав Господь до Ісуса: „Нароби собі камі́нних ножі́в, і пообрізуй Ізраїлевих синів зно́ву, другий раз“.
3 І наробив собі Ісус камінних ножі́в, та й пообрізував Ізраїлевих синів при Ґів'ат-Гааралоті.
4 А оце та причина, чому́ Ісус пообрізував: увесь народ, що вийшов був із Єгипту, чоловічої статі, усі вояки́, повмирали в пустині в дорозі, коли вийшли з Єгипту.
5 Бо був обрізаний увесь народ, що вихо́див, а всьо́го народу, що народився в пустині в дорозі по ви́ході з Єгипту, не обрізували.
6 Бо сорок літ ходили Ізраїлеві сини в пустині, аж поки не вигинув увесь той народ, ті вояки́, що вийшли були з Єгипту, що не слухалися Господнього голосу, що Господь заприсягнув був їм не показати їм того кра́ю, що Господь заприсягнув був їхнім батька́м дати їм край, який тече молоком та медом.
7 А їхніх синів поставив замість них. Їх пообрізував Ісус, бо вони були необрізані, бо їх не обрізували в дорозі.
8 І сталося, як увесь наро́д закінчи́в обрі́зуватися, то вони осіли в табо́рі на своїх місцях аж до ви́дужання.
9 І сказав Господь до Ісуса: „Сьогодні Я зняв з вас єгипетську га́ньбу“. І назвав те місце ім'я́м: Ґілґал,і так є аж до цього дня.
10 І таборува́ли Ізраїлеві сини в Ґілґалі, і спра́вили Пасху ввечорі чотирнадцятого дня місяця на єрихо́нських степа́х.
11 А назавтра по Па́сці їли вони того самого дня з урожа́ю того кра́ю, опрі́сноки та пра́жене.
12 І перестала падати ма́нна з другого дня, як вони їли з урожаю того кра́ю, і вже більш не було Ізраїлевим синам манни, — і їли вони того року з урожаю ханаанського кра́ю.
13 І сталося, коли Ісус був при Єрихо́ні, то звів очі свої та й побачив, аж ось стоїть навпроти нього чоловік, а ви́тягнений його меч у руці його. І підійшов Ісус до нього, та й сказав йому́: „Чи Ти наш, чи наших ворогів?“
14 А Той відказав: „Ні, бо Я Вождь Господнього ві́йська, тепер Я прийшов“. І впав Ісус на обличчя своє до землі, і вклонився, та й сказав Йому: „Що говорить мій Пан своєму рабові?“
15 І сказав Вождь Господнього війська до Ісуса: „Скинь взуття́ своє з своїх ніг, бо це місце, на якому стоїш ти, святе воно!“ І зробив Ісус так.
Комментарии Скоуфилда
3 Обрезание — это «знамение» Авраамова завета (Быт 17:7−14; Рим 4:11). В последние годы Египетского рабства и в период странствования по пустыне этот отделяющий евреев признак находился в пренебрежении (ср. с Ис 4:24−26). В Новом Завете в качестве аналогичных отрицательных признаков выступают полпытки верующих сообразовать свое поведение с «миром», отказ верующего открыто отождествить себя со Христом в Его смерти и воскресении (Рим 6:2−11; Гал 6:14−16). Духовно это означало бы стремление подавлять, умерщвлять дела плоти силою Святого Духа (Рим 8:13; Гал 5:16−17; Кол 2:11−12; 3:5−10).
11 Манна — прообраз Христа в Его униженной «земной» жизни, когда Его лишь «знали по плоти», и когда Он отдал плоть Свою, чтобы уверовавшие в Него получили жизнь вечную (Ин 6:49−51). А «произведения земли Ханаанской» — это Христос воскресший, прославленный и пребывающий на небесах. Сопереживания со Христом на земле, «распятым в немощи», соответствуют страданиям пережитым евреями в пустыне. Опыт, который способен дать верующему место на небесах, требует постижения силы Его воскресения (2Кор 5:16; 13:4; Флп 3:10; Еф 1:15−23). Разница между теми, кто уже поняли это и теми, кто не понял та же, что между питающимися «молоком» и перешедшими на «твердую пищу» (1Кор 3:1−2; Евр 5:12−14; 6:1−3).