Луки 19 глава — Сучасний переклад → Новой Женевской Библии

Євангелія від св. Луки
Сучасний переклад → Новой Женевской Библии

¹ Ісус увійшов до Єрихона й йшов містом.

² Там мешкав багатій на ймення Закхей, який був головним збирачем податків.

³ Він прагнув побачити, хто ж Такий Ісус, але через великий натовп не міг зробити цього, бо був низький на зріст.

⁴ Тож Закхей забіг наперед усіх і заліз на чинару, щоб побачити Ісуса, бо Він якраз мав пройти повз те дерево.

⁵ І коли Ісус дійшов до цього місця, Він підвів очі й промовив: «Закхею, мерщій злазь, бо Я мушу сьогодні зупинитися в твоєму домі».

⁶ Тоді Закхей швидко зліз на землю й радісно привітав Ісуса.

⁷ І всі це бачили й почали ремствувати: «Він пішов у гості до грішника».

⁸ Але Закхей став і промовив до Господа: «Пане, послухай! Я віддам половину свого добра бідним. І якщо я колись у когось щось видурив, то поверну йому в чотири рази більше!»

⁹ Ісус сказав йому: «Сьогодні в цей дім прийшло спасіння, адже цей чоловік також один з обраного народу Божого.[64]

¹⁰ Бо ж Син Людський прийшов, щоб розшукати і спасти те, що було загублене».

¹¹ Коли вони слухали це, Ісус розповів їм іншу притчу. Деякі люди вважали, що Царство Боже з’явиться негайно, бо Ісус підходив до Єрусалиму.

¹² Тоді Він сказав: «Один чоловік шляхетного походження вирушив у далеку країну. Там його мали проголосити царем, а по тому він планував повернутися додому.

¹³ Чоловік покликав десятьох слуг своїх і роздав їм десять мін [65] срібла. Він сказав слугам: „Вкладайте ці гроші в діло до мого повернення”.

¹⁴ Але співвітчизники того чоловіка ненавиділи його. Вони вислали за ним навздогін посланців, щоб ті сказали в далекій країні: „Ми не хочемо, щоб цей чоловік царював над нами!”

¹⁵ Але його все одно проголосили царем, і він повернувся додому. А повернувшись, послав за тими слугами, яким роздав був гроші. Його цікавило, який прибуток вони одержали.

¹⁶ Перший з них прийшов і доповів: „Пане, твоя міна срібла принесла ще десять мін”.

¹⁷ То хазяїн сказав йому: „Гарна праця, ти добрий слуга! Оскільки ти в малому був вірний, я доручаю тобі управляти десятьма містами”.

¹⁸ Тоді прийшов другий слуга й мовив: „Пане, твоя міна принесла ще п’ять мін”.

¹⁹ Цьому слузі він сказав: „Ти правитимеш п’ятьма містами”.

²⁰ Інший слуга прийшов і сказав: „Пане, ось твоя міна. Я тримав її загорнуту в хустину.

²¹ Я боявся тебе, бо ти чоловік жорстокий. Ти забираєш те, чого не клав, і жнеш те, чого не сіяв”.

²² Хазяїн промовив: „Я судитиму тебе твоїми ж словами, поганий ти слуга. Ти кажеш, що знаєш, що я жорстокий чоловік, що беру там, де не клав, та жну там, де не сіяв.

²³ Тобі слід було пустити гроші в обіг,[66] то ж повернувшись, я мав би їх із прибутком”.

²⁴ І додав, звертаючись до тих, що стояли поруч: „Заберіть у нього цю міну й віддайте тому, хто має десять мін”.

²⁵ А вони кажуть: „Пане, але ж він уже має десять мін!”

²⁶ „Кажу ж вам, — відповів хазяїн, — кожному, хто має, додасться ще більше, а у того, в кого нічого не має, відніметься і той дріб’язок, що йому належить.

²⁷ Щодо тих моїх ворогів, які не хотіли, аби я царював над ними, то приведіть їх сюди і вбийте перед моїми очима”».

²⁸ Розповівши цю притчу, Ісус вирушив далі до Єрусалиму.

²⁹ Підійшовши до міст Ветфаґія та Віфанія поблизу гори, що звалася Оливною, Ісус відіслав двох Своїх учнів

³⁰ з такими словами: «Ідіть у це місто, що перед вами. Тільки-но ви ввійдете туди, то одразу ж знайдете там припнутого віслючка, на якому ніхто ще не їздив. Відв’яжіть його й приведіть сюди.

³¹ А якщо хтось запитає вас: „Для чого ви відв’язуєте віслючка?” — то ви мусите відповісти: „Він потрібен Господу”».

³² Отож двоє з учнів пішли до села й там знайшли віслючка, точно так, як Він казав їм.

³³ А коли вони віслючка відв’язували, його власники запитали їх: «Навіщо ви відв’язуєте віслючка?»

³⁴ Вони відповіли: «Він потрібен Господу».

³⁵ Привівши віслючка до Ісуса, вони поклали на нього свій одяг й посадили Його зверху.

³⁶ Коли Ісус їхав, люди стелили перед Ним на дорозі свій одяг.

³⁷ А як підійшов Він до сходу з Оливної гори, натовп учнів почав радісно й голосно славити Бога за всі чудеса, які вони побачили.

³⁸ Вони вигукували:
«Благословенний Цар, Який приходить в ім’я Господнє!Мир на Небі й Слава Господу!»

³⁹ Серед людей у натовпі було кілька фарисеїв. Вони звернулися до Ісуса: «Вчителю, вгамуй Своїх учнів!»

⁴⁰ Ісус відповів їм: «Повірте, якщо Мої послідовники зараз замовкнуть, то каміння почне вигукувати!»

⁴¹ 41-42 Коли Ісус під’їхав до Єрусалиму й, побачивши місто, Він заплакав і промовив: «Якби ж ти сьогодні знало, що тобі може принести мир! Та зараз це приховано від очей твоїх.

⁴²

⁴³ Настануть дні, коли вороги твої насиплють довколо тебе вали й обложать тебе. Вони насуватимуться з усіх боків,

⁴⁴ й знищать тебе і народ, який мешкає в стінах твоїх. Вони каменя на камені не залишать там, де ти стоїш нині. Бо не впізнало ти того часу, коли Бог прийшов спасти тебе».

⁴⁵ Зайшовши у двір Храму, Ісус почав виганяти звідти усіх торговців.

⁴⁶ Він промовив: «У Святому Писанні сказано: „Мій Храм буде домом молитви, а ви перетворили його на розбійницьке кубло!”

⁴⁷ Щодня Ісус навчав у Храмі, та головні священики, книжники та можновладці міркували, як убити Його.

⁴⁸ Вони нічого зробити не могли, бо всі люди слухали Ісуса й горнулися до Нього.

Новой Женевской Библии

19:5 сегодня надобно Мне быть у тебя в доме. Греческое слово, переведенное здесь как «надобно», имеет подчеркнуто императивный оттенок. Т.е. Иисус рассматривал визит к Закхею как неотъемлемую часть Своего земного служения.

19:8 воздам. В греческом тексте этот глагол стоит в настоящем времени; Закхей собирается неотлагательно воздать обиженным им. См. ком. к 16:9.

вчетверо. В случае кражи или присвоения чужого имущества каким-нибудь другим незаконным способом виновный должен был возместить ущерб, добавив одну пятую его стоимости (Лев 6:5; Чис 5:7). Закхей, таким образом, отдает пострадавшим от него гораздо больше, чем того требует закон, т.е. проявляет любовь (см. ком. к 16:9).

19:9 ныне пришло спасение дому сему. Незадолго до этого Иисус говорил, что богатому спастись крайне трудно (18:24−25); но, как видно на примере Закхея, не невозможно (ср. 18:27). См. статью «Значение спасения».

потому что и он сын Авраама. Т.е. он тот, кого Авраам мог бы принять в лоно свое.

19:11 Он был близ Иерусалима ... скоро должно открыться Царствие Божие. Иисус уже приблизился к Иерусалиму, и многие считали, что, войдя в священную столицу Израиля, Он положит там начало величественному земному царству.

19:12−26 Эта притча напоминает притчу о талантах (Мф 25:14−29), однако у Матфея, во-первых, речь идет о других суммах, во-вторых, каждый из слуг получает разное количество талантов. В данной притче суммы фигурируют меньшие, причем равные для всех рабов. Слушатели Иисуса должны были сделать вывод: верховная обязанность человека — верно служить Богу.

19:12 человек высокого рода. Скорее всего, Иисус подразумевал Себя.

19:13 десять мин. Мина равнялась пятидесяти сиклям; вес одного сикля — 16:83 граммов золота.

19:14 но граждане ненавидели его. Под этими «гражданами» Иисус, очевидно, подразумевает духовных вождей израильского народа.

19:16−19 Первые два раба правильно распорядились оставленными им деньгами и были вознаграждены каждый пропорционально его успеху. Они к тому же были скромны и не приписывали себе никаких заслуг («мина твоя принесла...», ст. 16), и за это им воздалось сторицей.

19:20−21 По-видимому, истинной причиной бездействия этого раба было его неверие в то, что хозяин когда-нибудь возвратится.

19:22−26 Неиспользование человеком того, что ему дано Богом, равносильно потере дара и заслуживает наказания. Этот принцип имеет самое широкое применение: так, духовно одаренный человек, пренебрегающий этими дарами, в конце концов их лишается.

19:28 Он пошел далее, восходя в Иерусалим. См. ком. к 10:1.

19:29 к Виффагии. Предместье Иерусалима.

Вифании. Селение приблизительно в трех километрах от Иерусалима.

19:30 найдете молодого осла... на которого никто из людей никогда не садился. Эти указания Иисус сделал во исполнение пророчества Захарии (9:9−10). Как следует из ст. 38, народ понял заключенную здесь символику.

19:37 славить Бога за все чудеса. Вход Иисуса в Иерусалим явился исполнением пророчества (Зах 9:9); народ распознал в нем явление Мессии — Царя-освободителя. Однако царь, призванный принести Израилю свободу силой оружия, должен был бы въезжать в город на боевом коне, Иисус же восседал на осленке, животном мирном. Народ был прав, решив, что Он — Царь, однако заблуждался относительно того, какую именно свободу и каким образом нес этот Царь Израилю.

19:38 благословен Царь, грядущий во имя Господне! Букв.: «Благословен приходящий (идущий) Царь в имени Господа!» (ср. Пс 117:26).

мир на небесах и слава в вышних. Слова о мире и славе из всех евангелистов есть только у Луки. По всей видимости, таким образом он передает еврейское «осанна», которое стоит в соответствующем месте у Матфея, Марка и Иоанна (Мф 21:9; Мк 11:9; Ин 12:13). Создавая свое Евангелие в первую очередь для язычников, Лука старался не употреблять непонятных неевреям слов.

19:39 запрети ученикам Твоим! Фарисеи опасались, что поведение толпы может навлечь на Иерусалим неприятности со стороны римлян.

19:40 камни возопиют. Ср. Авв 2:11.

19:41 смотря на него, заплакал о нем. Из всех евангелистов только Лука упоминает о том, что Иисус, приблизившись к Иерусалиму, оплакал этот город.

19:42 если бы ... узнал, что служит к миру твоему! Иисус знал, что истинный духовный смысл происходящего скрыт от народа.

19:43 обложат тебя окопами... окружат тебя... стеснят тебя отовсюду. Это было осуществлено римскими солдатами менее чем через полвека, в 70 г. по Р.Х.

19:44 не оставят в тебе камня на камне за то, что ты не узнал времени посещения твоего. См. ком. к 19:46.

19:45−46 Эпизод изгнания из храма торгующих имеется во всех четырех Евангелиях, однако синоптики помещают его в самый конец земного служения Иисуса Христа, а Иоанн — в самое его начало. Возможно, что Иисус изгонял торгующих дважды.

19:45 продающих. Торговцы жертвенными животными и птицами.

19:46 сделали его вертепом разбойников. Многие из торговцев и менял вели дела нечестно, да и сама торговля в храме являлась нечестивым занятием.

19:47 учил каждый день в храме. Храм был местом, где раввины учили народ. старейшины народа. К числу противников Иисуса — священникам, фарисеям и законникам — теперь добавились старейшины иерусалимской общины.