Луки 19 глава — Переклад Огієнка → Новой Женевской Библии

Євангелія від св. Луки
Переклад Огієнка → Новой Женевской Библии

¹ І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихо́н.

² І ось чоловік, що звався Закхе́й, — він був старши́й над ми́тниками, і був багатий, —

³ бажав ба́чити Ісуса, хто Він, але з-за наро́ду не міг, — бо мали́й був на зріст.

⁴ І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього прохо́дити.

⁵ А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув уго́ру до нього й промовив: „Закхе́ю, — зійди за́раз додо́лу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!“

⁶ І той зараз додо́лу ізліз, і прийняв Його з радістю.

⁷ А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: „Він до грішного мужа в гости́ну зайшов!“

⁸ Став же Закхе́й та й промовив до Господа: „Господи, половину маєтку свого́ я віддам ось убогим, а коли кого скри́вдив був чим, — верну вче́тверо“.

⁹ Ісус же промовив до нього: „Сьогодні на дім цей спасі́ння прийшло, бо й він син Авраамів.

¹⁰ Син бо Лю́дський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!“

¹¹ Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну при́тчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж ду́мали, що об'я́виться Боже Царство тепер.

¹² Отож Він сказав: „Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.

¹³ І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: „Торгуйте, аж поки верну́ся“.

¹⁴ Та його громадяни його нена́виділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: „Не хочемо, щоб він був над нами царем“.

¹⁵ І сталось, коли він верну́вся, як царство прийняв, то звелів посклика́ти рабів, яким срі́бло роздав, щоб довідатися, хто́ що набув.

¹⁶ І перший прийшов і сказав: „Пане, міна твоя принесла́ десять мін“.

¹⁷ І відказав він йому: „Гаразд, рабе добрий! Ти в мало́му був вірний, — володій десятьма́ містами“.

¹⁸ І другий прийшов і сказав: „Пане, твоя міна п'ять мін принесла́“.

¹⁹ Він же сказав і тому́: „Будь і ти над п'ятьма́ містами“.

²⁰ І ще інший прийшов і сказав: „Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.

²¹ Я бо боявся тебе, — ти ж бо люди́на жорсто́ка: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв“.

²² І відказав той йому: „Уста́ми твоїми, злий рабе, суджу́ я тебе! Ти знав, що я — жорстока люди́на, беру́, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

²³ Чому́ ж не віддав ти міня́льникам срі́бла мого, — і я, повернувшись, узяв би своє із прибу́тком?“

²⁴ І сказав він присутнім: „Візьміть міну від нього, та дайте тому́, хто десять мін має“.

²⁵ І відказали йому: „Пане, — він десять мін має“.

²⁶ Говорю́ бо я вам: „Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього і те, що він має.

²⁷ А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, — і на оча́х моїх їх повбивайте“.

²⁸ А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.

²⁹ І ото, як набли́зився до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на горі, що Оли́вною зветься, Він двох учнів послав,

³⁰ наказуючи: „Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, зна́йдете прив'язане осля́, що на нього ніко́ли ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.

³¹ Коли ж вас хто спитає: „На́що відв'язуєте?“, відкажіть тому так: „Госпо́дь потребу́є його“.

³² Посланці́ ж відійшли, — і знайшли, як Він їм був сказав.

³³ А коли осля стали відв'язувати, хазяї́ його їх запитали: „На́що осля ви відв'язуєте?“

³⁴ Вони ж відказали: „Господь потребу́є його“.

³⁵ І вони привели́ до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.

³⁶ Коли ж Він їхав, вони простила́ли одежу свою по дорозі.

³⁷ А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь на́товп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,

³⁸ кажучи: „Благослове́нний Цар, що йде у Господнє Ім'я́! Мир на небеса́х, і слава на висоті!“

³⁹ А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: „Учителю, — заборони́ Своїм учням!“

⁴⁰ А Він їм промовив у відповідь: „Кажу вам, що коли ці замо́вкнуть, то каміння кричатиме!“

⁴¹ І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним,

⁴² і сказав: „О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.

⁴³ Бо при́йдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе ва́лом ото́чать, і обля́жуть тебе, і стиснуть тебе звідусю́ди.

⁴⁴ І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоста́влять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти ча́су відвідин твоїх“.

⁴⁵ А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавці́в,

⁴⁶ до них кажучи: „Написано: „Дім Мій — дім молитви“, а ви з нього зробили „пече́ру розбійників“.

⁴⁷ І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважні́ші з наро́ду шукали, щоб Його погубити,

⁴⁸ але не знахо́дили, що вчинити Йому, бо ввесь наро́д горнувся до Нього та слухав Його.

Новой Женевской Библии

19:5 сегодня надобно Мне быть у тебя в доме. Греческое слово, переведенное здесь как «надобно», имеет подчеркнуто императивный оттенок. Т.е. Иисус рассматривал визит к Закхею как неотъемлемую часть Своего земного служения.

19:8 воздам. В греческом тексте этот глагол стоит в настоящем времени; Закхей собирается неотлагательно воздать обиженным им. См. ком. к 16:9.

вчетверо. В случае кражи или присвоения чужого имущества каким-нибудь другим незаконным способом виновный должен был возместить ущерб, добавив одну пятую его стоимости (Лев 6:5; Чис 5:7). Закхей, таким образом, отдает пострадавшим от него гораздо больше, чем того требует закон, т.е. проявляет любовь (см. ком. к 16:9).

19:9 ныне пришло спасение дому сему. Незадолго до этого Иисус говорил, что богатому спастись крайне трудно (18:24−25); но, как видно на примере Закхея, не невозможно (ср. 18:27). См. статью «Значение спасения».

потому что и он сын Авраама. Т.е. он тот, кого Авраам мог бы принять в лоно свое.

19:11 Он был близ Иерусалима ... скоро должно открыться Царствие Божие. Иисус уже приблизился к Иерусалиму, и многие считали, что, войдя в священную столицу Израиля, Он положит там начало величественному земному царству.

19:12−26 Эта притча напоминает притчу о талантах (Мф 25:14−29), однако у Матфея, во-первых, речь идет о других суммах, во-вторых, каждый из слуг получает разное количество талантов. В данной притче суммы фигурируют меньшие, причем равные для всех рабов. Слушатели Иисуса должны были сделать вывод: верховная обязанность человека — верно служить Богу.

19:12 человек высокого рода. Скорее всего, Иисус подразумевал Себя.

19:13 десять мин. Мина равнялась пятидесяти сиклям; вес одного сикля — 16:83 граммов золота.

19:14 но граждане ненавидели его. Под этими «гражданами» Иисус, очевидно, подразумевает духовных вождей израильского народа.

19:16−19 Первые два раба правильно распорядились оставленными им деньгами и были вознаграждены каждый пропорционально его успеху. Они к тому же были скромны и не приписывали себе никаких заслуг («мина твоя принесла...», ст. 16), и за это им воздалось сторицей.

19:20−21 По-видимому, истинной причиной бездействия этого раба было его неверие в то, что хозяин когда-нибудь возвратится.

19:22−26 Неиспользование человеком того, что ему дано Богом, равносильно потере дара и заслуживает наказания. Этот принцип имеет самое широкое применение: так, духовно одаренный человек, пренебрегающий этими дарами, в конце концов их лишается.

19:28 Он пошел далее, восходя в Иерусалим. См. ком. к 10:1.

19:29 к Виффагии. Предместье Иерусалима.

Вифании. Селение приблизительно в трех километрах от Иерусалима.

19:30 найдете молодого осла... на которого никто из людей никогда не садился. Эти указания Иисус сделал во исполнение пророчества Захарии (9:9−10). Как следует из ст. 38, народ понял заключенную здесь символику.

19:37 славить Бога за все чудеса. Вход Иисуса в Иерусалим явился исполнением пророчества (Зах 9:9); народ распознал в нем явление Мессии — Царя-освободителя. Однако царь, призванный принести Израилю свободу силой оружия, должен был бы въезжать в город на боевом коне, Иисус же восседал на осленке, животном мирном. Народ был прав, решив, что Он — Царь, однако заблуждался относительно того, какую именно свободу и каким образом нес этот Царь Израилю.

19:38 благословен Царь, грядущий во имя Господне! Букв.: «Благословен приходящий (идущий) Царь в имени Господа!» (ср. Пс 117:26).

мир на небесах и слава в вышних. Слова о мире и славе из всех евангелистов есть только у Луки. По всей видимости, таким образом он передает еврейское «осанна», которое стоит в соответствующем месте у Матфея, Марка и Иоанна (Мф 21:9; Мк 11:9; Ин 12:13). Создавая свое Евангелие в первую очередь для язычников, Лука старался не употреблять непонятных неевреям слов.

19:39 запрети ученикам Твоим! Фарисеи опасались, что поведение толпы может навлечь на Иерусалим неприятности со стороны римлян.

19:40 камни возопиют. Ср. Авв 2:11.

19:41 смотря на него, заплакал о нем. Из всех евангелистов только Лука упоминает о том, что Иисус, приблизившись к Иерусалиму, оплакал этот город.

19:42 если бы ... узнал, что служит к миру твоему! Иисус знал, что истинный духовный смысл происходящего скрыт от народа.

19:43 обложат тебя окопами... окружат тебя... стеснят тебя отовсюду. Это было осуществлено римскими солдатами менее чем через полвека, в 70 г. по Р.Х.

19:44 не оставят в тебе камня на камне за то, что ты не узнал времени посещения твоего. См. ком. к 19:46.

19:45−46 Эпизод изгнания из храма торгующих имеется во всех четырех Евангелиях, однако синоптики помещают его в самый конец земного служения Иисуса Христа, а Иоанн — в самое его начало. Возможно, что Иисус изгонял торгующих дважды.

19:45 продающих. Торговцы жертвенными животными и птицами.

19:46 сделали его вертепом разбойников. Многие из торговцев и менял вели дела нечестно, да и сама торговля в храме являлась нечестивым занятием.

19:47 учил каждый день в храме. Храм был местом, где раввины учили народ. старейшины народа. К числу противников Иисуса — священникам, фарисеям и законникам — теперь добавились старейшины иерусалимской общины.