Лукі 19 глава

Евангелле паводле Лукі
Пераклад Чарняўскага 2017 → Новой Женевской Библии

Пераклад Чарняўскага 2017

1 І, прыбыўшы ў Ерыхон, Ісус праходзіў праз горад.
2 І вось, чалавек імем Захэй, ён быў начальнікам мытнікаў і чалавекам багатым.
3 Ён шукаў пабачыць Ісуса, хто Ён такі, але не мог з-за натоўпу, бо быў малога росту.
4 Дык, забегшы наперад, узлез на дрэва сікаморы, каб убачыць Яго, бо там меў Ён праходзіць.
5 І, калі Ісус прыйшоў на тое месца, глянуўшы ўверх убачыў яго ды сказаў: «Захэй, злазь хутчэй, бо сёння належыць мне быць у тваім доме».
6 Дык ён злез паспешна і прыняў Яго з радасцю.
7 І ўсе, як убачылі гэта, пачалі наракаць, кажучы: «Да грэшніка пайшоў у госці».
8 Захэй жа, стоячы, сказаў Госпаду: «Госпадзе, вось, палову маёмасці сваёй раздам убогім, а калі каго пакрыўдзіў, аддам у чатыры разы больш».
9 Гаворыць яму Ісус: «Сёння сталася гэтаму дому збаўленне, бо і ён ёсць сын Абрагама.
10 Бо Сын Чалавечы прыйшоў шукаць і збаўляць тое, што было прапаўшым».
11 Калі яны гэта слухалі, у дадатак расказаў для параўнання, бо Ён быў блізка да Ерузаліма, і яны думалі, што ўжо хутка аб’явіцца Валадарства Божае.
12 Дык расказваў: «Адзін знатны чалавек выправіўся ў далёкую краіну атрымаць сабе царства і вярнуцца.
13 Дык, пазваўшы дзесяць сваіх паслугачоў, даў ім дзесяць мін ды гаворыць ім: “Гандлюйце, пакуль не вярнуся”.
14 А грамадзяне яго ненавідзелі яго, і выправілі за ім пасланнікаў, кажучы: “Не хочам, каб ён валадарыў над намі”.
15 І сталася, калі ён вярнуўся, атрымаўшы царства, то загадаў паклікаць да сябе тых паслугачоў, якім даў грошы, каб даведацца, колькі з іх кожны набыў.
16 І прыйшоў першы, кажучы: “Гаспадару, міна твая здабыла дзесяць мін”.
17 І гаворыць яму: “Добра, паслугач добры; за тое, што ў малым быў ты верны, май уладу над дзесяццю гарадамі”.
18 Затым прыйшоў другі, кажучы: “Гаспадару, міна твая стварыла пяць мін”.
19 І гаворыць яму: “І ты будзь над пяццю гарадамі”.
20 І трэці прыйшоў, кажучы: “Гаспадару, вось твая міна, якую я захоўваў, закруціўшы ў хустку,
21 бо баяўся цябе, што ты чалавек жорсткі: бярэш, чаго не паклаў, ды жнеш, чаго не пасеяў”.
22 Кажа яму: “Па словах тваіх суджу цябе, нягодны паслугач! Ведаў ты, што я чалавек жорсткі, бяру, чаго не паклаў, ды жну, чаго не пасеяў.
23 Чаму ж ты грошай маіх не аддаў мяняльшчыкам, каб, прыйшоўшы, я запатрабаваў іх з прыбыткам?”
24 І сказаў прысутным: “Забярыце ад яго міну і дайце таму, які мае дзесяць мін”.
25 І сказалі яму: “Гаспадару, ён жа мае дзесяць мін!”
26 Дык кажу вам: “Кожнаму, хто мае, будзе дададзена і памножыцца, а у таго, хто не мае, і тое, што мае, будзе аднята.
27 А тых ворагаў маіх, што мяне не хацелі, каб над імі валадарыў, прывядзіце сюды ды забіце перада мною”».
28 І, гэта сказаўшы, пакрочыў Ён далей, падыходзячы да Ерузаліма.
29 І сталася, калі набліжаўся Ён да Бэтфагэ і Бэтаніі, да гары, якая завецца Аліўнай, Ён паслаў двух вучняў Сваіх,
30 кажучы: «Ідзіце ў вёску, што насупраць, і, увайшоўшы ў яе, знойдзеце прывязанае асляня, на якім яшчэ ніхто з людзей не сядзеў; адвяжыце яго і прывядзіце.
31 І калі ў вас хто спытаецца: “Чаму адвязваеце?”, скажаце яму так: “Госпад яго патрабуе”.
32 Дык пайшлі тады пасланыя ды знайшлі, як сказаў ім Ён.
33 Калі яны адвязвалі, гаспадары яго сказалі ім: “Чаму адвязваеце асляня?”
34 Яны сказалі: “Госпад яго патрабуе”».
35 І прывялі яго да Ісуса; і, накінуўшы на асляня адзенне сваё, пасадзілі на яго Ісуса.
36 А калі ехаў Ён, пасцілалі адзенне сваё на дарозе.
37 І, калі набліжаліся да спуску з гары Аліўнай, пачалі ўсе натоўпы вучняў радасна хваліць Бога моцным голасам за ўсе цуды, якія бачылі,
38 кажучы: «Дабраславёны Валадар, Які прыходзіць у імя Госпада! Супакой на небе і хвала на вышынях!»
39 Пасярод натоўпу некаторыя з фарысеяў казалі Яму: «Вучыцель, дакары вучняў Тваіх».
40 І, адказваючы, Ён сказаў ім: «Кажу вам: калі яны замоўкнуць, камяні крычаць будуць».
41 І, калі Ісус наблізіўся і ўбачыў горад, заплакаў аб ім,
42 кажучы: «Калі б спазнаў і ты ў гэты твой дзень, што дзеля супакою твайго! Але цяпер закрыта гэта ад вачэй тваіх.
43 Бо прыйдуць на цябе дні, і акружаць цябе ворагі твае валам, і аблягуць цябе ды сціснуць цябе зусюль,
44 і паваляць цябе на зямлю і дзяцей тваіх, якія ў табе, ды не пакінуць у табе каменя на камені, бо ты не пазнаў часу адведзінаў тваіх».
45 І, увайшоўшы ў святыню, пачаў выганяць тых, што прадавалі і куплялі,
46 кажучы ім: «Напісана: “І будзе дом Мой домам малітвы”. А вы зрабілі яго пячорай разбойнікаў».
47 Ды штодзень навучаў у святыні. А першасвятары, і кніжнікі, і начальнікі народа шукалі, як бы Яго забіць,
48 але не знаходзілі, што зрабіць, бо ўвесь народ быў у захапленні, слухаючы Яго.

Новой Женевской Библии

19:5 сегодня надобно Мне быть у тебя в доме. Греческое слово, переведенное здесь как «надобно», имеет подчеркнуто императивный оттенок. Т.е. Иисус рассматривал визит к Закхею как неотъемлемую часть Своего земного служения.

19:8 воздам. В греческом тексте этот глагол стоит в настоящем времени; Закхей собирается неотлагательно воздать обиженным им. См. ком. к 16:9.

вчетверо. В случае кражи или присвоения чужого имущества каким-нибудь другим незаконным способом виновный должен был возместить ущерб, добавив одну пятую его стоимости (Лев 6:5; Чис 5:7). Закхей, таким образом, отдает пострадавшим от него гораздо больше, чем того требует закон, т.е. проявляет любовь (см. ком. к 16:9).

19:9 ныне пришло спасение дому сему. Незадолго до этого Иисус говорил, что богатому спастись крайне трудно (18:24−25); но, как видно на примере Закхея, не невозможно (ср. 18:27). См. статью «Значение спасения».

потому что и он сын Авраама. Т.е. он тот, кого Авраам мог бы принять в лоно свое.

19:11 Он был близ Иерусалима ... скоро должно открыться Царствие Божие. Иисус уже приблизился к Иерусалиму, и многие считали, что, войдя в священную столицу Израиля, Он положит там начало величественному земному царству.

19:12−26 Эта притча напоминает притчу о талантах (Мф 25:14−29), однако у Матфея, во-первых, речь идет о других суммах, во-вторых, каждый из слуг получает разное количество талантов. В данной притче суммы фигурируют меньшие, причем равные для всех рабов. Слушатели Иисуса должны были сделать вывод: верховная обязанность человека — верно служить Богу.

19:12 человек высокого рода. Скорее всего, Иисус подразумевал Себя.

19:13 десять мин. Мина равнялась пятидесяти сиклям; вес одного сикля — 16:83 граммов золота.

19:14 но граждане ненавидели его. Под этими «гражданами» Иисус, очевидно, подразумевает духовных вождей израильского народа.

19:16−19 Первые два раба правильно распорядились оставленными им деньгами и были вознаграждены каждый пропорционально его успеху. Они к тому же были скромны и не приписывали себе никаких заслуг («мина твоя принесла...», ст. 16), и за это им воздалось сторицей.

19:20−21 По-видимому, истинной причиной бездействия этого раба было его неверие в то, что хозяин когда-нибудь возвратится.

19:22−26 Неиспользование человеком того, что ему дано Богом, равносильно потере дара и заслуживает наказания. Этот принцип имеет самое широкое применение: так, духовно одаренный человек, пренебрегающий этими дарами, в конце концов их лишается.

19:28 Он пошел далее, восходя в Иерусалим. См. ком. к 10:1.

19:29 к Виффагии. Предместье Иерусалима.

Вифании. Селение приблизительно в трех километрах от Иерусалима.

19:30 найдете молодого осла... на которого никто из людей никогда не садился. Эти указания Иисус сделал во исполнение пророчества Захарии (9:9−10). Как следует из ст. 38, народ понял заключенную здесь символику.

19:37 славить Бога за все чудеса. Вход Иисуса в Иерусалим явился исполнением пророчества (Зах 9:9); народ распознал в нем явление Мессии — Царя-освободителя. Однако царь, призванный принести Израилю свободу силой оружия, должен был бы въезжать в город на боевом коне, Иисус же восседал на осленке, животном мирном. Народ был прав, решив, что Он — Царь, однако заблуждался относительно того, какую именно свободу и каким образом нес этот Царь Израилю.

19:38 благословен Царь, грядущий во имя Господне! Букв.: «Благословен приходящий (идущий) Царь в имени Господа!» (ср. Пс 117:26).

мир на небесах и слава в вышних. Слова о мире и славе из всех евангелистов есть только у Луки. По всей видимости, таким образом он передает еврейское «осанна», которое стоит в соответствующем месте у Матфея, Марка и Иоанна (Мф 21:9; Мк 11:9; Ин 12:13). Создавая свое Евангелие в первую очередь для язычников, Лука старался не употреблять непонятных неевреям слов.

19:39 запрети ученикам Твоим! Фарисеи опасались, что поведение толпы может навлечь на Иерусалим неприятности со стороны римлян.

19:40 камни возопиют. Ср. Авв 2:11.

19:41 смотря на него, заплакал о нем. Из всех евангелистов только Лука упоминает о том, что Иисус, приблизившись к Иерусалиму, оплакал этот город.

19:42 если бы ... узнал, что служит к миру твоему! Иисус знал, что истинный духовный смысл происходящего скрыт от народа.

19:43 обложат тебя окопами... окружат тебя... стеснят тебя отовсюду. Это было осуществлено римскими солдатами менее чем через полвека, в 70 г. по Р.Х.

19:44 не оставят в тебе камня на камне за то, что ты не узнал времени посещения твоего. См. ком. к 19:46.

19:45−46 Эпизод изгнания из храма торгующих имеется во всех четырех Евангелиях, однако синоптики помещают его в самый конец земного служения Иисуса Христа, а Иоанн — в самое его начало. Возможно, что Иисус изгонял торгующих дважды.

19:45 продающих. Торговцы жертвенными животными и птицами.

19:46 сделали его вертепом разбойников. Многие из торговцев и менял вели дела нечестно, да и сама торговля в храме являлась нечестивым занятием.

19:47 учил каждый день в храме. Храм был местом, где раввины учили народ. старейшины народа. К числу противников Иисуса — священникам, фарисеям и законникам — теперь добавились старейшины иерусалимской общины.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.