Быцьцё 12 глава

Першая кніга Масеява: Быцьцё
Пераклад Яна Станкевіча → Комментарии Скоуфилда

Пераклад Яна Станкевіча

1 І сказаў СПАДАР Абраму: «Ідзі сабе ізь зямлі свае, ад радні свае і з дому айца свайго да зямлі, каторую я пакажу табе.
2 І Я ўчыню цябе народам вялікім, і дабраслаўлю цябе, і ўзьвялічу імя твае, і будзеш ты дабраславенства.
3 І дабраслаўлю дабраславячых цябе, а ўлегцымаючых цябе пракліну; і будуць дабраславёныя ў табе ўсі радзімы зямлі».
4 І пайшоў Абрам, як казаў яму СПАДАР, і зь ім пайшоў Лот.
5 І Абраму было семдзясят пяць год, як вышаў з Гарану. І ўзяў Абрам Сорай, жонку сваю, і Лота, братаніча свайго, усю маемасьць, каторую яны прыдбалі, і ўсякую душу, каторую яны прыдбалі ў Гаране; і вышлі йсьці да зямлі Канаанскае; і прышлі да зямлі Канаанскае.
6 І прайшоў Абрам па зямлі аж да месца Сыхема, аж да дубровы Морэ. І Канааняне тады ў зямлі.
7 І зьявіўся СПАДАР Абраму, і сказаў яму: «Насеньню твайму аддам Я зямлю гэту». І збудаваў там аброчнік СПАДАРУ, КАТОРЫ зьявіўся яму.
8 І падаўся ён стуль да гары, наўсход ад Бэт-Элю; і расьпяў будан свой так, што ад яго Бэт-Эль быў на захад, а Гай на ўсход; і збудаваў там аброчнік СПАДАРУ, і пагукаў у імя СПАДАРОВА.
9 І падаўся Абрам далей і йшоў, кіруючыся на паўдня.
10 І была галадоў у зямлі. І зышоў Абрам да Ягіпту, пажыць там, бо вялікая галадоў у зямлі.
11 І было, як ён бліжыўся, каб прысьці да Ягіпту, і сказаў Сорай, жонцы сваёй: «Вось жа, я ведаю, што ты жонка пазорная.
12 І станецца, як Ягіпцяне пабачаць цябе, і скажуць: "Гэга жонка ягоная", і заб’юць мяне, а табе дадуць жыць.
13 Скажы, калі ласка, што ты імне сястра, каб імне добра было дзеля цябе, і каб жыва была душа мая перазь цябе».
14 І сталася, як увыйшоў Абрам у Ягіпет, і пабачылі Ягіпцяне жонку, што яна вельмі пазорная;
15 Абачылі яе й княжаты Фараонавы, і пахвалілі яе Фараону, і ўзята была тая жонка да дому Фараонавага.
16 І Абраму было добра дзеля яе; і быў у яго драбны й буйны статак, і аслы, і слугі, і нявольніцы, і асьліцы і вярблюды.
17 І выцяў СПАДАР Фараона вялікімі вытнямі, і дом ягоны, за Сорай, жонку Абрамову.
18 І гукнуў Фараон Абрама, і сказаў: «Што гэта ты імне зрабіў? чаму не сказаў імне, што яна жонка твая.
19 Чаму ты сказаў: "Сястра мая яна?" І я ўзяў яе сабе за жонку. І цяпер во жонка твая: вазьмі яе й пайдзі».
20 І загадаў празь яго Фараон людзём, і выслалі яго, і жонку ягоную, і ўсе, што ў яго было.

Комментарии Скоуфилда

1 Четвёртый период: Обетование. Не вызывает сомнения, что завет с Богом, в который вступил Авраам (Быт 15:18, примеч.), произвёл великие перемены в его жизни и в жизни его потомков. Они сделались подлинными наследниками того, что было им обещано. То был завет милостивый и безоговорочный. Чтобы сохранить Божие благословение потомкам Авраама следовало только оставаться на их земле. Попав в Египет, они утратили благословение, но не потеряли самый завет. Период обетования окончился, когда Израиль слишком поспешно принял закон (Ис 19:8). Благодать приготовила избавителя (Моисея), обеспечила жертву для виновных, и могущество Бога вывело народ из рабства (Ис 19:4). Однако у Синая Израиль заменил благодать законом. Период обетования простирается в Библии от Быт 12:1 до Ис 19:8 и относится исключительно к народу израильскому. Период следует отличать от завета или договора. IIервый представляет собой вид испытания, а второй вечен и безусловен. Закон не аннулировал завет Бога с Авраамом (Быт 3:15−18), но был как бы промежуточным дисциплинирующим средством, «до времени пришествия Семени, к Которому относится обетование» (Гал 3:19−29; 4:1−7). Получение закона таким образом завершает период испытания. См. другие шесть периодов: Невинность (Быт 1:28); Совесть (Быт 3:23); Человеческое управление (Быт 8:20); Закон (Ис 19:8}; Благодать (Ин 1:17); Царство (Еф 1:10).

2 Для анализа и понимания завета с Авраамом смотрите Быт 15:18, примеч.

8 Вефиль — одно из священных мест в Ханаане, означающее «Божий дом» (Быт 28:1−22; 35:1−7, примеч.). Характерно для всякого рода отступничества то, что именно это священное место Иеровоам избрал позднее для воздвижения идола (3Цар 12:28, 32; ср. с 3Цар 13:1−5). Типично для Божественного осуждения и то, что Бог повелел разрушить Вефиль, несмотря на священное прошлое этого города (3Цар 13:1−5; 4Цар 23:15−17; Ам 3:14−15). Бог никогда не медлит, отвергая то, что уже не исполняет более Его предначертаний (Откр 2:5; 3:16).

10 Голод часто был средством наказания и испытания Божьего народа в его стране (ср. с Быт 26:1; 42:5; Руфь 1:1; 2Цар 24:13; Пс 104:16). Бегство в Египет (в мир) символизирует обычное стремление людей заменить утерянную духовную силу силой плотскою, мирскою. Люди бросаются в мир вместо того, чтобы попытаться восстановить Божие расположение и присутствие через покаяние и исправление.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.