Переклад Хоменка
1 Тоді Мойсей і сини Ізраїля заспівали Господеві ось яку пісню: Заспіваю Господеві, славно бо прославився; коня і вершника скинув у море.
2 Сила і міць моя — Господь, він став мені рятунком. Він мій Бог, і я його прославлю, Бог батька мого, і я вихвалятиму його.
3 Господь — муж войовник, Господь — ім'я йому.
4 Полки і колісниці фараона вкинув у море, виквіт вождів його втопивсь у Червонім морі.
5 Безодні їх покрили, пішли на дно неначе камінь.
6 Твоя правиця, Господи, прославилась у силі, твоя правиця розгромила ворога.
7 Ти величчю надмірною своєю знищив супротивників. Послав ти гнів твій, що, мов стебло, пожер їх.
8 Від подиху ярости твоєї збились у купу води, і стали валом хвилі, згусла хуртовина на дні моря.
9 Ворог сказав: Пущуся за ним, дожену, розділю здобич, насичу жагу свою. Я вийму меч мій, моя рука їх знищить.
10 Ти дмухнув вітром, їх укрило море; мов оливо, втонули у водах глибоких.
11 Хто, як ти, Господи, між богами, хто, як ти, у святості величній, страшний у славі, що твориш чудеса?
12 Ти простягнув правицю, пожерла їх земля. Ти провадив у милості своїй народ, що врятував його.
13 Привів його потугою своєю до житла святого твого.
14 Почули те народи, затремтіли; жах огорнув мешканців Філістії.
15 Тоді зжахнулися едомські дуки, страх охопив князів моавських, ханааняни ж усі поникли духом.
16 Страх напав і жах великий, від сильної руки твоєї вони окаменіли, докіль пройшов народ твій, Господи, докіль пройшов народ цей, що ти його собі придбав.
17 Ти ввів їх і насадив на власній горі своїй; на місці, що зготував, Господи, собі для житла, у святині, що твої руки, Господи, заснували.
18 Господь царює назавжди і ввіки.
19 Коли фараонові колісниці й вершники ввійшли в море, Господь повернув на них морські води; сини ж Ізраїля пройшли по суші, серед моря.
20 Взяла тоді Марія, пророчиця, Аронова сестра, літаври у руку; і вийшло все жіноцтво за нею з бубнами та хороводами.
21 І приспівувала їм Марія: Співайте Господеві, славно бо прославився; коня і вершника скинув у море.
22 І повелів Мойсей Ізраїлеві вирушати з-над Червоного моря; і двинули вони до Шур-пустині, і йшли три дні пустинею та й не знаходили води.
23 Прийшли вони в Меру, та води з Мери не могли пити, бо гірка була; тим і прозвали те місце Мера.
24 І нарікали люди на Мойсея, говоривши: "Що нам пити?"
25 А він заголосив до Господа; і вказав йому Господь дерево; вкинув він його у воду, і вода стала солодкою. Там дав він їм закон і суд, там випробував їх.
26 І сказав: "Коли ти пильно слухатимешся голосу Господа, Бога твого, і чинитимеш те, що йому довподоби, і вважатимеш на його накази, і дотримуватимешся всіх його установ, ані одної з тих недуг, що я навів був на Єгипет, не наведу на тебе: я бо Господь, твій цілитель."
27 Потім прийшли в Елім, де було дванадцять водних джерел і сімдесят пальм. І отаборились там над водою.
Комментарии МакДональда
В. Песнь Моисея (15:1−21)
Пасха напоминает нам о том, что искупление совершается кровью. Красное море свидетельствует о том, что искупление совершается силой Господа. Именно эту силу прославляет Песнь Моисея. Профессор Вудринг выделяет в ней следующие части:
Вступление (ст. 1) — триумф Иеговы.
Строфа 1 (ст. 2−3) — кто Он есть: сила, песнь, спасение. Строфа 2 (ст. 4−13) — то, что Он совершил: победил врагов; освободил народ из Египта. Строфа 3 (ст. 14−18) — то, что Он совершит в будущем: победит других врагов; приведет Свой народ в уготованный им удел. Заключение (ст. 19) — контраст между поражением египтян и спасением израильтян. Мириам и все женщины поют антифоном (ст. 20−21). Почти триста лет назад английский комментатор Мэтью Генри выразил свое восхищение и понимание этой великой духовной оды такими словами:
«Об этой песне мы можем сказать следующее: (1) Это древняя песня — самая древняя из всех известных нам. (2) Композиция этого произведения построена замечательным образом. Стиль песни — величественный и возвышенный. Образы — живые и точные. Вся песнь производит очень сильное впечатление. (3) Эта священная песнь посвящена Богу. Она превозносит Его Имя и воздает Ему хвалу, только Ему одному. В ней нет даже намека на возвышение кого-либо из людей. Вся песнь несет отпечаток Божьей святости, и ее поют для Него. (4) В песне содержится аллегория. Торжество благовествующей церкви и гибель ее врагов выражены в песни Моисея и песни Агнца, которые сливаются воедино на стеклянном море, т.к. все происходило у Красного моря (Откр 15:2−3)».
VIII. ПУТЕШЕСТВИЕ К СИНАЮ (15:22 — 18:27)
А. Пустыня Сур (15:22−27)
Со стиха 22 начинается описание пути, которым израильтяне шли от Красного моря к горе Синай. Каждый шаг этого пути содержит множество духовных уроков для верующих всех времен. Мерра (что в переводе значит «горечь») символизирует ту горечь, с которой мы сталкиваемся в жизни. Дерево символизирует Голгофский Крест, который превращает горечь жизни в сладость. В Мерре Бог явился под именем «Господь, целитель твой» (YHWH Ropheka). Он пообещал, что не наведет на Израиль те болезни, которыми поразил египтян. Елим, в котором было двенадцать источников воды и семьдесят финиковых деревьев, символизирует покой и обновление, которые мы получаем, обратившись к Кресту Христа.