Українська Біблія. Турконяк
1 Тоді Мойсей і сини Ізраїля заспівали ось цю пісню Богові. Вони скандували, виголошуючи: Заспіваймо Господу, бо Він велично прославився, — коня і вершника скинув у море.
2 Він — Помічник і Покровитель, Він став для мене Порятунком. Це — мій Бог, і я прославлю Його, Він — Бог мого батька, тож звеличу Його.
3 Господь — Він Той, Хто нищить війни, Господь — Ім’я Його.
4 Колісниці фараона і його військо Він кинув у море, вибраних вершників, начальників варти, Він потопив у Червоному морі.
5 Морем покрив їх, — вони поринули в глибину, мов камінь.
6 Твоя правиця, Господи, прославилася силою, — Твоя права рука, Господи, розгромила ворогів,
7 і величчю Своєї слави Ти знищив супротивників. Ти послав Свій гнів, і він їх пожер, як стерню,
8 і від духа Твого гніву розступилася вода. Застигли води, наче стіна, — застигли хвилі посеред моря.
9 Ворог сказав: Кинуся й наздожену, розділю здобич, наповню свою душу, знищу своїм мечем, — рука моя пануватиме.
10 А Ти послав Свого Духа, і покрило їх море, вони потонули, наче свинець у глибокій воді.
11 Хто поміж богами подібний до Тебе, Господи? О, прославлений між святими, дивовижний у славі! Ти, Котрий твориш чудеса, хто подібний до Тебе?
12 Простягнув Ти правицю Свою, і поглинула їх земля.
13 Ти Своєю праведністю повів цей Твій народ, який Ти викупив, і Своєю силою покликав до Своєї святої оселі.
14 Почули народи — і запалали гнівом. Важкі болі охопили мешканців Филистимської землі.
15 Тоді поспішили володарі Едому і проводирі моавійців, — їх охопив трепет. Розтанули всі мешканці Ханаану.
16 Нехай найде на них страх і трепет! Від величі Твоєї руки нехай вони стануть як камінь, доки не перейде Твій народ, Господи, — доки не перейде цей Твій народ, який Ти придбав.
17 Ввівши, насади їх на горі Своєї спадщини, у Своїй підготовленій оселі, котру Ти зробив, Господи, — це святиня, Господи, яку приготували Твої руки.
18 Господь царює на віки і віки, та й іще.
19 Адже коні фараона з колісницями і вершниками ввійшли в море, і Господь навів на них води моря. А сини Ізраїля пішли сушею посеред моря.
20 Тож пророчиця Маріам, сестра Аарона, взяла тимпан у свою руку, і всі жінки з тимпанами вийшли в хороводі за нею.
21 І Маріам повела їх, кажучи: Заспіваймо Господу, бо Він велично прославився. Коня і вершника скинув Він у море.
22 І Мойсей вивів Ізраїльських синів від Червоного моря, і повів їх у пустелю Сур. Вони йшли три дні пустелею й не знаходили води до пиття.
23 Прийшли вони до Мери [1] , та не могли пити з Мери, оскільки вода була гіркою. Через те дали назву тій місцевості: Гіркота.
24 І народ почав нарікати на Мойсея, кажучи: Що нам пити?
25 Тож Мойсей закликав до Господа. А Господь показав йому дерево, і той кинув його у воду, і вода стала солодкою. Там Він дав йому заповіді та настанови, і там його випробовував.
26 Він сказав: Якщо уважно будеш прислухатися [2] до голосу Господа, твого Бога, і чинитимеш те, що Йому до вподоби, і зважатимеш на Його накази, і будеш дотримуватися всіх Його заповідей, то не наведу на тебе жодної тієї хвороби, які Я навів на єгиптян. Бо Я — Господь, Який тебе оздоровлює.
27 І вони пішли до Еліма, а там було дванадцять джерел води і сімдесят стовбурів пальмових дерев. Тож там, біля води, вони отаборилися.
Комментарии МакДональда
В. Песнь Моисея (15:1−21)
Пасха напоминает нам о том, что искупление совершается кровью. Красное море свидетельствует о том, что искупление совершается силой Господа. Именно эту силу прославляет Песнь Моисея. Профессор Вудринг выделяет в ней следующие части:
Вступление (ст. 1) — триумф Иеговы.
Строфа 1 (ст. 2−3) — кто Он есть: сила, песнь, спасение. Строфа 2 (ст. 4−13) — то, что Он совершил: победил врагов; освободил народ из Египта. Строфа 3 (ст. 14−18) — то, что Он совершит в будущем: победит других врагов; приведет Свой народ в уготованный им удел. Заключение (ст. 19) — контраст между поражением египтян и спасением израильтян. Мириам и все женщины поют антифоном (ст. 20−21). Почти триста лет назад английский комментатор Мэтью Генри выразил свое восхищение и понимание этой великой духовной оды такими словами:
«Об этой песне мы можем сказать следующее: (1) Это древняя песня — самая древняя из всех известных нам. (2) Композиция этого произведения построена замечательным образом. Стиль песни — величественный и возвышенный. Образы — живые и точные. Вся песнь производит очень сильное впечатление. (3) Эта священная песнь посвящена Богу. Она превозносит Его Имя и воздает Ему хвалу, только Ему одному. В ней нет даже намека на возвышение кого-либо из людей. Вся песнь несет отпечаток Божьей святости, и ее поют для Него. (4) В песне содержится аллегория. Торжество благовествующей церкви и гибель ее врагов выражены в песни Моисея и песни Агнца, которые сливаются воедино на стеклянном море, т.к. все происходило у Красного моря (Откр 15:2−3)».
VIII. ПУТЕШЕСТВИЕ К СИНАЮ (15:22 — 18:27)
А. Пустыня Сур (15:22−27)
Со стиха 22 начинается описание пути, которым израильтяне шли от Красного моря к горе Синай. Каждый шаг этого пути содержит множество духовных уроков для верующих всех времен. Мерра (что в переводе значит «горечь») символизирует ту горечь, с которой мы сталкиваемся в жизни. Дерево символизирует Голгофский Крест, который превращает горечь жизни в сладость. В Мерре Бог явился под именем «Господь, целитель твой» (YHWH Ropheka). Он пообещал, что не наведет на Израиль те болезни, которыми поразил египтян. Елим, в котором было двенадцать источников воды и семьдесят финиковых деревьев, символизирует покой и обновление, которые мы получаем, обратившись к Кресту Христа.