1 Ездри 3 глава

Перша книга Ездри
Переклад Хоменка → Синодальный перевод

Як настав сьомий місяць, а сини Ізраїля були в своїх містах, зібрався народ, як один чоловік, в Єрусалимі.

Когда наступил седьмой месяц, и сыны Израилевы уже были в городах, тогда собрался народ, как один человек, в Иерусалиме.

Тоді Ісус, син Йоцадака, і брати його священики, і Зоровавел, син Шеалтіела та брати його, взяли й збудували жертовник Богові Ізраїля, щоб приносити на ньому всепалення, як написано в законі Мойсея, чоловіка Божого.

И встал Иисус, сын Иоседеков, и братья его священники, и Зоровавель, сын Салафиилов, и братья его, и соорудили они жертвенник Богу Израилеву, чтобы возносить на нём всесожжения, как написано в законе Моисея, человека Божия.

І вони поставили жертовник на його ж давніх підвалинах; і хоч боялись тубільних народів, проте заходилися приносити на ньому всепалення Господеві, всепалення вранці й увечорі.

И поставили жертвенник на основании его, так как они были в страхе от иноземных народов; и стали возносить на нём всесожжения Господу, всесожжения утренние и вечерние.

Справили також і свято Кучок, як написано, і влаштували щоденні всепалення в належному числі, призначеному на кожний день;

И совершили праздник кущей, как предписано, с ежедневным всесожжением в определённом числе, по уставу каждого дня.

а далі повсякчасне всепалення, всепалення нового місяця й усіх посвячених Господеві свят, і від кожного, хто добровільно жертвував дар Господеві.

И после того совершали всесожжение постоянное, и в новомесячия, и во все праздники, посвящённые Господу, и добровольное приношение Господу от всякого усердствующего.

З першого дня сьомого місяця почали приносити всепалення Господеві, а тоді підвалини храму не були ще покладені.

С первого же дня седьмого месяца начали возносить всесожжения Господу. А храму Господню ещё не было положено основание.

Видано було гроші каменотесам і теслям; а сидонянам і тирійцям харч, напої й олію, щоб приставляли кедрину з Ливану морем у Яффу, з дозволу на те Кира, перського царя.

И стали выдавать серебро каменотёсам и плотникам, и пищу и питьё и масло Сидонянам и Тирянам, чтоб они доставляли кедровый лес с Ливана по морю в Яфу, с дозволения им Кира, царя Персидского.

Другого ж року після свого приходу до дому Божого в Єрусалим Зоровавел, син Шеалтієла, та Ісус, син Йоцадака, й інші брати їхні, священики та левіти, й усі ті, що прибули з полону в Єрусалим, поклали початок і настановили левітів від двадцятьох років і вище, щоб завідували роботою дому Господнього.

Во второй год по приходе своём к дому Божию в Иерусалим, во второй месяц, Зоровавель, сын Салафиилов, и Иисус, сын Иоседеков, и прочие братья их, священники и левиты, и все пришедшие из плена в Иерусалим положили начало и поставили левитов от двадцати лет и выше для надзора за работами дома Господня.

І стали Ісус, його сини і його брати, Кадмієл і його сини та сини Юди, як один, завідувати тими, що робили роботу в домі Божім, а й сини Хенадада зо своїми синами та братами, левітами.

И стали Иисус, сыновья его и братья его, Кадмиил и сыновья его, сыновья Иуды, как один человек, для надзора за производителями работ в доме Божием, а также и сыновья Хенадада, сыновья их и братья их левиты.

І тоді, як мулярі закладали підвалини Господнього храму, поставлено священиків у ризах, із сурмами, і левітів, синів Асафа, з кимвалами, щоб славити Господа, за постановою Давида, царя Ізраїля.

Когда строители положили основание храму Господню, тогда поставили священников в облачении их с трубами и левитов, сыновей Асафовых, с кимвалами, чтобы славить Господа по уставу Давида, царя Израилева.

І заходилися вони співати на переміну, хвалити й дякувати Господеві, «бо він добрий, бо його милість до Ізраїля вічна», і ввесь народ кричав сильним голосом, прославляючи Господа за те, що закладались підвалини Господнього дому.

И начали они попеременно петь: «хвалите» и: «славьте Господа», «ибо — благ, ибо вовек милость Его к Израилю». И весь народ восклицал громогласно, славя Господа за то, что положено основание дома Господня.

Багато ж із священиків і левітів та голів родин, старих уже, що бачили перший храм, плакали вголос, як закладано в них на очах цей храм, а багато викликувало з радощів щосили,

Впрочем, многие из священников и левитов и глав поколений, старики, которые видели прежний храм, при основании этого храма пред глазами их, плакали громко, но многие и восклицали от радости громогласно.

так що не можна було розрізнити в народі радісних криків від людського плачу, бо народ сильно кричав, і голос його чути було здалека.

И не мог народ распознать восклицаний радости от воплей плача народного, потому что народ восклицал громко, и голос слышен был далеко.

« 2 глава 4 глава »