1 Чи посміє хто з вас, маючи справу до іншого, су́дитися в неправедних, а не в святих?
2 Хіба ви не знаєте, що святі світ судитимуть? Коли ж бу́дете ви світ судити, то чи ж ви негі́дні судити незначні справи?
3 Хіба ви не знаєте, що ми будем судити анголі́в, а не тільки життє́ве?
4 А ви, коли маєте суд за життєве, то ставите суддями тих, хто нічо́го не значить у Церкві.
5 Я на сором це вам говорю́. Чи ж між вами немає ні о́дного мудрого, щоб він міг розсуди́ти між братами своїми?
6 Та брат су́диться з братом, — і то перед невірними!
7 Тож уже для вас сором зовсі́м, що суди́ між собою ви маєте. Чому краще не те́рпите кривди? Чому краще не маєте шкоди?
8 Але ви самі кривду чините та обдираєте, та ще братів.
9 Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадку́ють Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпу́сники, ні ідоля́ни, ні перелю́бники, ні блудоді́йники, ні мужоло́жники,
10 ні злоді́ї, ні користолю́бці, ні п'яни́ці, ні злорі́ки, ні хижаки́ — Царства Божого не вспадку́ють вони!
11 І такими були́ дехто з вас, але ви обмились, але́ освятились, але́ виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога.
12 Усе мені можна, та не все на пожи́ток. Усе мені можна, але мною, ніщо володіти не повинно.
13 Ї́жа для че́рева, і че́рево для їжі, але Бог одне й друге пони́щить. А тіло не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла.
14 Бог же й Господа воскресив, воскреси́ть Він і нас Своєю силою!
15 Хіба ви не знаєте, що ваші тіла́ — то члени Христові? Отож, узявши члени Христові, зроблю́ їх членами розпу́сниці? Зо́всім ні!
16 Хіба ви не знаєте, що той, хто злучується з розпу́сницею, стає одним тілом із нею? Бо каже: „Оби́два ви будете тілом одним“.
17 А хто з Господом злучується, стає одним духом із Ним.
18 Утікайте від розпусти. Усякий бо гріх, що його чинить люди́на, є поза тілом. А хто чинить розпусту, той грішить проти власного тіла.
19 Хіба ви не знаєте, що ваше тіло — то храм Духа Святого, що живе Він у вас, Якого від Бога ви маєте, і ви не свої?
20 Бо дорого ку́плені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своє́му та в дусі своє́му, що Божі вони!
Стих 4
Итак, апостол желал, чтобы такие дела судили мудрые, верные и святые судьи, зарекомендовавшие себя в разных местах, а не люди, которые, проповедуя Евангелие, перемещались из одного места в другое... Если же не было мудрых судей, то следовало, как того хотел апостол, назначать их даже из ничего не значащих, так чтобы дела христиан не выносились на широкую публику.
О делах монашеских 29. CSEL 41:587.
Стих 11
Павел говорит, что они изменились к лучшему: не то чтобы вообще избавились от греха (что в этой жизни невозможно), но перестали подчиняться желанию греха (что в добропорядочной жизни возможно).
Источник: Против Юлиана 16.49. PL 44:850