Українська Біблія. Турконяк
1 Помер Самуїл, і весь Ізраїль збирається, і оплакують його, і хоронять його в його домі, в Арматаїмі. А тим часом Давид піднявся і прийшов у пустелю Маана.
2 І був собі чоловік у Маані, а його стада — в Кармилі. І чоловік був дуже великий, і в нього стада — три тисячі овець і тисяча кіз. І сталося, що він стриг своє стадо в Кармилі.
3 Ім’я чоловіка — Навал, а ім’я його жінки — Авіґея. І його жінка була розумна і дуже гарна на вигляд, а чоловік був тяжкий і поганий у справах, і чоловік був собачий.
4 І почув Давид у пустелі, що Навал, кармилієць, стриже своє стадо.
5 Тож Давид послав десятьох слуг, і сказав слугам: Підіть у Кармил і зайдіть до Навала та запитайте його в моє ім’я про мир.
6 І скажете так: І ти будь здоровим у порах, і твій дім, і все твоє нехай буде здорове.
7 І тепер ось я почув, що в тебе стрижуть твої пастухи, які були з нами в пустелі, і ми їм не перешкодили, і ми в них нічого не вимагали всі дні, коли вони були в Кармилі.
8 Запитай своїх слуг, і тобі сповістять. Тож хай знайдуть слуги милість у твоїх очах, бо ми прийшли в добрий час. Дай же твоєму синові Давидові, що лише знайде твоя рука.
9 І приходять слуги, і говорять ці слова до Навала згідно з усіма цими словами ім’ям Давида.
10 І підскочив Навал, і відповів слугам Давида, і сказав: Хто такий Давид, і хто син Єссея? Сьогодні намножилося рабів, які відходять кожний з-перед обличчя свого володаря!
11 Тож хіба візьму мій хліб, моє вино і моє заколене, яке я заколов тим, хто стриже мені вівці, і це дам мужам, про яких не знаю, звідки вони?
12 І слуги Давида відійшли своєю дорогою, і повернулися та прийшли й сповістили Давидові згідно з цими словами.
13 І сказав Давид своїм мужам: Нехай кожний підпережеться своїм мечем! І за Давидом пішло якихось чотириста чоловік, а двісті залишилися з речами.
14 А один зі слуг сповістив Авіґеї, жінці Навала, кажучи: Ось Давид послав послів з пустелі, щоб поблагословити нашого володаря, та він відвернувся від них.
15 А мужі були до нас дуже добрими. Не перешкодили нам, і не вимагали в нас усі дні, які ми були з ними. І коли ми були в полі,
16 то вони були, як стіна навколо нас — і вночі, і вдень, у всі дні, які ми були з ними, пасучи стадо.
17 Тож тепер знай і гляди ти, що вчиниш, бо виповнилася злоба на нашого володаря і на його дім. А він — син-поганець, і не можна до нього говорити!
18 І поквапилася Авіґея, і взяла двісті хлібів, дві посудини вина, п’ять приготовлених овець, п’ять еф добірного борошна, один ґомор родзинок і двісті в’язанок смоківниць. І поклала на ослів,
19 та сказала своїм слугам: Ідіть переді мною, і ось я іду за вами! А своєму чоловікові не сповістила.
20 І сталося, коли вона сіла на осла і сходила вниз за виступом гори, то ось ішов Давид і його мужі їй назустріч, тож вона зустріла їх.
21 А Давид говорив: Хіба для несправедливості оберігав я всі його речі в пустелі й не заповів взяти будь-що з усього, що його, а він мені віддав злом за добро!
22 Хай це зробить Бог Давидові й це хай додасть, якщо до ранку залишу з усього, що в Навала, — з того, хто мочиться проти стіни!
23 І побачила Авіґея Давида, і поквапилася, і злізла з осла, і впала перед Давидом на своє обличчя. І поклонилася йому до землі,
24 до його ніг, і сказала: На мені, володарю мій, несправедливість. Хай же твоя рабиня промовить до твоїх вух, тож вислухай слово твоєї рабині.
25 Хай мій володар не покладе свого серця на цю людину, що є пошестю, бо за своїм іменем таким є: Навал [1] його ім’я, і безумність у ньому. А я, твоя раба, не бачила твоїх слуг, яких ти послав.
26 І тепер, володарю, хай живе Господь і хай живе твоя душа, оскільки Господь оберіг тебе, щоб ти не напав на невинну кров і спас тобі твою руку від помсти. І тепер хай твої вороги, і ті, хто шукає зла моєму володареві, стануть, як Навал.
27 Тож тепер візьми це благословення, яке твоя рабиня принесла моєму володареві, і даси слугам, які прислуговують моєму володареві.
28 Усунь же несправедливість твоєї рабині, бо Господь неодмінно вчинить [2] моєму володареві вірний дім, адже мій володар веде Господню війну, і в тобі ніколи не знайдеться злоби.
29 І коли повстане чоловік, який тебе переслідує і шукає твоєї душі, то душа мого володаря буде прив’язана в’язами життя в Господа Бога, і душу твоїх ворогів викинеш з-посеред пращі.
30 І буде, коли Господь учинить моєму володареві все добро, що сказав про тебе, і Господь тебе вчинить проводирем над Ізраїлем,
31 і не буде в тобі цієї огиди та спокуси в мого володаря, щоб даремно пролив невинну кров і щоб мій володар спас свою руку. І нехай учинить Господь володареві моєму добро, і згадаєш твою рабиню, щоб учинити їй добро.
32 І сказав Давид Авіґеї: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, Який сьогодні послав тебе мені назустріч,
33 і благословенна твоя поведінка, і благословенна ти, що мене сьогодні в цьому зупинила, щоб не піти на кров і спасти мені мою руку.
34 Тільки, як живе Господь, Бог Ізраїля, Який мене сьогодні зупинив, щоб не вчинити тобі зла, якщо б же ти не поквапилася і не вийшла мені назустріч, тоді сказав я: Не залишиться в Навала до ранішнього світла той, хто мочиться проти стіни!
35 І взяв Давид з її руки все, що вона йому принесла, і сказав їй: Піди в мирі до свого дому. Гляди, я почув твій голос, і я полюбив твоє обличчя.
36 І пішла Авіґея до Навала, і ось у нього бенкет в його домі, наче царський бенкет, і серце Навала веселе в ньому, і він дуже п’яний. І не сповістила йому великого чи малого слова аж до раннього світла.
37 І сталося вранці, коли Навал витверезився від вина, його жінка сповістила йому ці слова. І його серце завмерло в ньому, і він стає, наче камінь.
38 А після десяти днів уразив Господь Навала, і він помер.
39 І почув Давид, і сказав: Благословенний Господь, Який здійснив суд мого покривдження з руки Навала, і зберіг свого раба від руки зла, і Господь повернув злобу Навала на його голову! І послав Давид, і говорив про Авіґею, щоб узяти її собі за жінку.
40 І прийшли слуги Давида до Авіґеї в Кармил, і заговорили до неї, кажучи: Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе собі за жінку.
41 І вона встала, поклонилася до землі обличчям і сказала: Ось раба твоя є рабинею, щоб помити ноги твоїх рабів.
42 І встала Авіґея, і сіла на осла, і п’ять дівчат ішли за нею. І вона пішла за слугами Давида. І стає вона йому за жінку.
43 І Давид узяв Ахінаму з Єзраеля, і були в нього дві жінки.
44 А Саул дав свою дочку Мелхолу, жінку Давида, Фалтієві, синові Лаїса, який з Ромми.
Новой Женевской Библии
25:1 И умер Самуил. Смерть Самуила знаменует собой конец целой эпохи в истории Израиля.
все Израильтяне, и плакали по нем. Эти слова подчеркивают то значение, какое имело для Израиля служение Самуила. Ср. оплакивание Иакова (Быт 50:3, 10), Аарона (Чис 20:29) и Моисея (Втор 34:8).
в Раме. См. ком. к 1:1; 9:6.
25:2 в Маоне. См. ком. к 23:24.
на Кармиле. В этой местности Саул в свое время воздвиг себе памятник (см. ком. к 15:12).
25:3 Навал. Авигея утверждает, что это имя означает «безумный» (ст. 25). Однако представляется маловероятным, чтобы родители назвали так ребенка. Вероятнее всего, имя этого человека звучало несколько иначе, Авигея же, желая унизить мужа, намеренно исказила его так, чтобы сделать похожим на слово «безумный».
Авигея. Имя Авигея в переводе означает «отец мой ликует».
из рода Халева. См. Нав 14:13; Нав 15:13.
25:8 сыну твоему Давиду. Ср. обращение Давида к Саулу «Отец мой» в 24:12.
25:14 но он обошелся... грубо. Букв.: «пронзительно кричал» или «бросался». Оскорбив посланных Давидом слуг, Навал тем самым продемонстрировал свою нечестивость. Этот же оборот встречается в словах Самуила (15:19), укоряющего Саула за то, что он «бросился» на имущество амаликитян (ср. 14:32).
25:16 они были для нас оградою. Люди Давида не только не наносили ущерба имуществу Навала (ст. 7), но и охраняли принадлежавшие ему стада и пастухов (ст. 21).
25:19 А мужу своему Навалу ничего не сказала. В свете неблагодарных и недальновидных поступков Навала не вызывает удивления тот факт, что Авигея не известила мужа о своем намерении встретиться с Давидом (ст. 17). См. сходный поступок Ионафана (14:1). Проявив исключительную проницательность, Авигея признает в Давиде избранника Господнего (см. ст. 28 и ком.). Ее решение пойти против воли мужа подпадает под сказанное в Деян 5:29 о том, что «должно повиноваться больше Богу, нежели человекам».
25:23 пала пред Давидом на лице свое. Авигея склоняется перед Давидом так же, как он сам прежде склонялся пред Саулом (24:9).
25:25 Навал — имя его, и безумие его с ним. См. ком. к 25:3.
25:28 дом твердый. Авигея осознает божественное предназначение Давида (см. 2Цар 7:11−16) настолько же хорошо, насколько безнадежно заблуждается относительно этого ее муж (ст. 10−11).
войны Господа ведет господин мой. Авигея намекает на различие между истинной миссией Давида как воина и его сиюминутной страстью к мести, напоминая о призвании будущего царя сражаться во имя Господа, оставив личные обиды и оскорбления на суд Божий.
и зло не найдется в тебе. Давид всячески старается не принести вреда помазаннику Божиему (24:6, 10), однако, судя по всему, не видит никаких препятствий к тому, чтобы жестоко отомстить человеку, не отмеченному избранием свыше. Личная месть врагу, даже если этот враг — Навал, в определенном смысле поставила бы Давида в один ряд с Саулом. Поэтому позже Давид вознесет хвалу Господу за то, что Он, действуя через Авигею, предохранил его от греха кровопролития (ст. 32).
25:29 душа господина моего будет завязана в узле жизни у Господа. В древнееврейском тексте в данном месте использована метафорическая игра слов, выражающая такую степень безопасности, которой может обладать лишь тот, кто во всем и полностью полагается на Господа.
душу врагов твоих бросит Он как бы пращею. Возможный перевод: «жизнь врагов твоих отлетит от них, как брошенная Его пращею». Авигея прибегает к еще одной метафоре (см. предыдущий ком.), предрекающей судьбу врагов Давида.
25:32 благословен Господь... Который послал тебя ныне навстречу мне. Давид осознает провиденциальный характер своей встречи с Авигеей и славит Господа за Его заботу. Авигею, проявившую незаурядную рассудительность, он также не обходит своей благодарностью (ст. 33).
25:37 когда Навал отрезвился. Букв.: «когда вино вышло из Навала». В древнееврейском тексте здесь обыгрывается созвучность имени Навал слову, обозначающему сосуд для хранения вина (или иной жидкости). Тем самым подчеркиваете ничтожность человека, провинившегося перед Давидом.
25:39 благословен Господь. С помощью Господа Давид избегает искушения личной мести, однако наказание настигло Навала и без участия Давида. Услышав, что Бог поразил Навала, Давид возносит двойную хвалу Господу, предохранившему его от греха и справедливо покаравшему нечестие Навала.
25:40−44 Авигея... Ахиноаму... Мелхолу. Давид имеет теперь трех жен: Мелхолу, дочь Саула, которая прежде, в его отсутствие, была отдана другому; Ахиноаму (носящую то же имя, что и жена Саула, 14:50), и Авигею, бывшую до того женой Навала.