Переклад Хоменка
1 Тим часом Самуїл помер, і всі ізраїльтяни зібрались і оплакували його й поховали його в його домі в Рамі. А Давид зібрався та й пішов у Паран-пустиню.
2 Був же в Маоні чоловік, а майно його було в Кармелі. Чоловік той був вельми багатий: мав три тисячі овець і тисячу кіз, і саме тоді він клопотався стриженням овець у Кармелі.
3 На ім'я ж був той чоловік Навал, а ймення його жінки — Авігайла. Була ж це жінка з добрим розумом і з виду гарна, а чоловік був шорсткий і злющий. Він був калевій.
4 Почувши Давид у пустині, до Навал стриже вівці,
5 послав десяток молодців і сказав їм: «Ідіть у Кармель, удайтесь до Навала, поздоровіть його від мене,
6 і промовте так до мого брата: Мир тобі, твоєму домові й усьому твоєму.
7 Почув я, що стрижуть овець у тебе. Вівчарі твої були з нами, і ми їх не чіпали й нічого в них не пропало за ввесь той час, коли вони були в Кармелі.
8 Спитай твоїх слуг і вони тобі скажуть. Нехай же оці молодці знайдуть ласку в очах твоїх, бо ми прийшли в день святковий: дай, прошу, твоїм слугам і твоєму синові Давидові, що маєш під рукою.»
9 Прибули Давидові молодці, сказали Навалові всі ті слова іменем Давида та й чекали.
10 Навал же відповів слугам Давида, кажучи: «Хто такий Давид? Хто такий син Єссея? Є їх чимало тепер тих рабів, що втікають від своїх панів!
11 Візьму я мій хліб, моє вино та моє м'ясо, що я зготував для моїх стрижіїв, та й дам людям, про яких не знаю, звідкіля вони взялися?»
12 І повернулись Давидові молодці назад своєю дорогою, й, повернувшись додому, переказали йому ті слова.
13 Тоді Давид сказав своїм людям: «Підпережіть кожен свого меча!» І підперезали кожен свого меча. Давид теж підперезав свого меча, й виступило близько чотириста чоловік за Давидом, двісті ж зосталось при обозі.
14 Тим часом один із слуг передав Авігайлі, жінці Навала: «Давид, прислав був посланців із пустині привітати нашого пана, та цей накинувся на них.
15 Люди ж ті були вельми до нас добрі: вони нас не чіпали і в нас нічого не поділося за ввесь час, як ми перебували з ними, коли ми були в полі.
16 Вони були охороною нашою і вдень, і вночі, ввесь час, коли ми були з ними й пасли вівці.
17 Подумай, отже, і розваж, що маєш чинити, бо над нашим паном і його домом нависла біда, а він такий негідник, що з ним шкода й говорити.»
18 Взяла Авігайла хутенько двісті хлібів, два бурдюки вина, п'ять зготованих овець, п'ять мірок праженого зерна, сто китиць родзинків і двісті фігових пирогів, наклала на ослів,
19 та й звеліла своїм слугам: «Ідіть поперед мене, а я піду за вами.» Чоловікові ж своєму Навалові нічого не сказала.
20 І от коли вона за виступом гори спускалась на ослі додолу, назустріч їй Давид і його люди сходили донизу, так що вона зіткнулась із ними.
21 Давид же міркував: «Шкода було мені стерегти все майно в пустині отого чоловіка, так що нічого з усього того, що йому належить, не пропало! Він віддячує мені злом за добро!
22 Нехай же Бог так і так зробить ворогам Давида та ще й придасть, коли я з усіх тих, що йому належать, до ранку, бодай одного мужа залишу.»
23 Як тільки Авігайла побачила Давида, зіскочила з осла притьмом і, впавши обличчям униз перед Давидом, уклонилась йому до землі.
24 Потім упала йому в ноги і сказала: «На мені вина, мій пане! Дозволь твоїй слугині озватися перед тобою і вислухай слова твоєї слугині.
25 Нехай мій пан не зважає на того непотреба, на Навала, бо яке його ім'я, такий і він: Дурний він зветься і дурнота при ньому. А я, твоя слугиня, не бачила тих молодців, що ти, мій пане, прислав був.
26 Хай же, мій пане, — так певно, як живе" Господь, так певно, як живеш ти, — Господь, що стримав тебе й не дав дійти до крови й чинити власною рукою пімсту, — хай же твої вороги стануть, як Навал, і ті, що задумують чинити зло моєму панові!
27 А цей гостинець, що принесла твоя слугиня моєму панові, хай буде твоїм молодцям, що йдуть слідом за моїм паном.
28 Прости, будь ласкав, вину твоїй слугині, бо Господь напевно спорудить моєму панові дім довготривалий, бо мій пан веде війни Господні, й несправедливости не знайти в тобі за ввесь час життя твого.
29 Коли ж би хтось піднявсь тебе гонити чи то чигати на твоє життя, то нехай життя мого пана буде вв'язане в вузол живих у Господа, Бога твого, життя ж твоїх ворогів — нехай їх пращею геть кине.
30 І коли Господь учинить моєму панові все те добро, про яке був говорив щодо тебе, й поставить тебе князем над Ізраїлем,
31 то хай не буде моєму панові приводом до смутку й гризоти серця, що мій пан пролив кров безвинну й вчинив собі суд власною рукою. Коли ж Господь ущасливить мого пана, то ти згадай про твою слугиню.»
32 Давид відповів Авігайлі: «Благословен Господь, Бог Ізраїля, що послав тебе сьогодні мені назустріч;
33 благословен і розум твій, і ти благословенна, що стримала мене сьогодні, щоб я не дійшов до крови й не зробив собі суду власною рукою.
34 Бо — так певно, як живе Господь, Бог Ізраїля, що стримав мене сьогодні заподіяти тобі зло! — коли б ти була не поспішилась вийти мені назустріч, так у Навала, до світанку, не зосталось би ні одного мужа.»
35 Давид прийняв з її рук, що вона йому принесла, й сказав їй: «Іди собі в мирі до свого дому. Бач, я вислухав тебе і був привітний до тебе.»
36 Повернулась Авігайла до Навала, — аж ось у нього в домі такий бенкет, як у царя, і серце в Навала розвеселилось; але що він був тяжко п'яний, вона йому нічогісінько не оповіла, поки не настав ранок.
37 Уранці ж, як проминуло сп'яніння від вина в Навала, жінка його оповіла йому, що сталось, і серце його завмерло в ньому, і він став немов камінь.
38 А через якихнебудь десять день Господь ударив Навала, й він умер.
39 Довідавшися, що Навал умер, Давид сказав: «Благословен Господь, що постояв за мене, помстивши мою наругу, яку завдав мені Навал, і стримав свого слугу від злочину. Господь повернув злобу Навала на його ж голову.» Потім Давид послав сказати Авігайлі, що хоче взяти її собі за жінку.
40 От і прийшли слуги Давида до Авігайли в Кармель і сказали їй: «Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе собі за жінку.»
41 Встала вона, припала лицем до землі й сказала: «Ось твоя слугиня рабинею обмиватиме ноги слугам мого пана.»
42 Потім притьмом підвелася й, сівши на осла, разом із п'ятьма своїми дівчатами, що її супроводжували, пішла за Давидовими посланцями й стала йому за жінку.
43 І Ахіноам узяв Давид із Єзреела, й вони обидві були його жінками.
44 Тоді Саул віддав дочку свою Міхаль, жінку Давида, Палті, синові Лаїша, з Галліму.
Новой Женевской Библии
25:1 И умер Самуил. Смерть Самуила знаменует собой конец целой эпохи в истории Израиля.
все Израильтяне, и плакали по нем. Эти слова подчеркивают то значение, какое имело для Израиля служение Самуила. Ср. оплакивание Иакова (Быт 50:3, 10), Аарона (Чис 20:29) и Моисея (Втор 34:8).
в Раме. См. ком. к 1:1; 9:6.
25:2 в Маоне. См. ком. к 23:24.
на Кармиле. В этой местности Саул в свое время воздвиг себе памятник (см. ком. к 15:12).
25:3 Навал. Авигея утверждает, что это имя означает «безумный» (ст. 25). Однако представляется маловероятным, чтобы родители назвали так ребенка. Вероятнее всего, имя этого человека звучало несколько иначе, Авигея же, желая унизить мужа, намеренно исказила его так, чтобы сделать похожим на слово «безумный».
Авигея. Имя Авигея в переводе означает «отец мой ликует».
из рода Халева. См. Нав 14:13; Нав 15:13.
25:8 сыну твоему Давиду. Ср. обращение Давида к Саулу «Отец мой» в 24:12.
25:14 но он обошелся... грубо. Букв.: «пронзительно кричал» или «бросался». Оскорбив посланных Давидом слуг, Навал тем самым продемонстрировал свою нечестивость. Этот же оборот встречается в словах Самуила (15:19), укоряющего Саула за то, что он «бросился» на имущество амаликитян (ср. 14:32).
25:16 они были для нас оградою. Люди Давида не только не наносили ущерба имуществу Навала (ст. 7), но и охраняли принадлежавшие ему стада и пастухов (ст. 21).
25:19 А мужу своему Навалу ничего не сказала. В свете неблагодарных и недальновидных поступков Навала не вызывает удивления тот факт, что Авигея не известила мужа о своем намерении встретиться с Давидом (ст. 17). См. сходный поступок Ионафана (14:1). Проявив исключительную проницательность, Авигея признает в Давиде избранника Господнего (см. ст. 28 и ком.). Ее решение пойти против воли мужа подпадает под сказанное в Деян 5:29 о том, что «должно повиноваться больше Богу, нежели человекам».
25:23 пала пред Давидом на лице свое. Авигея склоняется перед Давидом так же, как он сам прежде склонялся пред Саулом (24:9).
25:25 Навал — имя его, и безумие его с ним. См. ком. к 25:3.
25:28 дом твердый. Авигея осознает божественное предназначение Давида (см. 2Цар 7:11−16) настолько же хорошо, насколько безнадежно заблуждается относительно этого ее муж (ст. 10−11).
войны Господа ведет господин мой. Авигея намекает на различие между истинной миссией Давида как воина и его сиюминутной страстью к мести, напоминая о призвании будущего царя сражаться во имя Господа, оставив личные обиды и оскорбления на суд Божий.
и зло не найдется в тебе. Давид всячески старается не принести вреда помазаннику Божиему (24:6, 10), однако, судя по всему, не видит никаких препятствий к тому, чтобы жестоко отомстить человеку, не отмеченному избранием свыше. Личная месть врагу, даже если этот враг — Навал, в определенном смысле поставила бы Давида в один ряд с Саулом. Поэтому позже Давид вознесет хвалу Господу за то, что Он, действуя через Авигею, предохранил его от греха кровопролития (ст. 32).
25:29 душа господина моего будет завязана в узле жизни у Господа. В древнееврейском тексте в данном месте использована метафорическая игра слов, выражающая такую степень безопасности, которой может обладать лишь тот, кто во всем и полностью полагается на Господа.
душу врагов твоих бросит Он как бы пращею. Возможный перевод: «жизнь врагов твоих отлетит от них, как брошенная Его пращею». Авигея прибегает к еще одной метафоре (см. предыдущий ком.), предрекающей судьбу врагов Давида.
25:32 благословен Господь... Который послал тебя ныне навстречу мне. Давид осознает провиденциальный характер своей встречи с Авигеей и славит Господа за Его заботу. Авигею, проявившую незаурядную рассудительность, он также не обходит своей благодарностью (ст. 33).
25:37 когда Навал отрезвился. Букв.: «когда вино вышло из Навала». В древнееврейском тексте здесь обыгрывается созвучность имени Навал слову, обозначающему сосуд для хранения вина (или иной жидкости). Тем самым подчеркиваете ничтожность человека, провинившегося перед Давидом.
25:39 благословен Господь. С помощью Господа Давид избегает искушения личной мести, однако наказание настигло Навала и без участия Давида. Услышав, что Бог поразил Навала, Давид возносит двойную хвалу Господу, предохранившему его от греха и справедливо покаравшему нечестие Навала.
25:40−44 Авигея... Ахиноаму... Мелхолу. Давид имеет теперь трех жен: Мелхолу, дочь Саула, которая прежде, в его отсутствие, была отдана другому; Ахиноаму (носящую то же имя, что и жена Саула, 14:50), и Авигею, бывшую до того женой Навала.