Переклад Куліша та Пулюя
1 І вмер Самуїл, і зібравсь увесь Ізраїль та й оплакував його, і поховали його в дому його в Рамі. А Давид зібравсь та й пійшов у пустиню Фаран.
2 Був же в Маонї чоловік, а майно його було в Кармелї. Чоловік той був вельми багатий; мав три тисячі овець і тисячу кіз; і був він саме на стриговинах овець своїх на Кармелї.
3 Звали його на ймя Набал, а жінку його Абигея. Була вона собі молодиця з добрим розумом і хороша вродою, чоловік же був жорсткий та злющий; він походив з роду Калеба.
4 Почувши ж Давид у пустинї, що Набал стриже вівцї свої,
5 Послав десяток людей своїх і сказав: Ійдїть на Кармел, удайтесь до Набала і поздоровіте його від мене,
6 Та й промовте так: Щасти тобі, доле, й родинї твоїй і всьому твойму.
7 Прочув я оце, що в тебе стриговини. Вівчарі твої пробували поблизу нас; ми не знущались із них, і не пропадало в них нїщо, поки вони на Кармелї були.
8 Поспитай тільки в твоїх людей, вони тобі скажуть; і так нехай знайдуть слуги твої ласку в очах твоїх, ми ж прийшли в добрий час; дай же твоїм рабам і синові твойму Давидові, що в тебе тепер під рукою.
9 І прийшли Давидові люде, і висказали всї отті слова в імя Давидове, та й умовкли.
10 Набал же відказав Давидовим слугам так: Хто такий Давид і хто такий Ессей? Сими часами багацько постало таких слуг, що втїкають від панів своїх;
11 Не вже ж би то менї та взяти мій хлїб, мою воду й моє мясиво, що приладив про моїх постригачів, та й пооддавати людям, що не знаю не відаю, звідкіля вони взялись?
12 І вернулись люде Давидові назад, прийшли додому та й переказали йому всї слова отті.
13 І повелїв Давид своїм людям: Підперезуй кожен меча свого. І попідперізували вони мечі свої, та й Давид підперезав меча свого, й пійшли вони за приводом Давидовим до чотирьох сот чоловіка потуги, двістї ж остались при саквах в обозї.
14 Тим часом один зі слуг передав Абигеї, жінцї Набаловій, звістку: оце присилав Давид із пустинї посли привітати нашого пана, та він відправив їх нечемно;
15 Люде ж сї вельми добрі до нас; не зневажали нас і нїщо в нас нїде не дїлось як були ми з ними, покіль ми в полі обертались;
16 Були вони охороною нашою й в день і в ночі, докіль ми пасли вівцї поблизу їх;
17 Тим подумай і розваж, що маєш тепер чинити, бо певно грозить від них біда нашому панові й всїй господї його; а він такий злющий, що з ним шкода й говорити.
18 І взяла Абигея хутенько двістї боханцїв, два бурдюки вина, пятеро зготовлених овечат, наложила на осли,
19 Та й звелїла своїм людям, не сказавши нїчого чоловікові: Йдїть поперед мене, я йти му за вами слїдом.
20 Тим же часом, як вона їхала на ослї з гори, несподївано показався Давид із людьми своїми зустріч неї, так що вона з ними зіткнулась.
21 Давид же сказав собі навперід: Шкода було менї стерегти майно його в пустинї, так що нїщо з усього добра його не пропало; він віддячує менї злом за добро.
22 Нехай же те й те вдїє Бог з ворогами Давидовими, коли я з усього добра його зоставлю до завтра й того, що мочить на стїну!
23 Як же загледїла Абигея Давида, зоскочила вона з осла, та й розпростерлась на землї ниць перед Давидом;
24 Потім упала йому в ноги, та й промовила: На менї лежить вина, пане мій; дозволь твоїй рабинї озватись перед тобою, й прихили ухо твоє до слова рабинї твоєї!
25 Нехай же мій пан не уважає на такого злого чоловіка, на Набала, бо як зветься він, такий й він. Набал зветься він і дурнота його з ним. Я ж, твоя рабиня, не бачила людей мого пана, що ти прислав їх.
26 Тепер же, мій пане, як певно те, що живе Господь і ти живеш, Господь з'упинив тебе впасти в крівавий гріх і здержав руку твою від пімсти; а тепер нехай стануть вороги твої як Набал, і всї, хто задумав заподїяти зло панові мойму.
27 Оце ж сей гостинець, що принесла рабиня твоя, віддай людям твоїм, що йдуть походом за тобою.
28 Прости вину рабинї твоїй; Господь бо спорудить панові мойму твердий дім, бо пан мій веде війни Господнї, і нїякої кривди не знайдеться в тобі поки й віку твого.
29 Коли б який чоловік піднявсь тебе гонити чи то чигати на душу твою, дак нехай душа пана мого буде ввязана в узол живих у Господа, Бога твого, душі ж ворогів твоїх розкине він як пращею.
30 І коли Господь учинить на мойму панї все, що обітував тобі доброго, і поставить тебе в князї над Ізраїлем,
31 То нехай се не буде серцю пана мого на каяннє й неспокій совістї, що мій пан пролив безвинну кров і допоміг собі власною рукою. Коли ж Господь мого пана вщасливить, так спогадай рабиню твою.
32 І відказав Давид Абигеї: Благословен Господь, Бог Ізраїлїв, що послав тебе сьогоднї зустріч мене.
33 Благословен і розум твій, і ти благословенна, що зупинила мене сьогоднї, що я не пійшов на пролив крови, щоб пімститись за себе власною рукою.
34 От же, так певно, як живе Господь, Бог Ізрайлїв, що зупинив мене заподїяти зло тобі, коли б ти не встигла менї зустріч поспіти, не зосталось би Набалові, покіль заднився б ранок, і того, що мочить на стїну.
35 І прийняв Давид від неї, що вона принесла йому, і рече їй: Йди супокійно додому; бач, я прихилив ухо моє до тебе і пошанував лице твоє.
36 Як вернулась Абигея до Набала, аж се в його в дому такий бенкет, як у царя, й серце в Набала розвеселилось; він же впився тяжко. Тим не сказала йому нїчогісїнько, покіль настав ранок.
37 Уранцї ж, як вийшов хміль із голови в Набала, оповідує жінка йому, що сталось, і замерло серце в його і став він мов камяний.
38 І ледві минуло днїв десять, убив Господь Набала, й він умер.
39 Як прочув Давид, що Набал умер, сказав так: Благословен Господь, що відплатив за мою зневагу від Набала і вдержав слугу свого від зла; Господь обернув злобу Набала на його ж голову. І послав Давид сказати Абигеї, що хоче взяти її собі за жінку.
40 І прийшли Давидові слуги до Абигеї в Кармель і промовили так: Давид посилає нас до тебе, щоб узяти тебе йому за жінку.
41 Вона піднялась, потім припала ниць ід землї й промовила: Отсе рабиня твоя нехай буде як служебка, готова обмивати ноги слугам пана мого.
42 І зібралась Абигея хутенько та й сїла на осла свого; так само й пятеро дївчат з її прислуги, й прибула вона слїдом за посланцями Давидовими та й зробилась йому жінкою.
43 І Ахиноаму взяв Давид із Езрееля, і були обідві жінками йому.
44 Саул же віддав дочку свою Мелхолу, жінку Давидову, Фалтієві Лайшенкові із Галлиму.
Новой Женевской Библии
25:1 И умер Самуил. Смерть Самуила знаменует собой конец целой эпохи в истории Израиля.
все Израильтяне, и плакали по нем. Эти слова подчеркивают то значение, какое имело для Израиля служение Самуила. Ср. оплакивание Иакова (Быт 50:3, 10), Аарона (Чис 20:29) и Моисея (Втор 34:8).
в Раме. См. ком. к 1:1; 9:6.
25:2 в Маоне. См. ком. к 23:24.
на Кармиле. В этой местности Саул в свое время воздвиг себе памятник (см. ком. к 15:12).
25:3 Навал. Авигея утверждает, что это имя означает «безумный» (ст. 25). Однако представляется маловероятным, чтобы родители назвали так ребенка. Вероятнее всего, имя этого человека звучало несколько иначе, Авигея же, желая унизить мужа, намеренно исказила его так, чтобы сделать похожим на слово «безумный».
Авигея. Имя Авигея в переводе означает «отец мой ликует».
из рода Халева. См. Нав 14:13; Нав 15:13.
25:8 сыну твоему Давиду. Ср. обращение Давида к Саулу «Отец мой» в 24:12.
25:14 но он обошелся... грубо. Букв.: «пронзительно кричал» или «бросался». Оскорбив посланных Давидом слуг, Навал тем самым продемонстрировал свою нечестивость. Этот же оборот встречается в словах Самуила (15:19), укоряющего Саула за то, что он «бросился» на имущество амаликитян (ср. 14:32).
25:16 они были для нас оградою. Люди Давида не только не наносили ущерба имуществу Навала (ст. 7), но и охраняли принадлежавшие ему стада и пастухов (ст. 21).
25:19 А мужу своему Навалу ничего не сказала. В свете неблагодарных и недальновидных поступков Навала не вызывает удивления тот факт, что Авигея не известила мужа о своем намерении встретиться с Давидом (ст. 17). См. сходный поступок Ионафана (14:1). Проявив исключительную проницательность, Авигея признает в Давиде избранника Господнего (см. ст. 28 и ком.). Ее решение пойти против воли мужа подпадает под сказанное в Деян 5:29 о том, что «должно повиноваться больше Богу, нежели человекам».
25:23 пала пред Давидом на лице свое. Авигея склоняется перед Давидом так же, как он сам прежде склонялся пред Саулом (24:9).
25:25 Навал — имя его, и безумие его с ним. См. ком. к 25:3.
25:28 дом твердый. Авигея осознает божественное предназначение Давида (см. 2Цар 7:11−16) настолько же хорошо, насколько безнадежно заблуждается относительно этого ее муж (ст. 10−11).
войны Господа ведет господин мой. Авигея намекает на различие между истинной миссией Давида как воина и его сиюминутной страстью к мести, напоминая о призвании будущего царя сражаться во имя Господа, оставив личные обиды и оскорбления на суд Божий.
и зло не найдется в тебе. Давид всячески старается не принести вреда помазаннику Божиему (24:6, 10), однако, судя по всему, не видит никаких препятствий к тому, чтобы жестоко отомстить человеку, не отмеченному избранием свыше. Личная месть врагу, даже если этот враг — Навал, в определенном смысле поставила бы Давида в один ряд с Саулом. Поэтому позже Давид вознесет хвалу Господу за то, что Он, действуя через Авигею, предохранил его от греха кровопролития (ст. 32).
25:29 душа господина моего будет завязана в узле жизни у Господа. В древнееврейском тексте в данном месте использована метафорическая игра слов, выражающая такую степень безопасности, которой может обладать лишь тот, кто во всем и полностью полагается на Господа.
душу врагов твоих бросит Он как бы пращею. Возможный перевод: «жизнь врагов твоих отлетит от них, как брошенная Его пращею». Авигея прибегает к еще одной метафоре (см. предыдущий ком.), предрекающей судьбу врагов Давида.
25:32 благословен Господь... Который послал тебя ныне навстречу мне. Давид осознает провиденциальный характер своей встречи с Авигеей и славит Господа за Его заботу. Авигею, проявившую незаурядную рассудительность, он также не обходит своей благодарностью (ст. 33).
25:37 когда Навал отрезвился. Букв.: «когда вино вышло из Навала». В древнееврейском тексте здесь обыгрывается созвучность имени Навал слову, обозначающему сосуд для хранения вина (или иной жидкости). Тем самым подчеркиваете ничтожность человека, провинившегося перед Давидом.
25:39 благословен Господь. С помощью Господа Давид избегает искушения личной мести, однако наказание настигло Навала и без участия Давида. Услышав, что Бог поразил Навала, Давид возносит двойную хвалу Господу, предохранившему его от греха и справедливо покаравшему нечестие Навала.
25:40−44 Авигея... Ахиноаму... Мелхолу. Давид имеет теперь трех жен: Мелхолу, дочь Саула, которая прежде, в его отсутствие, была отдана другому; Ахиноаму (носящую то же имя, что и жена Саула, 14:50), и Авигею, бывшую до того женой Навала.