1 Самуїла 25 глава

Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Переклад Хоменка → Новый русский перевод

Тим часом Самуїл помер, і всі ізраїльтяни зібрались і оплакували його й поховали його в його домі в Рамі. А Давид зібрався та й пішов у Паран-пустиню.

Самуил умер, и все израильтяне собрались и оплакивали его. Они похоронили его рядом с его домом, в Раме. А Давид спустился в пустыню Паран[101].

Був же в Маоні чоловік, а майно його було в Кармелі. Чоловік той був вельми багатий: мав три тисячі овець і тисячу кіз, і саме тоді він клопотався стриженням овець у Кармелі.

Один человек в городе Маоне, который владел имуществом в Кармиле, был очень богат. У него была тысяча коз и три тысячи овец, которых он стриг в Кармиле.

На ім'я ж був той чоловік Навал, а ймення його жінки — Авігайла. Була ж це жінка з добрим розумом і з виду гарна, а чоловік був шорсткий і злющий. Він був калевій.

Его звали Навал, а его жену — Авигайль. Она была умной и красивой женщиной, но её муж, из рода Халева, был человек грубый и злонравный.

Почувши Давид у пустині, до Навал стриже вівці,

Находясь в пустыне, Давид услышал, что у Навала стрижка овец.

послав десяток молодців і сказав їм: «Ідіть у Кармель, удайтесь до Навала, поздоровіть його від мене,

Он послал десять юношей и сказал им: — Поднимитесь к Навалу в Кармил и приветствуйте его от моего имени.

і промовте так до мого брата: Мир тобі, твоєму домові й усьому твоєму.

Скажите ему: «Мир тебе! Мир всему твоему дому! Мир всему, что у тебя есть!

Почув я, що стрижуть овець у тебе. Вівчарі твої були з нами, і ми їх не чіпали й нічого в них не пропало за ввесь той час, коли вони були в Кармелі.

Я слышал, у тебя идет стрижка овец. Твои пастухи были с нами, мы их не обижали, и всё время, что они были в Кармиле, ничего у них не пропадало.

Спитай твоїх слуг і вони тобі скажуть. Нехай же оці молодці знайдуть ласку в очах твоїх, бо ми прийшли в день святковий: дай, прошу, твоїм слугам і твоєму синові Давидові, що маєш під рукою.»

Спроси об этом своих слуг, и они скажут тебе. Поэтому пусть мои молодые люди найдут у тебя расположение, ведь мы пришли в праздничный день. Пожалуйста, дай твоим слугам и твоему сыну Давиду всё, что сможешь для них найти».

Прибули Давидові молодці, сказали Навалові всі ті слова іменем Давида та й чекали.

Посланцы Давида пришли к Навалу и передали от имени Давида все эти слова, и стали ждать.

Навал же відповів слугам Давида, кажучи: «Хто такий Давид? Хто такий син Єссея? Є їх чимало тепер тих рабів, що втікають від своїх панів!

Но Навал ответил слугам Давида: — Кто такой этот Давид? Кто такой этот сын Иессея? Теперь много стало таких слуг, что бегут от своих господ.

Візьму я мій хліб, моє вино та моє м'ясо, що я зготував для моїх стрижіїв, та й дам людям, про яких не знаю, звідкіля вони взялися?»

Неужели я возьму хлеб, воду и мясо, приготовленное для моих стригалей, и отдам людям, которые явились неизвестно откуда?

І повернулись Давидові молодці назад своєю дорогою, й, повернувшись додому, переказали йому ті слова.

Люди Давида повернулись и пошли назад. Возвратившись, они пересказали ему каждое слово.

Тоді Давид сказав своїм людям: «Підпережіть кожен свого меча!» І підперезали кожен свого меча. Давид теж підперезав свого меча, й виступило близько чотириста чоловік за Давидом, двісті ж зосталось при обозі.

Давид приказал своим людям: — Препояшьтесь своими мечами! Они опоясались мечами, и сам Давид опоясался своим. Около четырехсот человек пошло вслед за Давидом, а двести человек осталось при обозе.

Тим часом один із слуг передав Авігайлі, жінці Навала: «Давид, прислав був посланців із пустині привітати нашого пана, та цей накинувся на них.

Один из слуг сказал жене Навала Авигайль: — Давид послал вестников из пустыни, чтобы приветствовать нашего господина, но он их оскорбил.

Люди ж ті були вельми до нас добрі: вони нас не чіпали і в нас нічого не поділося за ввесь час, як ми перебували з ними, коли ми були в полі.

А эти люди были с нами очень добры. Они не обижали нас, и всё то время, что мы были рядом с ними в полях, ничего у нас не пропадало.

Вони були охороною нашою і вдень, і вночі, ввесь час, коли ми були з ними й пасли вівці.

Ночью и днем они были нам стеной всё время, пока мы пасли наших овец рядом с ними.

Подумай, отже, і розваж, що маєш чинити, бо над нашим паном і його домом нависла біда, а він такий негідник, що з ним шкода й говорити.»

Подумай же об этом и посмотри, что ты можешь сделать, потому что над нашим господином и над всем его домом нависла беда. Он такой злобный человек, что никто не может с ним говорить.

Взяла Авігайла хутенько двісті хлібів, два бурдюки вина, п'ять зготованих овець, п'ять мірок праженого зерна, сто китиць родзинків і двісті фігових пирогів, наклала на ослів,

Авигайль не стала терять времени. Она взяла двести лепешек, два бурдюка с вином, пять приготовленных овец, 5 сат[102] жареного зерна, сто связок изюма, двести связок сушеного инжира и нагрузила всё это на ослов.

та й звеліла своїм слугам: «Ідіть поперед мене, а я піду за вами.» Чоловікові ж своєму Навалові нічого не сказала.

Она сказала своим слугам: — Ступайте вперед, а я пойду за вами. Но своему мужу Навалу она не сказала ничего.

І от коли вона за виступом гори спускалась на ослі додолу, назустріч їй Давид і його люди сходили донизу, так що вона зіткнулась із ними.

Она спустилась на осле в горное ущелье, навстречу ей шёл Давид со своими людьми, и она встретилась с ними.

Давид же міркував: «Шкода було мені стерегти все майно в пустині отого чоловіка, так що нічого з усього того, що йому належить, не пропало! Він віддячує мені злом за добро!

Давид только что сказал: — Да, напрасно я охранял собственность этого человека в пустыне, чтобы ничего не пропало. Он отплатил мне злом за добро.

Нехай же Бог так і так зробить ворогам Давида та ще й придасть, коли я з усіх тих, що йому належать, до ранку, бодай одного мужа залишу.»

Пусть Бог сурово накажет Давида[103], если к утру я оставлю в живых хотя бы одного мужчину из всех, кто принадлежит Навалу!

Як тільки Авігайла побачила Давида, зіскочила з осла притьмом і, впавши обличчям униз перед Давидом, уклонилась йому до землі.

Увидев Давида, Авигайль быстро слезла с осла и поклонилась перед Давидом до земли.

Потім упала йому в ноги і сказала: «На мені вина, мій пане! Дозволь твоїй слугині озватися перед тобою і вислухай слова твоєї слугині.

Она пала к его ногам и сказала: — Мой господин, пусть вина будет на мне одной. Пожалуйста, позволь твоей служанке поговорить с тобой; выслушай то, что твоя служанка тебе скажет.

Нехай мій пан не зважає на того непотреба, на Навала, бо яке його ім'я, такий і він: Дурний він зветься і дурнота при ньому. А я, твоя слугиня, не бачила тих молодців, що ти, мій пане, прислав був.

Пусть мой господин не обращает внимания на этого злобного человека Навала. Он таков, каково его имя, — его зовут Глупец[104], и глупость его с ним. Что же до меня, твоей служанки, то я не видела людей, которых присылал мой господин.

Хай же, мій пане, — так певно, як живе" Господь, так певно, як живеш ти, — Господь, що стримав тебе й не дав дійти до крови й чинити власною рукою пімсту, — хай же твої вороги стануть, як Навал, і ті, що задумують чинити зло моєму панові!

А теперь, так как Господь удержал моего господина от кровопролития и от того, чтобы мстить за себя своими руками, то верно, как и то, что Господь жив и жив ты сам, пусть твои враги и все, кто замышляет зло против моего господина, будут подобны Навалу.

А цей гостинець, що принесла твоя слугиня моєму панові, хай буде твоїм молодцям, що йдуть слідом за моїм паном.

И пусть этот дар, который принесла моему господину твоя служанка, будет вручен людям, что следуют за тобой.

Прости, будь ласкав, вину твоїй слугині, бо Господь напевно спорудить моєму панові дім довготривалий, бо мій пан веде війни Господні, й несправедливости не знайти в тобі за ввесь час життя твого.

Пожалуйста, прости вину твоей служанки, ведь Господь непременно создаст для моего господина прочный дом, потому что мой господин ведет войны Господа. Пусть не будет в тебе никакого зла всю твою жизнь.

Коли ж би хтось піднявсь тебе гонити чи то чигати на твоє життя, то нехай життя мого пана буде вв'язане в вузол живих у Господа, Бога твого, життя ж твоїх ворогів — нехай їх пращею геть кине.

Даже если кто-нибудь станет преследовать тебя, чтобы отнять у тебя жизнь, то жизнь моего господина будет надежно завязана в узле жизни у Господа, твоего Бога. Но жизни твоих врагов Он метнет прочь, словно камень из пращи.

І коли Господь учинить моєму панові все те добро, про яке був говорив щодо тебе, й поставить тебе князем над Ізраїлем,

Господь совершит для моего господина всё доброе, что Он говорил о тебе, и поставит тебя вождем над Израилем,

то хай не буде моєму панові приводом до смутку й гризоти серця, що мій пан пролив кров безвинну й вчинив собі суд власною рукою. Коли ж Господь ущасливить мого пана, то ти згадай про твою слугиню.»

и у моего господина не будет повода горевать или терзаться муками совести о том, что пролил напрасно кровь и отомстил за себя. И когда Господь даст моему господину успех, вспомни твою служанку.

Давид відповів Авігайлі: «Благословен Господь, Бог Ізраїля, що послав тебе сьогодні мені назустріч;

Давид сказал Авигайль: — Благословен Господь, Бог Израиля, Который послал тебя сегодня мне навстречу!

благословен і розум твій, і ти благословенна, що стримала мене сьогодні, щоб я не дійшов до крови й не зробив собі суду власною рукою.

Благословен твой разум, и благословенна ты за то, что удержала меня от кровопролития и от мести за себя.

Бо — так певно, як живе Господь, Бог Ізраїля, що стримав мене сьогодні заподіяти тобі зло! — коли б ти була не поспішилась вийти мені назустріч, так у Навала, до світанку, не зосталось би ні одного мужа.»

Иначе, верно, как и то, что жив Господь, Бог Израиля, Который удержал меня от того, чтобы причинить тебе вред, — если бы ты не поспешила мне навстречу, ни один из мужчин в доме Навала не остался бы в живых к рассвету.

Давид прийняв з її рук, що вона йому принесла, й сказав їй: «Іди собі в мирі до свого дому. Бач, я вислухав тебе і був привітний до тебе.»

Затем Давид принял из её рук то, что она ему принесла, и сказал: — Ступай домой с миром. Я послушаюсь твоих слов и исполню твою просьбу.

Повернулась Авігайла до Навала, — аж ось у нього в домі такий бенкет, як у царя, і серце в Навала розвеселилось; але що він був тяжко п'яний, вона йому нічогісінько не оповіла, поки не настав ранок.

Авигайль пришла к Навалу, а у того дома пир, подобно царскому. Он был весел и сильно пьян. Она ничего не говорила ему до рассвета.

Уранці ж, як проминуло сп'яніння від вина в Навала, жінка його оповіла йому, що сталось, і серце його завмерло в ньому, і він став немов камінь.

Утром, когда Навал протрезвел, жена рассказала ему обо всем. Его сердце замерло, и он будто окаменел.

А через якихнебудь десять день Господь ударив Навала, й він умер.

Спустя примерно десять дней Господь поразил Навала, и он умер.

Довідавшися, що Навал умер, Давид сказав: «Благословен Господь, що постояв за мене, помстивши мою наругу, яку завдав мені Навал, і стримав свого слугу від злочину. Господь повернув злобу Навала на його ж голову.» Потім Давид послав сказати Авігайлі, що хоче взяти її собі за жінку.

Услышав, что Навал умер, Давид сказал: — Благословен Господь, Который отомстил за оскорбление, полученное мной от Навала. Он удержал Своего слугу от злого дела и обратил злобу Навала на его же голову. Затем Давид послал Авигайль известие, прося её стать его женой.

От і прийшли слуги Давида до Авігайли в Кармель і сказали їй: «Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе собі за жінку.»

Его слуги пришли в Кармил и сказали Авигайль: — Давид послал нас к тебе, чтобы взять тебя ему в жёны.

Встала вона, припала лицем до землі й сказала: «Ось твоя слугиня рабинею обмиватиме ноги слугам мого пана.»

Она поклонилась лицом до земли и сказала: — Вот твоя служанка, готовая служить тебе и мыть ноги слугам моего господина. —

Потім притьмом підвелася й, сівши на осла, разом із п'ятьма своїми дівчатами, що її супроводжували, пішла за Давидовими посланцями й стала йому за жінку.

Авигайль быстро села на осла и в сопровождении пяти своих служанок отправилась с посланниками Давида к нему и стала его женой.

І Ахіноам узяв Давид із Єзреела, й вони обидві були його жінками.

Ещё Давид женился на Ахиноамь из Изрееля, и они обе были его женами.

Тоді Саул віддав дочку свою Міхаль, жінку Давида, Палті, синові Лаїша, з Галліму.

Но Саул отдал свою дочь Михаль, жену Давида, Фалтию, сыну Лаиша из Галлима.

Примечания:

Новый русский перевод

1 [101] — Так в нормативном евр. текст и некот. евр. рукописях; в остальных евр. рукописях: Маон.

18 [102] — Вероятно, около 27 кг.

22 [103] — Так в одном из древн. переводов; в нормативном евр. тексте: врагов Давида.

25 [104] — Значение евр. имени Навал.

« 24 глава 26 глава »