1 Самуїла 9 глава

Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Переклад Хоменка → Новый русский перевод

Був чоловік з-поміж веніяминян на ім'я Кіш, син Авієла, син Церора, сина Бехората, сина Афіяха, веніяминянина, — статечний муж.

Был некий богатый и влиятельный человек из рода Вениамина, которого звали Киш, сын Авиила, сына Церора. Церор был сыном Бехората. Бехорат был сыном Афиаха, вениамитянин.

І був у нього син, Саул на ім'я, вродливий молодець. Не було між ізраїльтянами кращого від нього; він головою вищий був над усіма в народі.

У Киша был сын, которого звали Саул, красивый юноша — красивее его не было среди израильтян, — он был на голову выше ростом всех своих соплеменников.

Зайшли були кудись пустопаш ослиці Кіша, Саулового батька, і каже Кіш до Саула, свого сина: «Візьми з собою одного зо слуг та й іди, шукай ослиць.»

Однажды у Киша, отца Саула, пропали ослицы, и Киш сказал сыну: — Возьми с собой одного из слуг и пойди, поищи ослиц.

Пройшли вони Ефраїм-гори, перейшли й Шаліша-край, і не знайшли нічого. Далі пройшли землю Шаалім — нічого, пройшли землю Веніямина — і не найшли нічого.

Вместе со слугой они прошли через нагорья Ефрема и через землю Шалишу, но не нашли их. Они прошли через землю Шаалим, но ослиц и там не было. Затем прошли через землю Вениамина, но не нашли их.

А як прийшли в землю Цуф, Саул сказав слузі, що був із ним: «Нумо повертаймось додому, щоб, бува, батько замість ослиць та не журився за нами.»

Когда они добрались до земли Цуф, Саул сказал слуге, который был с ним: — Давай пойдем назад, иначе мой отец перестанет думать об ослицах и начнет беспокоиться о нас.

Той каже йому: «Дивись, е отут Божий чоловік у цьому місті, чоловік поважаний: усе, що скаже він, так і справдиться. Ходім лишень туди! Хто зна, чи нам чого не вкаже про дорогу, в яку ми пустились?»

Но слуга сказал: — Послушай, в этом городе есть Божий человек. Он пользуется большим уважением, и всё, что он говорит, сбывается. Давай сходим туда. Может быть, он укажет нам путь.

Саул же до слуги каже: «Гаразд, ходімо! Але що тому чоловікові принести? Хліб у наших торбах вийшов, і гостинця, щоб тому Божому чоловікові принести, в нас немає. Що в нас є?»

Саул сказал слуге: — Если мы пойдем, то что же мы дадим этому человеку? Еда в наших мешках кончилась. У нас нет подарка, чтобы принести Божьему человеку. Что у нас есть?

Слуга відповів Саулові знову: «Дивися, знайшлась у мене четвертина срібного шеклю. Я дам її чоловікові Божому, й він вкаже нам дорогу.»

Слуга вновь ответил ему: — Послушай, у меня есть четверть шекеля[42] серебра. Я дам его Божьему человеку, и он укажет нам путь.

[Колись у Ізраїлі, як хтось ходив питати Бога, то говорив: «Ходімо до видющого», бо той, кого нині звуть пророком, звавсь колись видющим.]

(Прежде в Израиле, если человек шёл вопросить Бога, он говорил: «Пойдем к провидцу», потому что тот, кого сегодня называют пророком, прежде назывался провидцем.)

Саул сказав своєму слузі: «Добра твоя рада. Ходи, йдемо!» І пішли в місто, де був чоловік Божий.

— Хорошо, — сказал слуге Саул. — Пойдем. И они направились в город, где был Божий человек.

Здіймаючись угору в місто, зустріли вони дівчат, що йшли по воду, й спитали їх: «Чи е тут видюший?»

Поднимаясь в город на холм, они встретили девушек, которые шли за водой, и спросили их: — Есть здесь провидец?

А ті їм відповіли: «Є, він тільки що випередив вас: саме оце прийшов у місто, бо народ має сьогодні жертву на узвишші.

— Есть, — ответили те. — Он впереди тебя. Поторопись, он только что пришёл в город, потому что у народа сегодня жертвоприношение в святилище на высоте.

Як увійдете в місто, ви його зараз же знайдете, заки він піде на узвишшя, на жертвенне споживання. Народ щойно тоді починає споживати, коли він є. Він бо благословить жертву. Щойно тоді їдять запрошені гості. Тож ідіте нагору, бо тепер його стрінете.»

Когда войдете в город, вы найдете его прежде, чем он поднимется поесть в святилище. Народ не начнет есть до его прихода, потому что он должен благословить жертву; после этого приглашенные примутся за еду. Идите, вы ещё можете застать его.

От і пішли вони в місто; та саме як входили через ворота, аж ось і Самуїл виходить їм назустріч, щоб іти на узвишшя.

Они поднялись в город, и навстречу им вышел Самуил, направлявшийся в святилище на высоте.

Господь же, за день перед приходом Саула, так сказав Самуїлові на вухо:

(А за день до прихода Саула Господь открыл Самуилу:

«Завтра о цій порі пошлю до тебе чоловіка з землі Веніямина: помаж його на князя над моїм народом Ізраїлем. Він визволить народ мій із рук філістимлян, бо я зглянувсь на горе мого люду, що його лемент знявсь до мене.»

«Завтра, приблизительно в это время, Я пошлю тебе человека из земли Вениамина. Помажь[43] его в вожди над Моим народом Израиля. Он избавит Мой народ от руки филистимлян. Я обратил Свой взор на Мой народ, потому что его крик достиг Моего слуха».)

Як же побачив Самуїл Саула, Господь дав йому зрозуміти: «Це — чоловік, що я про нього говорив до тебе; цей буде панувати над моїм народом.»

Когда Самуил увидел Саула, Господь сказал ему: — Это тот человек, о котором Я тебе говорил. Он будет править Моим народом.

Тут приступив Саул до Самуїла серед воріт і мовив: «Вкажи мені, будь ласкав, де живе видющий?»

Саул подошел к Самуилу возле ворот и спросил: — Пожалуйста, скажи мне, где дом провидца?

Самуїл відповів Саулові: «Я — видющий. Йди поперед мене на узвишшя. Сьогодні ви їстимете зо мною, а взавтра вранці я тебе відпущу й скажу тобі все, що на серці в тебе.

— Провидец — это я, — ответил Самуил. — Поднимайся к святилищу впереди меня, потому что сегодня ты будешь есть со мной, а утром я отпущу тебя и скажу всё, что у тебя на сердце.

Щождо ослиць, що ось уже третій день, як десь пропали, ти не журись, бо вони знайшлися. Бо для кого все щонайкраще в Ізраїлі? Чи ж не для тебе й усього дому батька твого?»

А что до ослиц, которых ты потерял три дня назад, то не беспокойся о них; они уже нашлись. К кому же и обращено всё желание Израиля,[44] если не к тебе и не ко всей семье твоего отца?!

Саул відповів: «Чи я ж не веніяминянин, з найменшого коліна Ізраїля, й чи моя родина не найменша з усіх родин коліна Веніямина! Чому, отже, таке до мене говориш?»

— Но разве я не из Вениамина, наименьшего рода в Израиле, — ответил Саул, — и разве мой клан не последний среди всех кланов рода Вениамина? К чему же ты говоришь мне такое?

Узяв Самуїл Саула з слугою й увів їх у світлицю, й дав їм почесне місце між запрошеними, а було їх із тридцять чоловік.

Самуил провел Саула и его слугу в комнату и усадил их во главе приглашенных, которых было около тридцати человек.

Потім Самуїл сказав кухареві: «Подай сюди частину, що я був дав тобі, тую, що я тобі сказав про неї: приховай її у себе.»

Самуил сказал повару: — Принеси кусок мяса, который я отдал тебе и велел отложить.

І приніс кухар задню ногу й хвоста та й поклав перед Саулом, а Самуїл сказав до нього: «Ось те, що було приховане для тебе, лежить перед тобою! їж, бо воно навмисне було приховане для тебе, як я скликав народ.» Тож так того дня Саул їв із Самуїлом.

Повар принес бедро и что было при нём[45] и положил перед Саулом. Самуил сказал: — Вот то, что сберегалось для тебя. Ешь, это было специально отложено тебе, чтобы ты поел вместе с гостями.[46] И Саул обедал с Самуилом в тот день.

Потім зійшли з узвишшя в місто. Саулові було постелено на покрівлі,

После того как они спустились из святилища в город, он говорил с Саулом на крыше своего дома[47].

й він ліг спати. А насвітанку Самуїл кликнув до Саула на покрівлю: «Вставай, я проведу тебе.» Устав Саул, і вони обидва — він і Самуїл — вийшли з дому,

Они встали рано и на заре Самуил крикнул Саулу, находящемуся на крыше: — Собирайся, я провожу тебя в путь. Саул собрался и вместе с Самуилом вышел из дома.

спустились на край міста, й Самуїл озвавсь до Саула: «Звели слузі, щоб випередив нас, ти ж зупинися трохи, й я відкрию тобі Боже слово.»

Пока они спускались к окраине города, Самуил сказал Саулу: — Скажи слуге, чтобы он пошел впереди нас, — и тот пошел вперед, — но сам стой здесь, я открою тебе, что сказал Бог.

Примечания:

Новый русский перевод

8 [42] — Около 3 г.

16 [43] — Посредством обряда помазания человек посвящался на определенное служение.

20 [44] — Или: « Кому же и принадлежит всё самое желанное в Израиле…»

24 [45] — Смысл этого места в евр. тексте неясен.

24 [46] — Возможный смысл этого неясного в евр. тексте места: для случая, чтобы ты мог есть вместе с гостями.

25 [47] — В древности на Ближнем Востоке дома имели плоскую крышу.

« 8 глава 10 глава »