1 Самуїла 17 глава

Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Переклад Хоменка → Новый русский перевод

Зібрали філістимляни свої війська до бою та й зійшлись у Сохо, що в Юдеї, а отаборились між Сохо і Азекою в Ефес-Даммімі.

Филистимляне собрали войска для войны и пришли в поселение Сохо, что в Иудее. Они разбили лагерь в Эфес-Даммиме, между Сохо и Азекой.

Саул же й ізраїльтяни зібрались і отаборились в долині Дуба й приготувались до битви проти філістимлян.

Саул и израильтяне собрались, расположились лагерем в долине Эла и выстроились против филистимлян.

Філістимляни стали на горі з одного боку, а ізраїльтяни стали на горі з другого боку, так що між ними була долина.

Филистимляне стояли на одном холме, а израильтяне — на другом холме, а между ними была долина.

І виступив з філістимлянського табору передовий борець, на ім'я Голіят, з Гату, ростом шість ліктів із п'яддю.

Из филистимского лагеря вышел борец по имени Голиаф, родом из Гата. Ростом он был 6 локтей и 1 пядь[77].

На голові в нього був бронзовий шолом; одягнений був у лусковий панцер, що важив п'ять тисяч бронзових шеклів.

На голове у него был бронзовый шлем, а сам он был одет в бронзовую кольчугу весом в 5 000 шекелей[78].

На ногах у нього були бронзові наколінники й бронзовий спис за плечима.

На ногах у него были бронзовые наколенники, а за спиной висел бронзовый дротик.

Ратище його було завгрубшки, як ткацький вал, а блискучий кінець його списа важив шістсот шеклів заліза. Попереду нього виступав щитоноша.

Древко его копья было большое, как ткацкий навой, а железный наконечник весил 600 шекелей[79]. Перед ним шёл его щитоносец.

Став він і загукав до лав ізраїльських: «Чого ви вийшли й стаєте до бою? Хіба я не філістимлянин, а ви не раби Саула? Виберіть собі одного, й нехай виступить проти мене!

Голиаф остановился и закричал выстроившимся израильтянам: — Зачем вы вышли и построились на битву? Разве я не филистимлянин, а вы — не рабы Саула? Выберите человека, пусть он спустится ко мне.

Коли він зможе боротися зо мною і мене вб'є, ми будемо вашими рабами, а коли я подужаю його та його вб'ю, ви будете нашими рабами й будете нам служити.»

Если он сможет сразиться со мной и убить меня, мы станем вашими рабами, но если я одержу победу и убью его, вы станете нашими рабами и будете нам служить.

І філістимлянин додав: «Оце я викликав ізраїльські лави нині. Дайте мені чоловіка, і ми поборемося разом!»

Филистимлянин сказал: — Сегодня я бросаю израильтянам вызов! Выберите человека, чтобы нам сразиться друг с другом.

Почувши ці слова, Саул і ввесь Ізраїль зжахнулись і налякались вельми.

Услышав слова филистимлянина, Саул и все израильтяне пришли в смятение и сильно испугались.

Давид же був син одного ефратія з Вифлеєму в Юдеї, на ім'я Єссей, в якого було вісім синів. За часів Саула цей чоловік був старий і мав багато років.

Давид был сыном ефрафянина по имени Иессей из Вифлеема, что в Иудее. У Иессея было восемь сыновей, и во времена Саула он достиг преклонных лет и был старший между мужчинами.

Троє старших синів Єссея пішли з Саулом на війну. Імена ж тих трьох синів, що вийшли на війну, були: найстарший Еліяв, другий Авінадав, а третій Шамма.

Три старших сына Иессея пошли за Саулом на войну: первенца звали Элиав, второго сына — Авинадав, а третьего — Шамма.

Давид же був наймолодший, три старші пішли за Саулом.

Давид был самым младшим. Три старших сына пошли за Саулом,

Давид приходив і повертавсь від служби при Саулі додому, щоб доглядати батькові вівці у Вифлеємі.

а Давид ходил к Саулу и возвращался в Вифлеем, чтобы пасти овец своего отца.

Філістимлянин наближався, вранці й увечері, і так виступав сорок днів.

Сорок дней филистимлянин выходил каждое утро и каждый вечер и бросал свой вызов.

Раз якось Єссей звелів своєму синові Давидові: «Візьми лишень твоїм братам ефу підсмаженого зерна та оцих десять буханців хліба й віднеси хутенько братам у табір.

Иессей сказал своему сыну Давиду: — Возьми ефу[80] жареного зерна и десять лепешек для братьев и поспеши к ним в лагерь.

А оцих десять кусків сиру віднеси тисяцькому; та довідайсь про братів, як їм ідеться, і принеси якийнебудь знак, (що ти доручив їм).

Возьми ещё десять голов сыра для тысяченачальника. Проведай братьев и принеси от них какую-нибудь весточку[81].

Вони з Саулом і з усіма ізраїльськими мужами в долині Дуба воюють з філістимлянами.»

Они вместе с Саулом и всеми его людьми в долине Эла воюют с филистимлянами.

Устав Давид уранці, здав на сторожа отару, забрав усе й пустився в дорогу, як йому наказав Єссей. Прибув він до обозу саме тоді, як військо вирушало лавами до бою, вигукуючи військовим кличем.

Рано утром Давид оставил стадо другому пастуху, взял ношу и отправился в путь, как велел Иессей. Он добрался до лагеря, когда войско с боевым кличем выходило на свои места.

Ізраїльтяни та філістимляни вишикувались до бою, лава проти лави.

Израиль и филистимляне построились в ряды друг напротив друга.

Скинув Давид із себе клунки і, передавши їх обозному сторожеві, побіг у бойові лави, прибув туди й спитав братів, як їм ідеться.

Давид оставил свою ношу обозному сторожу и побежал в ряды, поприветствовать братьев.

Та саме як він розмовляв з ними, виступив із рядів філістимлянських передовик-борець, на ім'я Голіят, філістимлянин з Гату, й промовляв, як звичайно, а Давид почув це.

Пока он говорил с ними, Голиаф, филистимский воин из Гата, выступил из рядов и прокричал свой обычный вызов на бой, и Давид услышал его.

Ізраїльські вояки, побачивши його, всі повтікали, бо злякались вельми.

Увидев этого человека, израильтяне убегали от него в великом страхе.

Аж тут якийсь ізраїльтянин промовив: «Бачите того чоловіка, що он виходить? Він ступає, щоб зневажити Ізраїля. Того, хто його вб'є, цар збагатить превеликим багатством, видасть за нього свою дочку й звільнить у Ізраїлі родину його батька від податків.»

Они говорили: — Видите, как выходит этот человек? Он выходит, чтобы бросить Израилю вызов. Царь одарит большим богатством того, кто убьет его. Ещё он даст ему в жёны свою дочь и освободит от налогов семью его отца в Израиле.

Давид допитувався в мужів, які стояли коло нього: Що буде тому, хто вб'є цього філістимлянина й змиє ганьбу з Ізраїля? Хто він, той філістимлянин, той необрізаний, що сміє так зневажати бойові лави живого Бога.

Давид спросил у людей, которые стояли рядом с ним: — Что будет тому, кто убьет этого филистимлянина и снимет позор с Израиля? Кто он такой, этот необрезанный филистимлянин, чтобы бросать вызов войскам живого Бога?

Народ йому відповів, як сказано вище, мовивши: «Так буде тому, хто його вб'є.»

Они повторили ему то, что говорили раньше, и сказали: — Вот что будет тому, кто убьет его.

Якже почув найстарший брат Давида Еліяв, що він розмовляє з тими мужами, розсердивсь на Давида й мовив: «Чого ти прийшов сюди? На кого ти покинув тих трохи овечат у пустині? Знаю твою зухвалість і твоє лихе серце! Прийшов сюди лише, щоб подивитись на війну!»

Элиав, старший брат Давида, услышав, как тот говорит с людьми, разгневался на него и спросил: — Зачем ты пришёл сюда? И на кого ты оставил тех немногих овец в пустыне? Я знаю, как ты тщеславен и как порочно твое сердце; ты пришёл только для того, чтобы посмотреть на битву.

А Давид відповів: «Що ж я таке зробив? Чи не можна ж про це говорити?»

— Что же я сделал? — сказал Давид. — Мне что, даже поговорить нельзя?

І відвернувсь від нього, і заходивсь так само другого питати, й люди йому відповідали, як і за першим разом.

Он отвернулся от него к кому-то другому и заговорил о том же самом, и народ отвечал ему, как и прежде.

Чув дехто ті слова, які сказав Давид, і переказано їх Саулові, й Саул велів його покликати.

Между тем, слова Давида передали Саулу, и тот послал за ним.

Тоді Давид сказав до Саула: «Нехай ніхто не падає духом заради нього! Слуга твій виступить і буде битися з тим філістимлянином!»

Давид сказал Саулу: — Не падайте духом из-за этого филистимлянина; твой слуга пойдет и сразится с ним.

Саул же Давидові: «Не тобі виходити проти цього філістимлянина, щоб із ним битись, бо ти ще хлопець, а він вояк із молодощів.»

Саул ответил: — Ты не можешь выйти против этого филистимлянина и сразиться с ним; ты всего лишь мальчик, а он — воин с юных лет.

А Давид сказав до Саула: «Слуга твій пас вівці батька, і як іноді прийде було лев чи ведмідь і вхопить овеча з отари,

Но Давид сказал Саулу: — Твой слуга пас отцовских овец, и когда, бывало, лев или медведь приходил и уносил из отары овцу,

то я, бувало, кинусь навздогінці за ним, б'ю його й вирву овеча в нього з пащі. А як, бувало, кинеться на мене, то я схоплю його за щелепи, поражу й вб'ю на смерть.

я гнался за ним, разил его и спасал овцу из его пасти. И если он бросался на меня, я хватал его за шерсть, разил и убивал.

І левів і ведмедів вбивав слуга твій, і цьому необрізаному філістимлянинові буде так само як з ними, бо він зневажив військо живого Бога.»

Твой слуга убивал и льва, и медведя. Этот необрезанный филистимлянин уподобится им, потому что он бросил вызов войскам живого Бога.

І вів далі Давид: «Господь, що врятував мене з левиних та ведмежих лап, врятує мене і з рук цього філістимлянина.» Тоді Саул сказав до Давида: «Іди, й нехай Господь буде з тобою!»

Господь, Который избавлял меня от лап льва и медведя, избавит меня от руки и этого филистимлянина. Саул сказал Давиду: — Иди, и да будет с тобой Господь!

Саул вдягнув Давида в свою бойову одіж, поклав йому на голову бронзовий шолом і надів на нього панцер.

Саул одел Давида в свои собственные доспехи. Он надел на него кольчугу и возложил ему на голову бронзовый шлем.

Далі підперезавсь Давид його мечем по бойовій його одежі й ходив з трудом, бо не звик до цього. І сказав до Саула: «Я не можу ходити в цьому, бо не звик до цього.» І скинув усе те з себе.

Давид опоясался мечом поверх доспехов и попробовал ходить в них, так как не привык к этому. — Я не могу ходить в них, — сказал он Саулу, — потому что я к ним не привык. И он снял их.

Узяв же в руку палицю, вибрав з потоку п'ять камінців гладеньких, поклав їх у пастушу торбу, що мав при собі, і з пращею в руці почав наближатися до філістимлянина.

Взяв в руку посох, он выбрал себе в ручье пять гладких камней, положил их в свою пастушью сумку и с пращей в руке приблизился к филистимлянину.

А філістимлянин також підходив дедалі ближче до Давида, і щитоносець попереду нього.

Тем временем и филистимлянин со своим щитоносцем приближался к Давиду.

Споглянув філістимлянин і, побачивши Давида, погордував ним, бо був він ще хлопець, русявий, гарний з виду.

Филистимлянин, увидев Давида, румяного и красивого, с презрением посмотрел на него, потому что тот был всего лишь юноша.

Філістимлянин і каже до Давида: «Чи ж я тобі пес, що ти йдеш на мене з палицями?» І прокляв філістимлянин Давида своїми богами.

Он сказал Давиду: — Разве я — собака, что ты идешь на меня с палками? И филистимлянин проклял Давида своими богами.

І мовив філістимлянин до Давида: «Ходи до мене сюди, я віддам твоє тіло птицям небесним і польовим звірям.»

— Иди сюда, — сказал он, — и я отдам твою плоть небесным птицам и земным зверям!

А Давид відповів філістимлянинові: «Ти йдеш на мене з мечем і довгим списом і коротким. Я ж іду на тебе в ім'я Господа Сил, Бога ізраїльських лав, якого ти зневажив.

Давид сказал филистимлянину: — Ты идешь против меня с мечом, копьем и дротиком, а я иду против тебя во имя Господа Сил, Бога армий Израиля, которым ты бросил вызов.

Сьогодні ж таки Господь видасть тебе в мої руки, я тебе вб'ю, відсічу голову від твого тіла і дам твій труп і трупи філістимлянського війська — таки сьогодні! — птаству небесному й дикому земному звірю, і взнає вся земля, що е Бог у Ізраїля.

Сегодня Господь отдаст тебя мне, и я сражу тебя и отсеку тебе голову. Сегодня я отдам трупы филистимского войска небесным птицам и земным зверям, и весь мир узнает, что есть Бог в Израиле!

І ввесь цей збір взнає, що не мечем і списом Господь дає перемогу, що війна йому належить і що він вас видав нам у руки.»

Все, кто собрался здесь, узнают, что Господь спасает не мечом и не копьем, ведь эта битва — битва Господа, и Он отдаст всех вас в наши руки.

І от як філістимлянин рушив і, йдучи, насувавсь проти Давида, цей швидко вибіг із лав назустріч філістимлянинові,

И вот филистимлянин начал приближаться, чтобы напасть на него, и Давид быстро побежал к строю воинов, ему навстречу.

сягнув рукою до торби, взяв із неї камінь, метнув ним з пращі й поцілив у лоба філістимлянинові. Камінь застряг у нього в лобі, й він упав лицем об землю.

Опустив руку в сумку и вынув камень, он метнул его из пращи и поразил филистимлянина в лоб. Камень вонзился ему в лоб, и он упал лицом на землю.

Отак Давид подужав філістимлянина каменем і пращею, убив його на смерть: меча ж не було в руках Давида.

Так Давид одержал победу над филистимлянином с помощью пращи и камня. Без меча в руке он сразил филистимлянина и убил его.

Підбіг Давид і, ставши над філістимлянином, ухопив його меча, вийняв з піхви й завдав йому смерть, відтявши йому голову. Філістимляни ж, побачивши, що богатир їхній мертвий, метнулися втікати.

Давид подбежал и встал над ним. Он взял меч филистимлянина и вынул его из ножен. Убив его, он отсек ему голову мечом. Филистимляне увидели, что их герой мертв, развернулись и побежали.

І здвигнулися мужі Ізраїля та Юди й з боєвим криком гналися за філістимлянами аж до входу в Гат та до воріт Екрону. Філістимляни падали трупом по дорозі Шаараїм аж до Гату та до Екрону.

Воины Израиля и Иудеи рванулись вперед с боевым кличем и преследовали филистимлян до входа в Гат[82] и до ворот Экрона. Тела убитых филистимлян были разбросаны вдоль шаараимской дороги, которая вела в Гат и Экрон.

Повернувшися з гарячої гонитви за філістимлянами, сини Ізраїля розграбували їхній табір.

Вернувшись из погони за филистимлянами, израильтяне разграбили их лагерь.

Давид же взяв голову філістимлянина й приніс її в Єрусалим, а його зброю склав у себе в шатрі.

Давид взял голову филистимлянина и принес её в Иерусалим, а оружие филистимлянина он положил у себя в шатре.

Побачивши Саул Давида, що виступав навпроти філістимлянина, спитав Авнера, начальника війська: «Чий син, Авнере, цей хлопчина?» Авнер відповів: «Так певно, як ти живеш, царю, не знаю.»

Видя Давида, идущего навстречу филистимлянину, Саул спросил Авнера, начальника войска: — Авнер, чей сын этот юноша? Авнер ответил: — Верно, как и то, что ты жив, царь, — я не знаю.

І цар сказав: «Довідайсь, чий син оцей молодець.»

Царь сказал: — Узнай, чей сын этот юноша.

Коли Давид повертався, вбивши філістимлянина, Авнер узяв його й привів до Саула, а він іще держав у руці голову філістимлянина.

Как только Давид вернулся, убив филистимлянина, Авнер позвал его и привел к Саулу, а Давид всё ещё держал в руках голову филистимлянина.

Саул спитав його: «Чий син ти, юначе?» Давид же: «Син слуги твого Єссея, вифлеємця.»

— Чей ты сын, юноша? — спросил его Саул. Давид ответил: — Я сын твоего слуги Иессея из Вифлеема.

Примечания:

Новый русский перевод

4 [77] — Около 3 м.

5 [78] — Около 58 кг.

7 [79] — Около 6,9 кг.

17 [80] — Вероятно, около 16 кг.

18 [81] — Или: залог гостинец, т.е. доказательство, что с ними все в порядке.

52 [82] — Так в некот. древн. переводах; в нормативном евр. тексте: в долину.

« 16 глава 18 глава »