1 Самуїла 17 глава

Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Переклад Хоменка → Перевод Десницкого

Зібрали філістимляни свої війська до бою та й зійшлись у Сохо, що в Юдеї, а отаборились між Сохо і Азекою в Ефес-Даммімі.

Филистимляне собрали войско для битвы и выступили к Сохо, что в Иудее. Их лагерь был между Сохо и Азекой в Эфес-Даммиме.

Саул же й ізраїльтяни зібрались і отаборились в долині Дуба й приготувались до битви проти філістимлян.

Саул и собравшиеся к нему израильтяне встали лагерем в долине Эла и готовились к битве с филистимлянами.

Філістимляни стали на горі з одного боку, а ізраїльтяни стали на горі з другого боку, так що між ними була долина.

Фислистимляне стояли на холме с одной стороны, израильтяне — на холме с другой стороны, а между ними была долина.

І виступив з філістимлянського табору передовий борець, на ім'я Голіят, з Гату, ростом шість ліктів із п'яддю.

Выступил из филистимского лагеря единоборец по имени Голиаф из Гата, ростом в шесть локтей и пядь.

На голові в нього був бронзовий шолом; одягнений був у лусковий панцер, що важив п'ять тисяч бронзових шеклів.

На голове у него был медный шлем, он был одет в доспех из бронзы весом в пять тысячей шекелей.

На ногах у нього були бронзові наколінники й бронзовий спис за плечима.

На ногах у него были бронзовые поножи, а за плечами — дротик с бронзовым наконечником.

Ратище його було завгрубшки, як ткацький вал, а блискучий кінець його списа важив шістсот шеклів заліза. Попереду нього виступав щитоноша.

Древко его копья было как вал ткацкого станка, а наконечник был железный, весом в шестьсот шекелей. Перед ним выступал щитоносец.

Став він і загукав до лав ізраїльських: «Чого ви вийшли й стаєте до бою? Хіба я не філістимлянин, а ви не раби Саула? Виберіть собі одного, й нехай виступить проти мене!

Он остановился и стал вызывать израильский строй: «Отчего бы одному из вас не выйти на поединок? Я филистимлянин, а вы рабы Саула. Выберите у себя кого-нибудь, и пусть он выйдет сюда.

Коли він зможе боротися зо мною і мене вб'є, ми будемо вашими рабами, а коли я подужаю його та його вб'ю, ви будете нашими рабами й будете нам служити.»

Если он одержит верх в бою со мной и сразит меня, мы станем вашими рабами, а если я его одолею и сражу, то вы станете нашими рабами, будете служить нам».

І філістимлянин додав: «Оце я викликав ізраїльські лави нині. Дайте мені чоловіка, і ми поборемося разом!»

Филистимлянин говорил: «Посрамлю я сегодня войско израильское, только дайте мне кого-нибудь для поединка!»

Почувши ці слова, Саул і ввесь Ізраїль зжахнулись і налякались вельми.

Саул и все израильтяне слушали слова того филистимлянина в большом страхе и трепете.

Давид же був син одного ефратія з Вифлеєму в Юдеї, на ім'я Єссей, в якого було вісім синів. За часів Саула цей чоловік був старий і мав багато років.

Давид был сыном эфратянина из Вифлеема в Иудее, которого звали Ишай и у которого было восемь сыновей. Во дни Саула он был уже стар, было ему много лет.

Троє старших синів Єссея пішли з Саулом на війну. Імена ж тих трьох синів, що вийшли на війну, були: найстарший Еліяв, другий Авінадав, а третій Шамма.

Три старших сына Ишая отправились с Саулом на войну. Трех сыновей, ушедших на войну, звали: первенец Элиав, второй — Авинадав и третий — Шамма.

Давид же був наймолодший, три старші пішли за Саулом.

Давид был самым младшим. Трое старших ушли с Саулом на войну,

Давид приходив і повертавсь від служби при Саулі додому, щоб доглядати батькові вівці у Вифлеємі.

а Давид вернулся от Саула, чтобы пасти отары своего отца в Вифлееме.

Філістимлянин наближався, вранці й увечері, і так виступав сорок днів.

Тот филистимлянин выходил по утрам и вечерам и бросал вызов сорок дней.

Раз якось Єссей звелів своєму синові Давидові: «Візьми лишень твоїм братам ефу підсмаженого зерна та оцих десять буханців хліба й віднеси хутенько братам у табір.

Ишай тогда как раз сказал Давиду: «Отнеси-ка своим братьям эфу жареного зерна и десять хлебов. Поспеши в лагерь к братьям!

А оцих десять кусків сиру віднеси тисяцькому; та довідайсь про братів, як їм ідеться, і принеси якийнебудь знак, (що ти доручив їм).

А эти десять сыров отнеси начальнику их тысячи. Узнай, всё ли благополучно у братьев и принеси весточку от них.

Вони з Саулом і з усіма ізраїльськими мужами в долині Дуба воюють з філістимлянами.»

Саул и все израильтяне находятся теперь в долине Эла, чтобы сразиться с филистимлянами».

Устав Давид уранці, здав на сторожа отару, забрав усе й пустився в дорогу, як йому наказав Єссей. Прибув він до обозу саме тоді, як військо вирушало лавами до бою, вигукуючи військовим кличем.

Давид, как и велел ему Ишай, поднялся следующим утром, оставил овец на одного из сторожей, взял поклажу и отправился в путь. Он подошел к лагерю как раз когда из него с боевым кличем выходило войско.

Ізраїльтяни та філістимляни вишикувались до бою, лава проти лави.

Израильтяне и филистимляне выстроились для боя друг против друга.

Скинув Давид із себе клунки і, передавши їх обозному сторожеві, побіг у бойові лави, прибув туди й спитав братів, як їм ідеться.

Давид оставил свою поклажу с обозным сторожем и поспешил к войску. Найдя братьев, он приветствовал их,

Та саме як він розмовляв з ними, виступив із рядів філістимлянських передовик-борець, на ім'я Голіят, філістимлянин з Гату, й промовляв, як звичайно, а Давид почув це.

и пока они разговаривали, выступил из рядов филистимских тот самый филистимский единоборец по имени Голиаф из Гата, и стал говорить, что и прежде, так что Давид услышал его.

Ізраїльські вояки, побачивши його, всі повтікали, бо злякались вельми.

И кто бы из израильтян ни встречался с филистимлянином взглядом, в большом страхе отступал перед ним.

Аж тут якийсь ізраїльтянин промовив: «Бачите того чоловіка, що он виходить? Він ступає, щоб зневажити Ізраїля. Того, хто його вб'є, цар збагатить превеликим багатством, видасть за нього свою дочку й звільнить у Ізраїлі родину його батька від податків.»

Израильтяне говорили: «Видите, кто это вышел на единоборство? Он вышел на позор Израилю. Если бы кто его сразил, то царь богато наградил бы такого, выдал бы за него дочь и освободил бы его отеческий род от податей в Израиле».

Давид допитувався в мужів, які стояли коло нього: Що буде тому, хто вб'є цього філістимлянина й змиє ганьбу з Ізраїля? Хто він, той філістимлянин, той необрізаний, що сміє так зневажати бойові лави живого Бога.

Давид спросил тех, кто был поблизости: «Как же поступят с тем, кто сразит этого филистимлянина и снимет позор с Израиля? Да и кто такой этот необрезанный, чтобы позорить воинство Бога Живого!»

Народ йому відповів, як сказано вище, мовивши: «Так буде тому, хто його вб'є.»

Народ пересказал ему всё то же самое, разъяснив, как наградят победителя.

Якже почув найстарший брат Давида Еліяв, що він розмовляє з тими мужами, розсердивсь на Давида й мовив: «Чого ти прийшов сюди? На кого ти покинув тих трохи овечат у пустині? Знаю твою зухвалість і твоє лихе серце! Прийшов сюди лише, щоб подивитись на війну!»

Старший его брат Элиав слышал, как Давид разговаривал с народом, и разгневался на него Элиав. Он сказал: «Зачем же ты явился сюда, и на кого бросил ты немногочисленную отару в степи? Знаю я твою заносчивость и дурной твой замысел: ты явился посмотреть на битву».

А Давид відповів: «Що ж я таке зробив? Чи не можна ж про це говорити?»

А Давид ответил: «Но что же я сделал? Это был просто разговор!»

І відвернувсь від нього, і заходивсь так само другого питати, й люди йому відповідали, як і за першим разом.

Отвернувшись от брата, он стал разговаривать с другим человеком, и спросил его о том же самом, и получил прежний ответ.

Чув дехто ті слова, які сказав Давид, і переказано їх Саулові, й Саул велів його покликати.

Разговоры, которые вел Давид, не остались незамеченными, их пересказали Саулу, и тогда тот приказал привести его.

Тоді Давид сказав до Саула: «Нехай ніхто не падає духом заради нього! Слуга твій виступить і буде битися з тим філістимлянином!»

А Давид сказал Саулу: «Пусть никто не унывает из-за этого филистимлянина. Твой раб пойдет и сразится с ним!»

Саул же Давидові: «Не тобі виходити проти цього філістимлянина, щоб із ним битись, бо ти ще хлопець, а він вояк із молодощів.»

Саул ответил Давиду: «Но ты же не можешь пойти и сразиться с этим филистимлянином, ведь ты еще мальчик, а он воин с юности своей».

А Давид сказав до Саула: «Слуга твій пас вівці батька, і як іноді прийде було лев чи ведмідь і вхопить овеча з отари,

Давид сказал Саулу: «Твой раб был пастухом при отаре своего отца. И бывало, что приходил лев или медведь и уносил овцу из отары.

то я, бувало, кинусь навздогінці за ним, б'ю його й вирву овеча в нього з пащі. А як, бувало, кинеться на мене, то я схоплю його за щелепи, поражу й вб'ю на смерть.

Тогда я гнался за ним, разил его и спасал овцу из его пасти, а если он нападал на меня, то я хватал его за гриву и разил насмерть.

І левів і ведмедів вбивав слуга твій, і цьому необрізаному філістимлянинові буде так само як з ними, бо він зневажив військо живого Бога.»

И со львом, и с медведем справлялся твой раб, и с этим филистимлянином будет то же, что и с одним из них, ведь он поносил воинство Бога Живого».

І вів далі Давид: «Господь, що врятував мене з левиних та ведмежих лап, врятує мене і з рук цього філістимлянина.» Тоді Саул сказав до Давида: «Іди, й нехай Господь буде з тобою!»

И добавил Давид: «Господь, Избавлявший меня от лапы льва и от лапы медведя, избавит меня и от руки этого филистимлянина». Тогда Саул сказал Давиду: «Ступай, и да будет с тобою Господь!».

Саул вдягнув Давида в свою бойову одіж, поклав йому на голову бронзовий шолом і надів на нього панцер.

Саул одел Давида в свои одежды, возложил ему на голову бронзовый шлем и надел на него доспехи.

Далі підперезавсь Давид його мечем по бойовій його одежі й ходив з трудом, бо не звик до цього. І сказав до Саула: «Я не можу ходити в цьому, бо не звик до цього.» І скинув усе те з себе.

Поверх всего Давид опоясался мечом Саула, но в этом непривычном вооружении он не смог ходить. Давид сказал Саулу: «Я не могу во всём этом ходить, я не привык!» — и снял с себя вооружение.

Узяв же в руку палицю, вибрав з потоку п'ять камінців гладеньких, поклав їх у пастушу торбу, що мав при собі, і з пращею в руці почав наближатися до філістимлянина.

Он взял с собой посох, и выбрал пять гладких камней из пересохшего речного русла, положив их в свою пастушью сумку. С этой сумкой и с пращой он вышел против филистимлянина.

А філістимлянин також підходив дедалі ближче до Давида, і щитоносець попереду нього.

Навстречу ему выступил филистимлянин, и пока он шел на Давида, перед ним был щитоносец.

Споглянув філістимлянин і, побачивши Давида, погордував ним, бо був він ще хлопець, русявий, гарний з виду.

Присмотревшись к Давиду, филистимлянин увидел молодого и румяного красавца, и отнесся к нему с презрением.

Філістимлянин і каже до Давида: «Чи ж я тобі пес, що ти йдеш на мене з палицями?» І прокляв філістимлянин Давида своїми богами.

И спросил филистимлянин Давида: «Что я, собака, что ты вышел против меня с палками?» И проклял филистимлянин Давида своими богами.

І мовив філістимлянин до Давида: «Ходи до мене сюди, я віддам твоє тіло птицям небесним і польовим звірям.»

Потом филистимлянин сказал Давиду: «Подойди сюда — и я брошу твое тело птицам небесным и зверям полевым!»

А Давид відповів філістимлянинові: «Ти йдеш на мене з мечем і довгим списом і коротким. Я ж іду на тебе в ім'я Господа Сил, Бога ізраїльських лав, якого ти зневажив.

Ответил филистимлянину Давид: «Ты идешь на меня с мечом, копьем и дротиком, а я выхожу против тебя с именем Господа Воинств, Бога ополчений израильских, которые ты поносил.

Сьогодні ж таки Господь видасть тебе в мої руки, я тебе вб'ю, відсічу голову від твого тіла і дам твій труп і трупи філістимлянського війська — таки сьогодні! — птаству небесному й дикому земному звірю, і взнає вся земля, що е Бог у Ізраїля.

Сегодня предаст тебя Господь в мои руки: сражу тебя, отсеку голову твою — и в этот самый день я отдам трупы войска филистимского птицам небесным и зверям полевым, и будет знать вся земля, что есть у Израиля Бог!

І ввесь цей збір взнає, що не мечем і списом Господь дає перемогу, що війна йому належить і що він вас видав нам у руки.»

И узнают все, кто собрался здесь, что не мечом и не копьем спасает Господь, ибо битва эта — Господня, и Он предаст всех вас в наши руки».

І от як філістимлянин рушив і, йдучи, насувавсь проти Давида, цей швидко вибіг із лав назустріч філістимлянинові,

И вот филистимлянин подходил к Давиду, а Давид спешно побежал прямо на вражеский строй, навстречу филистимлянину.

сягнув рукою до торби, взяв із неї камінь, метнув ним з пращі й поцілив у лоба філістимлянинові. Камінь застряг у нього в лобі, й він упав лицем об землю.

Он взял камень, метнул его из пращи и попал филистимлянину в лоб так, что проломил череп, и филистимлянин упал лицом наземь.

Отак Давид подужав філістимлянина каменем і пращею, убив його на смерть: меча ж не було в руках Давида.

Так Давид одолел филистимлянина, сразил его и убил, и не было в руках у Давида меча.

Підбіг Давид і, ставши над філістимлянином, ухопив його меча, вийняв з піхви й завдав йому смерть, відтявши йому голову. Філістимляни ж, побачивши, що богатир їхній мертвий, метнулися втікати.

Давид подбежал к филистимлянину, наступил на него и, вытащив из ножен его собственный меч, добил его, отсек ему голову. А филистимляне, увидев, что пал их богатырь, обратились в бегство.

І здвигнулися мужі Ізраїля та Юди й з боєвим криком гналися за філістимлянами аж до входу в Гат та до воріт Екрону. Філістимляни падали трупом по дорозі Шаараїм аж до Гату та до Екрону.

Мужи израильские и иудейские стали тогда с боевым кличем преследовать филистимлян до входа в Гат и до ворот Экрона.

Повернувшися з гарячої гонитви за філістимлянами, сини Ізраїля розграбували їхній табір.

Сыны Израилевы возвратились из погони за филистимлянами и разграбили их лагерь.

Давид же взяв голову філістимлянина й приніс її в Єрусалим, а його зброю склав у себе в шатрі.

А Давид взял голову филистимлянина и принес ее в Иерусалим, но его оружие сохранил в своем шатре.

Побачивши Саул Давида, що виступав навпроти філістимлянина, спитав Авнера, начальника війська: «Чий син, Авнере, цей хлопчина?» Авнер відповів: «Так певно, як ти живеш, царю, не знаю.»

Когда Саул увидел, как Давид идет навстречу филистимлянину, он спросил своего полководца Авнера: «чей сын этот юноша, Авнер?» Но Авнер ответил: «Да живет душа твоя, царь — я не знаю».

І цар сказав: «Довідайсь, чий син оцей молодець.»

Тогда царь велел ему разузнать, чей сын этот юноша.

Коли Давид повертався, вбивши філістимлянина, Авнер узяв його й привів до Саула, а він іще держав у руці голову філістимлянина.

И когда Давид, сразив филистимлянина, возвращался назад, Авнер взял его и подвел к Саулу — голову филистимлянина он нес в руке.

Саул спитав його: «Чий син ти, юначе?» Давид же: «Син слуги твого Єссея, вифлеємця.»

Саул спросил его: «Чей ты сын, юноша?» И Давид ответил: «Сын твоего раба Ишая из Вифлеема».

« 16 глава 18 глава »