1 Самуїла 17 глава

Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Переклад Хоменка → Cовременный перевод WBTC

Зібрали філістимляни свої війська до бою та й зійшлись у Сохо, що в Юдеї, а отаборились між Сохо і Азекою в Ефес-Даммімі.

Филистимляне собрали свои войска для войны. Они собрались в Сокхофе в Иудее и разбили свой лагерь между Сокхофом и Азеком, в Ефес-Даммиме.

Саул же й ізраїльтяни зібрались і отаборились в долині Дуба й приготувались до битви проти філістимлян.

А Саул и израильтяне собрались и разбили свой лагерь в долине Дуба. Они выстроились и приготовились к войне с филистимлянами.

Філістимляни стали на горі з одного боку, а ізраїльтяни стали на горі з другого боку, так що між ними була долина.

Филистимляне стали на одном холме, израильтяне стали на другом, а между ними была долина.

І виступив з філістимлянського табору передовий борець, на ім'я Голіят, з Гату, ростом шість ліктів із п'яддю.

И выступил из филистимского лагеря единоборец из Гефа, которого звали Голиаф. Ростом он был шести локтей и одна пяди.

На голові в нього був бронзовий шолом; одягнений був у лусковий панцер, що важив п'ять тисяч бронзових шеклів.

На голове у него был бронзовый шлем, и одет он был в чешуйчатую броню. Броня эта была из бронзы и весила около пяти тысяч сиклей.

На ногах у нього були бронзові наколінники й бронзовий спис за плечима.

На ногах его были бронзовые наколенники, и за плечами у него было бронзовое копьё.

Ратище його було завгрубшки, як ткацький вал, а блискучий кінець його списа важив шістсот шеклів заліза. Попереду нього виступав щитоноша.

Древко его копья было такое длинное, как навой у ткачей, а само копьё весило шестьсот сиклей железа. Оруженосец Голиафа шёл впереди, неся его щит.

Став він і загукав до лав ізраїльських: «Чого ви вийшли й стаєте до бою? Хіба я не філістимлянин, а ви не раби Саула? Виберіть собі одного, й нехай виступить проти мене!

Голиаф стоял и кричал израильским полкам: "Зачем выстроились вы все к битве? Я — филистимлянин, а вы — рабы Саула. Выберите человека, и пусть он сойдёт сразиться со мной.

Коли він зможе боротися зо мною і мене вб'є, ми будемо вашими рабами, а коли я подужаю його та його вб'ю, ви будете нашими рабами й будете нам служити.»

Если он убьёт меня, филистимляне станут вашими рабами, а если я убью его, то вы станете нашими рабами и будете служить нам".

І філістимлянин додав: «Оце я викликав ізраїльські лави нині. Дайте мені чоловіка, і ми поборемося разом!»

И ещё филистимлянин сказал: "Сегодня я посрамлю израильские полки! Дайте мне человека, и мы сразимся с ним!"

Почувши ці слова, Саул і ввесь Ізраїль зжахнулись і налякались вельми.

Услышав слова филистимлянина, Саул и все израильтяне очень испугались.

Давид же був син одного ефратія з Вифлеєму в Юдеї, на ім'я Єссей, в якого було вісім синів. За часів Саула цей чоловік був старий і мав багато років.

Давид же был сыном Иессея Ефрафянина из Вифлеема Иудейского. У Иессея было восемь сыновей, и во времена Саула он был уже старым человеком.

Троє старших синів Єссея пішли з Саулом на війну. Імена ж тих трьох синів, що вийшли на війну, були: найстарший Еліяв, другий Авінадав, а третій Шамма.

Три старших сына Иессея пошли с Саулом на войну. Старшего сына звали Елиав, второго сына звали Аминадав, а третьего — Самма.

Давид же був наймолодший, три старші пішли за Саулом.

Давид был младшим сыном. Трое старших пошли с Саулом,

Давид приходив і повертавсь від служби при Саулі додому, щоб доглядати батькові вівці у Вифлеємі.

а Давид возвратился от Саула, чтобы пасти овец своего отца в Вифлееме.

Філістимлянин наближався, вранці й увечері, і так виступав сорок днів.

Сорок дней, утром и вечером, филистимлянин выходил и стоял перед израильтянами.

Раз якось Єссей звелів своєму синові Давидові: «Візьми лишень твоїм братам ефу підсмаженого зерна та оцих десять буханців хліба й віднеси хутенько братам у табір.

Однажды Иессей сказал своему сыну Давиду: "Возьми для братьев своих ефу жареных зёрен и десять хлебов и отнеси это к ним в лагерь.

А оцих десять кусків сиру віднеси тисяцькому; та довідайсь про братів, як їм ідеться, і принеси якийнебудь знак, (що ти доручив їм).

Возьми также десять кусков сыра и отнеси их тысячнику твоих братьев. Узнай, что делают твои братья, и принеси мне какое-либо доказательство того, что у них всё в порядке.

Вони з Саулом і з усіма ізраїльськими мужами в долині Дуба воюють з філістимлянами.»

Братья твои с Саулом и со всей израильской армией находятся в Долине Дуба и готовятся к сражению с филистимлянами".

Устав Давид уранці, здав на сторожа отару, забрав усе й пустився в дорогу, як йому наказав Єссей. Прибув він до обозу саме тоді, як військо вирушало лавами до бою, вигукуючи військовим кличем.

Рано утром Давид встал, поручил овец другому пастуху и, взяв ношу, пошёл туда, куда сказал ему Иессей. Он добрался до лагеря, когда войско заняло боевые позиции и с боевыми криками готовилось к сражению.

Ізраїльтяни та філістимляни вишикувались до бою, лава проти лави.

Израильтяне и филистимляне выстроились друг против друга.

Скинув Давид із себе клунки і, передавши їх обозному сторожеві, побіг у бойові лави, прибув туди й спитав братів, як їм ідеться.

Давид оставил свою ношу сторожу, который охранял обоз, и побежал туда, где стояли воины, чтобы узнать о братьях.

Та саме як він розмовляв з ними, виступив із рядів філістимлянських передовик-борець, на ім'я Голіят, філістимлянин з Гату, й промовляв, як звичайно, а Давид почув це.

Пока он разговаривал со своими братьями, Голиаф, филистимский единоборец из Гефа, выступил из своих рядов и стал выкрикивать те слова, и Давид услышал это.

Ізраїльські вояки, побачивши його, всі повтікали, бо злякались вельми.

Увидев этого человека, израильтяне убегали от него в великом страхе.

Аж тут якийсь ізраїльтянин промовив: «Бачите того чоловіка, що он виходить? Він ступає, щоб зневажити Ізраїля. Того, хто його вб'є, цар збагатить превеликим багатством, видасть за нього свою дочку й звільнить у Ізраїлі родину його батька від податків.»

Один израильтянин сказал: "Видите этого человека? Он выходит и в который раз поносит Израиль. Большое богатство получил бы от царя Саула тот, кто убил бы этого человека. Саул выдал бы за него свою дочь и сделал бы семью отца его свободной в Израиле".

Давид допитувався в мужів, які стояли коло нього: Що буде тому, хто вб'є цього філістимлянина й змиє ганьбу з Ізраїля? Хто він, той філістимлянин, той необрізаний, що сміє так зневажати бойові лави живого Бога.

Давид спросил стоящих возле него людей: "Что сделают тому, кто убьёт этого филистимлянина и снимет позор с Израиля? Кто этот необрезанный филистимлянин, чтобы так поносить войско Бога живого?"

Народ йому відповів, як сказано вище, мовивши: «Так буде тому, хто його вб'є.»

И они повторили сказанное ему и добавили: "Вот что будет сделано тому, кто убьёт его".

Якже почув найстарший брат Давида Еліяв, що він розмовляє з тими мужами, розсердивсь на Давида й мовив: «Чого ти прийшов сюди? На кого ти покинув тих трохи овечат у пустині? Знаю твою зухвалість і твоє лихе серце! Прийшов сюди лише, щоб подивитись на війну!»

Елиав, старший брат Давида, услышав, что он разговаривает с солдатами, рассердился на него. Он спросил Давида: "Зачем ты пришёл сюда и на кого ты оставил немногих овец тех в пустыне? Я знаю твоё высокомерие и твоё злое сердце. Ты пришёл сюда только для того, чтобы посмотреть на сражение".

А Давид відповів: «Що ж я таке зробив? Чи не можна ж про це говорити?»

Давид сказал: "Что я сделал? Я не сделал ничего плохого. Я просто разговаривал!"

І відвернувсь від нього, і заходивсь так само другого питати, й люди йому відповідали, як і за першим разом.

И, повернувшись к другим людям, задал им тот же вопрос, и они отвечали ему как прежде.

Чув дехто ті слова, які сказав Давид, і переказано їх Саулові, й Саул велів його покликати.

Сказанное Давидом было услышано и пересказано Саулу, и тот послал за ним.

Тоді Давид сказав до Саула: «Нехай ніхто не падає духом заради нього! Слуга твій виступить і буде битися з тим філістимлянином!»

И сказал Давид Саулу: "Пусть народ не падает духом из-за этого филистимлянина. Раб твой пойдёт и сразится с ним!"

Саул же Давидові: «Не тобі виходити проти цього філістимлянина, щоб із ним битись, бо ти ще хлопець, а він вояк із молодощів.»

Саул ответил: "Ты не можешь выйти против этого филистимлянина и сразиться с ним. Ты всего лишь мальчик! А Голиаф — воин с ранних лет".

А Давид сказав до Саула: «Слуга твій пас вівці батька, і як іноді прийде було лев чи ведмідь і вхопить овеча з отари,

Но Давид сказал Саулу: "Я, раб твой, пас овец у отца своего, и когда приходил лев или медведь и уносил овцу из стада,

то я, бувало, кинусь навздогінці за ним, б'ю його й вирву овеча в нього з пащі. А як, бувало, кинеться на мене, то я схоплю його за щелепи, поражу й вб'ю на смерть.

то я гнался за ним, нападал на него и отнимал овцу из его пасти. И если он набрасывался на меня, я хватал его за гриву, дрался с ним и убивал.

І левів і ведмедів вбивав слуга твій, і цьому необрізаному філістимлянинові буде так само як з ними, бо він зневажив військо живого Бога.»

И льва, и медведя убивал раб твой! То же будет и с этим необрезанным филистимлянином, который насмехался над войском Бога живого.

І вів далі Давид: «Господь, що врятував мене з левиних та ведмежих лап, врятує мене і з рук цього філістимлянина.» Тоді Саул сказав до Давида: «Іди, й нехай Господь буде з тобою!»

Господь, Который спас меня ото льва и медведя, спасёт меня и от руки этого филистимлянина". Тогда Саул сказал Давиду: "Иди, и да будет с тобой Господь".

Саул вдягнув Давида в свою бойову одіж, поклав йому на голову бронзовий шолом і надів на нього панцер.

Саул одел Давида в свои одежды, надел на него броню и на голову его возложил бронзовый шлем.

Далі підперезавсь Давид його мечем по бойовій його одежі й ходив з трудом, бо не звик до цього. І сказав до Саула: «Я не можу ходити в цьому, бо не звик до цього.» І скинув усе те з себе.

Давид опоясался мечом и попробовал пройтись. Но он не привык к такому тяжёлому вооружению. Он сказал Саулу: "Я не могу ходить в этом. Я не привык", и снял с себя всё это.

Узяв же в руку палицю, вибрав з потоку п'ять камінців гладеньких, поклав їх у пастушу торбу, що мав при собі, і з пращею в руці почав наближатися до філістимлянина.

Давид взял в руку свой посох, нашёл в ручье пять гладких камней, положил их в пастушью сумку и с пращой в руке вышел навстречу филистимлянину.

А філістимлянин також підходив дедалі ближче до Давида, і щитоносець попереду нього.

Между тем филистимлянин медленно приближался к Давиду. Оруженосец Голиафа шёл впереди него, неся щит.

Споглянув філістимлянин і, побачивши Давида, погордував ним, бо був він ще хлопець, русявий, гарний з виду.

Голиаф с презрением смотрел на Давида, потому что тот был очень молод, красив и полон здоровья.

Філістимлянин і каже до Давида: «Чи ж я тобі пес, що ти йдеш на мене з палицями?» І прокляв філістимлянин Давида своїми богами.

Он сказал Давиду: "Что ты идёшь на меня с палкой? Разве я собака?", и проклял Давида своими богами.

І мовив філістимлянин до Давида: «Ходи до мене сюди, я віддам твоє тіло птицям небесним і польовим звірям.»

Затем Голиаф сказал Давиду: "Подойди сюда, и я отдам твоё тело птицам небесным и диким зверям!"

А Давид відповів філістимлянинові: «Ти йдеш на мене з мечем і довгим списом і коротким. Я ж іду на тебе в ім'я Господа Сил, Бога ізраїльських лав, якого ти зневажив.

Давид ответил филистимлянину: "Ты вышел против меня с мечом, копьём и щитом, а я иду против тебя во имя Господа Всемогущего, Бога войска израильского, над Которым ты смеялся.

Сьогодні ж таки Господь видасть тебе в мої руки, я тебе вб'ю, відсічу голову від твого тіла і дам твій труп і трупи філістимлянського війська — таки сьогодні! — птаству небесному й дикому земному звірю, і взнає вся земля, що е Бог у Ізраїля.

Сегодня Господь предаст тебя в мои руки. Я убью тебя и сниму с тебя голову, и отдам трупы филистимлян на съедение птицам небесным и зверям земным. И узнает вся земля, что есть Бог в Израиле!

І ввесь цей збір взнає, що не мечем і списом Господь дає перемогу, що війна йому належить і що він вас видав нам у руки.»

И узнают все люди, собравшиеся здесь, что не мечом и копьём спасает Господь. Это война Господа, и Он предаст вас в наши руки".

І от як філістимлянин рушив і, йдучи, насувавсь проти Давида, цей швидко вибіг із лав назустріч філістимлянинові,

Когда филистимлянин стал приближаться, чтобы сразиться с Давидом, Давид быстро побежал ему навстречу.

сягнув рукою до торби, взяв із неї камінь, метнув ним з пращі й поцілив у лоба філістимлянинові. Камінь застряг у нього в лобі, й він упав лицем об землю.

Он достал камень из сумки и метнул его из пращи. Камень попал Голиафу прямо в лоб и вонзился в него, и филистимлянин упал лицом на землю.

Отак Давид подужав філістимлянина каменем і пращею, убив його на смерть: меча ж не було в руках Давида.

Так Давид одолел филистимлянина пращой и камнем. Он поразил и убил его без меча.

Підбіг Давид і, ставши над філістимлянином, ухопив його меча, вийняв з піхви й завдав йому смерть, відтявши йому голову. Філістимляни ж, побачивши, що богатир їхній мертвий, метнулися втікати.

Давид подбежал и стал над ним. Он взял меч филистимлянина, вынул его из ножен и этим мечом отсёк филистимлянину голову. Увидев, что их герой умер, филистимляне повернулись и побежали.

І здвигнулися мужі Ізраїля та Юди й з боєвим криком гналися за філістимлянами аж до входу в Гат та до воріт Екрону. Філістимляни падали трупом по дорозі Шаараїм аж до Гату та до Екрону.

И поднялись народ израильский и иудейский, и с криками погнались за филистимлянами, и преследовали их до входа в долину и до самых ворот Аккарона. Вся Шааримская дорога была усыпана телами филистимлян, до Гефа и до Аккарона.

Повернувшися з гарячої гонитви за філістимлянами, сини Ізраїля розграбували їхній табір.

После погони израильтяне вернулись в лагерь филистимлян и разграбили его.

Давид же взяв голову філістимлянина й приніс її в Єрусалим, а його зброю склав у себе в шатрі.

Давид взял голову филистимлянина и отнёс её в Иерусалим, а оружие его положил в свой шатёр.

Побачивши Саул Давида, що виступав навпроти філістимлянина, спитав Авнера, начальника війська: «Чий син, Авнере, цей хлопчина?» Авнер відповів: «Так певно, як ти живеш, царю, не знаю.»

Когда Саул увидел Давида, выходившего против филистимлянина, он спросил у Авенира, начальника войска: "Авенир, чей сын этот юноша?" Авенир ответил: "Клянусь твоей жизнью, царь мой, я не знаю".

І цар сказав: «Довідайсь, чий син оцей молодець.»

И сказал царь: "Тогда узнай, кто отец его".

Коли Давид повертався, вбивши філістимлянина, Авнер узяв його й привів до Саула, а він іще держав у руці голову філістимлянина.

Когда Давид вернулся после поражения филистимлянина, Авенир взял его и привёл к Саулу, и голова Голиафа ещё была в руках Давида.

Саул спитав його: «Чий син ти, юначе?» Давид же: «Син слуги твого Єссея, вифлеємця.»

Саул спросил его: "Чей ты сын, юноша?" Давид ответил: "Я сын раба твоего, Иессея из Вифлеема".

« 16 глава 18 глава »