1 Самуїла 17 глава

Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Переклад Куліша та Пулюя → Cовременный перевод WBTC

Филистії зібрали своє військо до бою, та й зійшлись в Сохотї, що в Юдеї, та й отаборились під Ефес-Даммимом між Сохотом і Азеком.

Филистимляне собрали свои войска для войны. Они собрались в Сокхофе в Иудее и разбили свой лагерь между Сокхофом и Азеком, в Ефес-Даммиме.

Саул же й Ізраїльське військо скупились й отаборились в долинї Теребінта та й готовились до війни з Филистіями.

А Саул и израильтяне собрались и разбили свой лагерь в долине Дуба. Они выстроились и приготовились к войне с филистимлянами.

Филистії стали по сїм боцї на горі, а Ізрайлитяне по тім боцї на горі, так що між ними була долина.

Филистимляне стали на одном холме, израильтяне стали на другом, а между ними была долина.

І виступив із табору Филистійського одноборець, на ймя Голіят, із Гета, ростом шістьох локот з пяддю,

И выступил из филистимского лагеря единоборец из Гефа, которого звали Голиаф. Ростом он был шести локтей и одна пяди.

У мідяному шоломі на голові, в панцері ваги пять тисяч мідяних секлів;

На голове у него был бронзовый шлем, и одет он был в чешуйчатую броню. Броня эта была из бронзы и весила около пяти тысяч сиклей.

На ногах носив мідяні колїнники і мідяного щита за плечима.

На ногах его были бронзовые наколенники, и за плечами у него было бронзовое копьё.

Ратовище ж у його було загрубшки як ткацький вал, а сама списа важила шістьсот секлів залїза, й поперед його ходив його зброєноша.

Древко его копья было такое длинное, как навой у ткачей, а само копьё весило шестьсот сиклей железа. Оруженосец Голиафа шёл впереди, неся его щит.

І виступав він та й гукав лавам Ізраїльським: Про що вийшли ви воюватись? Хиба ж я не Филистій, а ви не крепаки Саулові? Вибирайте одного з вас, щоб виступив проти мене!

Голиаф стоял и кричал израильским полкам: "Зачем выстроились вы все к битве? Я — филистимлянин, а вы — рабы Саула. Выберите человека, и пусть он сойдёт сразиться со мной.

Коли зможе боротись зо мною та подужає мене, то ми будемо вашими рабами; коли ж я переважу його та подужаю, так ви будете нашими рабами і мусите нам служити.

Если он убьёт меня, филистимляне станут вашими рабами, а если я убью его, то вы станете нашими рабами и будете служить нам".

І говорив Филистій: отсе я поругав полки Ізраїльські; дайте ж менї чоловіка, а ми поборемось у двох!

И ещё филистимлянин сказал: "Сегодня я посрамлю израильские полки! Дайте мне человека, и мы сразимся с ним!"

Почувши Саул і ввесь Ізраїль сї Филистієві речі, вжахнулись і полякались вельми.

Услышав слова филистимлянина, Саул и все израильтяне очень испугались.

Давид же та був син одного Ефратїя із Бетлеєма Юдиного, на ймя Ессея, що було в його вісїм синів. За Саулового віку був се старий чоловік і геть то старший між мужами.

Давид же был сыном Иессея Ефрафянина из Вифлеема Иудейского. У Иессея было восемь сыновей, и во времена Саула он был уже старым человеком.

Троє ж старших синів Ессеєвих пійшли з Саулом на війну. Сі троє синів його звались: найстарший Еліяв, другий за ним Аминадаб, а третий Самма.

Три старших сына Иессея пошли с Саулом на войну. Старшего сына звали Елиав, второго сына звали Аминадав, а третьего — Самма.

Давид же був найменьший; три старші пійшли з Саулом.

Давид был младшим сыном. Трое старших пошли с Саулом,

Давид же вернув був од Саула додому, щоб у Бетлеємі доглядати батькової отари.

а Давид возвратился от Саула, чтобы пасти овец своего отца в Вифлееме.

Та Филистій виходив рано й вечір і показував себе сорок днїв уже.

Сорок дней, утром и вечером, филистимлянин выходил и стоял перед израильтянами.

От і звелїв раз Ессей синові свойму Давидові: Возьми лишень братам твоїм ефу піджареного зерна та десять боханцїв хлїба та віднеси хутенько братам у табір;

Однажды Иессей сказал своему сыну Давиду: "Возьми для братьев своих ефу жареных зёрен и десять хлебов и отнеси это к ним в лагерь.

А сї десять молочних сирів однеси гетьманові, та довідайся, яково там братам твоїм, та чого б їм треба.

Возьми также десять кусков сыра и отнеси их тысячнику твоих братьев. Узнай, что делают твои братья, и принеси мне какое-либо доказательство того, что у них всё в порядке.

Саул же й вони й усе Ізраїлське військо стояли в Теребинтовій долинї, і ладились до бою з Филистіями.

Братья твои с Саулом и со всей израильской армией находятся в Долине Дуба и готовятся к сражению с филистимлянами".

І здав Давид назавтра вранцї рано отару пастухові, забрав усе та й пійшов у дорогу, як наказав йому Ессей. Як прийшов же до обозу, саме тодї вирушило військо боєвими лавами, й знявсь військовий крик.

Рано утром Давид встал, поручил овец другому пастуху и, взяв ношу, пошёл туда, куда сказал ему Иессей. Он добрался до лагеря, когда войско заняло боевые позиции и с боевыми криками готовилось к сражению.

Як Ізрайлитяне, так і Филистії стояли готові до бою, лава навпроти лави.

Израильтяне и филистимляне выстроились друг против друга.

І слобонившись Давид від своїх клунків, передав те все обозному сторожові та й побіг у боєві лави, а ввійшовши туди, спитав у братів, як їм живеться.

Давид оставил свою ношу сторожу, который охранял обоз, и побежал туда, где стояли воины, чтобы узнать о братьях.

Саме ж тодї як він розмовляв із ними, виступив із Филистійських рядів одноборець, на імя Голіят, Филистій з Гета, і провадив звичайні свої речі, так що й Давид їх чув.

Пока он разговаривал со своими братьями, Голиаф, филистимский единоборец из Гефа, выступил из своих рядов и стал выкрикивать те слова, и Давид услышал это.

Як же побачили Ізраїльські вояки сього чоловіка, утїкали з перед нього і лякались вельми.

Увидев этого человека, израильтяне убегали от него в великом страхе.

І говорили Ізрайлитяне: бачите сього чоловіка, що он виходить? Виступає він, щоб зневажати Ізраїля; коли б хто вбив його, то царь одарував би його багацтвом, і оддав би дочку за його, а родину батька його звільнив би від усякої данини.

Один израильтянин сказал: "Видите этого человека? Он выходит и в который раз поносит Израиль. Большое богатство получил бы от царя Саула тот, кто убил бы этого человека. Саул выдал бы за него свою дочь и сделал бы семью отца его свободной в Израиле".

І допитував Давид у тих мужів, що стояли коло його: Що буде тому, хто вбє сього Филистія, що так зневажає військо живого Бога?

Давид спросил стоящих возле него людей: "Что сделают тому, кто убьёт этого филистимлянина и снимет позор с Израиля? Кто этот необрезанный филистимлянин, чтобы так поносить войско Бога живого?"

А люде відказали йому так само: Те й те буде тому, хто його вбє.

И они повторили сказанное ему и добавили: "Вот что будет сделано тому, кто убьёт его".

Як почув же найстарший брат Давидів Еліяб, що він говорить з тими мужами, то й розсердився Еліяб на Давида та й каже: Про що прийшов ти сюди, і на кого покинув тих трохи овечат у степу? Я знаю твою гординю і дурне твоє серце. Прийшов ти сюди дивитись на війну.

Елиав, старший брат Давида, услышав, что он разговаривает с солдатами, рассердился на него. Он спросил Давида: "Зачем ты пришёл сюда и на кого ты оставил немногих овец тех в пустыне? Я знаю твоё высокомерие и твоё злое сердце. Ты пришёл сюда только для того, чтобы посмотреть на сражение".

І відказав Давид: Що ж таке вчинив я? То було тілько слово.

Давид сказал: "Что я сделал? Я не сделал ничего плохого. Я просто разговаривал!"

І повернувсь од його до другого, і питав тим же робом, і відказували йому люде, як і за першим разом.

И, повернувшись к другим людям, задал им тот же вопрос, и они отвечали ему как прежде.

Як же пійшла поголоска про те, як допитувався Давид, переказано про се Саулові, і звелїв Саул покликати його.

Сказанное Давидом было услышано и пересказано Саулу, и тот послал за ним.

І промовив Давид до Саула: Нехай нїхто не впадає духом ізза оттого; раб твій виступить та й бити меться з тим Филистієм.

И сказал Давид Саулу: "Пусть народ не падает духом из-за этого филистимлянина. Раб твой пойдёт и сразится с ним!"

І відказав Саул Давидові: Не тобі виходити проти сього Филистія, щоб із ним битись, бо ти ще хлопець, а він вояка з молодощів.

Саул ответил: "Ты не можешь выйти против этого филистимлянина и сразиться с ним. Ты всего лишь мальчик! А Голиаф — воин с ранних лет".

І сказав Давид Саулові: Раб твій доглядав батькової отари і як инодї прийде було лев, чи то ведмідь та вхопить овеча зміж отари,

Но Давид сказал Саулу: "Я, раб твой, пас овец у отца своего, и когда приходил лев или медведь и уносил овцу из стада,

Так я бувало біжу та й бю його, покіль вирву йому з пащі овеча. Якже він кидавсь на мене, то я вхоплю його за горло та й убю на смерть.

то я гнался за ним, нападал на него и отнимал овцу из его пасти. И если он набрасывался на меня, я хватал его за гриву, дрался с ним и убивал.

Леви й ведмедї вбивав раб твій, так мусить і сьому необрізаному Филистієві так само бути, як з ними, бо він зневажає воїнів живого Бога.

И льва, и медведя убивал раб твой! То же будет и с этим необрезанным филистимлянином, который насмехался над войском Бога живого.

І закінчив Давид: Господь, що рятував мене із левиних і ведмежих лаб, вирятує мене й з рук сього Филистія. І каже Саул Давидові: Йди, і нехай Господь буде з тобою!

Господь, Который спас меня ото льва и медведя, спасёт меня и от руки этого филистимлянина". Тогда Саул сказал Давиду: "Иди, и да будет с тобой Господь".

І вдїг Саул Давида в свою боєву одїж, і вложив йому на голову мідяного шолома, і надїв на нього панцера.

Саул одел Давида в свои одежды, надел на него броню и на голову его возложил бронзовый шлем.

І підперезавсь Давид мечем його по боєвій одежі його і силкувавсь ходити, бо він не привик був до такого. Відтак сказав Давид Саулові: Я не вмію в сьому ходити, я бо не навик. І зняв Давид все те з себе.

Давид опоясался мечом и попробовал пройтись. Но он не привык к такому тяжёлому вооружению. Он сказал Саулу: "Я не могу ходить в этом. Я не привык", и снял с себя всё это.

І взяв він палицю свою в руку і знайшов собі пять гладеньких каменїв в потоцї та й вложив їх собі в пастушу торбину, і взяв свою пращу в руку та й виступив проти Филистія.

Давид взял в руку свой посох, нашёл в ручье пять гладких камней, положил их в пастушью сумку и с пращой в руке вышел навстречу филистимлянину.

Филистій же наступав усе близше та близше на Давида, і той чоловік, що носив йому щита, йшов поперед його.

Между тем филистимлянин медленно приближался к Давиду. Оруженосец Голиафа шёл впереди него, неся щит.

Як споглянув же Филистій та побачив Давида, то й погордував ним, бо сей був ще хлопець, і краснощокий і принадного виду.

Голиаф с презрением смотрел на Давида, потому что тот был очень молод, красив и полон здоровья.

І каже Филистій Давидові: Хиба я пес, що ти йдеш на мене з ціпком? І закляв Филистій Давидові своїми богами.

Он сказал Давиду: "Что ты идёшь на меня с палкой? Разве я собака?", и проклял Давида своими богами.

І каже Филистій Давидові: Ходи сюди і віддам я тїло твоє птаству під небом та звіррю польовому.

Затем Голиаф сказал Давиду: "Подойди сюда, и я отдам твоё тело птицам небесным и диким зверям!"

А Давид відказує Филистієві: Ти йдеш на мене з мечем, списом і щитом, я ж ійду на тебе в імя Господа Саваота, в імя Бога війск Ізраїлських, що ти зневажав.

Давид ответил филистимлянину: "Ты вышел против меня с мечом, копьём и щитом, а я иду против тебя во имя Господа Всемогущего, Бога войска израильского, над Которым ты смеялся.

У сей день оддасть тебе Господь менї в руки, і я вбю тебе й відсїчу тобі голову, і передам ще сьогоднї трупа твого й трупи Филистійського війська птаству під небесами і звірям земним, і зрозуміє вся земля, що є Бог ув Ізраїлї;

Сегодня Господь предаст тебя в мои руки. Я убью тебя и сниму с тебя голову, и отдам трупы филистимлян на съедение птицам небесным и зверям земным. И узнает вся земля, что есть Бог в Израиле!

І взнає ввесь сей збір, що не мечем та списом спасає Господь, бо се війна Господня, і він оддасть вас нам у руки.

И узнают все люди, собравшиеся здесь, что не мечом и копьём спасает Господь. Это война Господа, и Он предаст вас в наши руки".

Як же Филистій наладивсь і підступав та наближався 'к Давиду, побіг Давид швидко зустріч Филистієві під боєві лави,

Когда филистимлянин стал приближаться, чтобы сразиться с Давидом, Давид быстро побежал ему навстречу.

І вхопив Давид з торби рукою каменя, і розмахнувши пращею, викинув його та й уцїлив Филистія в чоло; і вбивсь камінь йому в лоба, так що він упав лицем на землю.

Он достал камень из сумки и метнул его из пращи. Камень попал Голиафу прямо в лоб и вонзился в него, и филистимлянин упал лицом на землю.

Так подужав Давид Филистія каменем із пращі і вбив Филистія, хоч і не було меча в руцї в Давида.

Так Давид одолел филистимлянина пращой и камнем. Он поразил и убил его без меча.

Тодї підбіг Давид, наступив ногою на Филистія, вхопив меча його, вийняв із піхви, та й відсїк ним голову його. Побачивши ж тодї Филистії, що велитень їх мертвий, кинулись навтеки.

Давид подбежал и стал над ним. Он взял меч филистимлянина, вынул его из ножен и этим мечом отсёк филистимлянину голову. Увидев, что их герой умер, филистимляне повернулись и побежали.

І піднялись мужі Ізраїльські й Юдині і зняли боєвий поклик та й пігнали за Филистіями аж до входу в долину й до воріт Аккарону. І падали побивані Филистії по дорозї Шааримській, до Гета й до Аккарону.

И поднялись народ израильский и иудейский, и с криками погнались за филистимлянами, и преследовали их до входа в долину и до самых ворот Аккарона. Вся Шааримская дорога была усыпана телами филистимлян, до Гефа и до Аккарона.

І вернулись Ізрайлитяне з погонї за Филистіями та й розграбили їх табір.

После погони израильтяне вернулись в лагерь филистимлян и разграбили его.

Давид же взяв голову Филистієву та й однїс у Ерусалим, а його зброю зложив у себе в наметї.

Давид взял голову филистимлянина и отнёс её в Иерусалим, а оружие его положил в свой шатёр.

Як побачив Саул Давида, що йде проти Филистія, так поспитав у свого військового гетьмана Абенира: Чий би се був син оттой молодець? І відказав Абенир: Так певно, як ти живеш, царю, не знаю.

Когда Саул увидел Давида, выходившего против филистимлянина, он спросил у Авенира, начальника войска: "Авенир, чей сын этот юноша?" Авенир ответил: "Клянусь твоей жизнью, царь мой, я не знаю".

І сказав йому царь: То довідайся, чий син сей молодик.

И сказал царь: "Тогда узнай, кто отец его".

Як же вертався Давид, убивши Филистія, взяв його Абенир та й привів перед Саула, а він держав іще Филистієву голову в руцї.

Когда Давид вернулся после поражения филистимлянина, Авенир взял его и привёл к Саулу, и голова Голиафа ещё была в руках Давида.

І поспитав його Саул: Чий ти син, молодче? І відказав Давид: Син раба твого Ессея з Бетлеєму.

Саул спросил его: "Чей ты сын, юноша?" Давид ответил: "Я сын раба твоего, Иессея из Вифлеема".

« 16 глава 18 глава »