1 Самуїла 17 глава

Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Українська Біблія. Турконяк → Перевод Десницкого

Филистимці ж зібралися до своїх таборів на війну, прийшли до Сокхота юдейського і отаборилися між Сокхотом і між Азикою в Ефермемі.

Филистимляне собрали войско для битвы и выступили к Сохо, что в Иудее. Их лагерь был между Сохо и Азекой в Эфес-Даммиме.

А Саул і мужі Ізраїля зібралися й отаборилися в долині. Вони стали до бою напроти филистимців.

Саул и собравшиеся к нему израильтяне встали лагерем в долине Эла и готовились к битве с филистимлянами.

Филистимці стояли на горі по одну сторону, а Ізраїль — на горі по іншу сторону, а між ними — долина.

Фислистимляне стояли на холме с одной стороны, израильтяне — на холме с другой стороны, а между ними была долина.

З табору филистимців вийшов сильний чоловік, ім’я його — Голіаф з Ґета, його зріст — чотири лікті й долоня.

Выступил из филистимского лагеря единоборец по имени Голиаф из Гата, ростом в шесть локтей и пядь.

На його голові був шолом, і він був одягнений в лускоподібний панцир, а вага його панцира — п’ять тисяч сиклів міді та заліза.

На голове у него был медный шлем, он был одет в доспех из бронзы весом в пять тысячей шекелей.

Мідні надколінки — на його ногах і мідний щит — поміж його плечима.

На ногах у него были бронзовые поножи, а за плечами — дротик с бронзовым наконечником.

Держак його списа, наче ткацький вал, а важив його спис шістдесят сиклів заліза. І той, хто носив його зброю, ішов перед ним.

Древко его копья было как вал ткацкого станка, а наконечник был железный, весом в шестьсот шекелей. Перед ним выступал щитоносец.

Він став і закричав до ізраїльського табору, гукаючи їм: Для чого вийдете, щоб стати до бою напроти нас? Хіба я не є филистимцем, а ви — євреями Саула! Виберіть собі мужа, і нехай спуститься до мене,

Он остановился и стал вызывать израильский строй: «Отчего бы одному из вас не выйти на поединок? Я филистимлянин, а вы рабы Саула. Выберите у себя кого-нибудь, и пусть он выйдет сюда.

і якщо спроможеться зі мною воювати, і якщо поб’є мене, то ми будемо вам рабами, якщо ж я подолаю і поб’ю його, то ви будете нам рабами і служитимете нам!

Если он одержит верх в бою со мной и сразит меня, мы станем вашими рабами, а если я его одолею и сражу, то вы станете нашими рабами, будете служить нам».

Ось я сьогодні, у цей день, — сказав филистимець, — зганьбив ізраїльський табір, дайте мені мужа, і боротимемось обидва!

Филистимлянин говорил: «Посрамлю я сегодня войско израильское, только дайте мне кого-нибудь для поединка!»

Коли Саул і весь Ізраїль почули ці слова филистимця, то жахнулися і сильно перелякалися.

Саул и все израильтяне слушали слова того филистимлянина в большом страхе и трепете.

32 І Давид промовив до Саула: Хай не занепадає серце мого володаря в ньому. Твій слуга піде і воюватиме із цим филистимцем!

Давид был сыном эфратянина из Вифлеема в Иудее, которого звали Ишай и у которого было восемь сыновей. Во дни Саула он был уже стар, было ему много лет.

33 Та Саул промовив до Давида: Не зможеш виступити проти филистимця, щоб з ним воювати, бо ти є хлопчина, а він — військовий муж від своєї молодості!

Три старших сына Ишая отправились с Саулом на войну. Трех сыновей, ушедших на войну, звали: первенец Элиав, второй — Авинадав и третий — Шамма.

34 А Давид сказав Саулові: Твій раб пас стадо своєму батькові, і коли приходив лев чи ведмедиця і хапали з отари овечку,

Давид был самым младшим. Трое старших ушли с Саулом на войну,

35 то я слідував за ним, і побивав його, і виривав з його пащі! Якщо ж він нападав на мене, то я хапав його за горло, бив і вбивав його.

а Давид вернулся от Саула, чтобы пасти отары своего отца в Вифлееме.

36 Твій раб побивав ведмедя чи лева, і необрізаний филистимець буде як один з них! Чи ж не піду і не поб’ю його, — і зніму сьогодні ганьбу з Ізраїля? Адже хто цей необрізаний, який ганьбить табір живого Бога!

Тот филистимлянин выходил по утрам и вечерам и бросал вызов сорок дней.

37 Господь, Який вирвав мене з лап лева і з лап ведмедиці, Він вирве мене і з руки цього необрізаного филистимця! Тоді Саул сказав Давидові: Іди, і нехай з тобою буде Господь!

Ишай тогда как раз сказал Давиду: «Отнеси-ка своим братьям эфу жареного зерна и десять хлебов. Поспеши в лагерь к братьям!

38 І одягнув Саул Давида у вовняний одяг і мідний шолом довкола його голови,

А эти десять сыров отнеси начальнику их тысячи. Узнай, всё ли благополучно у братьев и принеси весточку от них.

39 і підперезав Давида своїм мечем по своєму одязі. А той пройшовся раз і два, і змучився. І Давид промовив до Саула: Не можу в ньому ходити, бо я не звик! І знімають усе це з нього.

Саул и все израильтяне находятся теперь в долине Эла, чтобы сразиться с филистимлянами».

40 А він узяв свою палицю у свою руку, і вибрав собі п’ять гладких камінців з потічка, і поклав їх у пастушу торбу, що була в нього для складання, і свою пращу взяв у свою руку, і підійшов до чоловіка-филистимця.

Давид, как и велел ему Ишай, поднялся следующим утром, оставил овец на одного из сторожей, взял поклажу и отправился в путь. Он подошел к лагерю как раз когда из него с боевым кличем выходило войско.

Израильтяне и филистимляне выстроились для боя друг против друга.

42 Голіаф побачив Давида та зневажливо віднісся до нього, бо він був хлопчиною, і він був рижий з гарними очима.

Давид оставил свою поклажу с обозным сторожем и поспешил к войску. Найдя братьев, он приветствовал их,

43 І филистимець звернувся до Давида: Хіба я є наче пес, що ти йдеш проти мене з палицею і камінням? А Давид сказав: Ні, але гірше за пса! І филистимець прокляв Давида своїми богами.

и пока они разговаривали, выступил из рядов филистимских тот самый филистимский единоборец по имени Голиаф из Гата, и стал говорить, что и прежде, так что Давид услышал его.

44 І сказав филистимець Давидові: Давай, до мене, і дам твоє тіло небесним птахам та звірам землі!

И кто бы из израильтян ни встречался с филистимлянином взглядом, в большом страхе отступал перед ним.

45 А Давид промовив до филистимця: Ти йдеш на мене з мечем, зі списом і зі щитом, а я йду на тебе в Ім’я Господа Саваота, Бога, наставника Ізраїля, Якого ти сьогодні зганьбив!

Израильтяне говорили: «Видите, кто это вышел на единоборство? Он вышел на позор Израилю. Если бы кто его сразил, то царь богато наградил бы такого, выдал бы за него дочь и освободил бы его отеческий род от податей в Израиле».

46 І Господь сьогодні видасть тебе в мою руку, я вб’ю тебе і зніму твою голову з тебе, і дам твій труп і трупи табору филистимців у цей день небесним птахам і звірам землі, і вся земля пізнає, що є Бог в Ізраїлі!

Давид спросил тех, кто был поблизости: «Как же поступят с тем, кто сразит этого филистимлянина и снимет позор с Израиля? Да и кто такой этот необрезанный, чтобы позорить воинство Бога Живого!»

47 І пізнає весь цей збір, що не мечем і не списом спасає Господь! Адже це війна Господа, тож Господь видасть вас у наші руки!

Народ пересказал ему всё то же самое, разъяснив, как наградят победителя.

48 І піднявся филистимець, і пішов назустріч Давидові.

Старший его брат Элиав слышал, как Давид разговаривал с народом, и разгневался на него Элиав. Он сказал: «Зачем же ты явился сюда, и на кого бросил ты немногочисленную отару в степи? Знаю я твою заносчивость и дурной твой замысел: ты явился посмотреть на битву».

49 А Давид простягнув свою руку до торби і взяв звідти один камінь, змахнув пращею і уразив филистимця в його чоло, — камінь пройшов через шолом в його чоло, — і той упав на землю долілиць.

А Давид ответил: «Но что же я сделал? Это был просто разговор!»

Отвернувшись от брата, он стал разговаривать с другим человеком, и спросил его о том же самом, и получил прежний ответ.

51 А Давид підбіг, став над ним, узяв його меч і вбив його, та й відтяв його голову. Коли филистимці побачили, що їхній силач помер, то кинулися втікати.

Разговоры, которые вел Давид, не остались незамеченными, их пересказали Саулу, и тогда тот приказал привести его.

52 А мужі Ізраїля і Юди піднялися, закричали і погналися за ними аж до входу в Ґет, до брами Аскалона, і поранені филистимці полягли в дорозі до брам Ґета і Аккарона.

А Давид сказал Саулу: «Пусть никто не унывает из-за этого филистимлянина. Твой раб пойдет и сразится с ним!»

53 А тоді ізраїльські мужі, які звернули вбік за филистимцями, повернулися і потоптали їхні табори.

Саул ответил Давиду: «Но ты же не можешь пойти и сразиться с этим филистимлянином, ведь ты еще мальчик, а он воин с юности своей».

54 Давид узяв голову филистимця і приніс її в Єрусалим, а його зброю він поклав у своєму житлі.

Давид сказал Саулу: «Твой раб был пастухом при отаре своего отца. И бывало, что приходил лев или медведь и уносил овцу из отары.

« 16 глава 18 глава »