1 Самуїла 19 глава

Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Переклад Хоменка → Новый русский перевод

Саул сказав Йонатанові, своєму синові, й усім своїм слугам, що треба Давида вбити. Йонатан же, син Саула, був дуже прихильний до Давида,

Саул повелел своему сыну Ионафану и всем слугам убить Давида. Но Ионафан был очень привязан к Давиду

і попередив його словами: «Саул, мій батько, наваживсь тебе вбити. Гляди ж, остерігайся завтра: сиди потай, заховайсь!

и предупредил его: — Мой отец Саул ищет возможности убить тебя. Завтра утром берегись, спрячься в укрытии и оставайся там.

Я ж вийду й стану коло батька в полі, де ти будеш, і розмовлятиму про тебе з батьком, і що побачу, про те сповіщу тебе.»

Я выйду в поле и встану рядом с отцом там, где будешь ты. Я буду говорить с ним о тебе и перескажу тебе всё, что узнаю.

Йонатан говорив Саулові, своєму батькові, добре про Давида, кажучи йому: «Нехай цар не грішить проти слуги свого Давида, бо він не провинився проте тебе, й те, що він зробив тобі, дуже корисне.

Ионафан говорил своему отцу Саулу о Давиде только хорошее и сказал ему: — Пусть царь не грешит против своего слуги Давида, потому что Давид не согрешил против тебя и потому что своими делами он сослужил тебе большую службу.

Він виставляв своє життя на небезпеку, він убив філістимлянина, й Господь через нього дав усьому Ізраїлеві велику перемогу: ти сам те бачив і веселився. Навіщо ж гріх на себе брати, кров невинну проливати, вбиваючи Давида без причини?»

Он рисковал жизнью, когда сразил филистимлянина. Господь одержал для всего Израиля великую победу, и ты радовался, видя это. Зачем тебе грешить против невиновного человека, убив Давида без всякой причины?

Послухав Саул Йонатана й поклявся: «Так певно як Господь живе, він не помре!»

Саул послушался Ионафана и дал клятву: — Верно, как и то, что жив Господь, Давид не будет предан смерти.

Покликав тоді Йонатан Давида і, передавши йому всю оцю розмову, ввів Давида до Саула, й був він при ньому, як і перше.

Ионафан позвал Давида и передал ему весь разговор. Он привел его к Саулу, и Давид остался у Саула, как и прежде.

Якже війна розпочалася знову, двигнувся Давид у похід і воював з філістимлянами й учинив між ними велику різанину, так що вони втекли від нього.

Опять началась война, и Давид вышел сражаться с филистимлянами. Он нанес им такое поражение, что они бежали от него.

Та на Саула напав злий дух від Господа. Він сидів дома зо списом у руках, коли Давид грав на гуслах.

Злой дух от Господа напал на Саула, когда тот сидел у себя дома с копьем в руках, а Давид играл на арфе.

Саул хотів прибити Давида списом до стіни, але він відскочив від Саула, спис устромився в стіну, а Давид утік і спасся.

Саул попытался пригвоздить Давида к стене своим копьем, но Давид увернулся от него, и копье вонзилось в стену. В ту ночь Давид убежал и спасся.

Тієї ж самої ночі Саул послав гінців у дім Давида, щоб стерегти його й уранці вбити. Та Міхаль, жінка Давида, його про те сповістила: коли ти, мовляв, не врятуєшся цієї ночі, завтра будеш убитий!

Саул послал людей в дом Давида, чтобы выследить и убить его утром. Но Михаль, жена Давида, предупредила его: — Если сегодня вечером ты не спасешься бегством, завтра тебя убьют. —

і спустила Міхаль Давида через вікно. Отак він пішов геть, утік і врятувався.

Михаль спустила Давида через окно, и он убежал и спасся.

Міхаль же взяла домашнього божка і поклала його в ліжко, а в головах його поклала козячу шкуру й прикрила одежею ліжко.

Тогда Михаль взяла истукан[87], положила его на кровать, накрыла ему голову покрывалом[88] из козьей шерсти и закутала его одеждой.

А як Саул прислав гінців узяти Давида, вона сказала: він, мовляв, хворий.

Когда Саул прислал людей, чтобы схватить Давида, Михаль сказала: — Он болен.

І відіслав Саул гінців назад, щоб побачити Давида, й наказав їм: «Принесіть його до мене в ліжку! Я мушу його вбити!»

Тогда Саул послал людей посмотреть на Давида и сказал им: — Принесите его ко мне прямо на постели, чтобы я убил его.

Прийшли гінці — аж ось домашній божок у ліжку, а в головах у нього козяча шкура.

Но когда те пришли, они обнаружили в постели истукан, а на голове у него — покрывало из козьей шерсти.

І каже Саул до Міхалі: «Чого ти мене так ошукала й випустила ворога мого, щоб він утік?» Міхаль же відповіла Саулові: «То він сказав до мене: Пусти мене, а якщо ні, вб'ю тебе!»

Саул сказал Михаль: — Зачем ты обманула меня и отпустила моего врага, чтобы он спасся? Михаль ответила ему: — Он сказал мне: «Отпусти меня, или я убью тебя!»

Отак Давид утік і, врятувавшись, прибув у Раму до Самуїла й розповів йому все, що Саул з ним зробив був. Потім пішли — сам він і Самуїл — та оселилися в Найоті.

Когда Давид убежал и спасся, он пришёл к Самуилу в Раму и рассказал ему всё, что сделал Саул. После этого они с Самуилом ушли в Найот и оставались там.

Якже Саулові переказали: «Давид у Найоті в Рамі»,

Саула известили: «Давид в Найоте, в Раме»,

послав Саул посланців, щоб узяти Давида, й як ці побачили громаду провіщаючих пророків разом із Самуїлом, який був на чолі в них, дух Божий зійшов на посланців Саула, і вони й собі заходилися пророкувати.

и он послал людей, чтобы схватить его. Но когда они увидели группу пророков, которые пророчествовали[89], и Самуила, который возглавлял их, Дух Божий сошел на людей Саула, и они также стали пророчествовать.

Повідомлено про те Саула, й він послав других гінців, та й ці стали пророкувати. І як послав гінців утретє, то й ці теж почали віщувати.

Саулу сказали об этом, и он послал ещё людей, но и они также стали пророчествовать. Саул послал людей в третий раз, но и те стали пророчествовать.

Тоді він сам пішов у Раму й, дійшовши до великої ритви, що в Сеху, спитав: «Де Самуїл і Давид?» Йому відповіли: «В Найоті, в Рамі.»

Наконец, он сам отправился в Раму и пришёл к огромному колодцу в Сеху. Он спросил: — Где Самуил и Давид? — Они в Найоте, в Раме, — ответил ему кто-то.

І він пішов звідтіль у Найот у Рамі, й дух Божий спустився на нього, і він увесь час віщував, ідучи в дорозі, аж поки прийшов у Найот у Рамі.

Саул пошел в Найот в Раме. Но Дух Божий сошел и на него, и он шёл, пророчествуя, пока не пришёл в Найот.

Він теж скинув із себе одежу й почав пророкувати перед Самуїлом, потім упав голий на землю і лежав увесь той день і ніч. Тому й пішла приповідка: «Хіба Саул також поміж пророками?»

Он снял одежду и также стал пророчествовать перед Самуилом. Он лежал обнаженным весь день и всю ночь. Вот почему люди говорят: «Разве и Саул среди пророков?»

Примечания:

Новый русский перевод

13 [87] — Евр. терафи́м; так же в ст. 16.

13 [88] — Значение этого слова в евр. тексте неясно; так же в ст. 16.

20 [89] — Слово, стоящее здесь в тексте оригинала, можно понять как прорицание, но, скорее всего, в этом месте говорится о прославлении Бога в состоянии особого эмоционального возбуждения.

« 18 глава 20 глава »