1 Самуїла 19 глава

Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Переклад Хоменка → Синодальный перевод

Саул сказав Йонатанові, своєму синові, й усім своїм слугам, що треба Давида вбити. Йонатан же, син Саула, був дуже прихильний до Давида,

И говорил Саул Ионафану, сыну своему, и всем слугам своим, чтобы умертвить Давида; но Ионафан, сын Саула, очень любил Давида.

і попередив його словами: «Саул, мій батько, наваживсь тебе вбити. Гляди ж, остерігайся завтра: сиди потай, заховайсь!

И известил Ионафан Давида, говоря: отец мой Саул ищет умертвить тебя; итак, берегись завтра; скройся и будь в потаённом месте;

Я ж вийду й стану коло батька в полі, де ти будеш, і розмовлятиму про тебе з батьком, і що побачу, про те сповіщу тебе.»

а я выйду и стану подле отца моего на поле, где ты будешь, и поговорю о тебе отцу моему, и что увижу, расскажу тебе.

Йонатан говорив Саулові, своєму батькові, добре про Давида, кажучи йому: «Нехай цар не грішить проти слуги свого Давида, бо він не провинився проте тебе, й те, що він зробив тобі, дуже корисне.

И говорил Ионафан доброе о Давиде Саулу, отцу своему, и сказал ему: да не грешит царь против раба своего Давида, ибо он ничем не согрешил против тебя, и дела его весьма полезны для тебя;

Він виставляв своє життя на небезпеку, він убив філістимлянина, й Господь через нього дав усьому Ізраїлеві велику перемогу: ти сам те бачив і веселився. Навіщо ж гріх на себе брати, кров невинну проливати, вбиваючи Давида без причини?»

он подвергал опасности душу свою, чтобы поразить Филистимлянина, и Господь соделал великое спасение всему Израилю; ты видел это и радовался; для чего же ты хочешь согрешить против невинной крови и умертвить Давида без причины?

Послухав Саул Йонатана й поклявся: «Так певно як Господь живе, він не помре!»

И послушал Саул голоса Ионафана, и поклялся Саул: жив Господь, Давид не умрёт.

Покликав тоді Йонатан Давида і, передавши йому всю оцю розмову, ввів Давида до Саула, й був він при ньому, як і перше.

И позвал Ионафан Давида, и пересказал ему Ионафан все слова сии, и привёл Ионафан Давида к Саулу, и он был при нём, как вчера и третьего дня.

Якже війна розпочалася знову, двигнувся Давид у похід і воював з філістимлянами й учинив між ними велику різанину, так що вони втекли від нього.

Опять началась война, и вышел Давид, и воевал с Филистимлянами, и нанёс им великое поражение, и они побежали от него.

Та на Саула напав злий дух від Господа. Він сидів дома зо списом у руках, коли Давид грав на гуслах.

И злой дух от Бога напал на Саула, и он сидел в доме своём, и копьё его было в руке его, а Давид играл рукою своею на струнах.

Саул хотів прибити Давида списом до стіни, але він відскочив від Саула, спис устромився в стіну, а Давид утік і спасся.

И хотел Саул пригвоздить Давида копьём к стене, но Давид отскочил от Саула, и копьё вонзилось в стену; Давид же убежал и спасся в ту ночь.

Тієї ж самої ночі Саул послав гінців у дім Давида, щоб стерегти його й уранці вбити. Та Міхаль, жінка Давида, його про те сповістила: коли ти, мовляв, не врятуєшся цієї ночі, завтра будеш убитий!

И послал Саул слуг в дом к Давиду, чтобы стеречь его и убить его до утра. И сказала Давиду Мелхола, жена его: если ты не спасёшь души твоей в эту ночь, то завтра будешь убит.

і спустила Міхаль Давида через вікно. Отак він пішов геть, утік і врятувався.

И спустила Мелхола Давида из окна, и он пошёл, и убежал и спасся.

Міхаль же взяла домашнього божка і поклала його в ліжко, а в головах його поклала козячу шкуру й прикрила одежею ліжко.

Мелхола же взяла статую и положила на постель, а в изголовье её положила козью кожу, и покрыла одеждою.

А як Саул прислав гінців узяти Давида, вона сказала: він, мовляв, хворий.

И послал Саул слуг, чтобы взять Давида; но Мелхола сказала: он болен.

І відіслав Саул гінців назад, щоб побачити Давида, й наказав їм: «Принесіть його до мене в ліжку! Я мушу його вбити!»

И послал Саул слуг, чтобы осмотреть Давида, говоря: принесите его ко мне на постели, чтоб убить его.

Прийшли гінці — аж ось домашній божок у ліжку, а в головах у нього козяча шкура.

И пришли слуги, и вот, на постели статуя, а в изголовье её козья кожа.

І каже Саул до Міхалі: «Чого ти мене так ошукала й випустила ворога мого, щоб він утік?» Міхаль же відповіла Саулові: «То він сказав до мене: Пусти мене, а якщо ні, вб'ю тебе!»

Тогда Саул сказал Мелхоле: для чего ты так обманула меня и отпустила врага моего, чтоб он убежал? И сказала Мелхола Саулу: он сказал мне: «отпусти меня, иначе я убью тебя».

Отак Давид утік і, врятувавшись, прибув у Раму до Самуїла й розповів йому все, що Саул з ним зробив був. Потім пішли — сам він і Самуїл — та оселилися в Найоті.

И убежал Давид и спасся, и пришёл к Самуилу в Раму и рассказал ему всё, что делал с ним Саул. И пошёл он с Самуилом, и остановились они в Навафе.

Якже Саулові переказали: «Давид у Найоті в Рамі»,

И донесли Саулу, говоря: вот, Давид в Навафе, в Раме.

послав Саул посланців, щоб узяти Давида, й як ці побачили громаду провіщаючих пророків разом із Самуїлом, який був на чолі в них, дух Божий зійшов на посланців Саула, і вони й собі заходилися пророкувати.

И послал Саул слуг взять Давида, и когда увидели они сонм пророков пророчествующих и Самуила, начальствующего над ними, то Дух Божий сошёл на слуг Саула, и они стали пророчествовать.

Повідомлено про те Саула, й він послав других гінців, та й ці стали пророкувати. І як послав гінців утретє, то й ці теж почали віщувати.

Донесли об этом Саулу, и он послал других слуг, но и эти стали пророчествовать. Потом послал Саул третьих слуг, и эти стали пророчествовать.

Тоді він сам пішов у Раму й, дійшовши до великої ритви, що в Сеху, спитав: «Де Самуїл і Давид?» Йому відповіли: «В Найоті, в Рамі.»

Саул сам пошёл в Раму, и дошёл до большого источника, что в Сефе, и спросил, говоря: где Самуил и Давид? И сказали: вот, в Навафе, в Раме.

І він пішов звідтіль у Найот у Рамі, й дух Божий спустився на нього, і він увесь час віщував, ідучи в дорозі, аж поки прийшов у Найот у Рамі.

И пошёл он туда, в Наваф в Раме, и на него сошёл Дух Божий, и он шёл и пророчествовал, доколе не пришёл в Наваф в Раме.

Він теж скинув із себе одежу й почав пророкувати перед Самуїлом, потім упав голий на землю і лежав увесь той день і ніч. Тому й пішла приповідка: «Хіба Саул також поміж пророками?»

И снял и он одежды свои, и пророчествовал пред Самуилом, и весь день тот и всю ту ночь лежал неодетый; поэтому говорят: «неужели и Саул во пророках?»

Примечания:

Синодальный перевод

20 сонм — собрание, сборище; толпа; множество.

« 18 глава 20 глава »