1 Самуїла 19 глава

Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Переклад Хоменка → Елизаветинская на русском

Саул сказав Йонатанові, своєму синові, й усім своїм слугам, що треба Давида вбити. Йонатан же, син Саула, був дуже прихильний до Давида,

И глагола саул к ионафану сыну своему и ко всем отроком своим, да умертвят давида. Ионафан же сын саулов любяше давида зело.

і попередив його словами: «Саул, мій батько, наваживсь тебе вбити. Гляди ж, остерігайся завтра: сиди потай, заховайсь!

И возвести ионафан давиду, глаголя: отец мой саул ищет тя убити: сохранися убо заутра рано, и скрыйся, и сяди втайне:

Я ж вийду й стану коло батька в полі, де ти будеш, і розмовлятиму про тебе з батьком, і що побачу, про те сповіщу тебе.»

и аз изыду, и стану при отце моем на селе, идеже еси ты: и аз возглаголю отцу моему о тебе, и узрю, что будет, и возвещу тебе.

Йонатан говорив Саулові, своєму батькові, добре про Давида, кажучи йому: «Нехай цар не грішить проти слуги свого Давида, бо він не провинився проте тебе, й те, що він зробив тобі, дуже корисне.

И глагола ионафан о давиде благая к саулу отцу своему, и рече к нему: да не согрешает царь на раба своего давида, яко не согреши пред тобою, и дела его блага суть зело:

Він виставляв своє життя на небезпеку, він убив філістимлянина, й Господь через нього дав усьому Ізраїлеві велику перемогу: ти сам те бачив і веселився. Навіщо ж гріх на себе брати, кров невинну проливати, вбиваючи Давида без причини?»

и положи душу свою в руце своей и победи иноплеменника, и сотвори Господь спасение велико всему израилю, и вси видеша и возрадовашася: и почто согрешаеши в кровь неповинну, еже убити давида туне?

Послухав Саул Йонатана й поклявся: «Так певно як Господь живе, він не помре!»

И послуша саул гласа ионафаня: и клятся саул, глаголя: жив Господь, яко не умрет (давид).

Покликав тоді Йонатан Давида і, передавши йому всю оцю розмову, ввів Давида до Саула, й був він при ньому, як і перше.

И призва ионафан давида и возвести ему вся глаголы сия, и введе ионафан давида к саулу, и бе пред ним яко вчера и третияго дне.

Якже війна розпочалася знову, двигнувся Давид у похід і воював з філістимлянами й учинив між ними велику різанину, так що вони втекли від нього.

И приложися брань быти на саула, и укрепися давид, и победи иноплеменники, и изби язвою великою зело, и бежаша от лица его.

Та на Саула напав злий дух від Господа. Він сидів дома зо списом у руках, коли Давид грав на гуслах.

И бысть от Бога дух лукавый на сауле, и той в дому своем седяше, и копие в руце его, давид же играше руками своими:

Саул хотів прибити Давида списом до стіни, але він відскочив від Саула, спис устромився в стіну, а Давид утік і спасся.

и искаше саул копием поразити давида, и отступи давид от лица сауля, и удари саул копием в стену: давид же отшед спасеся в нощь ту.

Тієї ж самої ночі Саул послав гінців у дім Давида, щоб стерегти його й уранці вбити. Та Міхаль, жінка Давида, його про те сповістила: коли ти, мовляв, не врятуєшся цієї ночі, завтра будеш убитий!

И посла саул вестники в дом давидов стрещи его, еже убити его рано. И возвести давиду мелхола жена его, глаголющи: аще ты не спасеши души твоея в нощь сию, заутра умреши.

і спустила Міхаль Давида через вікно. Отак він пішов геть, утік і врятувався.

И свеси мелхола давида оконцем, и отиде, и убежа, и спасеся:

Міхаль же взяла домашнього божка і поклала його в ліжко, а в головах його поклала козячу шкуру й прикрила одежею ліжко.

и прият мелхола тщепогребалная, и положи на одре, и печень козию положи на возглавии его, и покры я ризами.

А як Саул прислав гінців узяти Давида, вона сказала: він, мовляв, хворий.

И посла саул вестники, да имут давида, и рекоша, яко болен есть.

І відіслав Саул гінців назад, щоб побачити Давида, й наказав їм: «Принесіть його до мене в ліжку! Я мушу його вбити!»

И посла саул, да оглядают давида, глаголя: принесите его на одре ко мне, еже умертвити его.

Прийшли гінці — аж ось домашній божок у ліжку, а в головах у нього козяча шкура.

И приидоша слуги, и се, тщепогребалная на одре и козия печень при возглавии его.

І каже Саул до Міхалі: «Чого ти мене так ошукала й випустила ворога мого, щоб він утік?» Міхаль же відповіла Саулові: «То він сказав до мене: Пусти мене, а якщо ні, вб'ю тебе!»

И рече саул к мелхоле: почто тако обманула мя еси, и отпустила еси врага моего, и гонзе мене? И рече мелхола саулу: сам ми рече: отпусти мя: аще же ни, погублю тя.

Отак Давид утік і, врятувавшись, прибув у Раму до Самуїла й розповів йому все, що Саул з ним зробив був. Потім пішли — сам він і Самуїл — та оселилися в Найоті.

И давид убежа и спасеся, и иде к самуилу во армафем и поведа ему вся, елика сотвори ему саул. И идоста давид и самуил и седоста в навафе в раме.

Якже Саулові переказали: «Давид у Найоті в Рамі»,

И возвестиша саулу, глаголюще: се, давид в навафе в раме.

послав Саул посланців, щоб узяти Давида, й як ці побачили громаду провіщаючих пророків разом із Самуїлом, який був на чолі в них, дух Божий зійшов на посланців Саула, і вони й собі заходилися пророкувати.

И посла слуги саул яти давида, и видеша собор пророков, и самуил стояше настоятель над ними: и бысть дух Божий на слугах саулих, и начаша прорицати.

Повідомлено про те Саула, й він послав других гінців, та й ці стали пророкувати. І як послав гінців утретє, то й ці теж почали віщувати.

И возвестиша саулу, и посла другия слуги, и прорицати начаша и тии. И приложи саул послати слуги третия, и начаша и тии прорицати.

Тоді він сам пішов у Раму й, дійшовши до великої ритви, що в Сеху, спитав: «Де Самуїл і Давид?» Йому відповіли: «В Найоті, в Рамі.»

И разгневася гневом саул, и иде и сам во армафем, и прииде даже до кладязя гумна, еже есть в сефе, и вопроси и рече: где есть самуил и давид? И реша: се, в навафе в раме.

І він пішов звідтіль у Найот у Рамі, й дух Божий спустився на нього, і він увесь час віщував, ідучи в дорозі, аж поки прийшов у Найот у Рамі.

И иде оттуду в наваф (иже) в раме: и бысть и на нем дух Божий, и идяше идый и прорицая, дондеже приити ему в наваф иже в раме.

Він теж скинув із себе одежу й почав пророкувати перед Самуїлом, потім упав голий на землю і лежав увесь той день і ніч. Тому й пішла приповідка: «Хіба Саул також поміж пророками?»

И совлече ризы своя и прорицаше пред ними: и паде наг весь день той и всю нощь. Того ради глаголаху: еда и саул во пророцех?

« 18 глава 20 глава »