1 Самуїла 19 глава

Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Переклад Огієнка → Елизаветинская на русском

І говорив Саул до свого сина Йоната́на та до всіх своїх рабів, щоб убити Давида. Та Йонатан, син Саулів, дуже кохав Давида.

И глагола саул к ионафану сыну своему и ко всем отроком своим, да умертвят давида. Ионафан же сын саулов любяше давида зело.

І розповів Йонатан Давидові, говорячи: „Батько мій Саул хоче вбити тебе. А тепер уранці стережися, — сиди в укритті́, і схова́йся.

И возвести ионафан давиду, глаголя: отец мой саул ищет тя убити: сохранися убо заутра рано, и скрыйся, и сяди втайне:

А я вийду, і стану при своєму ба́тькові на полі, де ти будеш, і я буду говорити про тебе до свого батька. І що́ побачу, те розповім тобі“.

и аз изыду, и стану при отце моем на селе, идеже еси ты: и аз возглаголю отцу моему о тебе, и узрю, что будет, и возвещу тебе.

І говорив Йонатан своєму батькові Саулові добре про Давида, і сказав йому: „Нехай не згрішить цар проти раба свого, проти Давида, бо не згрішив він проти тебе, а вчинки його дуже добрі для тебе.

И глагола ионафан о давиде благая к саулу отцу своему, и рече к нему: да не согрешает царь на раба своего давида, яко не согреши пред тобою, и дела его блага суть зело:

І наражав він на небезпе́ку життя своє, і вбив филисти́млянина, — і Господь учинив велике спасі́ння для всього Ізраїля. Ти це бачив та радів. І для чого згрішиш ти проти невинної кро́ви, бажаючи вбити Давида безпричи́нно?“

и положи душу свою в руце своей и победи иноплеменника, и сотвори Господь спасение велико всему израилю, и вси видеша и возрадовашася: и почто согрешаеши в кровь неповинну, еже убити давида туне?

І послу́хався Саул Йонатанового голосу. І Саул присягнув: „Як живий Господь, — не буде той убитий!“

И послуша саул гласа ионафаня: и клятся саул, глаголя: жив Господь, яко не умрет (давид).

І покликав Йонатан Давида, і переказав йому Йонатан усі ті слова́. І привів Йонатан Давида до Саула, і він був перед ним, як давніше.

И призва ионафан давида и возвести ему вся глаголы сия, и введе ионафан давида к саулу, и бе пред ним яко вчера и третияго дне.

А війна була далі. І вийшов Давид, і воював з филисти́млянами, та й завдав їм велику пора́зку, — і вони повтікали перед ним.

И приложися брань быти на саула, и укрепися давид, и победи иноплеменники, и изби язвою великою зело, и бежаша от лица его.

А злий дух від Господа був на Саулі, і він сидів у своїм домі, і спис його — в руці його, а Давид грав рукою.

И бысть от Бога дух лукавый на сауле, и той в дому своем седяше, и копие в руце его, давид же играше руками своими:

А Саул хотів ударити списом у Давида, прибити його до стіни, та відхили́вся той перед Саулом, і він увігнав списа в стіну́, а Давид утік, і був урято́ваний тієї ночі.

и искаше саул копием поразити давида, и отступи давид от лица сауля, и удари саул копием в стену: давид же отшед спасеся в нощь ту.

І послав Саул посланців до Давидового дому, щоб стерегли його й щоб убили його вранці. І розповіла́ Давидові його жінка Мелхола, говорячи: „Якщо ти не врятуєш свого життя цієї ночі, то взавтра ти будеш забитий“.

И посла саул вестники в дом давидов стрещи его, еже убити его рано. И возвести давиду мелхола жена его, глаголющи: аще ты не спасеши души твоея в нощь сию, заутра умреши.

І Мелхола спустила Давида через вікно, і він пішов і втік, і врятувався.

И свеси мелхола давида оконцем, и отиде, и убежа, и спасеся:

І взяла Мелхола домашнього божка́, і поклала до ліжка, а поду́шку з ко́зячого во́лосу поклала в голова́х його, та й прикрила плаще́м.

и прият мелхола тщепогребалная, и положи на одре, и печень козию положи на возглавии его, и покры я ризами.

І послав Саул посланці́в, щоб узяти Давида, а вона сказала: „Він хворий!“

И посла саул вестники, да имут давида, и рекоша, яко болен есть.

І послав Саул тих посланці́в побачити Давида, говорячи: „Принесіть його в лі́жку до мене, щоб забити його!“

И посла саул, да оглядают давида, глаголя: принесите его на одре ко мне, еже умертвити его.

І ввійшли ті посланці́, аж ось у ліжку домашній божо́к, а в голова́х його — поду́шка з ко́зячого во́лосу!

И приидоша слуги, и се, тщепогребалная на одре и козия печень при возглавии его.

І сказав Саул до Мелхоли: „На́що ти так обмани́ла мене, і відпустила мого ворога, і він урятувався?“ А Мелхола відказала Саулові: „Він сказав мені: Відпусти мене, бо інакше вб'ю тебе!“

И рече саул к мелхоле: почто тако обманула мя еси, и отпустила еси врага моего, и гонзе мене? И рече мелхола саулу: сам ми рече: отпусти мя: аще же ни, погублю тя.

А Давид утік і врятувався. І прийшов він до Самуїла до Рами́, і розповів йому все, що́ зробив йому Саул. І пішов він та Самуїл, та й осілися в Найоті.

И давид убежа и спасеся, и иде к самуилу во армафем и поведа ему вся, елика сотвори ему саул. И идоста давид и самуил и седоста в навафе в раме.

І розпові́джено Саулові, говорячи: „Ось Давид у Найоті в Рамі́“.

И возвестиша саулу, глаголюще: се, давид в навафе в раме.

І послав Саул посланці́в, щоб узяли́ Давида. І вони побачили громаду пророків, що пророкувала, а Самуїл стояв над ними. І на Саулових посланців злинув Дух Божий, і пророкували й вони.

И посла слуги саул яти давида, и видеша собор пророков, и самуил стояше настоятель над ними: и бысть дух Божий на слугах саулих, и начаша прорицати.

I розповіли́ про це Саулові. І послав він інших посланці́в, та пророкували також і вони. А Саул послав посланці́в ще третіх, та пророкували й вони.

И возвестиша саулу, и посла другия слуги, и прорицати начаша и тии. И приложи саул послати слуги третия, и начаша и тии прорицати.

І пішов і він до Рами́, і прийшов аж до великої ями, що в Сеху, і запитав, і сказав: „Де Самуїл та Давид?“ А запитаний відказав: „Ось у Найоті в Рамі“.

И разгневася гневом саул, и иде и сам во армафем, и прииде даже до кладязя гумна, еже есть в сефе, и вопроси и рече: где есть самуил и давид? И реша: се, в навафе в раме.

І пішов він туди до Найоту в Рамі. І зли́нув Божий Дух також на нього, — і він усе пророкував, аж поки не прийшов у Найот у Рамі.

И иде оттуду в наваф (иже) в раме: и бысть и на нем дух Божий, и идяше идый и прорицая, дондеже приити ему в наваф иже в раме.

І зняв і він одежу свою, і пророкував і він перед Самуїлом, і лежав наги́й ці́лий той день та ці́лу ніч. Тому то й говорять: „Чи й Саул між пророками?“

И совлече ризы своя и прорицаше пред ними: и паде наг весь день той и всю нощь. Того ради глаголаху: еда и саул во пророцех?

« 18 глава 20 глава »