1 Самуїла 4 глава

Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Переклад Огієнка → Елизаветинская на русском

І було Самуїлове слово для всього Ізраїля. І вийшов Ізраїль на війну проти филистимлян, та й таборува́в при Евен-Гаезері, а филисти́мляни таборува́ли в Афеку.

И бысть во дни оны, и собрашася иноплеменницы противу израиля на брань: и изыде израиль во сретение им на брань, и ополчишася во авенезере, и иноплеменницы ополчишася во афеце:

І ви́шикувались филисти́мляни навпроти Ізраїля, а коли бій став тяжкий, то Ізраїль був побитий перед филисти́млянами. І вони побили в боєво́му ши́кові на полі близько чотирьох тисяч чоловіка.

и сразишася иноплеменницы на брани со израилтяны, и преклонися брань, и падоша мужие израилевы пред иноплеменники, и убиени быша в брани на селе четыри тысящы мужей.

І прийшов наро́д до табо́ру, а Ізраїлеві старші́ сказали: „Чому́ вдарив нас Господь сьогодні перед филисти́млянами? Візьмі́мо собі з Шіло́ ковчега Господнього заповіту, і нехай вві́йде поміж нас, і нехай спасе нас із рук наших ворогів“.

И приидоша людие в полк, и реша старейшины израилевы: почто порази нас Господь днесь пред иноплеменники? возмем кивот Бога нашего от силома, и изыдет посреде нас и спасет ны от руки враг наших.

І послав народ до Шіло́, і поне́сли звідти ковчега заповіту Господа Саваота, що сидить на херувимах. А там були двоє Ілі́євих синів, Хофні та Пінхас, із ковчегом Божого заповіту.

И послаша людие в силом, и взяша оттуду кивот Господа седящаго на херувимех: и (быша) тамо оба сына илиина с кивотом Божиим, офни и финеес.

І сталося, як ковчег заповіту Господнього прибув до табо́ру, то ввесь Ізраїль скрикнув великим окриком, — аж застогнала земля!

И бысть егда прииде кивот Господень в полк, и возопи весь израиль гласом великим, и возшуме земля.

А филисти́мляни почули голос окрику, та й сказали: „Що́ це за голос цього великого окрику в єврейському табо́рі?“ І довідалися вони, що Господній ковчег прибув до табо́ру.

И услышаша иноплеменницы глас вопля и реша: что сей вопль великий в полце еврейсте? И уразумеша, яко кивот Господень прииде в полк.

І полякалися филисти́мляни, і говорили: „Бог прибув до табо́ру!“ І сказали вони: „Біда нам, бо такого, як це, не було́ ще ніко́ли!

И убояшася иноплеменницы и реша: сии бози приидоша к ним в полк: горе нам, изми ны, господи, днесь: яко не бысть тако вчера и третияго дне:

Біда нам! Хто нас урятує від руки цих поту́жних богі́в? Оце вони, ті боги, що вдарили були Єгипет усякою пора́зою у пустині!

горе нам, кто ны измет от руки богов крепких сих? сии суть бози, побившии египта всякими язвами и в пустыни:

Зміцніться та будьте му́жні, филисти́мляни, щоб ви не служили євреям, як вони служили вам. І будьте мужні, — і воюйте!“

укрепитеся и будите в мужы, иноплеменницы, яко да не поработаете евреом, якоже поработаша нам, будите убо в мужы и бийтеся с ними.

І воювали филисти́мляни. І був побитий Ізраїль, і кожен утікав до свого наме́ту. І та поразка була дуже велика. І впало з Ізраїля тридцять тисяч піхоти.

И бишася с ними: и падоша мужие израилевы пред иноплеменники, и побеже кийждо в селение свое, и бысть язва велика зело: и паде от израиля тридесять тысящ чинов:

А Божий ковче́г був узятий, і два Ілі́єві сини, Хофні та Піихас, полягли́.

и кивот Божий взят бысть, и оба сыны илиины умроша, офни и финеес.

І побіг один веніями́нівець із бо́ю, і прибув того дня до Шіло́; а одежа його була подерта, і порох на голові його.

И тече муж от брани иеминей, и прииде в силом в день он, и ризы своя растерзав, и персть бе на главе его.

І прибув він, — аж ось Ілі́й сидить на стільці при дорозі й виглядає, бо серце йому тремтіло за Божого ковчега. А той чоловік прийшов, і розповів у місті, — і закричало все місто!

И прииде, и се, илий седяше на престоле своем у дверий, смотря на путь, яко бе сердце его во ужасе (велице) о кивоте Божии. И человек вниде во град возвещая: и возопи весь град гласом великим:

А Ілі́й почув голос того крику та й сказав: „Що́ це за голос того на́товпу?“ А той чоловік поспішив і прийшов, та й розповів Ілі́єві.

и слыша илий глас вопля и рече: что есть глас вопля сего? И человек потщався вниде и поведа илию.

А Ілі́й був віку дев'ятидесяти й восьми літ, а очі його поме́ркли, і він не міг бачити.

И бе илий девятидесяти осми лет, и очи его изнемогоста, и не видяше.

І сказав той чоловік до Ілі́я: „Я той, що прибіг із бо́ю, і я втік сьогодні з бойови́х лав“. І сказав Ілій: „Що́ то сталося, мій сину?“

И рече илий мужем предстоящым себе: что глас вопля сего? И муж потщався вниде ко илию и рече ему: аз есмь пришедый из полка, и аз прибежах от брани днесь. И рече илий: что бывший глагол, чадо?

І відповів вісник і сказав: „Ізраїль побіг перед филисти́млянами, і сталась велика пора́зка в наро́ді. І оби́два сини твої, Хофні та Пінхас, полягли́. А ковче́г Божий узятий!“

И отвеща отрочищь и рече: побежаша мужие израилевы от лица иноплеменников, и язва велия бысть в людех, и оба сыны твоя умроша, и кивот Божий взят есть.

І сталося, як згадав він про Божого ковче́га, то впав Ілій зо стільця на́взнак при брамі, — зламався карк йому, і він помер, бо той муж був стари́й та тяжки́й. А він судив Ізраїля сорок літ.

И бысть егда помяну о кивоте Божии, и паде (илий) с престола взнак близ дверий, и сокрушися хребет его, и умре, яко стар бе человек и тяжек: и той суди израилеви четыредесять лет.

А невістка його, Пінхасова жінка, була важка́, близька́ до ро́дів. І як зачула вона ту звістку, що взятий Божий ковчег і помер тесть її та чоловік її, то впала на коліна, та й породи́ла, бо прийшли на неї породільні болі її.

И сноха его жена финеесова заченшая родити, и слыша весть, яко взят бысть кивот Божий и яко умре свекор ея и муж ея, и восплакася (горько), и роди, яко обратишася на ню болезни ея.

А як настав час смерти її, то казали ті, що стояли при ній: „Не бійся, бо ти породила сина!“ Та вона не відповіла́, і не взяла цього до серця свого́.

И во время, внегда умираше, реша ей жены предстоящыя ей: не бойся, яко сына родила еси. И не отвеща, и не разуме сердце ея.

І вона назвала ім'я́ тому хлопцеві: Іхавод, кажучи: „Відійшла Ізраїлева слава!“ Бо почула про взяття́ Божого ковче́гу, і про тестя свого та про мужа свого́,

И нарече отрочища уехавоф: и реша о кивоте Божии и о свекре ея и о мужи ея: преселися слава от израиля, яко взятся кивот Господень, и яко умре свекор ея и муж ея.

та й сказала: „Відійшла слава від Ізраїля, бо взятий Божий ковче́г“.

И рече: преселися слава израилева, яко взят бысть кивот Божий.

« 3 глава 5 глава »