1 Самуїла 4 глава

Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская на русском

І в ті дні сталося, що зібралися филистимці на війну проти Ізраїля. Тож Ізраїль виступив назустріч їм, щоб воювати. Вони отаборюються при Авенезері, а филистимці отаборюються в Афеку.

И бысть во дни оны, и собрашася иноплеменницы противу израиля на брань: и изыде израиль во сретение им на брань, и ополчишася во авенезере, и иноплеменницы ополчишася во афеце:

І вишикувалися филистимці до битви проти Ізраїля. І похилився бій, і муж ізраїльський упав перед филистимцями, і побили в бою на полі чотири тисячі чоловік.

и сразишася иноплеменницы на брани со израилтяны, и преклонися брань, и падоша мужие израилевы пред иноплеменники, и убиени быша в брани на селе четыри тысящы мужей.

І пішов народ до табору, і сказали ізраїльські старійшини: Чому спричинив наш Господь, що сьогодні впали ми перед филистимцями, візьмемо ковчег нашого Бога із Силома, і нехай вийде посеред нас і спасе нас з руки наших ворогів.

И приидоша людие в полк, и реша старейшины израилевы: почто порази нас Господь днесь пред иноплеменники? возмем кивот Бога нашего от силома, и изыдет посреде нас и спасет ны от руки враг наших.

І народ послав до Силома, і беруть звідти ковчег Господа, що сидить на херувимах, і з ковчегом — обидва сини Ілі, Офні та Фінеес.

И послаша людие в силом, и взяша оттуду кивот Господа седящаго на херувимех: и (быша) тамо оба сына илиина с кивотом Божиим, офни и финеес.

І сталося, що коли Господній ковчег прибув до табору, то весь Ізраїль закричав гучним голосом, і загомоніла земля.

И бысть егда прииде кивот Господень в полк, и возопи весь израиль гласом великим, и возшуме земля.

Филистимці почули крик, і сказали филистимці: Що це за великий крик у єврейському таборі? І дізналися, що Господній ковчег прибув до табору.

И услышаша иноплеменницы глас вопля и реша: что сей вопль великий в полце еврейсте? И уразумеша, яко кивот Господень прииде в полк.

Тож филистимці злякалися і сказали: Це боги прийшли до них до табору. Горе нам. Спаси нас, Господи, сьогодні, бо це не сталося вчора і третього дня.

И убояшася иноплеменницы и реша: сии бози приидоша к ним в полк: горе нам, изми ны, господи, днесь: яко не бысть тако вчера и третияго дне:

Горе нам! Хто нас спасе з руки цих сильних богів, богів, які уразили Єгипет усякою карою, а також у пустелі?

горе нам, кто ны измет от руки богов крепких сих? сии суть бози, побившии египта всякими язвами и в пустыни:

Укріпіться і станьте мужами, филистимці, щоби часом ви не стали рабами євреїв, як і вони служили нам, і будете мужами, і воюватимете проти них!

укрепитеся и будите в мужы, иноплеменницы, яко да не поработаете евреом, якоже поработаша нам, будите убо в мужы и бийтеся с ними.

І воювали проти них. І падає ізраїльський муж, і кожний втік до свого житла. І була дуже велика поразка, і з Ізраїля впало тридцять тисяч війська.

И бишася с ними: и падоша мужие израилевы пред иноплеменники, и побеже кийждо в селение свое, и бысть язва велика зело: и паде от израиля тридесять тысящ чинов:

І Божий ковчег захопили, і обидва сини Ілі, Офні та Фінеес, померли.

и кивот Божий взят бысть, и оба сыны илиины умроша, офни и финеес.

З бою побіг муж — єміней [1] , він прибув до Силома в той день, його одяг — подертий, а на його голові — земля.

И тече муж от брани иеминей, и прииде в силом в день он, и ризы своя растерзав, и персть бе на главе его.

І прийшов, і ось Ілі сидів на кріслі біля входу, вдивляючись у дорогу, бо його серце було в жаху за Божий ковчег. А чоловік увійшов у місто сповістити, і місто закричало.

И прииде, и се, илий седяше на престоле своем у дверий, смотря на путь, яко бе сердце его во ужасе (велице) о кивоте Божии. И человек вниде во град возвещая: и возопи весь град гласом великим:

І почув Ілі голос крику, і сказав: Що це за голос крику? А чоловік, поспішивши, прийшов і сповістив Ілі.

и слыша илий глас вопля и рече: что есть глас вопля сего? И человек потщався вниде и поведа илию.

А Ілі був дев’яностолітнього віку, його очі були хворі й він не бачив. Тож Ілі запитав мужів, які стояли довкола нього: Що це за голос крику?

И бе илий девятидесяти осми лет, и очи его изнемогоста, и не видяше.

А муж, поспішивши, підійшов до Ілі й сказав йому: Я є той, хто прийшов з табору, і я сьогодні втік з поля бою… Та Ілі його перебив: Що це за справа, яка сталася, дитино?

И рече илий мужем предстоящым себе: что глас вопля сего? И муж потщався вниде ко илию и рече ему: аз есмь пришедый из полка, и аз прибежах от брани днесь. И рече илий: что бывший глагол, чадо?

А чоловік у відповідь сказав: Ізраїльський чоловік втік з-перед филистимців, і була велика поразка в народі, і обидва твої сини померли, а Божий ковчег забрали…

И отвеща отрочищь и рече: побежаша мужие израилевы от лица иноплеменников, и язва велия бысть в людех, и оба сыны твоя умроша, и кивот Божий взят есть.

І сталося, коли він згадав про Божий ковчег, то Ілі впав з крісла назад при вході, його хребет зламався, і він помер, бо був старим і важким чоловіком. Він судив Ізраїль двадцять років.

И бысть егда помяну о кивоте Божии, и паде (илий) с престола взнак близ дверий, и сокрушися хребет его, и умре, яко стар бе человек и тяжек: и той суди израилеви четыредесять лет.

Його невістка, жінка Фінееса, будучи вагітною, мала родити. Коли вона почула звістку, що захопили Божий ковчег, і що померли її свекор та її чоловік, то впала навколішки і народила, бо найшли на неї її перейми.

И сноха его жена финеесова заченшая родити, и слыша весть, яко взят бысть кивот Божий и яко умре свекор ея и муж ея, и восплакася (горько), и роди, яко обратишася на ню болезни ея.

І під час родів вона помирає, а жінки, які стояли біля неї, сказали їй: Не бійся, бо ти народила сина! Та вона не відповіла, і не пізнало її серце.

И во время, внегда умираше, реша ей жены предстоящыя ей: не бойся, яко сына родила еси. И не отвеща, и не разуме сердце ея.

І назвала хлопчика: Горе Вархавот, через Божий ковчег, через свого свекра і через свого чоловіка.

И нарече отрочища уехавоф: и реша о кивоте Божии и о свекре ея и о мужи ея: преселися слава от израиля, яко взятся кивот Господень, и яко умре свекор ея и муж ея.

І говорили: Відійшла слава Ізраїля, якщо Господній ковчег забрали.

И рече: преселися слава израилева, яко взят бысть кивот Божий.

« 3 глава 5 глава »