1 Самуїла 4 глава

Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Переклад Хоменка → Елизаветинская на русском

Слово Самуїла було для всього Ізраїля. Того часу вибрались філістимляни на Ізраїля війною, й ізраїльтяни виступили на війну проти філістимлян та й отаборились при Евен-Езері; а філістимляни отаборились під Афеком.

И бысть во дни оны, и собрашася иноплеменницы противу израиля на брань: и изыде израиль во сретение им на брань, и ополчишася во авенезере, и иноплеменницы ополчишася во афеце:

Філістимляни вишикувались у бойовий лад проти Ізраїля; бій був запеклий, розбили Ізраїля філістимляни, і з війська полягло на полі битви до чотирьох тисяч чоловік.

и сразишася иноплеменницы на брани со израилтяны, и преклонися брань, и падоша мужие израилевы пред иноплеменники, и убиени быша в брани на селе четыри тысящы мужей.

Як же повернувся люд у табір, старші Ізраїля сказали: «Чому Господь побив нас сьогодні перед філістимлянами? Візьмім із Шіло ковчег Господнього союзу, щоб ішов посеред нас і спас нас із рук ворогів наших!»

И приидоша людие в полк, и реша старейшины израилевы: почто порази нас Господь днесь пред иноплеменники? возмем кивот Бога нашего от силома, и изыдет посреде нас и спасет ны от руки враг наших.

Народ послав у Шіло, й взяли вони звідти ковчег Господа Сил, що перебуває на херувимах. Обидва сини Елі, Хофні й Пінхас, супроводжали ковчег Божий.

И послаша людие в силом, и взяша оттуду кивот Господа седящаго на херувимех: и (быша) тамо оба сына илиина с кивотом Божиим, офни и финеес.

Як же прибув ковчег Господній у табір, увесь Ізраїль зняв такий великий крик, що аж земля стряслася.

И бысть егда прииде кивот Господень в полк, и возопи весь израиль гласом великим, и возшуме земля.

Коли ж почули філістимляни голосний гомін той, то спитали: «Що то за крик голосний та великий у таборі єврейськім?» І як дізнались, Що то ковчег Господній прибув у табір,

И услышаша иноплеменницы глас вопля и реша: что сей вопль великий в полце еврейсте? И уразумеша, яко кивот Господень прииде в полк.

злякались, бо говорили: «Бог прибув у табір!» І сказали: «Горе нам, бо так ще досі не бувало.

И убояшася иноплеменницы и реша: сии бози приидоша к ним в полк: горе нам, изми ны, господи, днесь: яко не бысть тако вчера и третияго дне:

Горе нам! Хто нас урятує з руки цього могутнього Бога, що побив єгиптян усякими карами в пустині!

горе нам, кто ны измет от руки богов крепких сих? сии суть бози, побившии египта всякими язвами и в пустыни:

Кріпіться й покажіть себе мужами, філістимлянами, коли не хоче те зробитися єврейськими рабами, як вони були вашими! Будьте, отже, мужами, і до бою!»

укрепитеся и будите в мужы, иноплеменницы, яко да не поработаете евреом, якоже поработаша нам, будите убо в мужы и бийтеся с ними.

Вдарили філістимляни, і було Ізраїля розбито. І побігли кожен до свого намету. Була то вельми велика поразка, полягло Ізраїля 30 000 піхотинців.

И бишася с ними: и падоша мужие израилевы пред иноплеменники, и побеже кийждо в селение свое, и бысть язва велика зело: и паде от израиля тридесять тысящ чинов:

І ковчег Божий було взято, й обидва сини Елі, Хофні і Пінхас, померли.

и кивот Божий взят бысть, и оба сыны илиины умроша, офни и финеес.

Один веніяминянин утік із бойових рядів і того ж дня прибув у Шіло. Одіж на ньому була подерта й порох на голові в нього.

И тече муж от брани иеминей, и прииде в силом в день он, и ризы своя растерзав, и персть бе на главе его.

Як він прибув, Елі сидів на стільці біля дверей і позирав на шлях, бо серце його тремтіло за Божий ковчег. І коли прийшов той чоловік, щоб сповістити в місті про це, все місто зняло лемент.

И прииде, и се, илий седяше на престоле своем у дверий, смотря на путь, яко бе сердце его во ужасе (велице) о кивоте Божии. И человек вниде во град возвещая: и возопи весь град гласом великим:

Почув Елі той лемент і спитав: «Що то за галас такий великий?» Чоловік підбіг хутенько і сповістив Елі.

и слыша илий глас вопля и рече: что есть глас вопля сего? И человек потщався вниде и поведа илию.

Елі ж було дев'ятдесят вісім років, очі в нього були нерухомі, й він не міг уже бачити.

И бе илий девятидесяти осми лет, и очи его изнемогоста, и не видяше.

Тому чоловік сказав до Елі: «Я — той, що прибув із табору. Я втік сьогодні з поля бою.» Елі спитав: «Що ж там сталося, мій сину?»

И рече илий мужем предстоящым себе: что глас вопля сего? И муж потщався вниде ко илию и рече ему: аз есмь пришедый из полка, и аз прибежах от брани днесь. И рече илий: что бывший глагол, чадо?

Посол у відповідь сказав: «Кинувсь навтеки Ізраїль перед філістимлянами; до того полягло вельми багато люду, та й сини твої, Хофні й Пінхас, обидва мертві, і ковчег Божий узято!»

И отвеща отрочищь и рече: побежаша мужие израилевы от лица иноплеменников, и язва велия бысть в людех, и оба сыны твоя умроша, и кивот Божий взят есть.

Як же згадав той про ковчег Божий, упав Елі зо стільця коло дверей навзнаки, і зломив в'язи, й умер, бо був старий і тяжкий. Сорок років правив Ізраїлем.

И бысть егда помяну о кивоте Божии, и паде (илий) с престола взнак близ дверий, и сокрушися хребет его, и умре, яко стар бе человек и тяжек: и той суди израилеви четыредесять лет.

Невістка ж його, жінка Пінхаса, була вагітна, ось-ось мала родити, і як почула вістку про те, що взято ковчег Божий, та що свекор її і муж мертві, скорчилася й породила, бо вхопили її болі.

И сноха его жена финеесова заченшая родити, и слыша весть, яко взят бысть кивот Божий и яко умре свекор ея и муж ея, и восплакася (горько), и роди, яко обратишася на ню болезни ея.

І як вона вмирала, жінки, що стояли вколо неї, сказали їй: «Не бійся, ти вродила сина.» Однак, вона не відповіла й на теє не вважала.

И во время, внегда умираше, реша ей жены предстоящыя ей: не бойся, яко сына родила еси. И не отвеща, и не разуме сердце ея.

Тільки назвала хлопця Іхаводом, хотівши тим сказати: пішла геть слава від Ізраїля, бо було захоплено Божий ковчег, а свекор і муж неживі.

И нарече отрочища уехавоф: и реша о кивоте Божии и о свекре ея и о мужи ея: преселися слава от израиля, яко взятся кивот Господень, и яко умре свекор ея и муж ея.

Вона сказала: «Відійшла від Ізраїля слава, бо взято ковчег Божий.»

И рече: преселися слава израилева, яко взят бысть кивот Божий.

« 3 глава 5 глава »