Українська Біблія. Турконяк
1 І постав диявол в Ізраїлі, підбурив Давида, щоб почислити Ізраїль.
2 І промовив цар Давид Йоаву і начальникам війська: Ідіть, перерахуйте Ізраїля від Вирсавії й аж до Дана і принесіть до мене, і знатиму їхню чисельність!
3 І сказав Йоав: Нехай Господь додасть до Свого народу так, як ці — стократ, і очі мого володаря-царя дивляться. Усі раби моєму володареві. Чому цього шукає мій володар? Щоб це не було на гріх Ізраїлеві.
4 Та слово царя взяло верх над словом Йоава. І вийшов Йоав, пройшов по всіх околицях Ізраїля і прийшов у Єрусалим.
5 І Йоав дав Давидові загальну кількість перепису народу, і всього Ізраїля було мільйон і сто тисяч мужів, які витягають меч, а Юда — чотириста і вісімдесят тисяч мужів, які витягають меч.
6 Левія і Веніаміна не порахував серед них, бо слово царя перемогло Йоава.
7 І поганим виявилося перед Богом це діло, і Він уразив Ізраїль.
8 І сказав Давид до Бога: Я дуже згрішив, бо вчинив це діло. Тепер забери зло Твого раба, бо я дуже нерозумний!
9 І сказав Господь до Ґада, провидця, який був у Давида, наказуючи:
10 Іди і заговори до Давида, промовляючи: Так говорить Господь: Три речі Я можу навести на тебе, вибери собі одну з них, і зроблю тобі.
11 І прийшов Ґад до Давида, і сказав йому: Так говорить Господь: Вибери собі:
12 або три роки голоду, або три місяці втікати з-перед твоїх ворогів і бути вигубленим мечем твоїх ворогів, або три дні Господнього меча і смерть в землі, й ангела Господнього, який вигублює серед усього спадку Ізраїля! Тепер же гляди, яке слово відповім Тому, Хто мене послав!
13 І сказав Давид Ґадові: Надто складні для мене всі три. Тож упаду в руки Господа, бо Його милосердя дуже велике, тільки б я не попав у руки людей!
14 І Господь навів смерть на Ізраїль, і полягли з Ізраїля сімдесят тисяч чоловік, —
15 Бог послав ангела в Єрусалим, щоб вигубити його. І коли той вигублював, Господь побачив, і Він покаявся за зло, і сказав ангелові, який вигублював: Досить тобі, опусти твою руку! А Господній ангел стояв на току Орни, євусейця.
16 І Давид підняв свої очі, і побачив Господнього ангела, який постав між землею і між небом, та його оголений меч, простягнений проти Єрусалима, був у його руці. І Давид і старійшини, одягнені в мішковину, упали долілиць.
17 І промовив Давид до Бога: Хіба не я наказав почислити народ? І я є тим, хто згрішив; я дійсно вчинив зло [1]! А ці вівці, що вони зробили? Господи Боже, нехай Твоя рука буде на мені, на домі мого батька, а не на Твоєму народі на загибель, Господи!
18 І ангел Господній сказав Ґадові переказати Давидові, щоб пішов поставити Господу жертовник на току Орни, євусейця.
19 І за словом Ґада, яке він сказав в Ім’я Господнє, Давид пішов.
20 А Орна повернувся і побачив царя (його чотири сини переховувалися з ним, і Орна потайки молотив пшеницю).
21 І Давид підійшов до Орни, а Орна вийшов з току і поклонився Давидові обличчям до землі.
22 І Давид звернувся до Орни: Дай мені місце твого току, і я збудую на ньому жертовник для Господа. Віддай мені його за відповідну ціну, і спиниться пошесть серед народу!
23 А Орна сказав Давидові: Візьми собі, і нехай мій володар-цар зробить те, що добре перед ним. Поглянь, я дав телят на всепалення, а плуг і вози — на дрова, і зерно — на жертву! Усе я віддав!
24 Та цар Давид сказав Орні: Ні, я таки куплю [2]їх за відповідну ціну! Адже не візьму для Господа те, що твоє, щоб принести даром Господу всепалення.
25 І дав Давид Орні за його місце шістсот золотих сиклів на вагу.
26 І Давид збудував там жертовник для Господа й приніс всепалення і жертви за спасіння. І закликав до Господа, і Він вислухав його вогнем з неба на жертовнику всепалення, і поглинув всепалення.
27 І Господь промовив до ангела, і той повернув меч у піхви.
28 У той час, коли Давид побачив, що Господь його вислухав на току Орни, євусейця, він приніс там жертву.
29 На той час Господній намет, який зробив Мойсей у пустелі, і жертовник всепалень були у Вамі, у Ґаваоні.
30 Та Давид не міг піти перед нього шукати Бога, бо поспішив з-перед меча Господнього ангела.
Комментарии МакДональда
Д. Перепись населения и язва (Гл. 21)
Если сравнить эту главу со 2 Царств 24, то сначала непонятно, кто стоял за греховной переписью населения, проведенной Давидом. Во 2 Царств сказано, что Господь побудил Давида сделать перепись в Израиле, потому что Он разгневался на народ. Здесь нам сообщается, что инициатором этого действия был сатана. Конечно же, оба утверждения истинны. Бог позволил сатане искушать Давида. Бог — не творец зла, но позволяет его и использует ради достижения Своих целей.
По поводу разницы в цифрах, приведенных в этой главе и во 2 Царств 24, смотри Примечания.
21:1−7 Иоав был с самого начала против переписи населения и не очень усердно выполнял приказы царя. Левий не был включен, возможно, потому, что колено было рассеяно по Израилю и Иудее, и пересчитать его представителей было сложно. Вениамин был, возможно, опущен потому, что перепись прервалась до того, как коснулась этого колена (1Пар 27:24). При исчислении людей не собиралось никакого выкупа, как приказано в Исходе 30:12. Неповиновение и гордость Давида повлекли за собой тяжкие последствия.
21:8−15 Хотя Давид весьма согрешил, он быстро раскаялся и смирился перед Господом. Когда ему было дано право выбрать наказание за свое преступление, он предпочел впасть в руки Господа, зная, что Он милостив. Семьдесят тысяч человек погибли от чумы.
Нам это наказание может показаться слишком суровым. Всем нам свойственны слабости и грехи. Давид обычно был кроток, но на этот раз впал в древний грех дьявола, гордость. Мэтью Генри показывает, каков смысл этого эпизода для нас:
«Он гордился многочисленностью своего народа, но вследствие Божьего правосудия его число уменьшилось. То, чем мы гордимся, справедливо отнимается у нас, ослабляется или причиняет нам горе».
21:16−17 Когда Давид поднял глаза свои, он увидел жуткое зрелище: Ангела Господня с обнаженным в руке его мечом, простертым на его любимый Иерусалим. Его реакция была правильнее, чем у большинства верующих, внезапно застигнутых в момент греха или неповиновения. Обобщение реакции Давида, приведенное Генри, может оказаться полезным для нас, особенно для руководителей.
«1. Он очень раскаялся в своем грехе и искренне молился о его прощении, ст. 8. Он понимал теперь, что согрешил, весьма согрешил, поступил очень неразумно; он обещал, что готов понести наказание за свой грех, чтобы скверна была очищена. 2. Он принял наказание за свой грех: «Да будет рука Твоя на мне и на доме отца моего, ст. 17. Я подчиняюсь, пусть только я один пострадаю от этого, ведь это я согрешил; я виноват, и пусть на мою голову обрушится этот меч». 3. Он положился на милость Бога (хотя знал, что Бог гневается на него) и не затаил никакой горечи. Что бы ни случилось, пусть лучше впаду в руки Господа, ибо весьма велико милосердие Его, ст. 13. Благочестивые люди думают о Боге хорошо даже тогда, когда Он сердится на них. Даже если Он поразит меня, я все равно буду верить в Него. 4. Он выразил трогательную заботу о своем народе, его огорчало то, что их наказывают за его преступление: А эти овцы что сделали?»
21:18−26 Через Гада Господь велел Давиду купить гумно Орны иевусеянина, построить там жертвенник и приносить на нем жертвы. Орна предложил свою землю Давиду в дар, но царь настоял на том, чтобы заплатить за нее. В стихе 24 приводится важный духовный принцип: эффективное жертвоприношение всегда дорого стоит. Позже на месте этого гумна был построен храм (2Пар 3:1).
21:27−30 На горе Мориа Авраам предложил в жертву Богу Исаака (Быт 22). Здесь прекратилась чума, и, когда Господь сказал Ангелу-истребителю: Довольно! — ангел опустил руку свою, о чем мы читаем в этой главе. Здесь стоял храм. И мы полагаем, что на этой же самой горе, пусть не на том же месте, Господь Иисус умер на кресте за грехи человечества.
Возможно, именно понимание того, что на месте гумна будет новый центр поклонения, объясняет страх Давида, боявшегося идти в Гаваон за наставлениями.