Переклад Огієнка
1 І повстав сатана́ на Ізраїля, і намо́вив Давида перелічи́ти Ізраїля.
2 І сказав Давид до Йоава та до начальників народу: „Ідіть, перелічіть Ізраїля від Беер-Шеви й аж до Дану, і донесіть мені, — і я знатиму число їх!“
3 І сказав Йоа́в: „Нехай Господь додасть до наро́ду Свого в сто раз стільки, скільки є! Чи не всі вони, пане мій ца́рю, раби мого пана? На́що буде шукати цього пан мій, нащо це буде за провину для Ізраїля?“
4 Та цареве слово перемогло Йоава. І вийшов Йоав, і ходив по всьо́му Ізраїлі, і вернувся до Єрусалиму.
5 І дав Йоав Давидові число пере́ліку наро́ду. І було́ всього Ізраїля тисяча тисяч і сто тисяч чоловіка, що витяга́ють меча, а Юди — чотири сотні й сімдеся́т тисяч чоловіка, що витягають меча.
6 А Левія та Веніямина він не перерахува́в серед них, бо царське́ слово було огидою для Йоа́ва...
7 І було зло в Божих оча́х на ту річ, — і Він ударив Ізраїля!
8 І сказав Давид до Бога: „Я дуже згрішив, що зробив оцю річ! А тепер прости ж гріх Свого раба, бо я зробив дуже нерозумно!“...
9 І сказав Господь до Ґада, Давидового прозорли́вця, говорячи:
10 „Іди, і бу́деш говорити Давидові, кажучи: Так говорить Госпо́дь: Три карі кладу́ Я на те́бе, — вибери собі одну з них, і Я зроблю́ тобі“.
11 І прийшов Ґад до Давида та й сказав йому́: „Так сказав Госпо́дь: Ви́бери собі:
12 чи три роки голоду, чи теж три місяці твого втіка́ння перед ворогами твоїми, а меч ворогів твоїх доганя́тиме тебе́, чи три дні Господнього меча та морови́ці в Краю́, і Ангол Господній бу́де нищити по всій Ізраїлевій границі. А тепер розваж, яке слово верну́ Я Тому́, Хто послав мене“...
13 І сказав Давид до Ґада: „Тяжко мені дуже! Нехай же впаду́ я в руку Господа, бо дуже велике Його милосе́рдя, а в руку лю́дську нехай я не впаду́!“
14 І дав Господь морови́цю в Ізраїлі, — і впало з Ізраїля сімдеся́т тисяч чоловіка!
15 І послав Бог Ангола до Єрусалиму, щоб зни́щити його. А коли він нищив, Господь побачив і пожалував про це ли́хо. І сказав Він до Ангола, що вигублював: „Забагато тепер! Попусти свою ру́ку!“ А Ангол Господній стояв при то́ці євусе́янина Орнана.
16 I підняв Давид очі свої та й побачив Господнього Ангола, що стояв між землею та між небом, а в руці його був ви́тягнений меч, скеро́ваний на Єрусалим. І впав Давид та ті старші́, покриті вере́тами, на обличчя свої.
17 І сказав Давид до Бога: „Чи ж не я сказав рахувати в народі? І я той, хто згрішив, і вчинити зло — я вчинив зло, а ці ві́вці — що́ зробили вони, Господи, Боже мій? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого, а не на наро́ді Твоє́му, щоб погубити його“.
18 А Ангол Господній говорив до Ґада, — сказати Давидові, щоб Давид пішов поставити же́ртівника для Господа на току євусе́янина Орнана.
19 І пішов Давид за словом Ґада, що говорив в Господньому Імені.
20 І обернувся Орнан, і побачив Ангола, а чотири сини його, що були з ним, похова́лися. А Орнан молотив пшеницю.
21 І прийшов Давид до Орнана. І виглянув Орнан, і побачив Давида, — і вийшов із то́ку, і поклонився Дави́дові обличчям до землі.
22 І сказав Давид до Орнана: „Дай же мені місце цього то́ку, й я збудую на ньому же́ртівника для Господа. Дай мені його за срібло повної ваги, — і буде стри́мана морови́ця від наро́ду“.
23 І сказав Орнан до Давида: „Візьми собі, і нехай зробить мій пан цар, що добре в оча́х його. Дивися, — я даю цю худобу на цілопа́лення, а молота́рки — на дро́ва, а пшеницю на хлібну жертву. Усе я даю!“
24 І сказав цар Давид до Орнана: „Ні, бо купу́ючи, куплю́ за срібло повної ваги, бо не піднесу́ твого в жертві для Господа, і не спалю́ цілопа́лення да́рмо!“
25 І дав Давид Орнанові за місце золота вагою шість сотень ше́клів.
26 І збудував там Давид же́ртівника для Господа, і приніс цілопа́лення та мирні жертви. І кликнув він до Господа, і Він відповів йому́ огнем із небе́с на же́ртівник цілопа́лення.
27 І сказав Господь до Ангола, і він уклав меча свого до пі́хов його́.
28 Того ча́су, як Давид побачив, що Господь відповів йому на току́ євусе́янина Орнана, то прино́сив там жертву.
29 А Господня скинія, яку зробив був Мойсей у пустині, та же́ртівник цілопа́лення були того ча́су на па́гірку в Ґів'оні.
30 Та не міг Давид піти перед нього, щоб запитатися в Бога, бо настра́шився меча Господнього Ангола.
Комментарии МакДональда
Д. Перепись населения и язва (Гл. 21)
Если сравнить эту главу со 2 Царств 24, то сначала непонятно, кто стоял за греховной переписью населения, проведенной Давидом. Во 2 Царств сказано, что Господь побудил Давида сделать перепись в Израиле, потому что Он разгневался на народ. Здесь нам сообщается, что инициатором этого действия был сатана. Конечно же, оба утверждения истинны. Бог позволил сатане искушать Давида. Бог — не творец зла, но позволяет его и использует ради достижения Своих целей.
По поводу разницы в цифрах, приведенных в этой главе и во 2 Царств 24, смотри Примечания.
21:1−7 Иоав был с самого начала против переписи населения и не очень усердно выполнял приказы царя. Левий не был включен, возможно, потому, что колено было рассеяно по Израилю и Иудее, и пересчитать его представителей было сложно. Вениамин был, возможно, опущен потому, что перепись прервалась до того, как коснулась этого колена (1Пар 27:24). При исчислении людей не собиралось никакого выкупа, как приказано в Исходе 30:12. Неповиновение и гордость Давида повлекли за собой тяжкие последствия.
21:8−15 Хотя Давид весьма согрешил, он быстро раскаялся и смирился перед Господом. Когда ему было дано право выбрать наказание за свое преступление, он предпочел впасть в руки Господа, зная, что Он милостив. Семьдесят тысяч человек погибли от чумы.
Нам это наказание может показаться слишком суровым. Всем нам свойственны слабости и грехи. Давид обычно был кроток, но на этот раз впал в древний грех дьявола, гордость. Мэтью Генри показывает, каков смысл этого эпизода для нас:
«Он гордился многочисленностью своего народа, но вследствие Божьего правосудия его число уменьшилось. То, чем мы гордимся, справедливо отнимается у нас, ослабляется или причиняет нам горе».
21:16−17 Когда Давид поднял глаза свои, он увидел жуткое зрелище: Ангела Господня с обнаженным в руке его мечом, простертым на его любимый Иерусалим. Его реакция была правильнее, чем у большинства верующих, внезапно застигнутых в момент греха или неповиновения. Обобщение реакции Давида, приведенное Генри, может оказаться полезным для нас, особенно для руководителей.
«1. Он очень раскаялся в своем грехе и искренне молился о его прощении, ст. 8. Он понимал теперь, что согрешил, весьма согрешил, поступил очень неразумно; он обещал, что готов понести наказание за свой грех, чтобы скверна была очищена. 2. Он принял наказание за свой грех: «Да будет рука Твоя на мне и на доме отца моего, ст. 17. Я подчиняюсь, пусть только я один пострадаю от этого, ведь это я согрешил; я виноват, и пусть на мою голову обрушится этот меч». 3. Он положился на милость Бога (хотя знал, что Бог гневается на него) и не затаил никакой горечи. Что бы ни случилось, пусть лучше впаду в руки Господа, ибо весьма велико милосердие Его, ст. 13. Благочестивые люди думают о Боге хорошо даже тогда, когда Он сердится на них. Даже если Он поразит меня, я все равно буду верить в Него. 4. Он выразил трогательную заботу о своем народе, его огорчало то, что их наказывают за его преступление: А эти овцы что сделали?»
21:18−26 Через Гада Господь велел Давиду купить гумно Орны иевусеянина, построить там жертвенник и приносить на нем жертвы. Орна предложил свою землю Давиду в дар, но царь настоял на том, чтобы заплатить за нее. В стихе 24 приводится важный духовный принцип: эффективное жертвоприношение всегда дорого стоит. Позже на месте этого гумна был построен храм (2Пар 3:1).
21:27−30 На горе Мориа Авраам предложил в жертву Богу Исаака (Быт 22). Здесь прекратилась чума, и, когда Господь сказал Ангелу-истребителю: Довольно! — ангел опустил руку свою, о чем мы читаем в этой главе. Здесь стоял храм. И мы полагаем, что на этой же самой горе, пусть не на том же месте, Господь Иисус умер на кресте за грехи человечества.
Возможно, именно понимание того, что на месте гумна будет новый центр поклонения, объясняет страх Давида, боявшегося идти в Гаваон за наставлениями.