1 І цар Астуарґ пішов до своїх батьків, і взяв Кир, перс, його царство.
2 І Даниїл був другом царя і прославленим понад усіх його друзів.
3 І був ідол у вавилонців, ім’я якого Вил, і видавали на нього кожного дня дванадцять артавів питльованого борошна, сорок овець і шість мірок вина.
4 Цар його вшановував і кожного дня ходив йому поклонитися. А Даниїл поклонявся своєму Богові.
5 І сказав йому цар: Чому не поклоняєшся Вилові? Він же сказав: Бо не вшановую ідолів, зроблених руками, але живого Бога, Який створив небо та землю, і Який має владу над усяким тілом.
6 І сказав йому цар: Хіба тобі не здається, що Вил є живим богом? Чи не бачиш, що він їсть і п’є кожного дня?
7 А Даниїл, засміявшись, сказав: Не обманюйся, царю, бо цей — усередині глина, а ззовні — мідь, і він ніколи нічого не з’їв і не випив!
8 І, розгнівавшись, цар покликав своїх священиків і сказав їм: Якщо мені не скажете, хто їсть цю вечерю, помрете! Якщо ж покажете, що Вил це з’їдає, то помре Даниїл, бо він хулив проти Вила.
9 І сказав Даниїл цареві: Нехай буде за твоїм словом. І було сімдесят священиків Вила, крім жінок і дітей.
10 І цар прийшов з Даниїлом до дому Вила.
11 І священики Вила сказали: Ось ми виходимо геть, ти ж, царю, постав їжу і вино, приготувавши, постав, замкни двері й запечатай своїм перснем. І, прийшовши вранці, якщо не знайдеш все з’їдене Вилом, помремо ми, або Даниїл, який збрехав проти нас.
12 Вони ж не зважали, бо під столом мали зроблений прихований вхід, тож постійно вони ним входили і це з’їдали.
13 І сталося, коли ті вийшли, то цар поставив їжу Вилові.
14 А Даниїл заповів своїм слугам, і вони принесли попелу, і посипали весь храм у присутності самого царя. І, вийшовши, замкнули двері та запечатали перснем царя, і відійшли.
15 А священики, жінки та їхні діти прийшли вночі за їхнім звичаєм і все з’їли та випили.
16 І встав цар вранці, і Даниїл з ним.
17 І сказав Цар: Чи цілі печаті, Даниїле? Він же сказав: Цілі, царю!
18 І сталося, коли разом відкрили двері, то цар, поглянувши на стіл, закричав гучним голосом: Ти, Великий, Вил, і в тобі немає жодної омани!
19 Та Даниїл засміявся і затримав царя, щоб він не входив усередину, кажучи: А поглянь на підлогу і пізнай, чиї ці стопи.
20 І цар сказав: Я бачу стопи чоловіків, жінок і дітей.
21 І цар, розгнівавшись, тоді схопив священиків, жінок і їхніх дітей, і вони йому показали сховані двері, крізь які й входили, щоб з’їдати те, що на столі.
22 І цар вбив їх і, видаючи, передав Вила Даниїлові, і він повалив його та його храм.
23 І був великий дракон, і його вавилоняни вшановували.
24 І сказав цар до Даниїла: Не зможеш сказати, що цей не є живим богом. Тож поклонися йому!
25 А Даниїл сказав: Я поклонюся моєму Господу Богу, бо Він є живим Богом. Ти ж, царю, дай мені владу, і я вб’ю дракона без меча і палиці.
26 І сказав цар: Даю тобі!
27 І взяв Даниїл смолу, жир і волосся, і зварив разом, зробив коржі й поклав в уста дракона, і коли він з’їв, то дракона розперло. І він сказав: Гляньте на ваші божища!
28 І сталося, коли почули вавилоняни, то дуже були роздратовані й повернулися проти царя, кажучи: Цар юдеєм став! Він розбив Вила, вбив дракона і вирізав священиків.
29 І, прийшовши до царя, вони сказали: Видай нам Даниїла! Якщо ж ні, вб’ємо тебе і твій дім!
30 І цар побачив, що на нього сильно тиснуть, і, примушений, видав їм Даниїла.
31 Вони ж укинули його в лев’ячу яму, і він перебував там шість днів.
32 Було ж у ямі сім левів, і давалося їм два тіла на день і дві вівці. Тоді ж їм не дали нічого, щоб вони пожерли Даниїла.
33 А в Юдеї був пророк Амвакум, і він зварив варене, і розламав хліби до кошика, і йшов на рівнину, щоб віднести женцям.
34 Та Господній ангел сказав Амвакумові: Віднеси обід, який маєш, до Вавилону Даниїлові, у лев’ячу яму.
35 І сказав Амвакум: Господи, я Вавилону не бачив і ями не знаю.
36 А Господній ангел схопив його за чуб і, несучи за волосся його голови, поставив його у Вавилоні над ямою в шумі його духу.
37 І Амвакум закричав, кажучи: Даниїле, Даниїле, візьми обід, який тобі Бог послав!
38 І Даниїл сказав: Ти, Боже, мене згадав, і Ти не залишив тих, що Тебе люблять.
39 І Даниїл, вставши, попоїв. А Божий ангел відразу повернув Амвакума на його місце.
40 А на сьомий день прийшов цар оплакувати Даниїла. І прийшов до ями, і поглянув, аж ось Даниїл сидить.
41 І, заголосивши гучним голосом, він сказав: Ти великий, Господи, Боже Даниїла, і немає іншого, за винятком Тебе!
42 І він витягнув його, а винуватців за його знищення кинув у яму, і вони тут же, у його присутності, були пожерті.