1 І Дарій, мідієць, прийняв царство, маючи шістдесят два роки.
2 І до вподоби було перед Дарієм, і поставив над царством сто двадцять сатрапів, щоб вони були в усьому його царстві,
3 а над ними трьох володарів, з яких одним з них був Даниїл, щоб вони передали слово сатрапам, аби не турбувати царя.
4 І Даниїл був над ними, бо дуже великий дух був у ньому, і цар поставив його над усім його царством.
5 І володарі та сатрапи шукали, щоб знайти закид проти Даниїла. Та жодного приводу, провини чи помилки в ньому не знайшли, бо він був вірний.
6 Тож володарі сказали: Ми не знайдемо закиду проти Даниїла, хіба що в законах його Бога.
7 Тоді володарі та сатрапи стали перед царем і сказали йому: Даріє, царю, живи навіки!
8 Усі вожді та сатрапи, володарі та місцеві правителі, що над твоїм царством, порадилися видати царську постанову і скріпити декретом, щоб як тільки хто-небудь заноситиме прохання до будь-якого бога чи людини впродовж тридцяти днів, — хіба що до тебе, царю, — то він буде вкинений у лев’ячу яму.
9 Отже тепер, царю, зроби угоду і видай листа, щоб не змінився декрет мідійців і персів.
10 Тоді цар Дарій наказав написати декрет.
11 І коли Даниїл дізнався, що написано декрет, він пішов до свого дому, а в нього вікна відкриті в його горішній кімнаті напроти Єрусалима, і три часи на день він схилявся на свої коліна, молився і визнавався перед своїм Богом, як робив він і перед тим.
12 Тоді ті мужі прослідкували і знайшли Даниїла, що він просив і благав свого Бога.
13 І, підійшовши, вони кажуть цареві: Царю, хіба ти не видав припис, щоб кожна людина, яка тільки заноситиме прохання до будь-якого бога чи людини впродовж тридцяти днів, — хіба що до тебе, царю, — буде вкинена в лев’ячу яму? І сказав цар: Правдиве слово, і декрет мідійців і персів не буде порушений!
14 Тоді вони відповіли перед царем, і кажуть: Даниїл, що із синів юдейських полонених, не підкорився твоєму декретові стосовно рішення, яке ти видав, і три часи на день заносить до свого Бога свої прохання!
15 Тоді цар, коли почув слово, дуже цим засмутився і обстоював Даниїла, щоб його спасти, і аж до вечора, докладаючи зусиль, намагався його врятувати.
16 Тоді ті мужі кажуть цареві: Знай, царю, що це декрет мідійців і персів, що не можна змінити жодного рішення чи постанови, яку лиш цар постановить!
17 Тоді сказав цар і привели Даниїла, і кинули його в лев’ячу яму. І цар сказав Даниїлові: Твій Бог, Якому ти постійно служиш, тебе визволить.
18 І принесли камінь, і помістили на отвір ями, і цар запечатав своїм перснем і перснем своїх вельмож, щоб не змінилося діло стосовно Даниїла.
19 І цар відійшов до свого дому, і спав, не повечерявши. Їжі йому не приносили, і сон від нього відійшов. А Бог замкнув пащі левів, і вони не турбували Даниїла.
20 Тоді цар устав вранці, коли було ясно, і з поспіхом пішов до лев’ячої ями.
21 Коли він наближався до ями, то закричав сильним голосом: Даниїле, рабе живого Бога! Чи твій Бог, Якому ти постійно служиш, зміг тебе визволити з пащі левів?
22 А Даниїл сказав цареві: Царю, живи навіки!
23 Мій Бог послав Свого ангела, і він замкнув пащі левів, і мене вони не роздерли, бо перед Ним у мені знайдено праведність. І перед тобою, царю, я проступку не вчинив.
24 Тоді цар був дуже радий за нього і сказав витягнути Даниїла з ями. І Даниїла витягнули з ями, і жодного пошкодження в нього не знайшли, бо він повірив своєму Богові.
25 І сказав цар, і привели мужів, які звинуватили Даниїла, і їх, їхніх синів і їхніх жінок вкинули в лев’ячу яму. І не встигли вони досягти дна ями, як вже ними заволоділи леви і потрощили всі їхні кості.
26 Тоді цар Дарій написав до всіх народів, племен, язиків, що живуть на всій землі: Хай мир вам помножиться!
27 Від мого лиця видано декрет, щоб у всьому володінні мого царства тряслися і боялися обличчя Бога Даниїла, бо Він є Бог живих, і Він залишається навіки, і Його царство не буде знищене, і Його влада — до кінця.
28 Він допомагає і спасає, чинить ознаки та чуда на небі й на землі, Він Той, Хто вирвав Даниїла з лап левів.
29 І Даниїл просувався вперед у царстві Дарія і в царстві Кира, перса.