1 У другому році царювання Навуходоносора приснився Навуходоносорові сон, і його дух був сильно вражений, та його сон відійшов від нього.
2 І цар сказав покликати заклиначів і чародіїв, чарівників і халдеїв, щоб сповістили цареві його сон, і вони прийшли й стали перед царем.
3 А цар сказав їм: Мені приснився сон, і мій дух був сильно вражений, я хочу взнати сон!
4 І промовили халдеї сирійською мовою до царя: Царю, живи навіки! Ти розкажи сон твоїм рабам, і ми сповістимо пояснення.
5 Цар відповів і сказав халдеям: Від мене відійшло слово! Якщо мені не сповістите сон і його пояснення, то ви будете на вигублення, а ваші доми будуть пограбовані!
6 Якщо ж сон і його пояснення мені сповістите, то одержите від мене дари, дарунки і велику пошану. Тільки сповістіть мені сон і його пояснення!
7 Вони вдруге відповіли і сказали: Нехай цар розкаже сон своїм рабам, і ми сповістимо його пояснення.
8 Відповів цар і сказав: Я насправді знаю, що ви виграєте час, оскільки знаєте, що від мене відступило слово.
9 Отже, якщо не сповістите мені сон, знаю, що ви задумали сказати переді мною оманливе і спотворене слово. Поки не мине час, скажіть мені мій сон, і я пізнаю, що сповістите мені його пояснення!
10 Халдеї дали відповідь перед царем, і кажуть: Немає на суходолі людини, яка зможе сповістити слово царя, оскільки всякий великий цар і володар не питає такої справи в заклинача, чародія чи халдея.
11 Адже справа, про яку цар запитав, тяжка, і немає нікого, хто її сповістить перед царем, але хіба боги, оселя яких не є з усяким тілом.
12 Тоді цар у гніві та великій люті сказав вигубити всіх мудреців Вавилону.
13 І вийшов наказ, і вбивали мудрих, і шукали Даниїла та його друзів, щоб вигубити.
14 Тоді Даниїл відповів з радою і пізнанням Аріохові, начальникові євнухів царя, який вийшов вигубити мудреців Вавилону:
15 Володарю царя, через що вийшло таке безпощадне рішення від обличчя царя? Аріох же сповістив справу Даниїлові.
16 Тож Даниїл увійшов і благав царя, щоби йому дали час, і він сповістить цареві його пояснення.
17 І пішов Даниїл до свого дому, і сповістив справу Ананієві, Азарієві та Місаїлові, своїм друзям,
18 і вони шукали милості в небесного Бога стосовно цієї таємниці, щоб не загинули Даниїл та його друзі разом з іншими мудрецями Вавилону.
19 Тоді в нічному видінні Даниїлові була відкрита таємниця. І Даниїл поблагословив небесного Бога,
20 і сказав: Нехай буде благословенне Боже Ім’я від віку і аж до віку, бо Його є мудрість і розуміння!
21 І саме Він міняє пори і часи, ставить царів і відставляє, Він дає мудрість мудрим і розуміння тим, хто знає розумність.
22 Він відкриває глибоке і приховане, Він знає те, що в темряві, і з Ним є світло.
23 Тобі, Боже моїх батьків, визнаюся і прославляю Тебе, бо Ти мені дав, і тепер Ти мені сповістив те, що ми в Тебе просили, — Ти мені сповістив видіння царя.
24 І Даниїл прийшов до Аріоха, якого цар поставив, щоб вигубити мудреців Вавилону, і сказав йому: Не вигублюй мудреців Вавилону, а введи мене до царя, і я сповіщу цареві пояснення!
25 Тоді Аріох швидко привів Даниїла до царя і сказав йому: Я знайшов чоловіка із синів юдейських полонених, який сповістить пояснення цареві!
26 І цар відповів, і сказав Даниїлові, ім’я якого Валтасар: Чи ти зможеш мені сповістити сон, який я побачив, і його пояснення?
27 І Даниїл відповів перед царем, і сказав: Таємниця, яку цар питає, не є для мудреців, чародіїв, заклиначів, ґазаренів [1] , щоб сповістити цареві,
28 але тільки для Бога на небі, Який відкриває таємниці, тож Він сповістив цареві Навуходоносорові те, що має статися в кінці днів. Твій сон і видіння твоєї голови на твоєму ліжку є такими.
29 У тебе, царю, на твоєму ліжку піднялися твої роздуми про те, що має статися після цього, і Той, Хто відкриває таємниці, сповістив тобі те, що має статися.
30 А мені відкрито цю таємницю не мудрістю, що є в мені понад усіх живих, але задля пояснення, щоб розкрити цареві, щоб ти пізнав роздуми твого серця.
31 Ти, царю, дивився, і ось одна статуя, велика та статуя і її вигляд величний, стала перед твоїм обличчям, і її видіння страшне.
32 Статуя, в якої голова із чистого золота, її руки, груди і плечі — срібні, черево і стегна — мідні,
33 голінки — залізні, ноги — якась частина залізна, а якась частина глиняна.
34 Ти глядів, аж доки не відколовся камінь з гори без рук і вдарив статую в залізні та глиняні ноги, і розбив її на шматки до кінця.
35 Тоді роздробилися одночасно глина, залізо, мідь, срібло, золото і стали, наче порох літнього току. І забрала його сила вітру, і його місця не знайдено. А той камінь, що розбив статую, став великою горою і наповнив усю землю.
36 Це сон. І скажемо перед царем його пояснення.
37 Ти, царю, цар царюючих, якому Бог неба дав сильне, міцне і славне царство
38 в усякому місці, де живуть людські сини. Він дав у твою руку звірів поля та птахів неба і поставив тебе володарем над усіма. Ти є золота голова!
39 А після тебе повстане інше царство, менше за тебе, і третє царство, яке є мідне, яке судитиме всю землю.
40 А четверте царство буде сильне, як залізо. Так, як залізо розбиває і підкорює все, так воно роздроблює і перемагає все.
41 І як ти бачив ноги і пальці, що якась частина — залізна частина, а частина — глиняна, то царство буде розділене, і в ньому буде від залізного кореня, як ти і бачив залізо, змішане з глиною.
42 А пальці ніг, — якась частина залізна, а якась частина глиняна, — то деяка частина царства буде сильна, а деяка сама по собі розпадеться.
43 Оскільки ти бачив залізо, змішане з глиною, то вони будуть змішані через насіння людей, та не пристануть одне до одного, як і залізо не змішується з глиною.
44 І в дні тих царів Бог підніме Небесне царство, яке не буде знищене навіки, і Його царство не залишиться іншому народові. Воно роздробить і розітре всі царства, а само підніметься навіки, —
45 так, як ти і побачив, що від гори відколовся камінь без рук, і він розтер глину, залізо, мідь, срібло, золото.
Великий Бог сповістив цареві те, що має статися після цього, і сон правильний, і його пояснення вірне.
Великий Бог сповістив цареві те, що має статися після цього, і сон правильний, і його пояснення вірне.
46 Тоді цар Навуходоносор упав долілиць, поклонився Даниїлові й сказав йому принести манаа [2] і ладан.
47 І, відповівши, цар сказав Даниїлові: По правді ваш Бог, Він є Богом богів, Господь царів і Той, Хто відкриває таємниці, бо ти зміг відкрити цю таємницю.
48 І цар звеличив Даниїла, і дав йому великі та численні дари, і поставив його над усіма країнами Вавилону і володарем сатрапів над усіма мудрецями Вавилону.
49 І Даниїл попросив у царя, і він поставив над справами країни Вавилону Седраха, Місаха, Авденаґо. І Даниїл був у дворі царя.